02 травня 2025 рокуСправа № 160/5732/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 17.02.2025 р. засобами поштового зв'язку позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування періодів попередньої служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати, а саме за період з 17 січня 2022 року по дату фактичної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 р. була залишена без руху для усунення відповідних недоліків у встановлений судом строк шляхом надання документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) у розмірі 1211,20 грн., або доказів на підтвердження факту належності позивача до числа осіб, звільнених від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 27.02.2025 р. (вх. №15426/25).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12.03.2025 р. до суду надійшов від ВЧ НОМЕР_1 направлений засобами поштового зв'язку відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Окрім того, відповідачем було подано до суду через систему «Електронний суд» заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском місячного (тримісячного) терміну на звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування цієї заяви відповідач зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 17.01.2022 р. №10 (додаток 2) позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу виплачено при звільненні одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 32670 гривень 00 копійок. Згідно з Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнені військовослужбовців Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС України від 15.03.2018 р. №200, ОСОБА_1 виплачено при звільненні: надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з «01» січня по «17» січня 2022 року в розмірі 135 відсотків посадового окладу; грошову компенсацію за невикористані 84 дня додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2017-2022 роки, в розмірі 36590 гривень 40 копійок. В матеріалах справи відсутні докази оскарження звільнення позивачем та/або наказу про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. З огляду на викладене, відповідач вважає, що станом на момент прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.01.2022 р. позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків та відповідно не оскаржував своє звільнення та/або наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, розрахунок грошового забезпечення при звільненні позивача відповідач здійснив в повному обсязі, а всі взаєморозрахунки були проведені. Даний витяг із наказу командира військової частини (завірений підписом першого заступника командира частини - начальника штабу) від 17.01.2022 р. №10 із відбитком «гербової печатки» військової частини про виключення зі списків особового складу частини також у день звільнення надано позивачу, що підтверджується наявністю даного витягу у матеріалах позовної заяви (додаток 2), відповідно про усі розміри виплат які йому здійснено - позивачу стало відомо на день звільнення із військової частини. Таким чином, відповідач стверджує, що про можливе порушення своїх прав позивач дізнався під час звільнення із частини - 17.01.2022 р., однак не використав свого законного права на оскарження у встановлений законом місячний (тримісячний) строк, порушив строки оскарження більш як на 3 роки й не надав до суду дійсно обґрунтованих підтверджень щодо поважності причин на обставин пропущення ним строків оскарження, у зв'язку з чим подану ним позовну заяву слід залишити без розгляду.
Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Отже, розгляд вказаного вище клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду за встановленим судом порядком проведено в порядку письмового провадження.
При вирішенні клопотання ГУ ДПС у м.Києві про залишення позовної заяви без розгляду суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ч. 2 ст. 118 КАС України).
Згідно ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
При цьому, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст.122 КАС України).
Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу заявника на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 р. у справі №990/156/23 виклала висновок, що норма ст. 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб'єкта приватного права.
Отже, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч. 5 ст. 122 КАС України.
Таким чином, з 19.07.2022 р. строк звернення до суду з позовом про стягнення всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Так, згідно із ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19.07.2022 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022 р., яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 статті 233 КЗпП України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, шляхом внесенням до ст. 233 КЗпП України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Виходячи з наведеного, тримісячний строк звернення до суду застосовується до правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом №2352-IX, тобто з 20.07.2022 р.
Таким чином, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі №260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 р. у справі №460/17052/21, від 25.04.2023 р. у справі №380/15245/22 та від 08.08.2024 р. у справі №380/29686/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд зазначає, що предметом спірних правовідносин у даній справі, зокрема, є протиправні дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування періодів попередньої служби.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що згідно із наказами командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за №2 о/с від 17.01.2022 р. та за №10 від 17.01.2022 р. позивача, зокрема, звільнено з військової служби у запас у зв'язку з закінченням строку військової служби за контрактом, виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.
При цьому, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за №10 від 17.01.2022 р. наказано відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в розмірі 32670 гривень 00 копійок.
Так, на момент виключення позивача зі списків особового складу відповідної військової частини та з усіх видів забезпечення ч. 2 ст. 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежений трьома місяцями з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Про що додатково було зазначено у позовній заяві ОСОБА_1 та враховано судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження у цій справі.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються періоду з 17.01.2022 р., тому застосуванню підлягає норма статті 233 КЗпП України в редакції, за якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, а також того, що судом вже дійшов висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом під час відкриття провадження у цій справі, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Неклеса