Справа № 553/1759/25
Провадження № 2-з/553/12/2025
Іменем України
02.05.2025м. Полтава
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Подмаркова Ю.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
01.05.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами: стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 1000,00 доларів США за борговою розпискою від 08 вересня 2022 року та судові витрати.
Одночасно з позовною заявою позивач звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення боргу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення позивача, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до положень частини 1 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
З врахуванням положень статті 153 Цивільного процесуального кодексу України сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась, у зв'язку із чим фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалась у відповідності до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до частин першої та другої ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками вжиття заходів забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 2 ст. 80 ЦПК України передбачено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Із заяви вбачається, що подаючи заяву про забезпечення позову заявник обґрунтував її лише припущенням, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду.
Суд вважає, що припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог не є достатньо обґрунтованим, як того вимагають положення закону.
Заявником не надано належних та допустимих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду.
Крім того, згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З наведеного випливає, що відомості про те, яке майно належить відповідачу, на яке саме майно позивач просить накласти арешт, де це майно знаходиться, на яких рахунках, в якій сумі та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.
Разом з тим, звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача позивачем не надано доказів щодо належності будь-якого майна відповідачу, на яке він просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.
Відсутність відомостей про майно, яке належить відповідачу, не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами та перевірити відсутність передбачених нормами ч. 4 ст. 150 ЦПК України обставин, за яких не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на певні види майна.
Таким чином, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб та ймовірність утруднення виконання рішення суду, у разі його невжиття. Твердження позивача про наявність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 149, 150, 151, 152, 153, 260-262 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 02.05.2025.
Суддя Ю.М. Подмаркова