Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 травня 2025 року Справа№640/19496/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (вх. від 03.11.2022) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрвська, 16) про визнання протиправними дій щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи на пільгових умовах з 18.05.1980 по 25.05.1983 в ш/у «Олександр-Захід» Артемівського ВО по видобутку вугілля (Артемвугілля), зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи на пільгових умовах з 18.05.1980 по 25.05.1983 в ш/у «Олександр-Захід» Артемівського ВО по видобутку вугілля (Артемвугілля) та здійснити перерахунок пенсії з 17.01.2022.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію. Проте, до його пільгового стажу не було враховано період роботи з 18.05.1980 по 25.05.1983 в ш/у «Олександр-Захід». На переконання позивача, записами в його трудовій книжці належним чином підтверджено, що у спірний період роботи ОСОБА_1 працював повний робочий день на підземних роботах. Крім того, до пенсійного органу була надана уточнююча довідка. З огляду на вказане, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав. Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
22 листопада 2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відстрочено сплату судового збору в сумі 992,40 грн до ухвалення судового рішення по справі. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107623209).
Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
З метою забезпечення розгляду адміністративної справи здійснено автоматизований розподіл судових справ між іншими окружними адміністративними судами України.
Адміністративну справу передано до Донецького окружного адміністративного суду.
За результатами автоматизованого розподілу справи головуючим у даній справі призначено суддю Кошкош Олену Олександрівну.
Ухвалою від 28 лютого 2025 року суд прийняв адміністративну справу до провадження судді Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О. Розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_2 .
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що у період з 18.05.1980 по 27.07.1980 позивач працював на посаді учня прохідника підземного, а з 28.07.1980 по 25.05.1983 прохідником підземним в ш/у «Олександр-Захід» Артемівського ВО по видобутку вугілля (Артемвугілля).
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.
З розрахунку стажу ОСОБА_1 (за формою РС-право) встановлено, що період роботи з 18 травня 1980 року по 25 травня 1983 року зараховано позивачу до страхового стажу. Втім зазначений період не враховано до пільгового стажу позивача.
17 січня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до якої було додано архівні довідки від 09.11.2020 № 16.07-12/2247-П-532/02, від 09.11.2020 № 16.07-12/2247-П-532/01.
Листом від 22 лютого 2022 року відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії, мотивуючи це тим, що довідки про підтвердження стажу видані установою, яка не перемістилася на територію на якій, органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Вважаючи протиправною відмову у зарахуванні періоду роботи до пільгового стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На підставі статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Як визначено пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що у період з 18.05.1980 по 27.07.1980 позивач працював на посаді учня прохідника підземного, а з 28.07.1980 по 25.05.1983 прохідником підземним в ш/у «Олександр-Захід» Артемівського ВО по видобутку вугілля (Артемвугілля).
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності відмови у зарахуванні вказаних періодів, а тому періоди роботи позивача з 18 травня 1980 року по 25 травня 1983 року мають бути враховані до пільгового стажу за Списком № 1 шахтарі підземні , що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Щодо уточнюючих довідок, які були надані позивачем, суд звертає на наступне.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, місто Горлівка відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку підлягають застосуванн. названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
Отже, суд не погоджується з доводами відповідача щодо неможливості врахувати вказану вище довідку, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження, з огляду на те, що надання довідки не залежить від волі позивача, адже підприємство розташоване на тимчасово непідконтрольній території України.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 22 листопада 2022 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору.
Згідно частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Станом на дату розгляду справи по суті судовий збір не сплачений, а тому підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрвська, 16) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 18.05.1980 по 25.05.1983 в ш/у «Олександр-Захід» Артемівського ВО по видобутку вугілля (Артемвугілля).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи на пільгових умовах з 18.05.1980 по 25.05.1983 в ш/у «Олександр-Захід» Артемівського ВО по видобутку вугілля (Артемвугілля) та здійснити перерахунок пенсії з 17.01.2022.
Стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.О. Кошкош