Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 травня 2025 року Справа№640/18356/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвет Корп» (адреса: вул. Панаса Мирного, 11, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43319020) до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, код ЄДРПОУ: 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвет Корп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.07.2022 № 0148240707 та № 0148290707.
В обґрунтування позовних вимог, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвет Корп» зазначив, що контролюючим органом була проведена фактична перевірка позивача. Позивач зазначає, що під час перевірки податковим органом було виявлено порушення, а саме відсутність найменування товару, яке реалізується ТОВ «Корвет Корп» через РРО, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій». Проте, на переконання позивача, зазначені обставини не відповідають дійсності з огляду на те, що фіскальний чек, який був виданий при контрольній розрахунковій операції містить найменування реалізуємого товару, оскільки зі змісту фіскального чеку можливо за найменуванням встановити продукцію, яка була продана, а також код УКТ ЗЕД, за якими можна ідентифікувати продукцію, що реалізується.
Поряд з цим, позивач наголошує, що п. 7 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачена відповідальність за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД. Позивач наголошує, що відповідальність передбачена саме за проведення розрахункових операцій без використання попереднього програмування. Втім позивач виконав попереднє програмування товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, при цьому відсутність повної назви товару, а саме відсутність слова "сигарети" не створює склад правопорушення.
Щодо торгівлі за цінами вищими від максимальних роздрібних цін, позивач наголошує, що перед початком фактичної перевірки, контролюючим органом здійснено контрольну розрахункову операцію, під час якої видано фіскальний чек на продукцію, яка була реалізована. Проте, уже згодом, перебуваючи у приміщенні точки продажу, особи, які здійснювали перевірку, проводячи фактично обшук, відшуковували пачки сигарет із зазначенням максимальної роздрібної ціни, нижчої ніж ціна реалізації відповідного найменування сигарет. Звертає увагу, що даний товар не пропонувався до продажу та не реалізувався кінцевим споживачам у цей день, а лише на вимогу перевіряючих проскановано та видано чек. Запасів у суб'єкта господарювання, тобто о реалізація товару не відбулася, що виключає застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій за даний вид порушення.
Позивач також наголошує на протиправності проведення перевірки, адже жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, відповідачем не наведено та відповідних доказів не надано. Поряд з цим, контрольна розрахункова операція була проведена за власні кошти працівників податкової, що суперечить приписам законодавства. З огляду на вказане, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем надано відзив на позов. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що працівниками ГУ ДПС у місті Києві на підставі наказу від 13.06.2022 року № 1775-п, направлення було проведено фактичну перевірку кіоску, де здійснює діяльність позивач з питань дотримання вимог діючого законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та /або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку. З вказаними документами був ознайомлений позивач. Під час проведення перевірки встановлено наступні порушення: проведення розрахункової операції через зареєстрований, опломбований реєстратор розрахункових операцій з порушенням використання режиму програмування, а саме - відсутнє найменування підакцизного товару, який реалізується із застосуванням РРО, що унеможливлює однозначно ідентифікувати споживчі якості реалізованого товару, чим порушено вимоги п.11 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями); порушення вимог ст.11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями, а саме: встановлено факт продажу сигарет «Прилуки класичні 12 25» по ціні 64,00 грн. що є вищою від максимальної роздрібної ціни на тютюнові вироби встановленої виробником або імпортером (на пачці зазначено МРЦ 58,09 грн. без урахування ставки акцизного податку). Відповідач наголошує, що позивачем не спростовано викладені в акті перевірки порушення, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року (суддя Шевченко Н.М.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Разом з цим, на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України - наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу № 640/18356/22.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/18356/22 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О.
Ухвалою від 20 лютого 2025 року суд прийняв до провадження адміністративну справу № 640/18356/22. Вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корвет Корп», зареєстровано за адресою: 28008, Україна, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., місто Олександрія, проспект Соборний, будинок, 77, про що свідчать відомості з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Основний вид діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
На підставі направлень на перевірку від 01.07.2022 № 6039/26-15-07-08-03, від 24.06.2022 № 5732/26-15-07-08-03, від 24.06.2022 № 5756/26-15-07-08-03 та наказу від 13 червня 2022 року № 1775-п 27 червня 2022 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці (кіоску) Товариство з обмеженою відповідальністю «Корвет Корп».
Суд зазначає, що з направленнями, службовими посвідченнями та наказом про проведення перевірки позивач був ознайомлений.
В ході перевірки контролюючим органом виявлено наступні порушення, які викладено в акті від 06.07.2022 № 15901/26/15/07/43319020:
проведення розрахункової операції через зареєстрований, опломбований реєстратор розрахункових операцій з порушенням використання режиму програмування, а саме - відсутнє найменування підакцизного товару, який реалізується із застосуванням РРО, що унеможливлює однозначно ідентифікувати споживчі якості реалізованого товару, чим порушено вимоги п.11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);
порушення вимог ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового , коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме: встановлено факт продажу сигарет «Прилуки класичні 12 25» по ціні 64,00 грн. що є вищою від максимальної роздрібної ціни на тютюнові вироби встановленої виробником або імпортером (на пачці зазначено МРЦ 58,09 грн. без урахування ставки акцизного податку).
У зв'язку з виявленими порушенням ст. 11-1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового , коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та на підставі пп. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ч.2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового , коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2022 року № 0149240707 на суму 390670,90 грн.
У зв'язку з виявленими порушенням п.11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі пп. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 7 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 року № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2022 року № 0148290707 на суму 5100, 00 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішеннями ДПС України від 26.09.2022 № 11629/6/99-00-06-03-01-06 скаргу Товариства залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи протиправними податкові- повідомлення рішення позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Першочерговим спірним питанням у цій справі, є оцінка судом доводів позивача щодо протиправності проведення фактичної перевірки в аспекті того, що наказ ГУ ДПС у м. Києві № 1775-п 27 червня 2022 року не уповноважує контролюючий орган на проведення контрольної розрахункової операції.
Так, зі змісту вказаного наказу судом установлено, що останній прийнято на підставі, зокрема, пп.80.2.5, пп.80.2.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі- ПК України), п.69.27 підрозділу 10 “Інші перехідні положення» ПК України з метою проведення протягом червня-липня 2022 року фактичних перевірок суб'єктів господарювання з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
Підстава: доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями від 13.06.2022 № 544/26-15-07-07-0012.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Підпунктом 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Cуд звертає увагу, що у вказаному вище наказі підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «На підставі підпункту 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями».
У резолютивній частині наказу сформульована підстава для проведення фактичних перевірок доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями від 13.06.2022 № 5444/26-15-07-07-00-12.
Тому суд вважає, що названа доповідна записка у розумінні підпункту пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.
Окрім того, право контролюючого органу на проведення контрольної розрахункової операції передбачено п. 80.4 ст. 80 ПК України, відповідно до якого перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Враховуючи викладене, суд відповідні покликання позивача відхиляє.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2022 року № 0148290707 на суму 5100, 00 грн., суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі 3акон №265/95, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР).
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону, зокрема, фінансова санкція за вказане порушення передбачена статтею 17 Закону №265/95-ВР.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
У спірному випадку до позивача застосовані штрафні санкції у зв'язку із відсутністю обов'язкового реквізиту найменування товару.
Приписами статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350.
Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов'язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: ідентифікатор еквайра на торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13); вид операції (рядок 14); реквізити електронного платіжного-засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери "ЕПЗ" (рядок 15); напис "ПЛАТІЖНА СИСТЕМА" (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакцїї в платіжній системі, значення коду) (рядок 16); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис "Касир" (рядок 17); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи "Касир" та "Держатель ЕПЗ" (рядок 18).
Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення.
Відсутність обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові від 27.03.2025 у справі № 560/15692/23.
В контексті доводів позивача, суд відзначає, що за змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі та відсутність відповідного реквізиту взагалі. Так, скорочене зазначення найменування товару у фіскальному чеку дозволяє ідентифікувати товар, що реалізується.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, фіскальний чек від 27.06.2022 № 12485 на суму 64,00 грн, на підставі якого позивача було притягнуто до відповідальності, містить скорочену назву товару “ прил клас12 2», яка дозволяє ідентифікувати цей товар.
Більш того, у вказаному чеку також зазначено код товару за УКТ ЗЕД, який визначає належність товару до певної товарної групи.
Так, суд відзначає, що згідно з додатком до Закону України «Про Митний тариф України» та підпункту 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 ПК України, код «2402209020» позначає товар - сигарети з фільтром.
Також суд зазначає, що Податковий кодекс України слово "сигарети" відносить до опису продукції (п.п.215.3.2 п.215.3 ст. 215) і не визначає його як найменування.
Отже обґрунтування відповідача щодо не зазначеннями найменування підакцизного товару не приймаються та спростовуються вищевикладеним.
Верховний Суд в постанові від 02.02.2023 № 500/6845/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2022 року № 0148290707 на суму 5100, 00 грн. щодо порушення позивачем вимог пункту 11 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2022 року № 0149240707 на суму 390670, 90 грн., суд зазначає наступне.
Як убачається з акту перевірки, під час перевірки встановлено порушення позивачем статті 11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлених виробником таких тютюнових виробів.
Зокрема, реалізовано товар - сигарети «Прилуки класичне 12-25» по ціні 64 грн, у той же час на пачці зазначено ціну 58, 09 грн, що є порушенням Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Позивач, не погоджуючись з таким висновком, зазначив, що продавець не здійснювала реалізацію товару, а даний товар можливо принесли посадові особи відповідача.
Суд критично оцінює такі доводи та зазначає, що у матеріалах справи міститься фіскальний чек на зазначений товар, який підтверджує реалізацію цього товару за ціною 64, 00 грн.
При цьому, відповідно до пояснень касира ТОВ “Корвет корп» від 27.06.2022 вона дійсно продала одну пачку сигарет «Прилуки класичне 12-25» по ціні 64 грн
Відповідно до підпункту 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 ПК України максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимально роздрібної ціни.
Максимально роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимально роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Декларація про максимально роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером товарів (продукції), подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв'язку в електронній формі, визначеній центральним органом виконавчої влади, що забезпечує виконання та реалізує державну фінансову політику, з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законами України «Про електронні довірчі послуги» (п. 220.2 ст. 220 ПК України).
Встановлені виробником або імпортером максимально роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) повинні наноситися на споживчу упаковку таких товарів разом з датою їх виробництва (п. 220.11 ст. 20 ПК України).
Згідно із статтею 111 Закону № 481/95-ВР, встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України. Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати. Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.
Згідно із статтею 17 Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) тютюнових виробів, але не менше 10 000 грн.
За таких обставин суд вважає, що контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції визначені у податковому повідомленні-рішення від 21 липня 2022 року № 0149240707.
Щодо доводів позивача про розрахунок податковим перевіряючим за власні кошти контрольно - розрахункової операції під час проведення перевірки суд зазначає, що жодним законодавчим та нормативним документом не визначене порядок проведення контрольних розрахункових операцій та виділення коштів на їх проведення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 5936,57 грн згідно з квитанцією про сплату, який, в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 76,49 грн, що становить 1,29% від загальної суми заявлених позовних вимог, які задоволено судом.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвет Корп» (адреса: вул. Панаса Мирного, 11, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43319020) до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, код ЄДРПОУ: 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 21 липня 2022 року № 0148290707 на суму 5100, 00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвет Корп» судовий збір у сумі 76,49 грн (сімдесят шість гривень сорок дев'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.О. Кошкош