єдиний унікальний номер справи 531/838/22
номер провадження 2-др/531/5/25
01 травня 2025 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Герцова О. М.,
за участі секретаря - Капленко Є. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Кумечко Марини Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат, понесених позивачем, з відповідачів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Владислав Сергійович, про скасування договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, -
В провадженні Карлівського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Владислав Сергійович, про скасування договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 17.04.2025 року клопотання представника позивача адвоката Кумечко М.С. про закриття провадження у справі задоволено, провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
23.04.2025 до суду надійшло клопотання адвоката Кумечко М.С. про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат, понесених позивачем з відповідачів. В обґрунтування клопотання зазначила, що 14 червня 2021 між адвокатом Кумечко Мариною Сергіївною та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги. Даний договір укладено з метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 щодо володіння, користування та розпорядження земельної ділянкою з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, загальною площею 2,000 га. На виконання взятих на себе зобов'язань, адвокатом Кумечко М.С. зібрано необхідні докази, підготовлено та подано до Карлівського райони суду Полтавської області позовну заяву про визнання протиправним суб'єкта владних повноважень та скасування права власності. В подальшому адвокатом Кумечко М.С. надавалася правова допомога у вказаній справі в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції. Сума наданих за вказаним договором послуг склала 57 500 грн., що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) від 21.04.2025. Просить стягнути судові витрати, витрати на професійну правову допомогу з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь дружини військовополоненого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Козленко Т.В. до суду 29.04.2025 надійшло заперечення на клопотання (заяву) про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат, в якому просила відмовити у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на те, що позовні вимоги, на які посилається адвокат, не були задоволені у повному обсязі. Інші позовні вимоги були передані на новий розгляд до суду першої інстанції. Станом на 17.06.2025 року постанова апеляційного суду, на яку посилається представник позивача, була скасована, а справа - направлена на повторний розгляд до Карлівського районного суду. Під час засідання 17.04.2025 року представник позивача заявив клопотання про закриття провадження у зв'язку з державною реєстрацією права. Фактична інформація про реєстрацію стала відома тільки цього ж дня, що прямо свідчить про необґрунтованість раніше поданого клопотання. Зазначає, що державну реєстрацію права власності на земельну ділянку було здійснено на підставі скасованого рішення суду, що є прямим порушенням ст. 321 Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав», а отже реєстрація права ОСОБА_1 є незаконною. Акт виконаних робіт було підписано дружиною ОСОБА_1 лише на підставі свідоцтва про шлюб, що не дає їй повноважень представляти інтереси військовополоненого у фінансових або юридичних питаннях, включно з підписанням документів, що є підставою для стягнення коштів. Окрім того, вважає заявлений гонорар адвоката в розмірі 57 500 грн неспівмірним із вартістю предмета позову - 77 690,59 грн, що суперечить ст. 133 ЦПК України. Також зазначила, що незважаючи на факт відомої державної реєстрації права власності за відповідачем, адвокат Кумечко М.С. свідомо затягувала розгляд справи, надаючи заяви про додаткові рішення вже після того, як було відомо про істотні зміни у правовому становищі сторін.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року було прийнято заяву до провадження, призначено справу до розгляду на 01.05.2025 року о 11 год.40 хв.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кумечко М.М. не з'явилася, надала заяву до суду про розгляд справи без її участі, клопотання про ухвалення додаткового рішення просила задовольнити в повному обсязі.
Від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Козленко Т.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій відкликала подану раніше заяву від 29.04.2025 щодо перенесення судового засідання, просила справу розглядати без участі представника відповідача.
Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан В.С. направив до суду заяву, в якій просив цивільну справу №531/838/22 (провадження №2-др/531/5/25) розглянути без його участі.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, заперечення не надали.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, а тому суд вважає за можливим розглянути за відсутності учасників справи клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрат.
Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У травні 2022 року адвокат Кумечко М.С. звернулася до Карлівського районного суду Полтавської області з позовною заявою, в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Владислав Сергійович, про скасування договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кумечко М. С., задоволено частково. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано на користь ОСОБА_1 з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204, яка знаходиться в адміністративних межах Ланнівської СР. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави суму судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кумечко М. С., та відповідач звернулися до Верховного Суду із окремими касаційними скаргами на судове рішення суду апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення приватного нотаріуса, вилучення з Державного реєстру речових прав запису про право власності та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року в цій частині скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 17.04.2025 провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 просить стягнути на користь дружини військовополоненого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судові витрати, витрати на професійну правову допомогу, понесені стороною позивача ОСОБА_1 , у зв'язку з розглядом справи №531/838/22 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.
В обґрунтування заяви про понесені позивачем витрати на правничу допомогу, адвокат надала суду копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 21.04.2025, складений відповідно до Договору про надання правової допомоги від 14.06.2021, укладеного між адвокатом Кумечко М.С. та клієнтом ОСОБА_4 , як дружиною військовополоненого ОСОБА_1 , у якому зазначено, що вартість послуг складає 57 500,00 грн; копію квитанції № 12 від 21.04.2025, відповідно до якої адвокат Кумечко М.С. прийняла від громадянки ОСОБА_4 , дружини військовополоненого ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 кошти в сумі (гонорар) 57 500,00 грн. за надані юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги від 14.06.2021, Договору про надання правової допомоги від 31.01.2025, Акту виконаних робіт від 21.04.2021, копію свідоцтва про шлюб від 17.06.2014, копію договору про надання правової допомоги від 14.06.2021, укладеного між адвокатом Кумечко М.С. та ОСОБА_1 , копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру на надання правничої допомоги серія ВІ №1297004 від 22.04.2025.
Отже, представником позивача надано суду докази щодо витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в розмірі 57 500,00 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Встановлено, що 14 червня 2021 між адвокатом Кумечко М.С., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПЛ №1504 від 13.01.2016, та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги. За умовами договору адвокат надає усіма законними методами та способами правову допомогу клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, з правом подавати, отримувати, підписувати всі документи в інтересах клієнта.
Відповідно до п. 4.2 Договору гонорар адвокату визначається обсягом виконаної роботи та погоджується окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (послуг).
31.01.2025 між іж адвокатом Кумечко М.С. та клієнтом ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги.
21.04.2025 між адвокатом Кумечко М.С. та клієнтом ОСОБА_4 підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) з описом робіт, у якому зазначено, що вартість послуг складає 57 500,00 грн.
21.04.2025 ОСОБА_4 оплатила вартість наданих послуг, що підтверджується копією квитанції № 12 на суму 57 500,00 грн.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності втілено, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку тільки тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Як вбачається з акту виконаних робіт (наданих послуг) від 21.04.2025 останній підписаний між адвокатом Кумечко М.С. та ОСОБА_6 на виконання положень Договору про надання правової допомоги від 14.06.2021. Водночас, Бушміна О.Ю. не була стороною Договору про надання правової допомоги від 14.06.2021, оскільки він був підписаний між адвокатом Кумечко М.С. та ОСОБА_1 .
Таким чином, Бушміна О.Ю. не є особою, яка уповноважена на підписання Акту виконаних робіт за вище вказаним договором та прохати стягнути витрати на правову допомогу. Будь-яких документів, що Кусуров Л.О. уповноважив свою дружину Бушміну О.Ю. на підписання акту виконаних робіт суду не надано.
Також у своєму клопотанні про стягнення витрат на правову допомогу, адвокат Кумечко М.С. зазначає, що ОСОБА_1 перебуває в полоні, що підтверджується відповідною довідкою, про те, такий документ суду не був наданий.
Частина 3 ст.142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі закрито ухвалою суду від 17.04.2025 за клопотанням представника позивача на підставі ст.255 ЦПК України за відсутністю предмету спору. Представник позивача адвокат Кумечко М.С. просила закрити провадження у справі за цією підставою, визнавши факт відсутності предмету спору.
Законодавець не передбачив загального правила щодо розподілу судових витрат у випадках, коли справа по суті не вирішується і розгляд справи не закінчується постановленням рішення. У такому разі розподіл судових витрат відбувається у випадках, прямо встановлених процесуальним законом при вчиненні певної процесуальної дії. Щодо судового збору такі випадки встановлено нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», щодо інших витрат лише нормами ЦПК України.
Системне тлумачення зазначених норм ЦПК України дає підстави для висновку, що при закритті провадження не передбачено розподілу витрат на професійну правничу допомогу зі сторони відповідача на користь позивача.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов'язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог, а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.
Враховуючи, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення приватного нотаріуса, вилучення з Державного реєстру речових прав запису про право власності та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року в цій частині скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасувння договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування договору оренди земельної ділянки постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року залишено без змін вирішуючи питання про стягнення судових витрат, понесених позивачем, з відповідачів, а також те, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) не є підставою для стягнення з відповідачів на користь позивача понесених ним судових витрат, понесених на правову допомогу, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення клопотання про стягнення з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 270 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання адвоката Кумечко Марини Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Владислав Сергійович, про скасування договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Суддя О. М. Герцов