Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 травня 2025 року Справа№200/1969/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Першого апеляційного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась з позовом до Першого апеляційного адміністративного суду (далі відповідач), в якому позивач просить:
Визнати протиправними дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абз.4 ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік".
Зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2025 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абз.4 ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік", а саме 3028 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за постановою Верховної Ради України від 18.04.2013 була звільнена з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку. У відповідності до Указу Президента України від 29.12.2017 № 455/2017 Донецький апеляційний адміністративний суд був ліквідований і в цьому апеляційному окрузі був утворений замість ліквідованого Перший апеляційний адміністративний суд. Позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яке виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
17.03.2025 представник позивача в інтересах позивача з адвокатським запитом звернулась до відповідача про видачу довідки про обрахунок розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року, оскільки Закон України “Про державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон № 4050) був прийнятий 19.11.2024 і набрав чинності 01.01.2025. У ст.7 Закону № 3460 з 01.01.2025 визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
Перший апеляційний адміністративний суд листом від 18.03.2025 за вих. № 02.01-18/308/25 відмовив у видачі довідки з посиланням на те, що кошторисом Першого апеляційного адміністративного суду на 2025 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т. ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102,00 грн., тому базовий розмір посадового окладу судді Першого апеляційного адміністративного суду залишився незмінним.
Такі дії відповідача вважає неправомірними та такими, що порушують права і законні інтереси позивача.
Ухвалою від 25.03.2025 відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
08.04.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що за приписами п.2 ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма частини ст.135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадовою окладу судді апеляційного суду, але не встановлює конкретного розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно враховувати положення інших нормативно-правових актів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадової окладу судді. Такі норми доповнюють ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII і становлять єдину спеціальну норму, якою визначається розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної норми є відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 р. № 4059-IX, ст.7 якого встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі, крім іншого, для працездатних осіб, який застосовується для визначення базовою розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Отже, з 1 січня 2025 розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначенні базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Таким чином, Закон № 4059-IX не змінював складові для визначення базового розміру посадового окладу судді, а лише запроваджував розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді. Доводи про те, що суддівська винагорода не виплачена відповідно до ст.135 Закону № 1402-VIII є помилковими, так як ця норма визначає лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, тоді як конкретний розмір прожиткового мінімуму визначається нормами закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Положення ст.7 Закону № 4059-IX X, якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року у розмірі 2102 гривні, є чинними, не конституційним не визнавались та не скасовувались, а відтак підстави для їх незастосування відсутні. Отже, відповідач діяв в межах закону, оскільки обрання ним саме цього розміру прожиткового мінімуму (2102 грн.), не є свавільними діями, а є виконанням прямої вказівки Закону № 4059-IX.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), була звільнена з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, що не є спірним у даній справі та не заперечується відповідачем. Позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яке виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
З надано до матеріалів справи листа Першого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 №02.01-18/308/25 вбачається наступне: «На адвокатський запит від 17.03.2025 щодо надання довідки для ОСОБА_1 за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, із розрахунком суми суддівської винагороди з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року, визначеного абз.4 ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» - 3028 грн, повідомляємо наступне.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, вказана норма є бланкетною. оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50), але не встановлює розмір) прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2025 року - 2102 грн.
Кошторисом Першого апеляційного адміністративного суду на 2025 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т. ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102,00 грн.
Штатним розписом на 2025 рік затверджений посадовий оклад судді Першого апеляційного адміністративного суду в розмірі 115610,00 грн.
Враховуючи викладене, суд не має правових підстав видати довідку про суддівську винагороду відносно судді у відставці ОСОБА_1 для обчислення щомісячною довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2025 року виходячи з прожиткового мінімуму у сумі 3028,00 грн.»
Вважаючи протиправним обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці із застосуванням величини прожиткового мінімуму в сумі 2102,00 грн. у довідці про суддівську винагороду станом на 01.01.2025, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.2 ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059) установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2563 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;
працездатних осіб - 3028 гривень;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня;
осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.
Таким чином Законом № 4059-IX для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 04.12.2018 № 11-р/2018).
30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, ст.130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".
Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано ст.135 Закону № 1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні ч.2 ст.130 Конституції України), п.2 ч.3 якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено на 1 січня календарного року.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон № 966-XIV).
Відповідно до ст.1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість ст.7 Закону № 4059-IX разом із встановленням на 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
Суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закон № 4059-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII.
Закон № 4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі абз.5 ст.7 Закону № 4059-IX, є протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 420/3716/24, від 13.11.2024 у справі № 200/1707/24, від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21.
З наведених вище підстав суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" в частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, при обчисленні суддівської винагороди.
Крім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (ч.4 ст.7 КАС України).
Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування абз.5 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прямо суперечить ст.130 Конституції України.
Отже, суддівська винагорода позивача має бути розрахована на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що дії Першого апеляційного адміністративного суду щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначеного із застосуванням абз.4 ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік", є протиправними.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню із виходом за межі позовних вимог (ч.2 ст.9 КАС України). Судом враховано, що позивачку звільнено з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду, а тому обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 повинно обраховуватись, виходячи з базового посадового окладу «судді апеляційного суду», а не «місцевого суду», як вказує позивач у позовній заяві.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з квитанцією від 19.03.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 990,00 грн., за одну вимогу немайнового характеру. Проте, оскільки позов подано через систему Електронний суд, належний розмір судового збору за подання даного позову складає 968,96 грн. (1211,20 *0,8).
Таким чином, ураховуючи, що позивачем сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру та суд зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити спірну виплату, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Разом з цим, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» позивач може звернутися до суду з клопотанням про повернення суми надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого апеляційного адміністративного суду (код ЄДРПОУ: 42255773, адреса: 84301, Донецька область, Краматорський район, місто Краматорськ, вулиця Леонтовича Миколи, будинок 15) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Першого апеляційного адміністративного суду щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначеного із застосуванням абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік".
Зобов'язати Перший апеляційний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2025 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частин 3 та 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" виходячи з прожиткового мінімуму у сумі 3028,00 грн.
Стягнути з Першого апеляційного адміністративного суду за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Повний текст складено 01.05.2025.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова