Справа № 524/8627/23
Провадження №2/524/86/25
02.05.2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді - Предоляк О.С.,
при секретарі судового засідання - Лапік К.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , її представника Лашко О.О. , відповідача ОСОБА_5 , відповідача ОСОБА_6 , представника відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - Кондрик Н.Г. , розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовський Анатолій Григорович про визнання недійсним договору дарування, визнання недійсним договору міни, витребування майна з чужого незаконного володіння,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В., приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовський А.Г. про визнання недійсними договору дарування, договору міни, витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позову зазначає, що в період 2019 - 2021 роки її син, ОСОБА_5 та онука ОСОБА_8 , переконали в тому, що для того, щоб уникнути можливого звернення стягнення на належну їй квартиру АДРЕСА_1 необхідно її подарувати онуці Кріскентії. Запевняли, що забезпечать її належним доглядом та умовами в цій квартирі. Як обіцяли син та онука квартира повернеться їй у власність та ніхто не буде здійснювати з нею жодних дій, які б перешкодили володіння нею.
За договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Веселовським А.Г. 26.09.2019 року, право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_8 . Укладенню договору передувало складання акту про порушення з боку КФ АТ "Полтаваобленерго" на суму понад 370 000 грн. У подальшому АТ "Полтаваобленерго" подавала позов, в задоволенні якого відмовлено в грудні 2021 року. Оскільки, всіма судовими справами займався її син, вона не знала подробиць. Разом з тим, син обіцяв, що після закінчення судових тяжб право власності на квартиру повернеться їй і вона зможе спокійно дожити старість у власному житлі.
Однак, квартиру у її власність не повернули. Більше того, між її сином ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_11 виник спір з приводу поділу спільного майна подружжя. ЇЇ онука ОСОБА_8 надала довіреність на її невістку - ОСОБА_7 , яка замість того, щоб повернути квартиру їй виконавши домовленості, за договором міни посвідченим приватним нотаріусом Ганночкою О.В 27.10.2023 року незаконно обміняла спірну квартиру АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2 . Стверджує, що ОСОБА_7 вчинила цей договір навмисно, на користь своєї матері ОСОБА_3 .
Згідно ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину. Оскільки, вона не усвідомлювала ні суті того, що відбувалося з її справами ні з її майном то наявні підстави для визнання договору дарування недійсним на підставі ст. 225 ЦК України.
Статтею 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 запевняли її в тому, що квартира повернеться їй в разі позитивного вирішення судової справи, однак зазначеного не сталося, а її невістка, за довіреністю від онуки-взагалі цю квартиру обміняла тим самим порушивши наявні домовленості, а тому наявні підстави для визнання договору недійсним передбачені ст. 230 ЦК України.
За договором міни, посвідченим приватним нотаріусом Ганночкою О.В 27.10.2023 року, ОСОБА_13 , за довіреністю від її онуки ОСОБА_8 , навмисно та незаконно обміняла квартиру на кв. АДРЕСА_2 . Поспішність укладення ОСОБА_7 договору міни вказує на те, що вказана угода направлена виключно на те, щоб убезпечити для себе можливість залишення квартири в сім'ї ОСОБА_5 чи від того, щоб ця квартира все таки була повернута їй. А вибір своєї матері як сторони в договорі міни свідчить про те, що даний договір не створювався для настання наслідків, які в ньому зазначені. Враховуючи недійсність договору дарування - особа, яка набула право власності на квартиру в будь-якому випадку не мала права розпоряджатися даним майном ні самостійно ні через представника.
Посилаючись на вищевикладені обставини, просить:
- визнати недійсним договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Веселовським А.Г 26.09.2019 року за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_8 - визнати недійсним договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О.В 27.10.2023 року за яким ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_8 обміняла квартиру АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2
- витребувати з незаконного володіння відповідачів квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука суду від 22.11.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
08.12.2023 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Лашко О.О. подано відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що за умовами договору дарування квартири від 26.09.2019 року позивач ОСОБА_1. передала безоплатно у власність обдарованої ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 . Згідно даного договору, дарувальник та обдарована стверджують, що однаково розуміють значення і умов цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладенні та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладенні, а також те, що він не має характеру фіктивного та удаваного правочину (п. 6 Договору дарування квартири). Як вбачається зі змісту позову, позивач не заперечує щодо факту укладання договору дарування квартири 26.09.2019 року, який укладено без будь-яких умов та застережень. За чотири роки, які минули з часу укладання договору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_8 ніколи не було суперечностей щодо дарування та користування квартирою, вона жодного разу не висловлювала жодних претензій. Передача житла була беззастережна, добровільна та безумовна, жодних домовленостей щодо розпорядження ОСОБА_8 квартирою в подальшому не було. Судовий спір з АТ «Полтаваобленерго» про стягнення коштів, на який посилається позивач, розпочато у червні 2020 року, а отже посилання позивача на те, що її із-за цього вмовили на переоформлення квартири у вересні 2019 року, щоб уникнути можливого звернення стягнення на її квартиру АДРЕСА_1 є неспроможними. Твердження позивача, що нібито її ввели в оману та не виконали обіцянку, після закінчення судових спорів з АТ «Полтаваобленерго», повернути право власності на квартиру, нічим не підтверджується. Спір на який посилається позивач вирішено на її користь у грудні 2021 року, а з вказаним позовом до суду вона звернулась лише 13.11.2023 року, тобто фактично після спливу дворічного терміну, а отже до цього часу у позивача не виникало жодних претензій до відповідачів з приводу подарованої нею квартири онуці, поки остання не вирішила обмінятись житлом з іншим відповідачем - ОСОБА_3 , в тому ж самому будинку АДРЕСА_1 . Таким чином, позивачем не доведено наявність обману та не зазначено, з якого саме часу в неї виник спір до відповідачів. Фактично позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , користується як і раніше весь час користувалась квартирою, а отже її право на користування житлом ніким з відповідачів не порушено. Також, безпідставним є посилання позивача, що договір міни спірної квартири вчинений з метою, щоб убезпечити для себе можливість залишення квартири в сім'ї відповідача ОСОБА_5 , оскільки спірне нерухоме майно не є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_15 та ОСОБА_5 та не може бути об'єктом поділу. Вважає, що позивач звернулась до суду з казаним позовом з порушенням строку позовної давності, передбаченої ст. ст. 256, 257 ЦПК Украйни.
11.12.2023 року представником відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - адвокатом Кондрик Н.Г. подано відзив на позов. Просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що зі змісту судового рішення, яке набрало законної сили і на яке посилається позивач у своєму позові, судовий спір розпочато у червні 2020 року, а не як зазначає позивач у своєму позові в період 2019 року, порушення договірних відносин виявлено у належному на праві приватної власності ОСОБА_1. нежитловому приміщенні, а саме: кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_4 , а тому посилання позивача на те, що її із-за цього вмовили на переоформлення квартири, щоб уникнути можливого звернення стягнення на її квартиру АДРЕСА_1 не відповідає дійсності. Твердження позивача, що нібито її ввели в оману та не виконали обіцянку, після закінчення судів повернути право власності на квартиру, нічим не підтверджується. Спір на який посилається позивач вирішено на її користь у грудні 2021 року, а з вказаним позовом до суду вона звернулась 13.11.2023 року, тобто фактично після спливу дворічного терміну, а отже до цього часу у позивача не виникало жодних претензій до відповідача ОСОБА_8 з приводу подарованої нею квартири онуці, поки остання не вирішила обмінятись житлом з іншою бабусею ОСОБА_3 , в тому ж самому будинку АДРЕСА_1 , тобто обмін відбувся між близькими родичами. Таким чином, позивачем не доведено наявність обману та не зазначено, з якого саме часу в неї виник спір до відповідача ОСОБА_8 . Позивач і на цей час є зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , з березня 2022 року переїхала і постійно проживає у Федеративній Республіці Німеччина за місцем постійного проживання своєї сім'ї, члени якої мають змогу допомагати та піклуватись про неї. ОСОБА_1. має окрему квартиру, розташовану в одному будинку у якому постійно мешкають її онуки та ОСОБА_7 , у силу віку їй досить тяжко обходитися без сторонньої допомоги, тому з нею постійно проживає медичний працівник, забезпечена ліками, має медичне страхування, виплати від Держави Німеччина. Поряд з цим, як і раніше у праві користування квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не обмежено ніким, а отже її право на користування житлом не порушено. Як вбачається зі змісту позову, позивач не заперечує щодо факту укладання договору дарування квартири 26.09.2019 року, який укладено без будь-яких умов та застережень. За чотири роки, які минули з часу укладання договору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_8 ніколи не було суперечностей щодо дарування та користування квартирою, вона жодного разу не висловлювала жодних претензій щодо даної дії. Передача житла беззастережна, добровільна та безумовна, жодних домовленостей щодо розпорядження відповідачем ОСОБА_8 квартирою в подальшому не було. Реалізуючи на власний розсуд право власності відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 через довірених осіб відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали договір міни, серед яких була одна з квартир предметом договору дарування квартири, який укладено 26.09.2019 року, тобто відповідач ОСОБА_8 розпорядилась належною їй на праві власності об'єктом нерухомості квартирою за спливом значного проміжку часу після укладання спірного договору дарування квартири. Окремо подана заява про застосування строку позовної давності.
08.01.2024 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гонтарем В.М. подано відповідь на відзив. Зазначає, що підставою для звернення АТ «Полтаваобленерго» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості використаної поза облікової електроенергії стало зафіксовані працівниками АТ «Полтаваобленерго» в акті про порушення №00000098 від 12.08.2019 р., тобто, майже за півтора місяці до укладення спірного договору дарування. Саме після цього, у позивача виникло побоювання щодо можливого звернення стягнення на належну їй на той час спірну квартиру, яку вона вирішила у такий спосіб уберегти від цього. Після вчинення 27.10.2023 р. договору міни спірної квартири посвідченого приватним нотаріусом Ганночкою О.В на кв. АДРЕСА_2 в цьому ж будинку АДРЕСА_1 , стало цілком очевидним, що всупереч усім досягнутим раніше домовленостям, повертати спірну квартиру позивачу вже ніхто не збирається, а тому позивач звернулася до суду у листопаді 2023 року, а не одразу після закінчення судового спору на її користь з АТ «Полтаваобленерго» у 2021 році. Про наявність спору щодо квартири свідчать дії відповідача ОСОБА_8 , яка порушила домовленості між нею та позивачем, наслідком чого стало відчуження квартири іншим особам. Спірний договір міни носить очевидно фіктивний характер, оскільки, фактично, нічого після укладення правочину не змінилось, а ОСОБА_3 та ОСОБА_8 чи ОСОБА_7 місця фактичного проживання не змінювали. 01.03.2019 року відповідач ОСОБА_8 видала довіреність на ОСОБА_5 з правом розпорядження спірною квартирою. Він мав оформити в подальшому право власності на квартиру на позивача. Однак, за заявою ОСОБА_8 вказана довіреність на ім'я ОСОБА_5 скасована 22.05.2023 року. Зазначене підтверджує обставини, які зазначає позивач на обґрунтування позову. Щодо строку позовної давності зазначає, що оскільки, сплив строку позовної давності по спірних правовідносинах за договором дарування від 26.09.2019 року припадав на 26.09.2022 р. (3 роки), тобто, під час дії воєнного стану, то він, у відповідності до п.12, п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, пролонгований до закінчення дії карантину та воєнного стану в Україні.
16.01.2024 року представником відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - адвокатом Кондрик Н.Г. подано заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що з оспорюваного договору дарування від 26.09.2019 р. прямо та беззаперечно вбачається, що волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало внутрішній волі, як дарувальника - ОСОБА_1 так і обдарованої - ОСОБА_8 . Зміст договору дарування, та у подальшому укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 договору міни не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинено у формі, встановлені законом та були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не порушують, не обмежують прав та інтересів його сторін або інших осіб. Зазначені у позові обставини, що нібито ОСОБА_8 переконувала свою бабу ОСОБА_1. в необхідності укладання договору дарування квартири АДРЕСА_1 , ввела ОСОБА_1. в оману жодними доказами не підтверджено, та є надуманими. Що стосується посилань у позові на існуючий спір з АТ «Полтаваобленерго», то слід зазначити, що указане ніяк не могло являтись тяжкою обставиною для сім'ї ОСОБА_1 , оскільки родина є фінансово забезпеченою, а тому подібні обґрунтування позову є недоречними. Жодним доказом не підтверджено, що ОСОБА_8 заборонено розпорядження належною їй власністю, зокрема у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Укладаючи договір міни ОСОБА_8 зі своєю бабою, - ОСОБА_3 , належних їм на праві власності квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , розпорядилась належним їй на праві особистої приватної власності об'єктом нерухомості без жодних порушень закону. Будь-яких заборон на відчуження квартири (арешт майна) не було. При цьому, жодні права ОСОБА_1. не були і не могли бути порушені, оскільки її право власності припинено внаслідок укладання 26.09.2019 року договору дарування квартири.
18.01.2024 року відповідачем ОСОБА_6 подано відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що договір міни квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_1 укладено правомірно без порушення закону. Вона діяла в межах виданої ОСОБА_3 на її ім?я довіреності від 26.10.2023р., зареєстровано в реєстрі за №1648, за межі повноважень наданих їй власником квартири не виходила.
Ухвалою суду від 29.01.2024 року витребувано від приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовського А.Г., приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. копії нотаріальних справ щодо посвідчення оскаржуваних договорів.
Ухвалою суду від 02.04.2024 року заяву про збільшення позовних вимог від 02.04.2024 року повернуто позивачу ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гонтар В.М. просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові та заявах по суті.
Позивач ОСОБА_1 пояснила, що договір дарування належної їй квартири укладений під впливом тяжкої обставини, а саме у зв'язку з існуванням спору з АТ "Полтаваобленерго" на значну суму коштів. Після закінчення судового спору з АТ "Полтаваобленерго" квартиру обіцяли повернути у її власність. Наголошує, що спірна квартира є її єдиними житлом, там знаходяться її речі, несе витрати з утримання майна. Вважає, що квартира вибула з її власності незаконно та має бути повернута у її власність.
Представник відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - адвокат Кондрик Н.Г. підтримала доводи відзиву (том 1 а.с. 104-112, 136-144). Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позову. Пояснила, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в її користуванні, вона у ній проживає, сплачує комунальні послуги. Через похилий вік здійснено обмін на квартиру АДРЕСА_2 , яка знаходиться на нижчому поверсі. Обмін був рівноцінний, квартири знаходяться в одному будинку. На даний час не може зареєструвати своє проживання у квартирі, оскільки на неї накладений арешт.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Лашко О.О. підтримала доводи відзиву (том 1 а.с. 74-78). Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_6 підтвердила укладення договору міни квартир. Зазначає, що діяла в інтересах ОСОБА_3 в межах наданої їй довіреності.
Допитаний в судовому засідання за процедурою допиту свідка відповідач ОСОБА_5 свідчив щодо існування домовленості між ним та ОСОБА_8 про повернення спірної квартири у власність позивача ОСОБА_1 після вирішення судового спору з АТ "Полтаваобленерго".
Треті особи у судові засідання не з'явились.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідчення відповідача ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. 01.03.2019 р. за р. № 640 належала квартира АДРЕСА_1 .
За умовами спірного договору дарування квартири від 26.09.2019 року ОСОБА_1 передала безоплатно у власність обдарованої ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 100,2 кв.м., житловою площею 55,5 кв. м.
26.09.2019 року між ОСОБА_1 (дарувальником) та ОСОБА_8 , яка є онукою дарувальника (обдарованою), від імені якої по довіреності діє ОСОБА_5 , укладено договір дарування квартири, за умовами якого дарувальник передала безоплатно у власність обдарованої квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 100,2 кв.м., житловою площею 55,5 кв.м.
За умовами договору, дарувальник та обдарована стверджують, що однаково розуміють значення і умов цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладенні та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладенні, а також те, що він не має характеру фіктивного та удаваного правочину (п. 6 Договору дарування квартири).
Сторони підтверджують, що вони не визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, не обмежені в праві укладати правочини, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору, вони володіють українською мовою в обсязі, достатньому для однакового розуміння значення, умов цього договору та його правових наслідків, волевиявлення с вільним і усвідомленим та повністю відповідає їх інтересам внутрішньої волі, укладання цього договору не порушує публічного порядку, не ставить їх у вкрай невигідне матеріальне становище і вчинюється ними без впливу тяжких обставин, цей договір не носить характеру удаваного правочину, договір містить всі істотні умови, спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлені ним, та не приховує іншого правочину і не носить фіктивного удаваного правочину та відповідає реальній домовленості сторін. дарувальник стверджує, що дарування здійснено за доброю волею без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального (п. 14 Договору дарування квартири).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17.
За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За змістом зазначених норм матеріального права при укладенні договору дарування волевиявлення дарувальника має бути спрямоване на добровільне, безоплатне, без будь-яких примусів (життєвих обставин або впливу сторонніх осіб) відчуження належного йому майна на користь обдаровуваного.
Разом з тим правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати договір дарування та міни квартири недійсними, витребувати з чужого незаконного володіння квартири посилаючись на те, що спірна квартира є її єдиним житлом, договір дарування вчинений під впливом тяжкої обставини, щоб уникнути можливого звернення стягнення на квартиру, за існуванням судового спору з АТ "Полтаваобленерго" на значну суму коштів, а обдарована обіцяла у випадку позитивного рішення суду про відмову у позові повернути квартиру у її власність.
На підтвердження існування тяжких обставин до позовної заяви долучено постанову Полтавського апеляційного суду від 06.12.2021 р. по справі № 524/3345/20, якою рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24.06.2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову АТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії відмовлено.
Натомість вказані доводи є неспроможними з огляду на наступне
Судом встановлено, що під час укладення оспорюваного договору дарування волевиявлення позивача відповідало її внутрішній волі та було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, адже правочин був вчинений на користь близького родича, а саме онуки позивача, з часу укладення оспорюваного правочину та подання позовної заяви сплинув значний проміжок часу, більше 4 років.
Разом з тим, належних та допустимих доказів існування тяжких обставин для позивача під час вчинення договору дарування суду не надано.
Посилання позивача, що договір дарування вчинено під впливом тяжкої обставини, а саме існування судового спору з АТ «Полтаваобленерго», щоб уникнути можливого звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 є неспроможними, оскільки як вбачається з судового рішення порушення договірних відносин виявлено у належному на праві приватної власності ОСОБА_1. нежитловому приміщенні, а саме: кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_4 .
Крім того, суд враховує наявність у позивача іншого нерухомого майна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що спростовує доводи позивача про її скрутне матеріальне становище та те що пред'явлені АТ «Полтаваобленерго» вимоги становили для неї значну суму коштів
Покази свідка ОСОБА_5 про існування домовленості щодо повернення позивачу спірної квартири після закінчення судового спору з АТ «Полтаваобленерго» не є достатніми, оскільки вони спростовані умовами дослідженого в судовому засіданні договору дарування, згідно умов якого жодні домовленості та застереження щодо розпорядження таким майном відсутні та не підтвердженні іншими матеріалами справи.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору міни.
Згідно зі статтею 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.
Зі вимог ст.716 ЦК України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'я
Відповідно спірного договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. від 27.10.2023 року, реєстрований номер №1655 ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_8 прийняла у власність квартиру, загальною площею 100,8 кв.м., житловою площею 68,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить їй на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.05.2002 року посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу Веселовським А.Г., за реєстровим №5365 в порядку обміну на квартиру, загальною площею 100,2 кв.м., житловою площею 55,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_8 на підставі договору дарування квартири посвідченого 26.09.2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г., за реєстровим №3431.
Судом встановлено, що у відповідності до зазначених вимог, договір міни, який є предметом даного спору, укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально. Таким чином, сторонами на законних підставах укладено вищевказану угоду.
Як вбачається з тексту договору міни, обмін є рівнозначним, квартири знаходяться в одному будинку, мають майже однакову площу та вартість.
Судом, також встановлено, що після укладення договору міни, ОСОБА_3 проживає в квартирі АДРЕСА_1 .
Як пояснила у судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 , обмін квартир вчинений, оскільки в силу похилого віку бажає проживати у квартирі, що знаходиться на нижчому поверсі.
Таким чином, посилання позивача, щодо фіктивності укладеного договору міни та що вказаний договір не був спрямований на настання реальних наслідків, суд вважає безпідставними.
Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належні, допустимі, безспірні та достовірні докази на підтвердження того, що між сторонами правочину по договору дарування квартири та між сторонами по договору міни виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування квартири та договором міни, та що воля сторін в кожному з договорів була спрямована на встановлення інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, які передбачені укладеним між сторонами оспорюваного договору дарування квартири та оспорюваного договором міни квартири.
Аналіз оскаржуваних договорів дає можливість зробити висновок про те, що зміст правочину - договору дарування та договору міни не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинено у формі, встановлені законом та були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не порушують, не обмежують прав та інтересів його сторін або інших осіб.
Посилання позивача на те, що спірний договір дарування укладений дарувальницею всупереч її волі, оскільки вона помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, а тому договір дарування має ознаки недійсності, є необґрунтованими та непідтверджений жодними доказами. Обставини щодо обману чи то під впливом тяжкої обставини, а укладений договір міни жодним чином не порушує прав позивача, тому вимоги позивача про визнання договорів недійсними є безпідставними.
Інші твердження позивача щодо фіктивності оскаржуваних правочинів є безпідставними та не підтвердженими належними та допустимим доказами.
Таким чином, аналіз змісту оспорюваного договору дарування, а також хронологія подій, яка передувала до укладення та після укладення, приводить до висновку, що оскільки спірна квартира вибула з власності позивача про добровільній передачі на підставі договору дарування, вказаний договір є чинним, передбачені законом підстави для визнання його недійсним відсутні, вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягає у зв'язку з її недоведеністю.
Враховуючи те, що позивач не надала належних доказів на обґрунтування позовних вимог та не довела порушення своїх прав, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
У відповідності до п. 8 ч 1 ст.264 ЦПК України необхідно скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 03.11.2023 року шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12453,76 грн. необхідно віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовський Анатолій Григорович про визнання недійсним договору дарування, визнання недійсним договору міни, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 03.11.2023 року шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12453,76 грн. віднести на рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня складення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Олена Предоляк