Житомирський апеляційний суд
Справа №295/4472/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/279/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
23 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 01 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 ,-
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 01 квітня 2025 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 25.05.2025 року, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя дійшов висновку, що в матеріалах кримінального провадження містяться фактичні дані, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та які дають підстави вважати, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання вказаним ризикам.
При прийнятті рішення слідчий суддя врахував початкову стадію досудового розслідування, суть та характер кримінальних правопорушень, обґрунтованість підозри.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, а у випадку неможливості змінити запобіжний захід визначити мінімальний розмір застави.
На його переконання, слідчий суддя не врахував дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання і реєстрації, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, працює неофіційно.
Вказує, що належну поведінку підозрюваного зможе забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Стверджує, що слідчий суддя в порушення вимог ч.3 ст. 183 КПК України не визначив розмір застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127 КК України, за один з яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки підтверджуються матеріалами кримінального провадження долученими до клопотання.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Докази долучені до клопотання свідчать, що ОСОБА_6 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127 КК України.
Наведені захисником відомості в апеляційній скарзі, не спростовують даних, що ОСОБА_6 причетний до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на іншого підозрюваного, потерпілого та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, продовження кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, тобто у незаконному позбавленні волі особи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням їй фізичних страждань.
Крім того, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, тобто у катуванні- умисному діянні спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене з метою покарати її за дії, вчинені нею, за попередньою змовою групою осіб.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Твердження апелянта, що слідчий суддя не врахував дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання і реєстрації, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, працює неофіційно є помилковим, оскільки слідчий суддя врахував ці обставини, однак враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення не знайшов підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Також, колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характером злочинів у яких він обвинувачується додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту є ускладненим.
Доводи сторони захисту про те, що до підозрюваного ОСОБА_6 може бути застосований більш м'який запобіжний захід, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тому, доводи захисника ОСОБА_7 , що суд необґрунтовано не визначив розмір застави є надуманими, оскільки перше та друге кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 із застосуванням насильства, що давало суду підстави не визначати розмір застави.
Інші доводи апеляційної скарги, також не спростовують правильність висновків слідчого судді.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 01 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: