Справа № 275/665/24
02 травня 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Лівочки Л.І.,
при секретарі- Степанчук С.А.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №275/665/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових прав на земельну ділянку,
ОСОБА_3 звернувся 16.05.2024 до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових прав на земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що в йому приватній власності знаходиться земельна ділянка біля житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності на дану земельну ділянку перейшло до нього після смерті його батька ОСОБА_5 , яке належало померлому ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №174067, виданого Брусилівською районною державною адміністрацією 08 вересня 2004 року.
З метою отримання кадастрового номера на земельні ділянки та внесення в Державний земельний кадастр відомостей про земельні ділянки позивач звернувся до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
З довідки інженера - землевпорядника встановлено, що за результатом виконання землевпорядних робіт по складанню технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_5 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею - 0,2500 га та 01.03 для ведення особистого селянського господарства площею -- 0,3943 га за АДРЕСА_1 , були виявлені помилки у визначенні меж земельних ділянок, а саме, розташування в межах земельних ділянок ОСОБА_5 частини інших земельних ділянок, а саме на земельну ділянку площею 0,2500 га : кадастровий номер 1820980301:01:001:0200- відсоток перетину 63.5946% та кадастровий номер 1820980301:01:001:0201 - відсоток перетину 14.9065%, та на земельну ділянку площею 0,3943 га.: кадастровий номер 1820980301:01:001:0201 - відсоток перетину 31.649%.
Причини наявності помилок визначаються у застосуванні систем координат для земельних ділянок: 1820980301:01:001:0200 та 1820980301:01:001:0201, які були зареєстровані до 1 січня 2013 року та перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Характер виявлених помилок відповідає зазначеним у абз.З п.4 p.VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" №3613-VI. Такі помилки за згодою власника земельної ділянки можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.
Рекомендовано для усунення наявних помилок в Державному земельному кадастрі власникам:
1) ОСОБА_4 , земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1820980301:01:001:0200, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) ОСОБА_4 , земельної ділянки загальною площею 0,5099 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1820980301:01:001:0201, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
необхідно прийняти рішення щодо відновлення меж земельних ділянок та внесення до Державного земельного кадастру виправлених відомостей про фактичне місце розташування, даних про координати поворотних точок меж, конфігурації та лінійних промірів земельних ділянок.
Не виправлення вище зазначених помилок в Державному земельному кадастрі є перешкодою у державній реєстрацій земельних ділянок позивача, так як знаходження в межах земельних ділянок яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки відповідно до ч.6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
В добровільному порядку відповідач ОСОБА_4 , який має у власності земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 і який навіть не являється суміжним землевласником, здійснити інвентаризацію своєї земельної ділянки та усунути зазначені порушення не бажає, а тому, з метою захисту своїх законних прав та інтересів позивач змушений звернутися до суду.
Позивач просив скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровим номером: 1820980301:01:001:0200, площею 0,25 га, з цільовим призначенням 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 та за кадастровим номером 1820980301:01:001:0201, площею 0,5099 га, з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_1 , які належать відповідачу ОСОБА_4 та припинити державну реєстрацію речових прав на вказані земельні ділянки.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року у вказаній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
12 червня 2024 року від представника третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до суду поступило пояснення, в якому вказано, що в приватній власності позивача ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка біля житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на яку перейшло до позивача після смерті померлого ОСОБА_5 (його батька), якому воно належало на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ №174067, виданого Брусилівською районною державною адміністрацією 08 вересня 2004 року.
З метою отримання кадастрових номерів на земельні ділянки та внесення відомостей в Державний земельний кадастр про земельні ділянки позивач звернувся в землевпорядну організацію для виготовлення технічної документації із землеустрою.
При виготовленні технічних документацій ФОП ОСОБА_6 щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), були виявлені помилки у визначенні меж земельних ділянок, а саме розташування в межах земельних ділянок позивача частини інших земельних ділянок, а саме на земельну ділянку площею 0.2500 га.: кадастровий номер 1820980301:01:001:0200 - відсоток перетину 63.5946% та кадастровий номер 1820980301:01:001:0201 - відсоток перетину 14.9065%. та на земельну ділянку площею 0,3943га кадастровий номер 1820980301:01:001:0201 - відсоток перетину 31.649%. Невідповідність меж земельних ділянок вказаних у Державному реєстрі земель її дійсним межам в натурі (на місцевості).
На думку позивача, звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації земельних ділянок з припиненням речових прав на них є єдиним дієвим та адекватним змісту порушеного права способом його захисту.
Вважає , що позивачем не здійснено заходів щодо врегуювання питання встановлення меж земельної ділянки із суміжними власниками земельної ділянки - відповідачем по даній судовій справі. Даний факт підтверджується відсутністю відповідних доказів до позовної заяви позивача.
Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельноїділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасувиння державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Отже, рішення суду в частині скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок є неможливим без скасування запису про усі речові права на спірну земельну ділянку.
У відповідності до абзацу 3 пункту 4 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадаст"», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель; дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника, земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунально ївласності - правокористування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності, виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.
Твердження представника позивача про те, що відповідач відмовляється усунути перетин ділянок в добровільному порядку, не підтверджені жодним доказами, а тому не можуть бути враховані судом.
Вважає , що вимога позивача щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами: 1820980301:01:001:0200 та 1820980301:01:001:0201 є безпідставною.
04 жовтня 2024 року від представника відповідача, адвоката Штундюка О.А., до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав з наступних підстав.
Частинами 1,2 ст. 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Ч. 3 ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.
Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Згідно із пунктом 4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.
Згідно позовної заяви та доданих до неї документів слідує те, що позивач ОСОБА_3 звернувся до землевпорядної організації з метою виготовити технічну документацію на земельні ділянки, які належать йому на праві власності відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серія ЖТ- 23-02 № 000185, виданого 17.09.2002 року, присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів та проведення державної реєстрації даних ділянок в Держгеокадастрі.
Відповідно до довідки від 29.04.2024 року за №3 інженером - землевпорядником було повідомлено, що при проведенні землевпорядних робіт по складанню технічної документації із землеустрою були виявлені помилки у визначенні меж земельних ділянок, а саме розташування в межах земельних ділянок, які належать ОСОБА_5 , частини земельних ділянок, які належать ОСОБА_4 та рекомендовано ОСОБА_4 звернутися до Державного земельного кадастру для виправлення технічних помилок.
Не виправлення вище зазначених помилок в Державному земельному кадастрі є перешкодою у державній реєстрації земельних ділянок ОСОБА_5 .
Можна зробити висновок, що підставою для відмови в реєстрації земельної ділянки за позивачем слугує факт перетину його земельних ділянок з ділянками з кадастровими номерами 1820980301:01:001:0200 та 1820980301:01:001:0201, які належать ОСОБА_4 .
Ознайомившись з довідкою інженера - землевпорядника та викопіюванням з кадастрової карти ОСОБА_4 не заперечує проти усунення помилки шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру, що забезпечить дотримання його права на земельну ділянку в визначених розмірах.
Але, позивачем ОСОБА_3 не надано до суду жодних доказів на підтвердження вжиття ним заходів направлених на позасудове врегулювання виниклого спору, зокрема і щодо намагання виправити виявлену помилку в передбачений законом спосіб, а саме у позасудовому порядку, визначеним у пункті 4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок.
Вважає, що лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивач, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, що є порушення вимог земельного законодавства, може звернутись до суду за захистом порушених прав.
Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які можуть свідчити про протиправність зі сторони відповідача по справі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 1820980301:01:001:0200 та 1820980301:01:001:0201, які належать ОСОБА_4 . Вважає, що відсутні підстави для задоволення позову .
В суді представник позивача - адвокат Нестеренко М.М. позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити. Також вказав, що відповідач ОСОБА_4 відмовився добровільно вносити зміни щодо меж належних йому земельних ділянок, тому вважає, що іншого шляху, ніж скасування реєстрації таких земельних ділянок, для захисту прав ОСОБА_3 не існує.
В суді представник відповідача - адвокат Штундюк О.А позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, вказавши, що ОСОБА_4 не заперечує щодо внесення змін до Державного земельного кадастру стосовно меж належних йому земельних ділянок та виправлення помилки, яка заважає позивачу зареєструвати власну земельну ділянку, однак є пенсіонером та не має коштів на виготовлення нової технічної документації на свою земельну ділянку. При цьому згоден виготовити технічну документацію за допомогою позивача. При цьому вказав, що помилка була допущена не відповідачем, а особою, яка здійснювала реєстрацію земельних ділянок. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно до суду не з'явився, від нього поступила заява про розгляд справи за його відсутності, при винесенні рішення поклався на розсуд суду.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ-23-02 №000785, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Водотиївської сільської ради народних депутатів від 15.12.1993 року №65 від 17 вересня 2002 року, ОСОБА_5 передалася у приватну власність земельна далянка площею 0,6229 га, земельну ділянку передано для обслуговування житлового будинку - 0,2500 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,4279 га (а.с.7).
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 травня 2023 року та ухвали Брусилівського районного суду Житомирської області від 15 червня 2023 року позов ОСОБА_3 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування, задоволено частково.
Встановлено факт належності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного акту на право приватної власності на землю серії ЖТ-23-02 №000185, виданого Водотиївською сільською радою 17.09.2002 на ім'я ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 0,6779 га, для обслуговування житлового будинку, 0,25га та для вдення особистого підсобного господарства-площею 0,4279га, що розташована на території с.Водотиї Житомирського району Житомирської області (колишньої Водотиївської сільської ради).
З довідки інженера - землевпорядника ОСОБА_6 про наявність помилок в Державному земельному кадастрі від 29.04.2024року № 3 слідує, що за результатом виконання землевпорядних робіт по складанню технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_5 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею - 0,2500 га та 01.03 для ведення особистого селянського господарства площею- 0,3943 га за АДРЕСА_1 , були виявлені помилки у визначенні меж земельних ділянок, а саме, розташування в межах земельних ділянок ОСОБА_5 частини інших земельних ділянок, а саме на земельну ділянку площею 0,2500га: кадастровий номер 1820980301:01:001:0200 - відсоток перетину 63.5946% та кадастровий номер 1820980301:01:001:0201 - відсоток перетину 14.9065%, та на земельну ділянку площею 0,3943га: кадастровий номер 1820980301:01:001:0201 - відсоток перетину 31.649%.
Для усунення наявних помилок в Державному земельному кадастрі власникам:
1) ОСОБА_4 , земельної ділянки загальною площею 0,2500га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1820980301:01:001:0200, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) ОСОБА_4 , земельної ділянки загальною площею 0,5099 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1820980301:01:001:0201, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
необхідно прийняти рішення щодо відновлення меж земельних ділянок та внесення до Державного земельного кадастру виправлених відомостей про фактичне місце розташування, даних про координати поворотних точок меж, конфігурації та лінійних промірів земельних ділянок.
Не виправлення вище зазначених помилок в Державному земельному кадастрі є перешкодою у державній реєстрацій земельних ділянок позивача, так як знаходження в межах земельних ділянок яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки відповідно до ч.6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Заява ОСОБА_3 від 02 травня 2024 року підтверджує, що позивач ОСОБА_3 звертався до відповідача ОСОБА_4 з заявою про усунення в добровільному порядку накладень земельних ділянок.
Відповідно до повідомлення начальника відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №4135/35-24 від 11.11.2024року, ОСОБА_3 було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про належну йому земельну ділянку через розташування в її межах частини іншої земельної ділянки.
Як слідує з відповіді на звернення ОСОБА_4 , заступник начальника відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №2746/41-24 від 18.12.2024 року повідомив, що згідно відомостей Державного земельного кадастру, наявні відомості про земельні ділянки ім"я ОСОБА_4 : з кадастровим номером 1820980301:01:001:0200 площею 0,2500 га, згідно державного акту серія ЯБ 329637 від 17.01.2006 р., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та з кадастровим номером 1820980301:01:001:0201 площею 0,5099 га, згідно державного акту серія ЯБ 329638 від 17.01.2006 р., для ведення особистого селянського господарства на території АДРЕСА_2 , які були зареєстровані до 01.01.2013 року та перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому режимі. При цьому в Державних кадастрових реєстраторів відсутнє необхідне технічне і технологічне забезпечення для виготовлення документів ( в тому числі електронних) для виправлення помилок в частині координат поворотних точок меж земельних ділянок.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.
Відповідно до положень ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст. ст. 14, 41 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним.
Згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 цього Закону державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
За змістом статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
Відповідно до пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, помилками у Державному земельному кадастрі є, зокрема, 1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; 2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); 3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об'єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою); 4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії; 5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель; 6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; 7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 01 січня 2013 року та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Так, з пояснень представників сторін судом встановлено, що спору щодо фактичних розмірів їх земельних ділянок, порядку користування ними не існує, єдиною підставою для звернення до суду є помилки в координатах земельних ділянок відповідачів. Позивач безперешкодно користується своєю земельною ділянкою та на місцевості земельні ділянки позивача та відповідачів не перетинаються, тобто перетин існує лише в Державному земельному кадастрі в зв'язку з технічними помилками при перенесені координат ділянок відповідача.
Правовстановлюючі документи щодо набуття земельних ділянок відповідача позивачем в межах позовних вимог не оскаржуються.
При цьому за поясненнями представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Штундюка О.А., останній не заперечує проти усунення помилки шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру, якщо позивач допоможе йому з виготовленням нової технічної документації, проти чого, за поясненнями його представника, заперечує сам позивач.
Втім, позовних вимог щодо зобов'язання відповідача, як власника земельних ділянок, межі яких накладаються на земельну ділянку позивача, вжити дії з виправлення у Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж належних йому земельних ділянок, позивач не заявляв.
Крім того, звертаючись до суду з позовом позивач просить суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному кадастрі. Разом з тим, частина 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України та частина 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначають, що земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
У випадку скасування державної реєстрації земельної ділянки така ділянка припиняє своє існування як об'єкт цивільних прав, а відомості щодо такої земельної ділянки вилучаються з Державного земельного кадастру та переносяться до архівного шару. Фактично це має наслідком усунення взаємного перетину згідно відомостей Державного земельного кадастру, оскільки зникає об'єкт (земельна ділянка), який накладався на земельну ділянку.
Також слід зазначити, що перетин земельної ділянки позивача з земельною ділянкою з кадастровим номером 1820980301:01:001:0200 становить 63,5946% , з земельною ділянкою з кадастровим номером 1820980301:01:001:0201 - 14,9065%, , та з земельною ділянкою з кадастровим номером 1820980301:01:001:0201 - 31,649% .
При цьому Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 22.01.2025 року у справі № 446/478/19 (п. 125) зазначила, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватись законним.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 ( пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 ( пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 ( пункт 98).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено, що реєстрація у Державному земельному кадастрі належної йому на підставі державного акту серії ЖТ №174067 неможлива без скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровим номером 1820980301:01:001:0200 та з кадастровим номером 1820980301:01:001:0201, належних відповідачу. На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту свого права власності є неналежним та передчасним, оскільки ним не доведено, що неможливе внесення змін до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок відповідача в позасудовому порядку та лише шляхом скасування державної реєстрації вказаних земельних ділянок можливо поновлення прав власності позивача на належну йому земельну ділянку.
Також суд враховує, що скасування державної реєстрації земельних ділянок відповідача та, як наслідок, припинення їх речових прав на вказані ділянки було б непропорційним та призвело б до порушення його права як власника майна на мирне володіння своїм майном, з огляду на що не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових прав на земельну ділянку - відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти з дня його проголошення.
Суддя Л.І. Лівочка