печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14406/25-к
14 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , вирішуючи у відкритому судовому засіданні у м. Києві скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку статті 206 КПК України, в межах кримінального провадження № 22022000000000523 від 30.09.2022, -
В провадженні слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , у порядку статті 206 КПК України, в межах кримінального провадження № 22022000000000523 від 30.09.2022.
Скарга мотивована тим, що ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22022000000000523 від 30.09.2022 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України та ч.2 ст.111 КК України.
18 січня 2025 в рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.111 КК України.
18.01.2025 старшим слідчим 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України капітаном юстиції ОСОБА_6 до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було скеровано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 42 днів до 02.03.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Разом з тим, Старшим слідчим 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України капітаном юстиції ОСОБА_6 грубо та систематично порушуються права затриманого ОСОБА_4 , передбачені п.1 ст. 12 Закону України «Про попереднє ув'язнення», не надається письмовий дозвіл на побачення з доньками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до норм передбачених Законом України «Про попереднє ув'язнення». Так, починаючи з 18 січня 2025 року, тобто за 46 днів перебування ОСОБА_4 під вартою, дозвіл на побачення з дітьми було надано слідчим лише один раз.
У судове засідання учасники провадження не з'явились, до суду надійшла заява адвоката ОСОБА_3 про розгляд заяви за її відсутності, просить заяву задовольнити.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали, які долучені до скарги, заслухавши доводи захисника та заперечення слідчого, слідчий суддя приходить наступного висновку.
У відповідності до п. 1.4. інструкції про порядок тримання осіб у спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізоляторах тимчасового тримання) Служби безпеки України затвердженого наказом Служби безпеки України 26.07.2008 N 589, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2008 р. за N 1013/15704 (надалі - інструкція) терміни тримання у спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізоляторах тимчасового тримання) затриманих і осіб, які тримаються під вартою визначаються відповідно до законодавства України.
Згідно з п.1.5. інструкції спеціально відведене місце для тимчасового тримання (ізолятор тимчасового тримання) забезпечує тримання: осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину; осіб, які тримаються під вартою на термін до 3 діб (якщо їх доставка до слідчого ізолятора (далі - СІЗО) у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в спеціально відведеному місці для тимчасового тримання (ізоляторі тимчасового тримання) не більше 10 діб); підсудних (засуджених), які прибули із СІЗО у зв'язку з розглядом справи в суді або проведенням з ними слідчих дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 ЗУ, «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Частиною 3 ст. 1 ЗУ, «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення встановлено, що тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 ЗУ, «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Пунктом 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, встановлено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.
Стаття 3 Конституції України вказує на те що, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Оскільки підозрюваний утримується у межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва, а саме за адресою: м. Київ, провулок Аскольдів, буд. 3-а, слідчий суддя вказаного суду уповноважений на розгляд такої скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Порядок попереднього ув'язнення урегульований положеннями ЗУ від 30 червня 1993 року № 3352-ХІІ «Про попереднє ув'язнення», частина 3 статті 1 якого визначає, що тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Згідно із ч. 1 ст. 12 ЗУ від 30 червня 1993 року № 3352-ХІІ «Про попереднє ув'язнення» побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув'язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин.
У відповідності до п. 1 глави 4 (Правила поведінки в СІЗО ув'язнених і засуджених) розділу І «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 року за № 633/33604 (зі змінами та доповненнями), ув'язнені і засуджені особи мають право, зокрема, зустрічатися з родичами та іншими особами.
У п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що близькі родичі та члени сім'ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 04 березня 2010 року у справі «Шалімов проти України» (заява № 20808/02) зазначено, що під час попереднього ув'язнення дозвіл на побачення з родичами може бути наданий слідчим або суддею, але ці положення не визначають з достатньою чіткістю межі та спосіб здійснення дискреційних повноважень, наданих органам державної влади щодо обмеження спілкування осіб, що тримаються під вартою, з їхніми сім'ями. Так, положення ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» не вимагають від цих органів будь-якого обґрунтування їхніх дискреційних рішень та навіть ухвалення будь-яких формальних рішень, які можна було б оскаржити, а отже, вони не містять будь-яких гарантій від свавілля та зловживань. У вказаній справі суддя просто зазначив, що заявнику буде дозволено побачення з його родичами після розгляду судом справи по суті, без будь-яких пояснень, чому дозвіл на такі побачення не може бути надано раніше. Суд зазначив, що за цих обставин не можна стверджувати, що втручання в право заявника на повагу до його сімейного життя було здійснено «згідно із законом», як того вимагає пункт 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, у цьому випадку мало місце порушення статті 8 Конвенції (пункти 88 - 91).
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає наявними підстави для задоволення скарги у порядку статті 206 КПК України, в межах кримінального провадження № 22022000000000523 від 30.09.2022 та вважає за необхідне зобов'язати уповноважених осіб Головного слідчого управління Служби безпеки України надати підозрюваному побачення з дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно до норм передбачених Законом України «Про попереднє ув'язнення».
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 11, 26, 206, 369-372, 582 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку статті 206 КПК України, в межах кримінального провадження № 22022000000000523 від 30.09.2022 - задовольнити.
Зобов'язати уповноважених осіб Головного слідчого управління Служби безпеки України надати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на побачення з дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно до норм передбачених Законом України «Про попереднє ув'язнення».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1