30 квітня 2025 рокуСправа №160/2337/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 18 905,44 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 , яка має не заявлений до суду податковий борг у сумі 18905,44 грн., який складається з заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 17047,68грн. та заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 1857,76грн. Податковий боргу у сумі, що заявлений до стягнення, виник внаслідок несплати відповідачем в установлені законом строки нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями, інформація щодо оскарження яких у контролюючого органу відсутня. З урахуванням вимог ст.56, 57 ПК України, в зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, нараховані грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до ст.59 ПК України та у зв'язку із несплатою відповідачем до бюджету податкового боргу була сформована податкова вимога, яка направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку. Однак, податковий борг відповідачем не сплачений і не списаний, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Судом здійснено запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача до Центру надання адміністративних послуг Покровської міської ради.
На запит суду від Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області надійшла відповідь.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2337/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у відповідача ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ): докази узгодження податкових повідомлень-рішень №0015883-2418-0409 від 23.01.2023, № 0015884-2418-0409 від 23.01.2023, №0015885-2418-0409 від 23.01.2023, № 0015879-2418-0409 від 23.01.2023, № 0015887-2418-0409 від 23.01.2023, докази погашення податкового боргу (за наявності).
Копія ухвали суду надіслана позивачу засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» та доставлена до електронного кабінету (довідка про доставку електронного листа); відповідачу копія ухвали надіслана засобами поштового зв'язку.
28.03.2025 на адресу суду повернувся конверт з вмістом поштового відправлення, яким на адресу відповідача надсилалася вказана ухвала, з відміткою поштового відділення про невручення. При цьому адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою зареєстрованого місце проживання відповідача.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, згідно з частиною 11 статті 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин частину 11 статті 126 КАС України, враховуючи положення частини першої статті 131 КАС України, а також те, що направлену відповідачеві копію ухвали суду повернуто з незалежних від суду причин, відповідач є таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №804/575/18.
За змістом частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористалась, витребувані ухвалою суду докази не надала, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би виклала своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.
За приписами частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.01.1999 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, про що 19.06.2007 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про включення відомостей про державну реєстрацію; основний вид господарської діяльності за КВЕД: 33.ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; місцезнаходження ФОП: АДРЕСА_1 .
Згідно із розрахунком, наведеного у позовній заяві, довідкою податкового боргу, доданої до позовної заяви, та за даними інтегрованих карток платника податків, за відповідачем рахується податкова заборгованість у сумі 18905,44грн., з яких:
-по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300), яка виникла:
28.07.2023 у сумі 13906,75 грн., з урахуванням суми, що надійшла в рахунок погашення податкового боргу 715,62грн., нарахованих податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0015883-2418-0409 від 23.01.2023, несплаченого по терміну сплати 28.07.2023;
28.07.2023 у сумі 1424,31 грн., нарахованих податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0015884-2418-0409 від 23.01.2023, несплаченого по терміну сплати 28.07.2023;
28.07.2023 у сумі 14907,75 грн., нарахованих податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0015885-2418-0409 від 23.01.2023, несплаченого по терміну сплати 28.07.2023;
-по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (код платежу 18010200), яка виникла:
14.07.2023 у сумі 1039,50 грн., з урахуванням суми, що надійшла в рахунок погашення податкового боргу 731,63грн., нарахованих податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0015879-2418-0409 від 23.01.2023, несплаченого по терміну сплати 14.07.2023;
28.07.2023 у сумі 1126,13 грн., нарахованих податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0015887-2418-0409 від 23.01.2023, несплаченого по терміну сплати 28.07.2023.
Копії податкових повідомлень-рішень №0015883-2418-0409 від 23.01.2023, №0015884-2418-0409 від 23.01.2023, №0015885-2418-0409 від 23.01.2023, №0015879-2418-0409 від 23.01.2023, №0015887-2418-0409 від 23.01.2023, надіслані відповідачу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням на адресу: АДРЕСА_2 , однак поштові відправлення не вручено адресату та повернуто поштовим відділенням із відміткою про невручення.
Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №0015069-1311-0436 від 18.08.2023 на суму 18905,44грн., яка надіслана засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_3 та вручена особисто 29.08.2023.
На час вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.
Згідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Згідно до пунктів 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
За змістом підпункту 14.1.157. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами підпункту 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.5. статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Положенням підпункту 41.1.1. пункту 41.1, пункту 41.4 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 , та має податкову заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у загальній сумі 18905,44грн.
Податкова заборгованість із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у сумі, що заявлена до стягнення, виникла за відповідачем у зв'язку з несплатою у встановлені терміни податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями №0015879-2418-0409 від 23.01.2023, м №0015887-2418-0409 від 23.01.2023.
Податкова заборгованість із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі, що заявлена до стягнення, виникла за відповідачем у зв'язку з несплатою у встановлені терміни податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями №0015883-2418-0409 від 23.01.2023, №0015884-2418-0409 від 23.01.2023, №0015885-2418-0409 від 23.01.2023.
Суд зазначає, що факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
При вирішенні питання узгодженості податкового повідомлення-рішення є необхідним дослідження питання належного направлення таких податкових повідомлень-рішень на адресу платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2024 у справі № 160/15166/22.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) згідно з інформацією про реєстрацію місця проживання з ДРФО з 25.07.2019 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Такі відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача відповідають даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, податкові повідомлення-рішення №0015883-2418-0409 від 23.01.2023, №0015884-2418-0409 від 23.01.2023, №0015885-2418-0409 від 23.01.2023, №0015879-2418-0409 від 23.01.2023, №0015887-2418-0409 від 23.01.2023 хоч і адресовані ОСОБА_1 , проте направлялись Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на іншу адресу: АДРЕСА_4 , яка не є ані її адресою місцезнаходження (місце проживання), ані податковою адресою.
Аналіз положень статей 42, 58 ПК України свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення є належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
При цьому, належним доказом вручення податкового повідомлення-рішення, навіть у разі фактичного невручення належним чином надісланого податкового повідомлення-рішення, є повідомлення про вручення поштового відправлення або конверт, на яких поштовою службою робиться відповідна відмітка про причини невручення поштового відправлення. В цьому випадку, саме з дати, вказаної поштовою службою на повідомленні про вручення, пов'язується початок перебігу десятиденного строку узгодження податкових зобов'язань.
Однак, з наданого суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копії поштового конверту, з якими позивач пов'язує підтвердження направлення вказаних податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, вбачається їх надіслання відповідачу на невірну адресу та повернення поштового відправлення до податкового органу у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
За встановлених обставин, суд вважає, що такі податкові повідомлення-рішення не є узгодженими в силу приписів Податкового кодексу України, які для позивача як суб'єкта владних повноважень є обов'язковими для виконання.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За правовою позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якою державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки держава в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не виконала свій обов'язок щодо належного надіслання на адресу відповідача податкових повідомлень-рішень №0015883-2418-0409 від 23.01.2023, №0015884-2418-0409 від 23.01.2023, №0015885-2418-0409 від 23.01.2023, №0015879-2418-0409 від 23.01.2023, №0015887-2418-0409 від 23.01.2023, позивачем не доведено їх узгодження з відповідачем у встановленому законодавством порядку, а відтак і наявності податкового боргу, що заявлений до стягнення, то негативні наслідки таких дій мають покладатися саме на державу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем не доведено вчинення усіх передбачених чинним законодавством дій, що передують стягненню.
Враховуючи викладене, позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова