22 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 640/18158/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Щербюк Г.Д.,
за участю представника позивача Хіміча Б.С.,
представника відповідача Школьного С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2020 №0235567-3314-2655 на суму 19 856,70 грн; №0235564-3314-2655 на суму 2 216,38 грн; №0235556-3314-2655 на суму 125 304,24 грн; №0235559-3314-2655 на суму 357 087,94 грн; №0235566-3314-2655 на суму 4 402,52 грн; №0235783-3314-2655 на суму 107 984, 72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2020 позивач отримав 14 податкових повідомлень-рішень, якими визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, разом із розрахунком даного податку за 2019 рік по об'єктах оподаткування.
Перевіривши розрахунок відповідача, позивач сплатив податкові зобов'язання по 8-ми податкових повідомленнях-рішеннях. Водночас щодо спірних податкових повідомлень-рішень позивач вказує, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано правомірність та правильність визначених у них сум грошових зобов'язань.
Так, щодо податкового повідомлення-рішення від 19.06.2020 №0235783-3314-2655 на суму 107 984, 72 грн позивач зазначає, що інформація про дане рішення взагалі відсутня в розрахунку відповідача, у зв'язку із чим йому не зрозуміло, за який саме період часу та за який об'єкт нерухомого майна нараховано податок, зважаючи на значну кількість таких об'єктів, та чи не нараховано податок двічі за один і той самий об'єкт нерухомого майна.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 19.06.2020 №0235559-3314-2655 на суму 357 087,94 грн позивач зазначає, що згідно з розрахунком відповідача дане рішення стосується нерухомого майна, яке територіально знаходиться в Деснянському районі м.Києва (вул.Електротехнічна, 47), однак реквізити для сплати вказані для Печерського району м.Києва, що є порушенням підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відносно податкового повідомлення-рішення від 19.06.2020 №0235556-3314-2655 на суму 125 304,24 грн, то позивач покликається на те, що інформація щодо місця розташування цього об'єкту нерухомості (адреса) взагалі відсутня в розрахунку відповідача, тому позивачу не зрозуміло, за який саме об'єкт нерухомого майна нараховано податок, та у власності позивача відсутній об'єкт площею 3 431,70 м2.
Окрім того, податкові повідомлення-рішення від 19.06.2020 №0235556-3314-2655 на суму 125 304,24 грн, №0235566-3314-2655 на суму 4 402,52 грн, №0235567-3314-2655 на суму 19 856,70 грн, №0235564-3314-2655 на суму 2 216,38 грн, №0235559-3314-2655 на суму 357 087,94 грн згідно розрахунку відповідача складені всі на одну адресу: м.Київ, вул.Електротехнічна, 47, без зазначення будь-яких літер будівель.
Також позивач зазначає, що якщо підрахувати загальну площу, за яку йому визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який розраховано згідно розрахунку відповідача за адресою: м.Київ, вул.Електротехнічна, 47, то остання складає 8257,70 м2 (15,16+844,0+1268,90+424,90+5704,74), що не відповідає дійсності.
В той же час, він є власником 7382/10000 частини будівлі АДРЕСА_1 .
Позивач також є власником групи приміщень №1, 2, 3 загальною площею 2 587,7 м2; групи приміщень №4 загальною площею 844 м2; групи приміщень №5 загальною площею 424,9 м.2 автопарку-допоміжного корпусу, які знаходяться в будівлі №47 літ.З-2 по вулиці Електротехнічній в місті Києві.
Крім того, позивач є власником 36/100 насосної, загальною площею 42,1 м2, яка знаходиться в будівлі № 47 літ. И-1 по вулиці Електротехнічній в місті Києві.
Позивач не заперечує наявність у нього обов'язку щодо сплати відповідного податку, однак наголошує, що відповідачем в порушення пункту 9 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, не було додано розрахунків податкового зобов'язання із зазначенням необхідної інформації, зокрема яких саме об'єктів нерухомого майна (адрес) стосується податок та ставки податку, що об'єктивно унеможливлює їх математичну перевірку позивачем.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/18158/20, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (т.1, а.с.56).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.58-63) представник відповідача позов не визнав та зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були сформовані контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що відповідає вимогам п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України.
Крім того, зауважив, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючого органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення згідно з п.266.7.3 ст.266 ПК України.
Станом на 17.09.2020 до відповідача щодо звірки по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платник ОСОБА_1 не звертався. Позивач як власник об'єктів нерухомого майна відповідає ознаці платника податку щодо всіх об'єктів нерухомості на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, які є аналогічними доводам позовної заяви (т.1, а.с.78-83).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, замінено в даній адміністративній справі відповідача Головне управління ДПС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження (т.2, а.с.23-24).
У заяві про доповнення підстав позову, яка подана до Волинського окружного адміністративного суду 26.02.2025, позивач просив при розгляді справи врахувати експертні висновки від 30.09.2021 №2027301, від 30.09.2021 АС1 №2027306, від 06.10.2021 АС1 №2027901, які підтверджують класифікацію будівель позивача за функціональним використанням відповідно до ДК018:2000, та вказав, що відповідачем було застосовано при розрахунку податку невірний коефіцієнт, що значно збільшило суму податку. Також відповідачем під час розрахунків податкового зобов'язання було застосовано рішення Київської міської ради, прийняте на порушення вимог підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України (т.2, а.с.1-10).
Ухвалою суду від 18.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.2, а.с.68).
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, заяві про доповнення підстав позову, просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні його вимог.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Суд встановив, що у власності ОСОБА_1 станом на 2019 рік перебували об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, розташовані в м.Києві, Київській, Одеській та Херсонській областях (квартири, дачні будинки, нежитлові приміщенні та будівлі), що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.30-52, 109-150).
19.06.2020 ГУ ДПС у м. Києві сформовано та направлено позивачу 14 податкових повідомлень-рішень про визначення сум податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спірними серед яких в межах даної справи є:
№0235567-3314-2655 на суму 19 856,70 грн, №0235564-3314-2655 на суму 2 216,38 грн, №0235556-3314-2655 на суму 125 304,24 грн, №0235559-3314-2655 на суму 357 087,94 грн, №0235566-3314-2655 на суму 4 402,52 грн, №0235783-3314-2655 на суму 107 984,72 грн (т.1, а.с.10, 11, 12, 19, 22, 23).
З розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік по об'єктах оподаткування, що належать ОСОБА_1 (т.1, а.с.24-27), який скерований позивачу разом з податковими повідомленнями-рішеннями, вбачається наступне:
податкове повідомлення-рішення №0235567-3314-2655 на суму 19 856,70 грн стосується нежилого приміщення по вул.Електротехнічній, 47 в м.Києві, загальною площею 1268,90 м2, яке перебувало у власності позивача з 18.09.2019 по 28.12.2019, період володіння 9-ий, 10-ий, 11-ий місяці (пункт 9 розрахунку);
податкове повідомлення-рішення №0235564-3314-2655 на суму 2 216,38 грн стосується нежилого приміщення по вул.Електротехнічній, 47 в м.Києві, загальною площею 424,90 м2, яке перебувало у власності позивача з 26.12.2019 по 11.02.2020, період володіння 12-ий місяць (пункт 10 розрахунку);
податкове повідомлення-рішення №0235556-3314-2655 на суму 125 304,24 грн стосується нежилого приміщення, у розділі «Адреса об'єкта» зазначено «неможливо визначити адресу», загальною площею 3431,70 м2, яке перебувало у власності позивача з 28.11.2018 по 15.08.2019, період володіння з 1-го по 7-ий місяці (пункт 6 розрахунку);
податкове повідомлення-рішення №0235559-3314-2655 на суму 357 087,94 грн стосується нежитлової будівлі по вул.Електротехнічній, 47 в м.Києві, загальною площею 7727,90 м2, яка перебувала у власності позивача з 04.09.2013 по 31.12.2019, період володіння з 1-го по 12-ий місяці (пункт 11 розрахунку);
податкове повідомлення-рішення №0235566-3314-2655 на суму 4 402,52 грн стосується нежилого приміщення по вул.Електротехнічній, 47 в м.Києві, загальною площею 844,00 м2, яке перебувало у власності позивача з 26.12.2019 по 11.02.2020, період володіння 12-ий місяць (пункт 8 розрахунку);
щодо податкового повідомлення-рішення №0235783-3314-2655 на суму 107 984,72 грн інформація у зазначеному розрахунку відсутня.
При цьому з долученого відповідачем до матеріалів справи розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік по об'єктах оподаткування, що належать ОСОБА_1 (т.1, а.с.68-71), слідує наступне:
податкове повідомлення-рішення №0235556-3314-2655 на суму 125 304,24 грн стосується нежилого приміщення по вул.Електротехнічній, 47 в м.Києві, загальною площею 3431,70 м2, яке перебувало у власності позивача з 28.11.2018 по 15.08.2019, період володіння з 1-го по 7-ий місяці (пункт 6 даного розрахунку);
податкове повідомлення-рішення №0235783-3314-2655 на суму 107 984,72 грн стосується нежилого приміщення по вул.Електротехнічній, 47 в м.Києві, загальною площею 2587,70 м2, яке перебувало у власності позивача з 28.11.2018 по 18.09.2019, період володіння з 1-го по 8-ий місяці (пункт 11 даного розрахунку).
Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
В підпункті 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України визначено, що податок на майно належить до місцевих податків.
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (п.10.3 ст.10 ПК України).
За змістом статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Приписами підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Абзац четвертий підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачає, що органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Як передбачає підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Отже, фізичні особи, які мають у власності об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, зареєстровані у встановленому порядку, зобов'язані сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Сплата податку здійснюється на підставі податкового повідомлення-рішення, у якому контролюючий орган визначає суму податку, що підлягає сплаті.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.
Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Разом з цим, норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №819/921/16 та враховується судом при вирішення даного спору.
Суд встановив, що Київською міською радою 23.06.2011 прийнято рішення за №242/5629/5 «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві», яким, зокрема встановлено податок нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та затверджено положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток 1).
Рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629» внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві», виклавши його в новій редакції «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку». Даним рішенням затверджено нове положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток 1)
Так, відповідно до пункту 5.1 положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (в редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Пунктами 5.2, 5.3 положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (в редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923) встановлено ставку податку для об'єктів житлової/нежитлової нерухомості (окрім визначених) на рівні 1 відсотка до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Разом з тим, 18.10.2018 Київською міською радою прийнято рішення №1910/5974 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», пунктом 1.1 якого Додаток 1 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923) викладено в новій редакції.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (в редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Ставки податку для об'єктів житлової та /або нежитлової нерухомості встановлюються: відповідно до таблиці №1 до цього Положення (підпункт 5.2.1); до 31 грудня 2033 року для усіх місць розташування (зональності) технологічних парків, утворених з урахуванням вимог Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», та кодів Класифікатора будівель і споруд у розмірі 0 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (підпункт 5.2.2).
Відповідно до пункту 3 рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974 це рішення застосовується з 01 січня 2019 року.
Отже, відповідно до рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974 встановлені ним ставки податку та зборів підлягали застосуванню з 01.01.2019.
При цьому судом встановлено, що саме на підставі рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974 відповідач здійснював обчислення сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, застосувавши ставку податку на рівні 1,5 відсотка до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Таким чином, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.09.2020 у справі №819/921/16, суд виснуває, що оскільки рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974 не було опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, тобто до 15.07.2018, то таке рішення не може застосуватись у 2019 році, а підлягає застосуванню у 2020 році.
При вирішенні спору суд також враховує, що одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип стабільності, який полягає в тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України).
Пунктом 7.1 статті 7 ПК України передбачено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Отже, ставка податку належить до обов'язкових елементів податку (в даному випадку - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Суд звертає увагу на те, що принцип стабільності податкового законодавства перебуває у складі такого структурного елементу принципу верховенства права, як правова визначеність. Стабільність податкового законодавства передбачає законні очікування платника податку щодо незмінності правового режиму оподаткування.
Отож, у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього ПК України, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів (п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України).
Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №300/8069/23.
Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що обчислюючи суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягали сплаті позивачем за 2019 рік, відповідач безпідставно керувався ставками податку, затвердженими рішенням Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974, оскільки встановлені цим рішенням ставки підлягали застосуванню у 2020 році, а не 2019 році, з огляду на порушення міської радою строків його оприлюднення.
Правомірним в даному випадку було б застосування контролюючим органом ставок податку, встановлених рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлення-рішення від 19.06.2020 №0235567-3314-2655, №0235564-3314-2655, №0235556-3314-2655, №0235559-3314-2655, №0235566-3314-2655, №0235783-3314-2655 та, як наслідок, про необхідність їх скасування.
Разом тим, з огляду на встановлені судом порушення при обчисленні сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, що є самостійною підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, докладний аналіз інших доводів сторін є недоцільним, оскільки на результати розгляду справи не впливає.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятих рішень, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 6168,53 грн, сплачений згідно із квитанцією (а.с.54).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.06.2020 №0235567-3314-2655, №0235564-3314-2655, №0235556-3314-2655, №0235559-3314-2655, №0235566-3314-2655, №0235783-3314-2655.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 6168,53 грн (шість тисяч сто шістдесят вісім грн 53 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
Повне судове рішення складено 01 травня 2025 року.