Справа № 569/8195/25
1-кс/569/3355/25
29 квітня 2025 року ' Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання старшого слідчого СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Рівне, українця, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації на особливий період Збройних Сил України, стрільця 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдата, раніше не судимого в силуст. 89 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
Старший слідчий СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 за погодження із Прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання вказав, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170040001393 від 04 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407КК України.
З клопотання вбачається, що 03 липня 2024 року громадянин ОСОБА_5 згідно Указу Президента України №69/22 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» призваний до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №237 від 05.07.2024 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, він вважається таким, що посаду стрільця 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діяв станом на серпень 2024 року.
Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді стрільця 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, 23 серпня 2024 року близько 08 години 00 хвилин (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка тимчасово дислокувалась у АДРЕСА_2 , а натомість відправився за місцем свого проживання в АДРЕСА_3 , де проводив службовий час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував до 04 січня 2025 року, коли повернувся на військову службу до військової частини НОМЕР_3 , що дислокується у АДРЕСА_3 та зарахований на тимчасовий облік.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення: частина 5 статті 407 Кримінального кодексу України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення - Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:актом службового розслідування № 175/66 від 09.10.2024; рапортом про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 від 23.08.2024; доповіддю про самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 від 24.08.2024; наказом командира військової частини НОМЕР_2 №1074 від 23.08.2024 про призначення службового розслідування; наказом командира військової частини НОМЕР_2 №1205 від 09.09.2024 про перепризначення проведення службових розслідувань; наказом командира військової частини НОМЕР_2 №792 від 09.10.2024 про результати службового розслідування; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №187 від 05.07.2024; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №237 від 24.08.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 08.02.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 16.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 07.04.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.
Посилання на один або декілька ризиків, зазначених у ст.177 КПК України - відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1,4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 ,покладається необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Виклад обставин щодо наявності одного або декількох ризиків - метою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останньою покладених на нього процесуальних обов'язків, а також перешкоджання ризикам, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 ,усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, розуміючи реальність і невідворотність покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5до 10 років, може вжити заходів, щоб переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. У зв'язку з цим, беручи також до уваги суспільну небезпеку вчиненого діяння в умовах воєнного стану, тяжкість злочину, застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу - тримання під вартою повністю відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та є необхідним для того, щоб запобігти спробам останнього переховуватися від суду та слідства.
Слід зазначати, що відносно ОСОБА_5 на даний час перебувають на розгляді в судах 4 обвинувальні акти, які не розглянуті, на судові засідання обвинувачений не з'являється, а тому є ризики його переховування від суду.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, щоб не перебувати в умовах ізоляції від суспільства, незаконно перетнути державний кордон, оскільки його близькі родичі проживають за кордоном.
Підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України. Після повернення до розташування військової частини НОМЕР_3 , він повторно самовільно залишив розташування військової частини, перебуває за місцем свого проживання та продовжує вчиняти новий злочин, передбачений ч.5 ст. 407 КК України. Відносно ОСОБА_5 на розгляді в судах перебуває 4 обвинувальні акти, він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності в тому числі перебував у місцях позбавлення волі.
Хоча ОСОБА_5 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, є великий ризик вчинення нових кримінальних правопорушень останнім, оскільки у зв'язку із самовільним залишенням військової частини йому припинено виплату грошового забезпечення та він офіційно не працевлаштований.
Однією з загальних засад кримінального провадження є верховенство права. Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права підозрюваного, але і високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», у справі «Летельє проти Франції» вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів - Згідно ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
За таких обставин при наявності ризиків не має можливості застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» внесено зміни до ст. 177 КПК України, яким під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ст. 183 КПК України вбачається, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
У зв'язку з вищесказаним, враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_5 в умовах сьогодення, суспільного осуду виникла необхідність в обранні саме вищевказаного запобіжного заходу, який сприятиме виконанню завдань кримінального судочинства та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини просили обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні заперечували, щодо задоволення клопотання.
Заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 липня 2024 року громадянин ОСОБА_5 згідно Указу Президента України №69/22 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» призваний до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №237 від 05.07.2024 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, він вважається таким, що посаду стрільця 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діяв станом на серпень 2024 року.
Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді стрільця 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, 23 серпня 2024 року близько 08 години 00 хвилин (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка тимчасово дислокувалась у АДРЕСА_2 , а натомість відправився за місцем свого проживання в місто Рівне, Рівненської області, де проводив службовий час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував до 04 січня 2025 року, коли повернувся на військову службу до військової частини НОМЕР_3 , що дислокується у АДРЕСА_3 та зарахований на тимчасовий облік.
24 квітня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Також, згідно ч. 8 ст.176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
При цьому, згідно із вимогами статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», який вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
За таких умов, з точки зору достатності та взаємозв'язку обставин провадження, слід зазначити, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Окрім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що може переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому останній підозрюється.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років відсутність міцних соціальних зв'язків, вчинення злочину під час воєнного стану жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, слідчий суддя прийшов до висновку, що до нього слід застосувати запобіжний захід - тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 судом враховуються вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Даних про наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено.
Разом з тим, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 а саме ч.5 ст.407 КК України, слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,183,184,395 КПК України,слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою, строком на 56 днів без визначення розміру застави.
Визначити місцем утримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою - ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Строк тримання під вартою з 29 квітня 2025 року.
Визначити, що строк дії ухвали до 24 червня 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_10