Справа №567/698/25
Провадження №2/567/360/25
про залишення позовної заяви без руху
02 травня 2025 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Венгерчук А.О., перевіривши виконання вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, про позбавлення батьківських прав
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Острозького районного суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не піклується про життя та здоров'я дитини, не забезпечує їй гідних умов проживання, однак позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують дані обставини, застосування до відповідача заходів впливу з приводу неналежного виконання батьківських обов'язків, тощо.
Відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Порядок витребування доказів, в разі неможливості їх отримання позивачем самостійно, визначений ст.84 ЦПК, проте вимоги вказаних норм позивачем не дотримані.
В порушення вимог п.4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України, а саме що стосується зазначення доказів, що підтверджують вказані в позовній заяві обставини, позивачем не зазначено (не надано) характеристики з місця роботи, інші документи, що характеризують батьків і їх ставлення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання, а також акти обстеження житлових умов на предмет позбавлення батьківських прав одного з батьків та не зазначені відомості, якими можуть бути підтверджені ті обставини, що позивач може забезпечити належні умови утримання, проживання та виховання дитини та жодним чином позивач не обґрунтовує чи відповідає найвищим інтересам дитини позбавлення батьківських прав одно з батьків.
Також, в порушення вищевказаної норми, вказуючи що відповідач не приживає разом із своєю неповнолітньою дитиною, не зазначає жодних доказів, які б підтверджували вказану обставину, які і не зазначає доказів де на даний час знаходиться дитина, оскільки до позовної заяви додано лише відомості про місце її реєстрації.
Окрім того, не зазначено чи відповідач приймає участь в матеріальному забезпеченні дитини, а у разі невиконання даного батьківського обов'язку, чи стягуються з відповідача аліменти на утримання дитини.
Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Згідност.124Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 13Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі", резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК(діючого на той час). У ній, зокрема, має бути зазначено й висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, згідно положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків, Проте право на звернення до суду не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання заявником певного процесуального алгоритму, що в даному випадку передбачений ЦПК України.
У зв'язку з наведеним, залишення заяви без руху з підстав, передбачених законом не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження по справі.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви позивачу слід усунути протягом семи днів з дня отримання даної ухвали шляхом подання позовної заяви з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду з наданням її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості сторін по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 185, 260, 261 ЦПК України
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, про позбавлення батьківських прав залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.