Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5668/24 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.
Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С.
28 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у м.Житомирі цивільну справу №295/5668/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на його частину та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та визнання майна особистою приватною власністю
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Полонця С.М.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2024 року цивільну справу №295/5668/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на його частину та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та визнання майна особистою приватною власністю, передано за підсудністю на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та справу направити для продовження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що виключну підсудність встановлено до позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). За матеріалами справи вартість житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , становить 566 400,00 грн. (висновок у стислій формі) (а.с.6 зворотній бік), а вартість квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 , становить 168 800 грн. (а.с.7 зворотній бік). Отже, в силу приписів ч. 1 ст. 30 ЦПК України справа підсудна Богунському районному суду м. Житомира, оскільки вартість майна подружжя ОСОБА_3 , що знаходиться в АДРЕСА_2 . З урахуванням наведеного, первісний та зустрічний позов мали пред'являтися за місцем знаходження спірного нерухомого майна (вартість якого є більшою за правилами ч.1 ст.30 ЦПК України), за правилами виключної підсудності до Богунського районного суду м. Житомира.
Таким чином, позовні вимоги про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на частину квартиру АДРЕСА_3 (вимоги за первісним позовом) та позовну вимогу про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 (вимоги за зустрічним позовом), не можуть розглядатися Богунським районним судом м. Житомира, окремо від інших вимог, які заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у первісному та зустрічному позовах.
Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала не відповідає.
Передаючи цивільну справу №295/5668/24 за підсудністю на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_4 , що територіально не відноситься до території Богунського району м. Житомира, тому з метою дотримання правил виключної підсудності, матеріали справи необхідно направити за підсудністю за місцезнаходженням нерухомого майна, а саме до Корольовського районного суду м. Житомира.
Такий висновок суду є помилковим, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, як це визначено частиною 1ст. 19 ЦПК України.
За загальним правилом територіальної підсудності, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку за місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина 1 статті 27 ЦПК України).
Стаття 30 ЦПК України визначає правила виключної підсудності, тобто підсудності, при якій розгляд певних категорій справ може розглядатися лише в чітко визначеному суді. До таких справ не можуть застосовуватися правила загальної та/або альтернативної підсудності, визначені статтями 27, 28 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність є пріоритетною над загальною.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (Постанова № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).
Судом встановлено, що 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира із позовною заявою, в якій просив:
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль RENAULT Kango (вантажний фургон) реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, шасі НОМЕР_2 , квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 141,6 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_6 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля RENAULT Kango (вантажний фургон) реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, шасі НОМЕР_3 , на частину квартири АДРЕСА_4 та на частину будинку АДРЕСА_7 .
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі №295/15121/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на його частини та призначено підготовче судове засідання.
11 лютого 2022 року ОСОБА_2 подала до Богунського районного суду м. Житомира зустрічну позовну заяву, в якій просила:
- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_7 та автомобіль RENAULT Kango (вантажний фургон) реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, шасі НОМЕР_2 .
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09 серпня 2022 року у справі №195/15121/21 прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, поділ майна до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2024 року постановлено розпочати процедуру врегулювання спору за участю судді у справі №295/15121/21 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на його частини та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю поділ майна; зупинено провадження у справі №295/15121/21 до закінчення процедури врегулювання спору за участю судді.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Зосименка О.М. від 12 березня 2024 року припинено врегулювання спору за участю судді та поновлено провадження у цивільній справі №295/15121/21 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на його частини та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, поділ майна; передано цивільну справу до канцелярії Богунського районного суду м. Житомира для повторного автоматизованого розподілу справи, у відповідності до статті 33 ЦПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2024 року головуючим суддею у вказаній вище цивільній справі №295/15121/21 визначено суддю Полонця С.М.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Полонця С.М. від 18 березня 2024 року позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Козирєва Ігоря Миколайовича до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на його частину, залишено без руху.
