Справа № 296/2077/25
2/296/1623/25
Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)
21 квітня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі: головуючого судді Шкиря В. М., за участі секретаря судових засідань Сейко Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Галагуз Дарини Миколаївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галагуз Д.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 7000 гривень щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подачі позову та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 08.12.2020 рішенням Житомирського районного суду Житомирської області шлюб між позивачкою та відповідачем розірваний.
Від вказаного шлюбу сторони мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, у її вихованні участі не приймає.
На думку позивача, дитині має бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для розширення кругозору, розвитку здібностей та нахилів за її інтересами, організовувати навчання, корисне дозвілля, відпочинок, який остання не зможе забезпечити самостійно, а тому просить стягувати з батька дитини аліменти на її утримання у розмірі розмірі 7000 гривень щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подачі позову та до досягнення дитиною повноліття.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі
Відповідач в судове засідання 21.04.2025 не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою «Вручено за довіреністю». Заперечень проти позову не надходило, як і будь-яких клопотань.
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті
Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
08.12.2020 рішенням Житомирського районного суду Житомирської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. (а.с. 9).
У шлюбі - ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька- ОСОБА_3 , , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.05.2009 (а.с. 7).
Позивач разом з дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта позивачки та витягом з Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради №2023/005923480 від 02.08.2023 та відповідю ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області №1888/2060 від 06.03.2025.
Позивачка стверджує, що самостійно утримує дитину, відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає тому вона звертається до суду. Вказує, що крім утримання доньки ОСОБА_4 , ОСОБА_1 утримує себе, оплачує житло, купує одяг, взуття тощо. Також вона має ще одну дитину від цивільного шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в утриманні якої бере участь, що створює додаткове навантаження на її бюджет.
Позивачка впевнена, що відповідач може брати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні доньки.оскільки інших утриманців не має, він тривалий час живе за кордоном де працевлаштований , про що надає в підтвердження карту побуту з дозволом на роботу у Польщі (а.с.6).
Державна прикордонна служба України, на виконання ухвали суду про витребовування доказів від 17.03.2023 надала інформацію, що ОСОБА_6 01.02.2020 перетнув державний кордон України (виїхав) та більше в Україну не повертався
Таким чином, суд встановив, що між сторонами існує спір з приводу утримання неповнолітньої дитини , що регулюється нормами Сімейного Кодексу України.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
Згідно ч.1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Положеннями частини першої статті 182 СК України у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, визначено коло обставин, які суд враховує при визначенні розміру аліментів: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Закону України «Пpo Дepжавний бюджeт України на 2025 рік» гарантований прожитковий мінімум з 1 січня 2025 року для дітей до 6 років складає 2563 гривні; а для дітей від 6 до 18 років 3196 гривні.
Згідно ч. 3ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Позивач стверджує, що дитина проживає разом з матір'ю, відповідачем вказане не спростоване та не оспорюється.
Відповідач тривалий час перебуває за межами державного кордону України проте місце його реєстрації в Україні. Поштову кореспонденцію отримано за довіреність, отже відповідач обізнаний про наміри матері дитини стягувати з нього аліменти в сумі 7000,00 грн проте він заперечень не надав
За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності передбачених законодавством України підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в розмірі 7000 гривень щомісячно.
В задоволенні інших вимог слід відмовити оскільки одержувач аліментів має право на отримання аліментів або у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі .
У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову - 25.02.2025 (штапм поштового відправлення позову до суду).
Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання. на підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України.
Щодо судових витрат.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Позивач при зверненні до суду мала б сплатити 1211,20 грн судового збору, проте вона звільнена від сплати судового збору за подачу позову про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»
Отже на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 141, 180-184,191, 192 Сімейного кодексу України, », ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 259 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Галагуз Дарини Миколаївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .), аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 7000 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду - 25.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Суддя В. М. Шкиря