21 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 334/10145/23
провадження № 61-4217ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги" Запорізької обласної ради про стягнення завданої шкоди,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» про стягнення завданої шкоди, в якому просила стягнути з відповідача на її користь завдану шкоду у розмірі 16 254 435,60 грн, яка складається з вартості власного житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не отриманої заробітної плати позивача, та моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 09 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
27 березня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що працівники КП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» завдали заявниці шкоди, якій вона не змогла самостійно запобігти, за відсутності сторонньої підтримки від третіх осіб. У 2008 та 2012 роках дії співробітників закладу загрожували її життю, здоров'ю та матеріальному благополуччю. Вона сама опинилася у скрутній ситуації, не маючи змоги запобігти завданому їй лиху, внаслідок якого вона втратила квартиру, роботу та особисте життя. Їй довелося продати квартиру, зароблену тяжким трудом.
Касаційна скарга не може бути прийнята Верховним Судом до розгляду, оскільки не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга на підпункт перший частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на пункт 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що в ній не викладені передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Одночасно Верховний Суд роз?яснює заявнику, що у разі неможливості самостійно оформити касаційну скаргу, яка б відповідала вимогам чинного законодавства, чи скористатися професійною правничою допомогою на платній основі, вона може звернутися до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з метою реалізації права на захист та можливість скористатись правовою допомогою. Способи отримання безоплатної правової допомоги описані на вебсайті системи безоплатної правової допомоги, за посиланням: https://legalaid.gov.ua/kliyentam/yak-otrymaty-bpd/.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19березня 2025 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков