30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 691/1040/22
провадження № 51 - 1574 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши матеріали касаційної скарги потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області
від 22 листопада 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
установив:
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 22 жовтня
2024 року на потерпілого ОСОБА_4 було накладено грошове стягнення за неявку d судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 125 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви потерпілого про скасування вказаної ухвали.
Ухвалою судді Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року відмовлено
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою потерпілого на
це рішення.
У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку,
а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки ухвала суду першої інстанції не переглядалась в апеляційному порядку, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КПК особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.
З огляду на вказані приписи закону, можливість апеляційного оскарження такої ухвали не передбачено нормами КПК.
Також положеннями ч. 4 ст. 147 КПК визначено, що ухвала слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає.
Тобто можливість оскарження ухвали місцевого суду про накладення грошового стягнення за неявку в судове засідання, а також ухвали суду за результатами розгляду клопотання про скасування такої ухвали не передбачено кримінальним процесуальним законом.
За правилами ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені лише судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 399 КПКсуддя-доповідач апеляційного суду відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно
з положеннями статті 394 цього Кодексу.
При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження суддя апеляційного суду дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване потерпілим рішення суду першої інстанції оскарженню не підлягає та правильно відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду
від 14 квітня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження через відсутність підстав для її задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3