Справа № 362/7184/24
Провадження № 2/362/818/25
25 лютого 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заяваТОВ «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №L0058142 від 20.10.2018 року в загальному розмірі 33 500,86 грн., яка складається з суми заборгованості - 21 950,00 грн., суми інфляційних втрат - 9 574,99 грн., 3% річних - 1 975,87 грн., також просить стягнути судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.10.2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №L0058142. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка в загальному розмірі становить 21 950,00 грн. та складається з тіла кредиту - 10 000,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 1 950,00 грн, а також іншими заборгованостями (в тому числі комісія та пеня) в розмірі 10 000,00 грн. 01.07.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, відповідно до якого право вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії №L0058142 відносно відповідача перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія. Станом на дату укладення договору №01072019 від 01.07.2019 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 21 950,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних складає 1 975,87 грн.. інфляціційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 9 574,99 грн. Загальна сума забргованості становить 33 500,86 грн.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку протягом п'яти днів з дня її отримання для усунення недоліків позову (а.с. 65).
На виконання вимог ухвали суду, позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 80-81).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 9).
ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за останнім відомим місцем реєстрації, конверти повернулись з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 88-89), правом подати відзив на позовну заяву не скористалася, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 20.10.2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №AG2480369, відповідо до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 10 000,00 грн., відсоткова ставка в день складає 0,65%, дата погашення кредиту - 19.11.2018 року, штраф - 50% (а.с. 40-41).
Також, 20.10.2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди АМ4613679 (а.с.42-55).
Пунктом 3.1. загальних умов кредитної лінії зазначено, що Кредитодавець зобов'язується надати кредит Позичальнику в межах кредитної лінії, на основі заяви Позичальника та за умови їх схвалення, і Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього терміну оплати.
Кредитодавець надає кожен кредит шляхом його переказу на рахунок Позичальника (п. 3.10).
01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, відповідно до п 1.1 якого Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником (портфель заборгованості) (а.с. 13-23).
27.07.2024 відбулось перейменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №AG2480369, позичальником за яким є ОСОБА_1 , заборгованість за тілом кредиту становить 10 000,00 грн., проценти - 1 950,00 грн., штраф/пеня - 5 000,00 грн., комісія - 5 000,00 грн., загальний розмір заборгованості становить 21 950,00 грн. (а.с. 24-27).
Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Як вбачається з позовної заяви, на підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, суду надано копію договору та додатків, паспорт споживчого кредиту, додаткову угоду, розрахунок заборгованості, довідку про ідентифікацію та розрахунок заборгованості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі -Закон) як спеціальний закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до п. 16.1. ст. 16. Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Відповідно до п. 17.1. ст. 17 того ж Закону форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Виписка по рахунку відповідача є первинним документом, а тому - належним доказом на підтвердженням факту наявності боргу за договором кредиту. Окрім того, з такої виписки можна достовірно встановити розмір заборгованості за договором кредиту, та перевірити правильність наданого Позивачем розрахунку.
Слід зазначити, що належним, допустимим і достовірним доказом заборгованості за договором кредиту - первинним документом - є не розрахунок заборгованості, який позивач здійснив на власний розсуд, і який не може перевірити суд без первинних документів. Такий статус первинного документу має саме виписка по рахунку, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому саме вона є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів Відповідачу.
Такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Однак доказів, які підтверджують факту наявності заборгованості, а також достовірних доказів, що підтверджують її розмір, а саме - первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», виписки по банківському рахунку первісного кредитора, з якого можливо було б встановити факт здійснення переказу на картковий рахунок відповідача,Позивач по кредитному договору не надав.
Довідка про ідентифікацію також не є первинним документом, який підтверджує дійсність фінансової операції, а лише відображає загальні дані щодо відповідача та дати заявок на кредит і банківських переказів, однак не підтверджує здійснення таких переказів первісним кредитором.
Враховуючи, що позивач не надав суду виписку по рахунку відповідача, яка є первинним документом, або ордер про перерахування коштів, а відтак - належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження факту наявності боргу за договорами кредиту, договору позики, суд позбавлений можливості перевірити факти, що входять до предмета доказування у справі.
Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що 20.10.2018 року між сторонами було укладено договір кредитної лінії №L0058142.
Разом з тим, як вбачається з доданих до позову додатків, позивачем додано договір кредитної лінії № AG 2480369, а також ряд додаткових угод до договору кредитної лінії № AG 2480369, укладених між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 .
У той же час, доказів того, що між сторонами було укладено саме договір кредитної лінії №L0058142 від 20.10.2018 року, позивачем суду не надано.
Крім того, у відповідності до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч.1ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів набуття позивачем прав вимоги за договором № AG 2480369 від 20.10.2018 року на підставі договору факторингу №01072019 від 01.07.2019 року.
Наданий суду витяг з реєстру боржників не підписаний та не скріплений печатками сторін договору факторингу №01072019 від 01.07.2019 року. Крім того, в даному реєстрі зазначено дані про кредитний договір(№L0058142, який в матеріалах справи відсутній та позивачем до суду під час розгляду справи не надавався.
Враховуючи, що позивач не надав суду виписку по рахунку відповідача, яка є первинним документом, або ордер про перерахування коштів, а відтак - належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження факту наявності боргу за договорами кредиту, а також не надав доказів набуття права вимоги до відповідача за договором факторингу, в матеріалах справи відсутній кредитний договір, про який зазначав позивач в позовній заяві, що позбавляє суд можливості встановити в повній мірі обставини справи, належних доказів на обґрунтування вимог стосовно того, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими, а тому позов не підлягає до задоволення.
Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, та інші судові витрати, повязані з розглядом справи в силу ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами статтями ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», статтями 12, 13, 76, 78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 07.03.2025 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко