Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1547/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/270/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
28 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 березня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 ,-
Ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 18.05.2025 року, з визначенням розміру застави 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Слідчий суддя задовольняючи клопотання зазначив, що підозра повідомлена ОСОБА_6 є обґрунтованою та існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому враховуючи дані підозрюваного лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Крім того, слідчий суддя визначив заставу, в розмірі який буде достатнім для забезпечення дотримання обов'язків покладених на ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_6 інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт за місцем проживання або зменшити розмір застави.
Зазначає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не доведені прокурором.
Вказує, що докази надані наявні на даному етапі досудового розслідування не доводять, що в діях ОСОБА_6 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Крім того, вказує, що слідчий суддя належним чином не врахував, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, на утриманні двох неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю, є учасником бойових дій, ветераном, має захворювання, характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Крім того, стверджує, що визначений слідчим суддею розмір застави є занадто великим, оскільки підозрюваний не працює та потребує значних коштів на лікування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтовуючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що надані матеріали провадження свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні підозрюваним інкримінованого злочину, ризики, визначені ст. 177 КПК України існують, а застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Вимогами ст.ст. 176, 178, 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є виключним запобіжним заходом, який застосовується лише, якщо жоден із інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Однак, під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 не були дотримані в повному обсязі.
З матеріалів провадження вбачається, що 20 березня 2025 року затримано ОСОБА_6 .
По даному факту 20 березня 2025 року внесено відомості до ЄРДР за №12025060530000278, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
21 березня 2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судової справи, на даному етапі кримінального провадження, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
На переконання колегія суддів застосовуючи до підозрюваному ОСОБА_6 найбільш суворий запобіжний захід, судом належно не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.
Разом з тим, висновок суду про неможливість застосування до ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу, належно не аргументований, оскільки суд обмежився лише посиланням на те, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню визначених ризиків.
Як вбачається з матеріалів справи наслідком дій ОСОБА_6 було пошкоджено транспортний засіб «Dacia Solenza», який належить самому підозрюваному, а відповідно шкоди ним нікому, окрім себе не заподіяно.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 не заперечує обставин вчиненого кримінального правопорушення та пошкодження свого автомобіля, шкодує з приводу цього, вказує, що зробив це на емоціях з приводу сімейних негараздів, запевняє, що буде виконувати процесуальні обов'язки та просить дати можливість йому проходити лікування від онкозахворювання.
Крім того, ОСОБА_6 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює, є особою з інвалідністю, перебуває на обліку у «Житомирському обласному онкологічному диспансері», являється учасником бойових дій, ветераном, ці обставини на переконання апеляційного суду свідчать, що застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу є невиправданим.
Не дають для цього підстав і доводи прокурора про неадекватну поведінку підозрюваного та призначення по справі психіатричної експертизи, оскільки наявність сумнівів щодо психічного стану дає підстави не для застосування найбільш суворого запобіжного заходу до ветерана війни, який захищаючи Батьківщину втратив здоров'я, а для надання йому необхідної медичної допомоги.
Даних про те, що ОСОБА_6 має психіатричне захворювання, яке наражає на небезпеку інших громадян матеріали справи не містять, а вчинене ним кримінальне правопорушення не було направлено на життя та здоров'я людини.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою, а зокрема домашній арешт з забороною залишати житло цілодобово, покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, в повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.
Доводи прокурора, про те що до суду скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за ст.126-1 КК України, жодним чином не впливають на можливості застосування до підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 березня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 з забороною залишати житло цілодобово, на строк до 18 травня 2025 року.
Покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: