02 травня 2025 рокуСправа №160/4364/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність суб?єкта владних повноважень - Дніпровської міської ради (код ЄДОПОУ 26510514), щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання Вх.36/1544 від 22.08.2024 року ОСОБА_1 (ІПНН НОМЕР_1 ) про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою що до поділу земельної ділянки із кооперативу цільове призначення Код КВЦПЗ 02.05 (Для будівництва індивідуальних гаражів) орієнтовною площею 0,009 га., з метою присвоєння кадастрового номеру, по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_2 , 30 Гаражного кооперативу «Обслуговуючий кооператив «Лівобережний з Л», розташованого: м. Дніпро, вул. Щербини. (Індустріальний район);
- зобов?язати Дніпровську міську раду (код ЄДОПОУ 26510514) у встановленому чинним законодавством порядку розглянути повторно клопотання Вх. 36/1544 від 22.08.2024 року ОСОБА_1 (ІПНН НОМЕР_1 ) про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою що до поділу земельної ділянки із кооперативу цільове призначення Код КВЦПЗ 02.05 (Для будівництва індивідуальних гаражів) орієнтовною площею 0,009 га., з метою присвоєння кадастрового номеру, по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_2 , 30 Гаражного кооперативу «Обслуговуючий кооператив «Лівобережний з Л», розташованого: м. Дніпро, вул. Щербини (Індустріальний район), та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки і надати позивачеві письмову відповідь щодо прийнятого рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки на пленарному засіданні не прийняв рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 28.02.2025 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 відкрито провадження у справі № 160/4364/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 05.03.2025, відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження було отримано останнім 11.03.2025.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником гаражів №29 та №30, які розташовані у Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «Лівобережний-3Л», за адресою: м. Дніпро, вул. Щербини.
05.09.2023 позивач звернувся до Дніпровської міської ради з клопотанням вх. №36/1724 від 05.09.2023, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки із кооперативу цільове призначення Код КЦПЗ 02.05 (Для будівництва індивідуальних гаражів) орієнтовною площею 0,009 га, з метою присвоєння кадастрового номеру, по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 Гаражного кооперативу «Обслуговуючий кооператив «Лівобережний 3-Л», розташованого: м. Дніпро, вул. Щербини (Індустріальний район) і зареєстрований в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:186:0216, земельна ділянка загальною площею 0,2129 га, цільове призначення Код КВЦПЗ 02.06 Для колективного гаражного будівництва.
У зв'язку з неотриманням жодної відповіді від відповідача ОСОБА_1 22.08.2024 повторно звернувся з клопотанням до міського голови Філатова Б.А. вх. №36/1544, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки із кооперативу цільове призначення Код КЦПЗ 02.05 (Для будівництва індивідуальних гаражів) орієнтовною площею 0,009 га, з метою присвоєння кадастрового номеру, по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 Гаражного кооперативу «Обслуговуючий кооператив «Лівобережний 3-Л», розташованого: м. Дніпро, вул. Щербини (Індустріальний район) і зареєстрований в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:186:0216, земельна ділянка загальною площею 0,2129 га, цільове призначення Код КВЦПЗ 02.06 Для колективного гаражного будівництва.
Жодної відповіді від Дніпровської міської ради позивачем отримано не було.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття по суті рішення за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною другою статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
За приписами частин першої - четвертої статті 55 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).
Порядок видачі дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою визначає ЗК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За приписами частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об'єднання земельних ділянок.
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Нормами частини третьої статті 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає суду підстави для висновку, що вирішення питання надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі проводиться у порядку та спосіб, що визначені статтею 123 ЗК України, а органом, який уповноважений розглядати таке клопотання є Дніпровська міська рада і вирішення цього питання відповідно до статей 26 та 59 Закону №280/97-ВР повинно відбуватись виключно на пленарних засіданнях цієї ради шляхом прийняття відповідного рішення - про надання або відмову у наданні такого дозволу.
У розглядуваному випадку Дніпровська міська рада як орган місцевого самоврядування зобов'язана була розглянути у визначений законодавством місячний строк клопотання позивача про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки шляхом прийняття відповідного рішення згідно з приписами статті 59 Закону №280/97-ВР.
Натомість відповідна заява ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відповідачем не розглядалася взагалі.
Таким чином, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України та іншими нормами законодавства, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданого позивачем клопотання.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №480/4737/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вподілу земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.
В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов'язання уповноваженого суб'єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов'язання повторно розглянути клопотання.
Відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 360/536/17-а.
Оскільки в даних спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянув клопотання позивача від 22.08.2024 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по суті та не прийняв жодного рішення передбаченого ст. 118 ЗК України (ні про відмову, ні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою), то належним способом захисту в даній справі є зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, у зв'язку з тим, що вимога, в якій позивачу було відмовлено є похідною і за неї окремо судовий збір не сплачується, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає вся сума сплаченого позивачем судового збору 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання Вх.36/1544 від 22.08.2024 ОСОБА_1 про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки із кооперативу цільове призначення Код КВЦПЗ 02.05 (Для будівництва індивідуальних гаражів) орієнтовною площею 0,009 га., з метою присвоєння кадастрового номеру, по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_2 , 30 Гаражного кооперативу «Обслуговуючий кооператив «Лівобережний з Л», розташованого: м. Дніпро, вул. Щербини. (Індустріальний район).
Зобов'язати Дніпровську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 Вх.36/1544 від 22.08.2024 про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки із кооперативу цільове призначення Код КВЦПЗ 02.05 (Для будівництва індивідуальних гаражів) орієнтовною площею 0,009 га., з метою присвоєння кадастрового номеру, по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_2 , 30 Гаражного кооперативу «Обслуговуючий кооператив «Лівобережний з Л», розташованого: м. Дніпро, вул. Щербини. (Індустріальний район) та прийняти рішення із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко