Справа № 524/15575/24
Провадження №2/524/2938/25
01.05.2025 року місто Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі
головуючого судді Мельник Н.П.,
з участю секретаря судового засідання Стешиної В.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду звернулося ТОВ «Споживчий центр» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У обґрунтування позову зазначено, що 08.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферта) № 08.06.2024-100001587, відповідно до умов якого позичальнику наданий кредит у розмірі 8000 грн, що стверджується квитанцією про видачу коштів від 08.06.2024.
Свої зобов'язання за кредитним договором Товариство виконало належним чином, надавши позичальнику кредит. Відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 22120 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн, по процентам - 8680 грн, додаткової комісії - 1440 грн та неустойки 4000 грн.
Ухвалою судді від 20.12.2024 позов залишений без руху.
30.12.2024 до суду представником позивача надана заява про усунення виявлених недоліків, зокрема зазначено, що додається належний розрахунок суми спірної заборгованості. Картка субконто відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і є зведеним обліковим документом. З огляду на значний обсяг даних розрахунку спірної суми заборгованості, сторона позивача вважає за доцільне виокремити його у окремий документ - додаток до позову у вигляді картки субконто.
Ухвалою судді від 13.02.2025 відкрите спрощене провадження по справі.
У судове засідання представник позивача у судові засідання не з'являвся, просив розглянути справу за його відсутності, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не надходило.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, на підставі п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якої днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Про причини неявки суду не повідомив та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у гл. 10 р. ІІІ ЦПК України (ч. 1 ст. 279 ЦПК України).
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 223 ЦПК України.
Інших заяв, клопотань до суду, у тому числі щодо розгляду справи у режимі відеоконференції, не надходило.
Ухвалою суду від 01.05.2025 постановлено провести заочний розгляд справи.
Суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ст.ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є зокрема, його визнання.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст.ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Так, 08.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферта) № 08.06.2024-100001587, відповідно до умов якого позичальнику наданий кредит у розмірі 8000 грн, який підписаний відповідачем 08.06.2024 електронним цифровим підписом (пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту) - одноразовим ідентифікатором Е566, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000 грн, а отже акцептовано умови договору.
Закон України «Про електронні довірчі послуги» визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов'язки суб'єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.
Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст.11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному цією статтею.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.
Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 08.06.2024-100001587 пройдена ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку України, за результатами чого з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних забезпечене встановлення фізичної особи позичальника.
ОСОБА_1 08.06.2024 електронним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтвердив укладення кредитного договору та отримав на рахунок кошти у розмірі 8000 грн, а отже акцептовано умови договору.
Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок його укладення, підлягають виконанню.
З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення до користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного 10.03.2021 по справі № 607/11746/17).
Матеріали справи не містять та відповідачем не надані докази щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін також не надано.
На підтвердження перерахування коштів позивачем долучена до матеріалів справи квитанція про видачу коштів від 08.06.2024 із зазначенням призначення платежу: видача за договором кредиту № 08.06.2024-100001587, ID платежу: 2472953664, картка НОМЕР_1 .
Згідно ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» - електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Ст. 14 цього Закону передбачає, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 № 32 терміни в цьому Положенні вживаються в такому значенні, зокрема:
абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;
абонент Системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк;
користувач Системи BankID Національного банку - фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавача послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом.
Відповідно до п. 3 Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 № 32 вимоги цього Положення поширюються на відносини, що виникають між Національним банком та абонентами, а також між абонентами під час використання Системи BankID Національного банку.
ТОВ «Споживчий центр» є абонентом (учасником) системи BankID НБУ з 26.10.2020, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Національного Банку України за посиланням https://bank.gov.ua/ua/bank-id-nbu за параметрами пошуку "код за ЄДРПОУ 37356833".
Таким чином, зазначене вище підтверджує укладення кредитного договору, виконання зобов'язань позивачем за кредитним договором та перерахування коштів позичальнику за цим договором на його картку, зазначену ним у кредитному договорі - НОМЕР_2 (п. 4.1 пропозиції про укладення договору).
Відповідачем протилежного суду не доведено та не спростовано.
Згідно умов кредитного договору строк кредиту становить 124 дні з дати його надання; дата повернення кредиту - 09.10.2024; період користування кредитом - кожні наступні 31 дні з дня надання кредиту (надалі - "черговий період"); процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5 % за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом перших 2 чергових періодів; процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт"; денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.47 %; комісія, пов'язана з наданням кредиту (плата за надання кредиту) - 720 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Позивачем на підтвердження наявної заборгованості за кредитним договором надана довідка - розрахунок № 08.06.2024-100001587 від 08.06.2024, яка містить відображає період нарахування процентів з 08.06.2024 по 09.10.2024, а також загальні суми нарахованого боргу у розмірі 22120 грн, що складається із основного боргу - 8000 грн, процентів - 8680 грн, неустойки - 4000 грн.
Разом з тим, загальний розмір боргу за цією довідкою за підрахунками суду становить 20680 грн, що і підлягає стягненню із відповідача, а не 22120 грн, як вказано у довідці.
Надана позивачем довідка (карта) субконто являє собою зведений обліковий документ та відображає звіт з деталізацією по бухгалтерським проводкам, впорядковану за датами вибірки інформацію про проводки, що стосуються вибраного періоду часу і в яких був використаний вибраний вид субконто, а отже належним та допустимим доказом.
Правовідносини, що виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Так, ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі, з недотримання якої є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника проценти від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, досліджені по справі докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.
Свої договірні зобов'язання кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі.
Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначений договором строк не виконав.
Існування заборгованості перед позивачем підтверджується доданими до позову документами.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 08.06.2024-100001587 від 08.06.2024 на загальну суму 20680 грн.
Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Враховуючи факт задоволення судом позовних вимог частково у розмірі 20680 грн, тобто на 93,49 % від 22120 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2264,70 грн (93,49 % від 2422,40 грн).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 141, 263 265, 272, 273, 280, 282, 288, 354, 355 ЦПК України, суд
Задовольними частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.06.2024-100001587 від 08.06.2024 у розмірі 20680 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір за подання позову до суду пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2264 грн 70 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.П. Мельник