02 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2228/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 12 лютого 2025 року №032950011845 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII); зобов'язання призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з дати звернення.
Позов обґрунтований тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, та 05 лютого 2025 року звернулася із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до приписів Закону №796-XII до ГУ ПФУ у Волинській області, яким прийнято рішення від 12 лютого 2025 року №032950011845 про відмову у призначенні пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.
Із таким рішенням позивач не погоджується та вважає, що нею при зверненні за призначенням пенсії було подано усі документи, які підтверджують статус потерпілої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та дають право на користування пільгами щодо призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , а також довідки від 31 січня 2025 року №1064 та від 27 січня 2025 року №197. Позивач стверджує, що період проживання на території гарантованого добровільного відселення (село Нові Червища Волинської області) з врахуванням періодів канікул у Московському обласному державному інституті фізичної культури (що за підрахунками позивача становить 147 днів) становить в загальному 3 роки 2 місяці 9 днів.
Позивач вважає, що у її випадку є підстави для зниження пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII на 6 років (максимальний).
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.25-26). В обґрунтування цієї позиції вказав, що ОСОБА_1 05 лютого 2025 року звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. З поданих позивачем документів для призначення пенсії ГУ ПФУ у Волинській області встановлено, що позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС (3 категорія); згідно з довідкою Новочервищанського старостинського округу Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 27 січня 2025 року №197 та довідкою Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області від 31 січня 2025 року №1064 вона була зареєстрована та проживала в селі Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області з 01 січня 1983 року по 31 серпня 1988 року і з 06 липня 1992 року по 27 серпня 1992 року та в селищі Любешів Камінь-Каширського району Волинської області - з 27 серпня 1992 року. У свою чергу період навчання в інституті, розташованому на території російської федерації, не може бути зарахований до періоду проживання (роботи, навчання) в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки за нормами Закону №796-ХІІ виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні саме у зв'язку із постійним (а не тимчасовим) проживанням/роботою у такій місцевості. Крім того, період проживання під час канікул у населених пунктах, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення, не підтверджено жодними доказами.
Відповідач вважає, що його рішення є законним та підстави для його скасування відсутні, адже за наданими документами станом на 01 січня 1993 року підтверджено проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки, а тому не виконуються умови на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
У відповіді на відзив позивач просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.42-45).
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
05 лютого 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (тобто у віці 54 роки) (а.с.34).
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 12 лютого 2025 року №032950011845 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з тих підстав, що обчислений станом на 01 січня 1993 року період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 2 роки 10 місяців 2 дні (менше трьох років). Вказано, що страховий стаж позивача становить 32 роки 4 місяці 1 день (а.с.17-18).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частиною першою статті 9 Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.
За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2023 року №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 22 травня 1995 року (а.с.13), ОСОБА_2 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами і компенсаціями, встановленими Законом №796-ХІІ.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23, від 18 березня 2025 року у справі 460/27065/23).
Верховний Суд (постанови від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23, від 18 березня 2025 року у справі 460/27065/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 12 лютого 2025 року №032950011845 є непідтвердження права на зменшення пенсійного віку: позивач фактично прожила на території гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01 січня 1993 року.
Як видно з відомостей паспорта громадянина України (а.с.11), ОСОБА_1 народилася в селі Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області.
З долученої до заяви про призначення пенсії довідки Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області від 31 січня 2025 року №1064 (а.с.38) слідує, що позивач була зареєстрована та постійно проживала з 01 січня 1983 року по 31 серпня 1988 року та з 06 липня 1992 року по 27 серпня 1992 року у селі Нові Червища Любешівського (тепер Камінь-Каширського) району Волинської області.
Відповідно до довідки Новочервищанського старостинського округу Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 27 січня 2025 року №197 (а.с.37 зворот) ОСОБА_1 з 27 серпня 1992 року зареєстрована та проживає у селищі Любешів Волинської області, що також підтверджено витягом з Реєстру територіальної громади від 27 січня 2025 року (а.с.38 зворот).
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 село Нові Червища та селище Любешів Волинської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, наявними у справі доказами підтверджено фактичне постійне проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року: з 26 квітня 1986 року по 31 серпня 1988 року та з 06 липня 1992 року по 31 грудня 1992 року), що становить менше трьох років.
У позовній заяві позивач стверджувала, що період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з врахуванням періодів канікул під час навчання у Московському обласному державному інституті фізичної культури станом на 01 січня 1993 року становить понад три роки.
Так згідно з дипломом серії НОМЕР_2 (а.с.39) позивач в 1988 році вступила у Московський обласний державний інститут фізичної культури, який закінчила у 1992 році.
Є очевидним, що у зв'язку із навчанням у цьому інституті ОСОБА_3 знята з реєстрації у селі Нові Червища 31 серпня 1988 року, а після закінчення навчання знову там зареєстрована й проживала з 06 липня 1992 року. У зв'язку із працевлаштуванням (з 01 вересня 1992 року по 15 серпня 1996 року працювала на посаді тренера-викладача ДЮСШ) зареєстрована у селищі Любешів з 27 серпня 1992 року (а.с.35 зворот).
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи в зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Постійне місце навчання нерозривно пов'язане з постійним місцем проживання особи. Навіть за умови проживання у селі Нові Червища Волинської області у період канікул під час навчання в інституті, який розташований у місті Москва (рф), не можна вважати, що таке проживання було постійним.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23.
За змістом підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 доказом постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, є відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Довідки від 31 січня 2025 року №1064 та від 27 січня 2025 року №197 є належними та допустимими доказами у значенні Порядку №22-1, які відповідач врахував, однак такі не підтверджують проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС та станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років.
Інших достатніх та достовірних доказів, які б беззаперечно підтверджували факт проживання/роботи/навчання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, позивач ні відповідачу, ні суду не надала.
Верховний Суд у постановах від 11 березня 2024 у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у ГУ ПФУ у Волинській області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за заявою від 05 лютого 2025 року, оскільки за наявними доказами станом на 01 січня 1993 року період її фактичного постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Тому оскаржуване у цій справі рішення від 12 лютого 2025 року №032950011845 про відмову у призначенні пенсії є правомірним.
Таким чином, у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про визнання протиправним та скасування цього рішення та зобов'язання призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з дати звернення (з 05 лютого 2025 року) належить відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк