Справа № 2601/17044/12
Провадження № 4-с/752/38/25
Іменем України
28.04.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
з участю секретаря - Пастух З.Ф.,
присутніх учасників справи:
заявника - ОСОБА_1
представника заявника - адвоката Філатової Ольги Сергіївни (ордер серія АА №1482086)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича
Суть поданої скарги
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича.
У поданій скарзі заявник просила:
-визнати бездіяльність начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича у нескасуванні заходів примусового виконання та не вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешту накладеного державним виконавцем 03.10.2016 по виконавчому провадженню №52392259 - неправомірною;
-зобов'язати начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича винести постанову про скасування заходів примусового виконання та вилучити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешт накладений державним виконавцем 03.10.2016 по виконавчому провадженню №52392259.
На обґрунтування скарги зазначено, що згідно даних підсистеми Автоматизованої системи виконавчого провадження «ВП-спецрозділ», заявницею була отримана інформація про виконавче провадження №52392259 з примусового виконання виконавчого листа №2601/17044/12 виданого 31.07.2013 (стан виконавчого провадження: завершено; стан виконавчого документа: повернений стягувачу).
У зв'язку із завершенням виконавчого провадження, заявник звернулася до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про винесення постанови про скасування заходів примусового виконання та вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешту накладенго державним виконавцем 03.10.2016 по виконавчому провадженню №52392259, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження, так як, відповідно до довідки про відсутність претензії за вих.№821 від 05.08.2024 ТОВ «ФК «ФОРТ» зазначено, що станом на 05.08.2024 дія Договору «Автопакет» №41/П/27/2008-840 від 25.01.2008, в частині поруки припинена та у ТОВ «ФК «ФОРТ» відсутні будь-які претензії до ОСОБА_1 .
Листом від 25.09.2024 Голосіївськмй відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за підписом начальника Відділу - Твердохліба Олега Станіславовича, повідомив заявницю про неможливість зняття накладеного арешту, з тих мотивів, що ОСОБА_1 не було сплачено виконавчий збір у розмірі 2 351 долар США 82 центи.
Заявниця вважає таку відмову начальника Відділу державної виконавчої служби Твердохліба Олега Станіславовича, у скасуванні заходів примусового виконання та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешту накладеного державним виконавцем 03.10.2016 по виконавчому провадженню №52392259 неправомірно, у звязку з чим звернулася із відповідною скаргою до суду.
Рух справи та інші процесуальні питання
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 головуючим суддею по справі визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєва С.О.
21.03.2025 цивільна справа №2601/17044/12 надійшла до судді з архіву Голосіївського районного суду міста Києва.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.03.2025 відкрите провадження у справі, враховуючи надмірне навантаження на суддю, судове засідання призначено на 24.04.2025.
24.04.2025 у судове засідання з'явивилися заявник - ОСОБА_1 та її представник - адвокат Філатова Ольга Сергіївна.
Представник Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явився; про дату, час та місце судового засідання Відділ повідомлявся належним чином.
Ухвалення та проголошення судового рішення було відкладене на 28.04.2025.
Фактичні обставини справи, які встановив суд
Згідно рішення (заочного рішення) Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2012 у справі № 2601/17044/12 за позовом ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з відповідачів в солідарному порядку було стягнуто заборгованість за кредитним договором «Автопакет» №41/ІІ/27/2008-840 від 25.01.2008 на загальну суму 23 518 доларів США 28 центів та вирішено питання щодо стягнення судового збору у розмірі 1 879,81 гривень.
31.07.2013 Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2601/17044/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості за кредитним договором «Автопакет» №41/ІІ/27/2008-840 від 25.01.2008 на загальну суму 23 518 доларів США 28 центів.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №2601/17044/12 (провадження № 6/752/600/20) замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів №2601/17044/12, виданих Голосіївським районним судом м. Києва, на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2012, з ПАТ «КБ «НАДРА» на ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС».
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №2601/17044/12 (провадження № 6/752/583/21) замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів №2601/17044/12, виданих Голосіївським районним судом м. Києва, на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2012, з ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» на ТОВ «ФК «ФОРТ».
Згідно листа Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вих.№41775/27.1-24 від 09.08.2024, адресованому представнику заявника - адвокату Ользі Філатовій суд встановив, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №52392259 з примусового виконання виконавчого листа №2601/17044/12 виданого 31.07.2013 (стан виконавчого провадження: завершено; стан виконавчого документа: повернений стягувачу).
У листі також зазначено, що у зв'язку із відсутністю технічної можливості, а саме: під час спроби формування витягу для надання ідентифікатору доступу до виконавчого провадження з «ВП-Спецрозподіл» - система видає невідому помилку. Таким чинном, Відділ не може надати ідентифікатор для доступу до матеріалів виконавчого провадження №52392259, в тому числі, не може направити на адресу представника постанову про відкриття виконавчого провадження №52392259 та постанову про арешт майна боржника від 03.10.2016, винесену в межах виконавчого провадження №52392259.
Також Відділ повідомляє у вказаному листі, що строк зберігання в архіві органу державної виконавчої служби справ та виконавчих проваджень становить три роки, після чого такі справи та виконавці провадження підлягають знищенню.
28.08.2024 представник заявника, адвокат Філатова Ольга Сергіївна звернулася до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про винесення постанови про скасування заходів примусового виконання та вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешту накладеного державним виконавцем 03.10.2016 по виконавчому провадженню №52392259, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.
Листом вих.№ 49452/27.1-24 від 25.09.2024 Голосіївський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив представника заявника - адвоката Ольгу Філатову, про відсутність правових підстав для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_3 .
У зазначеному листі вказано, що на виконанні у Відділі дійсно перебувало виконавче провадження № 52392259 з примусового виконання виконавчого листа №2601/17044/12 виданого 31.07.2013 Голосіївським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» боргу у розмірі 23 518 доларів США 28 центів.
Також у листі вих.№ 49452/27.1-24 від 25.09.2024 вказано, що:
-29.09.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-03.10.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, інформацію про який внесено до Державного реєстру речових прав (номер запису про обтяження 16706212);
-06.05.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з надходженням він нього відповідної заяви;
-07.05.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65363040 з примусового виконання постанови Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) №60806199 від 09.12.2019 про стягнення з ОСОБА_3 витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 гривень;
-08.05.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із надходженням на рахунок для обліку депозитних коштів достатніх для погашення витрат виконавчого провадження;
-07.05.2021 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону
України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65363153 з примусового виконання постанови Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) №60906199 від 09.12.2019 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 2 351 долар США 82 центи;
-станом на 25.09.2024 витрати виконавчого провадження у розмірі 369,00 гривень сплачено в повному обсязі, залишок не сплаченого виконавчого збору становить 2 351 долар США 82 центи.
У зв'язку з тим, що за ОСОБА_3 обліковується заборгованість з несплаченого виконавчого збору у розмірі 2 351 долар США 82 центи, Голосіївський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вважає, що підстави для зняття арешту з нерухомого майна заявниці - відсутні.
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни від 14.09.2021 було відкрито виконавче провадження №66816231, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь стягувача - ТОВ «ФК «ФОРТ» заборгованості за кредитним договором «Автопакет» №41/ІІ/27/2008-840 від 25.01.2008 на загальну суму 23 518 доларів США 28 центів.
Пунктом 3 постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни від 14.09.2021 визначено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2 351 долар США 82 центи.
Згідно наявної в матеріалах справи постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни від 29.04.2024 у ВП №66816231 виконавчий документ - виконавчий лист № 2601/17044/12 виданий 31.07.2013 на загальну суму 23 518 доларів США 28 центів було повернуто стягувачеві - ТОВ «ФК «ФОРТ», на підставі його заяви про повернення виконавчого документа без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно пункту 2 вказаної вище постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни від 29.04.2024 у ВП №66816231, було визначено припинити чинність арешту майна борника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 383553412 від 19.06.2024), вбачається про наявність зареєстрованого обтяження всього нерухомого майна, належного ОСОБА_3 , згідно постанови, серія та номер 52392259, виданої 03.10.2016, видавник ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві.
Відповідно до Довідки вих.№ 821 від 05.08.2024, виданої ТОВ «ФК «ФОРТ», станом на 05.08.2024 дія Договору «Автопакет» №41/ІІ/27/2008-840 від 25.01.2008 в частині поруки припинена та у ТОВ «ФК «ФОРТ» відсутні будь-які претензії до ОСОБА_3 за вазаним Договором.
Згідно копії Свідоцтва про шлюб від 07.01.2025, серії НОМЕР_1 суд встановив, що 07.01.2025 був укладений шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Тлумачення цих норм дозволяє дійти висновку про те, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а заявник (скаржник) використовує цивільне судочинство для такого захисту. По суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд встановив, що фактично підставою для відмови у скасуванні заходів примусового виконання та не вилученні із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешту накладеного державним виконавцем 03.10.2016 по виконавчому провадженню №52392259 є наявність заборгованості з несплаченого виконавчого збору у розмірі 2 351 долар США 82 центи у виконавчому провадженні №65363153 з примусового виконання постанови Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) №60906199 від 09.12.2019 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 2 351 долар США 82 центи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі за тектстом також - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (частина шоста статті 27 Закону №1404-VIII).
Частиною восьмою статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Статтею 45 Закону №1404-VIII визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно з приписами частин першої - п'ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (надалі також - Порядок).
Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Таким чином згідно положень Закону №1404-VIII у разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.
Одночасно з цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 (адміністративне провадження № К/9901/21838/20) виснував, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.
Суд встановив, що 06.05.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з надходженням він нього відповідної заяви; 07.05.2021 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону №1404-VIII винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65363153 з примусового виконання постанови Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) №60906199 від 09.12.2019 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 2 351 долар США 82 центи.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, після повернення виконавчого документа державним виконавцем, стягувач - ТОВ «ФК «ФОРТ» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни для примусового виконання виконавчого листа №2601/17044/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «ФОРТ» заборгованості за кредитним договором «Автопакет» №41/ІІ/27/2008-840 від 25.01.2008 на загальну суму 23 518 доларів США 28 центів.
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни від 14.09.2021 було відкрито виконавче провадження №66816231, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь стягувача - ТОВ «ФК «ФОРТ» заборгованості за кредитним договором «Автопакет» №41/ІІ/27/2008-840 від 25.01.2008 на загальну суму 23 518 доларів США 28 центів.
Пунктом 3 постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни від 14.09.2021 визначено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2 351 долар США 82 центи.
Таким чином, врахвуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» та висновки Верховного суду, які згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд вважає, що підсави для стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2 351 долар США 82 центи - відсутні.
Згідно частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.
Оскільки суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2 351 долар США 82 центи, відмова начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича у скасуванні заходів примусового виконання та не вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешту накладеного державним виконавцем 03.10.2016 по виконавчому провадженню №52392259 щодо всього нерухомого майна належного ОСОБА_1 є не правомірною.
Таким чином, державний виконавець був зобов'язаний зняти арешт із нерухомого майна ОСОБА_1 про те не зробив цього.
Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись статтіми: 259, 263, 447-551 ЦПК України, суд
скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича - задовольнити.
Визнати бездіяльніть начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича у нескасуванні заходів примусового виконання та не вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешту накладеного державним виконавцем 03.10.2016 по виконавчому провадженню №52392259 - неправомірною.
Зобов'язати начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича винести постанову про скасування заходів примусового виконання та вилучити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешт накладений державним виконавцем 03.10.2016 по виконавчому провадженню №52392259.
Зобов'язати начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Твердохліба Олега Станіславовича повідомити суд і заявника про виконання цієї ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.О. Чекулаєв