30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 462/1561/21
провадження № 61-3105ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про захист прав споживача,
У квітні 2021 року Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (далі - Львівське КП «Залізничнетеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 про стягнення заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2017 року до 31 травня 2020 року у розмірі 58 532,49 грн.
29 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до Львівського КП «Залізничнетеплоенерго» про захист прав споживача.
Залізничний районний суд міста Львова ухвалою від 31 травня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув позивачеві на підставі статті 185 ЦПК України.
Залізничний районний суд міста Львова рішенням від 09 червня 2021 року позов Львівського КП «Залізничнетеплоенерго» задовольнив.
Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , на користь Львівського КП «Залізничнетеплоенерго» заборгованість з оплати за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2017 року до 31 травня 2020 року у розмірі 58 532,49 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням Залізничного районного суду міста Львова
від 09 червня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 22 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання його апеляційної скарги відмовив.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 09 червня 2021 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185, 357 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 жовтня
2021 року, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2022 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 жовтня
2021 року на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України (провадження № 61-636ск22).
Не погодившись з ухвалою Залізничного районного суду міста Львова
від 31 травня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Львівський апеляційний суд постановою від 01 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 31 травня 2021 року скасував, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Залізничний районний суд міста Львова ухвалою від 20 квітня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачеві на підставі статті 193 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Залізничного районного суду міста Львова
від 20 квітня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 03 квітня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова
від 20 квітня 2022 року.
04 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду
від 03 квітня 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 19 березня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати докази невиконання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
У квітні 2025 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 19 березня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст ухвали Львівського апеляційного суду
від 03 квітня 2024 року отриманий заявником 17 лютого 2025 року, що підтверджується копією конверта Львівського апеляційного суду щодо направлення копії ухвали від 03 квітня 2024 року на його адресу (номер ідентифікатора поштового відправлення 7900800171314). Відповідно,
є необхідність витребувати вказаний доказ (поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа), що зберігається в додатку до справи в суді першої інстанції (частина десята статті 14 ЦПК України).
На переконання заявника, зазначене є достатньою підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року надіслана
судом - 03 квітня 2024 року; зареєстрована - 03 квітня 2024 року; забезпечено надання загального доступу - 04 квітня 2024 року.
Розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Проте для вирішення питання про поновлення строку необхідно з'ясувати, чи суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 272 ЦПК України.
Вказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження не може вважатися поважною, оскільки не підтверджує, що копію Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року було отримано заявником
17 лютого 2025 року вперше внаслідок порушення апеляційним судом передбаченого статтею 272 ЦПК України порядку вручення судового рішення.
За таких обставин суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання щодо поважності причин пропуску заявником строку на касаційне оскарження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду належні докази на підтвердження отримання вперше копії ухвали апеляційного суду після прийняття оскарженої ухвали (з 04 квітня 2024 року) до моменту звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою (до 04 березня 2025 року).
Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що у разі невиконання судом апеляційної інстанції передбачених статтею 272 ЦПК України обов'язків щодо вручення (надсилання) учасникам справи копії повного судового рішення, заявникові необхідно надати відповідні докази.
Відповідними доказами на підтвердження поважної причини пропуску строку на касаційне оскарження можуть бути: довідка суду про ненаправлення (неотримання) копії оскаржуваного рішення або копії матеріалів справи, з яких можливо встановити відсутність доказів на підтвердження вручення / невручення судового рішення стороні; довідка поштового відділення зв'язку або інші докази на підтвердження цих обставин.
До відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання / вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Норми ЦПК України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги та повідомити про це заявника.
Керуючись статтею 127 ЦПК України, -
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська