Справа № 287/602/22
"02" травня 2025 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника обвинувачених ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
потерпілі не з'явилися
представника потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Ємільчине кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, -
На розгляді суду перебуває кримінальне провадження №12020065260000089 від 26.12.2020 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.
В судовому засіданні, в ході дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, захисник обвинуваченого подав письмове клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів, а саме: протокол огляду місця події від 03.08.2021, Доручення про проведення досудового розслідування, Повідомлення про початок досудового розслідування, Протокол огляду місця події від 03.08.2021, Постанова про перекваліфікацію кримінального правопорушення, Постанова про доручення здійснення досудового розслідування органу досудового розслідування від 30.09.2021, Протокол проведення слідчого експерименту із ОСОБА_8 , Протокол проведення слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_9 ,протокол проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_10 , Постанова про призначення групи прокурорів, Постанова про призначення судово-медичної експертизи від 26.12.2020, Постанова про призначення судово-медичної експертизи від 26.12.2020, Висновок експерта № 154 від 20.12.2021, Висновок експерта N? 155 від 20.02.2021, Постанова про доручення здійснення досудового розслідування органу досудового розслідування від 30.09.2021, Повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 24.12.2021, Повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 24.12.2021, Повідомлення про підозру ОСОБА_6 та експресс накладна Нової пошти N? 59000774613308 та фіскальний чек, Повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 24.12.2021, експресс накладна Нової пошти N?59000774609851, Повідомлення захисника ОСОБА_11 про завершення досудового розслідування, Повідомлення підозрюваного ОСОБА_5 про завершення досудового розслідування, Повідомлення підозрюваного ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування, Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_5 , Протокол надання доступу до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_6 , Повідомлення про завершення досудового розслідування адвокату ОСОБА_12 , Повідомлення про завершення досудового розслідування адвокату ОСОБА_13 , Повідомлення про завершення досудового розслідування потерпілому ОСОБА_8 , Повідомлення про завершення досудового розслідування потерпілому ОСОБА_9 , Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування потерпілому ОСОБА_9 , Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування потерпілому ОСОБА_8 .
В обґрунтування заявленого клопотання вказує, що вказані докази є очевидно недопустимими доказами, оскільки отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
В судовому засіданні обвинувачені заявлене клопотання підтримали з підстав у них наведених, просять таке задовольнити.
Прокурор та представник потерпілого заперечили проти поданого клопотання. Вказали, що оцінку таким доказам суд має давати в нарадчій кімнаті при ухваленні рішення.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотання сторони захисту та заперечень сторони обвинувачення, зазначає наступне.
Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20.10.2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч.3ст.62 Конституції Українизазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом», дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому ст. 89 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду, суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Ч. 1 ст. 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:1)здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2)отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3)порушення права особи на захист; 4)отримання показань чи пояснень від особи,яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 86 КПК України допустимість доказів - це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою. Вимогами допустимості доказів є законність джерела, способу отримання доказів, процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих дій, належний суб'єкт, що має право проводити процесуальні дії з отримання доказів.
Так, жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили серед інших доказів, і такі докази, підлягають врахуванню судом на рівні з іншими доказами у справі.
Отже, для прийняття відповідного процесуального рішення, оцінка доказів повинна проводитися не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а і в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозв'язку, без відокремлення один від одного, в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Вирішення клопотання сторони захисту до видалення суду для ухвалення остаточного судового рішення по суті кримінального провадження, на думку суду, буде обмежувати права однієї зі сторін, в даному випадку сторони обвинувачення, оскільки вказане рішення суду не підлягає оскарженню. Позбавивши права однієї зі сторін на надання та дослідження доказів, суд не забезпечить виконання завдань та засад кримінального провадження і, перш за все, змагальності сторін, свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості.
Крім того, висловивши свою думку щодо певних доказів та похідних від них, суд заздалегідь, до постановлення остаточного судового рішення, висловить свою позицію за вказаним кримінальним провадженням, що в цілому може поставити під сумнів неупередженість суду і здатності його об'єктивно розглянути кримінальне провадження.
З огляду на положення ст.ст. 86, 87, 89, 290 КПК України, які встановлюють критерії допустимості доказів в межах кримінального провадження, враховуючи підстави, на які посилається захисник в своєму клопотанні, суд вважає клопотання захисника таким, що не підлягає задоволенню, оскільки очевидної недопустимості зазначених стороною захисту доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх у взаємозв'язку з іншими доказами, суд не вбачає, та вважає передчасним вирішувати питання про недопустимість доказів, оскільки вони підлягають дослідженню, оцінці і вирішенню питання щодо їх допустимості в порядку, визначеному ч. 1 ст. 89 КПК України.
Відтак, в задоволенні клопотання захисника слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 87,89 КПК України, суд
в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про визнання очевидно недопустимими доказами - відмовити.
Ухвала є обов'язковою для всіх учасників.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1