08 квітня 2024 року на адресу Богунського районного суду м. Житомира від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Козирєва І.М. надійшла заява на виконання вимог вказаної вище ухвали судді з доданим до неї оригіналом квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2024 року у справі №195/15121/21 роз'єднано позовні вимоги та виділено позовні вимоги про визнання спільною сумісною власністю сторін квартири АДРЕСА_4 (вимоги за первісним позовом) та позовну вимогу про визнання особистою приватною власністю відповідача вищезазначеної квартири (зустрічний позов), в самостійне провадження. Вищезазначені позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом передано на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира. Прийнято до свого провадження цивільну справу за рештою позовних вимог первісного та зустрічного позову. Справі присвоєно №295/15121/21.
Із матеріалів справи вбачається, що нерухомим майном, вартість якого є найвищою, є житловий будинок АДРЕСА_7 , що територіально відноситься до Богунського району м. Житомира, вартість якого складає - 566 400,00 грн., відповідно до висновку про вартість (в стислій формі) (а.с.6 зворот).
Отже, в силу приписів частини 1 статті 30 ЦПК України справа підсудна Богунському районному суду м. Житомира, оскільки нерухоме майно, а саме житловий будинок, вартість якого є найвищою, знаходиться в Богунському районі м. Житомира.
З урахуванням наведеного, первісний та зустрічний позов і мали пред'являтися за місцем знаходження спірного нерухомого майна (вартість якого є більшою за правилами частини 1 статті 30 ЦПК України ), за правилами виключної підсудності.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає, що суд при вирішенні питання про роз'єднання позовних вимог у справі №295/15121/21 в ухвалі від 09 квітня 2024 року дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_4 , визнання за ОСОБА_1 права власності на її частину (вимоги за первісним позовом) та позовна вимога про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 цієї ж квартири (зустрічний позов), належать до виключної підсудності Корольовського районного суду м. Житомира, оскільки вказана квартира розташована не на території, на яку поширюється підсудність Богунського району м. Житомира. Інші, заявлені у первісному та зустрічному позовах вимоги, які стосуються визнання права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль та будинок, та визнання права власності за сторонами у справі на частки автомобіля та будинку, належать до територіальної та виключної підсудності Богунського районного суду м. Житомира.
За правилами частини 2 статті 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Як визначено частиною 6 статті188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
За змістом п.п.2-3 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін. У разі виявлення під час проведення попереднього судового засідання чи під час судового розгляду справи по суті порушення правил виключної підсудності суд ухвалою передає справу на розгляд іншому суду.
Пунктом 15 цієї ж Постанови роз'яснено, що роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів). У разі роз'єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія пред'явленого позову.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо поділу майна подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63).
На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що роз'єднання позовних вимог щодо поділу окремих об'єктів спільного сумісного майна подружжя у різні провадження не спрямоване на реалізацію завдання цивільного судочинства та не сприятиме повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, встановленню фактичних взаємовідносин сторін, та може призвести до ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 квітня 2024 року цивільну справу №295/5668/24 за первісним позовом про визнання спільною сумісною власністю сторін квартири АДРЕСА_4 , визнання за позивачем права власності на частину вищевказаної квартири та за зустрічним позовом відповідача про визнання її особистою приватною власністю вищезазначеної квартири, передано на розгляд раніше визначеному складу суду.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2024 року у справі №295/5668/24 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на його частину та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та визнання майна особистою приватною власністю, передано за підсудністю на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для роз'єднання позовних вимог та виділення позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю сторін квартири АДРЕСА_4 (вимоги за первісним позовом) та позовну вимогу про визнання особистою приватною власністю відповідача вищезазначеної квартири (зустрічний позов), в самостійне провадження були відсутні, всі позовні вимоги підлягали розгляду в одному провадженні, яке за виключною підсудністю має розглядатися Богунським районним судом м. Житомира, тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до Богунського районного суду м. Житомира для продовження розгляду.
Згідно з частини 6 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що, відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2024 року скасувати, а справу направити до Богунського районного суду м. Житомира для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 02 травня 2025 року.
Головуючий Судді