Справа № 503/2482/24
№ 1-кп/505/655/2025
30 квітня 2025 року м. Подільськ
Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі колегії суддів:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7
обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 ,
захисників:
ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_11 та клопотання захисника ОСОБА_11 - ОСОБА_18 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, у кримінальному провадженні стосовно обвинувачених:
ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146, ч.5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст.146 КК України,
ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України,
ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України,
В провадженні Котовського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року.
У даному кримінальному провадженні 24 листопада 2023 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 січня 2024 року, без можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, який неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів та ухвалами Кодимського районного суду Одеської області.
Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_11 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10 травня 2025 року.
У підготовчому судовому засіданні прокурор Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави, посилаючись на те, що термін дії раніше продовженого судом запобіжного заходу обвинуваченому закінчується 10 травня 2025 року, у вказаний термін закінчити судовий розгляд вказаного кримінального провадження немає можливості і на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а також в обґрунтування зазначено обставини кримінальних правопорушень, обвинувачення у вчиненні яких пред'явлено ОСОБА_11 згідно обвинувального акту.
Зокрема, прокурор в клопотанні зазначив, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений з високим рівнем ймовірності може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризик переховування від суду, передбачений пунктом 1 ст.177 КПК України, обґрунтовує тим, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років з конфіскацією майна, ОСОБА_11 здійснив втечу з місця вчинення кримінального правопорушення при спробі його затримати під час вчинення злочину, а також маючи закордонний паспорт та законні підстави може перетнути державний кордон, залишити територію України. Також у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, постійного місця роботи, джерела доходів;
- ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, передбачений пунктом 3 ст.177 КПК України, обґрунтовує тим, що оскільки йому відомі місця мешкання потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні і беручи до уваги насильницький характер вчинення кримінальних правопорушень із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я осіб, а також із погрозами застосування такого насильства, ОСОБА_11 може незаконно впливати на свідків з метою зміни їх показів;
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений пунктом 5 ст.177 КПК України, обґрунтовує тим, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні п'яти злочинів, що свідчить про системність вчинення ним кримінальних правопорушень. Також у обвинуваченого відсутнє постійне місце роботи та постійне джерело доходів й зважаючи на корисливий характер злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, є підстави вважати, що вчинення корисливих злочинів є основним джерелом доходів обвинуваченого.
Крім того, вказав, що ОСОБА_11 є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні № 12021100050001848 від 15.08.2021 за вчинення корисливого злочину проти власності, зокрема ч. 3 ст. 185 КК України.
Захисник ОСОБА_11 - ОСОБА_18 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на не цілодобовий домашній арешт в певний період доби з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи його тим, що відпали обставини, які стали підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу. Вважає,що на даний час не надано прокурором жодних належних та допустимих доказів, що у випадку зміни запобіжного заходу обвинувачений дійсно буде переховуватися.
Крім того, зазначив, що слідчими та прокурорами проведена значна кількість обшуків, в ході яких вилучені речі та документи, що знаходяться на зберіганні органу досудового розслідування та доступ до яких ОСОБА_11 , при перебуванні на менш суворому запобіжному заході - виключений. Також захисник зазначив, що командуванням військової частини НОМЕР_1 позитивно розглянуто кандидатуру - солдата ОСОБА_11 , на вакантну посаду обслуги мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї управління військової частини НОМЕР_1 , шпк "солдат", ВОС 143533А, т/р 4.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_11 - ОСОБА_18 просив подане ним клопотання задовольнити з викладених в ньому підстав. Заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим.
Захисник ОСОБА_11 - ОСОБА_17 , вважав ризики, вказані прокурором недоведеними, підтримав клопотання захисника ОСОБА_11 - ОСОБА_18 про зміну запобіжного заходу. Крім того, зазначив, що на його думку до обвинуваченого ОСОБА_11 можна застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави та покладенням на нього певних обов'язків, тому просить клопотання прокурора задовольнити частково з внесенням застави.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав позицію своїх захисників.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_11 - ОСОБА_18 щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Представник потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 зазначив, що клопотання прокурора є обґрунтованим, просив суд його задовольнити, та заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_11 - ОСОБА_18 , яке на його думку ґрунтується на припущеннях та є необґрунтованим.
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та їхні захисники ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 підтримали клопотання захисника ОСОБА_11 - ОСОБА_18 про зміну обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_11 .
Колегія суддів заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, доходить наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При вирішенні питання про наявність підстав для продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів у цій справі враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод. Зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_11 строку тримання під вартою суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України.
При цьому ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі.
Інші кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_11 , а саме ч. 4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.5 ст. 185, ч.5 ст. 186 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжкими злочинами, санкції за вчинення яких передбачає покарання понад 10 років позбавлення волі.
Окрім того, ОСОБА_11 є обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 185 КК України, судове провадження за яким перебуває в Оболонському районному суді м. Києва, про що відзначено у змісті обвинувального акту.
З огляду на викладене та зважаючи на обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_11 , на думку колегії суддів дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що існує ризик, визначений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у можливості переховування від суду.
Крім того, обвинувачений, будучи обізнаним про місце знаходження потерпілих та свідків, знаходячись на волі, зможе незаконно впливати як безпосередньо так і опосередковано на потерпілих та свідків, зокрема, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити допитаних під час досудового розслідування свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.
Відтак, у цій справі існує ризик визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості незаконного впливу ОСОБА_11 на потерпілих та свідків.
Колегія суддів також вважає, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, з огляду на фактичні обставини справи, кількість скоєння ОСОБА_11 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, насильницький характер вчинених останнім кримінальних правопорушень.
Згідно ст.178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема вік, стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан, а також насильницький характер вчинених кримінальних правопорушень, особливо великий розмір завданої майнової шкоди, вчинення злочинів у складі організованої групи та те, що перебуваючи на волі, та зважаючи на покарання, яке йому загрожує у випадку доведення винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, може ухилятись від суду, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд обґрунтовано вважає, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого, що вказує на необхідність продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, та 4 особливо тяжкими злочинами, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, зокрема у вчиненні дій, що супроводжувалися погрозами застосування насильства у вигляді відрізання частин тіла потерпілого, погрозами вбивством, а також фактичним застосуванням насильства до двох потерпілих, свідчать про наявність передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України обставини, яка надає суду правові підстави для прийняття рішення про відмову у визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.
Зважаючи на те, що заявлені ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та вони виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів вважає, що слід продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_11 , адже лише такий найсуворіший запобіжний захід на даний час зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Посилання захисників на дані про особу обвинуваченого, зокрема міцність його соціальних зв'язків обумовлених наявністю у нього сім'ї з дітьми, який є багатодітним батьком, на думку суду не зменшують заявлених і доведених ризиків у кримінальному провадженні, а наявність у обвинуваченого постійного місця проживання в даному випадку також не є визначальним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_11 та його захиснику було роз'яснено порядок скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу або зміна запобіжного заходу з інших підстав, який врегульований положеннями ст. 616 КПК України.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 - ОСОБА_18 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та задовольнити клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 на 60 діб, не визначаючи розмір застави.
Керуючись ст. 176-178, 183, 197, 199, 331, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 - ОСОБА_18 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт -відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_11 - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 146, ч.5 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України, продовжити на 60 діб, тобто до 28 червня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_11 , його захисникам, а також направити уповноваженій службовій особі в місця тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_11 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3