Справа № 287/829/25
провадження 3/287/2313/25
01 травня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Русин Микола Григорович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 20.05.1997 року Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, ПП «Торгонська», жительки АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД
№ 111427 від 28.03.2025 року встановлено, що 10.03.2025 року близько 18 год. 55 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків по догляду та вихованню за своїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 10.03.2025 близько 18 год. 55 хв. в с. Рудня-Бистра по вул. Житомирській біля будинку культури словесно ображав малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та під час конфлікту взяв останнього за верхній одяг і перекинув через себе внаслідок чого ОСОБА_3 впав.
У судовому засіданні ОСОБА_1 були роз'яснені права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та право заявити відвід суду.
ОСОБА_1 у судовому засіданні обставини, зазначені у протоколі, визнала та пояснила, що дійсно діти гралися на вулиці, потім між ними виник конфлікт, на даний час діти помирилися.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 111427 від 28.03.2025 року, копією свідоцтва про народження дитини, письмовим поясненням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 від 20.03.2025 року, заявою ОСОБА_4 та поясненнями у суді.
При цьому, суд бере до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу винної, яка має на утриманні неповнолітню дитину та не працює, беручи до уваги, що санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено стягнення у виді попередження або штрафу у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає від 850 до 1700 грн., і одночасно, у випадку накладення адмінстягнення, законодавство передбачає сплату судового збору, суд вважає, що в умовах воєнного стану накладення навіть найменшого стягнення значно погіршить становище насамперед неповнолітньої дитини, у зв'язку з чим вбачає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Частиною другою ст. 284 КУпАП передбачено, що у разі оголошення особі, що притягається до адміністративної відповідальності усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 184 ч. 1, ст. ст. 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільнити її від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Олевський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: М. Г. Русин