02 травня 2025 року
м. Київ
справа № 645/673/25
провадження № 61-5198ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд зменшити розмір стягнення аліментів, що стягуються з неї на підставі судового наказуна користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше50 % прожиткового мінімумудля дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2025 року відкрито провадження у вказаній справі.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Чехової О. О. від 17 лютого 2025 року вхідний № 3784 про направлення справи № 645/673/25 за територіальною підсудністю до Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської області.
Відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача - адвоката Чехової О. О. від 17 лютого 2025 року вхідний № 3787 та від 17 лютого 2025 року вхідний № 3790 про розгляд справи № 645/673/25 у порядку позовного провадження; залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Орган опіки та піклування Ужгородської міської ради та Департамент служб у справах дітей Харківськой міської ради; зобов'язаня Органу опіки та піклування Ужгородської міської ради та Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надати висновок щодо доцільності зменшення аліментних зобов'язань позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з 1/4 частки від доходу позивачки на 1/6 частку від її доходів до досягнення дитиною повноліття; опитування неповнолітнього ОСОБА_3 у судовому засіданні за допомогою конференцзв'язку в Ужгородському міжрайонному суді Закарпатської області.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року повернуто заявнику.
22 квітня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Чехова О. О. через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у вказаній справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Щодо оскарження ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною другою статті 17 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року не була предметом апеляційного перегляду по суті, на предмет законності не перевірялася, ця ухвала не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити.
Стосовно оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 в зазначеній частині мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Представник заявника, зокрема, вказує, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, не застосував пункт 9 частини першої статті 353 ЦПК України та неправильно застосував пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, на які подаються апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю та відмову у задоволенніклопотань про розгляд справи у порядку позовного провадження, про залучення до участі у справі третіх осіб, про зобов'язання Органу опіки та піклування Ужгородської міської ради та Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надати висновок та про опитування неповнолітньогоне є ухвалою, яка оскаржується окремо від рішення суду.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року,суд апеляційної інстанції виходив з того, що частина перша статті 353 ЦПК не містить у своєму переліку ухвали суду першої інстанції про відмовуу задоволенні клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю, відмову у задоволенні клопотань про розгляд справи у порядку позовного провадження, про залучення до участі у справі третіх осіб, про зобов'язання надати висновок щодо доцільності зменшенняаліментних зобов'язань, про опитування неповнолітнього, а томуне є ухвалою, яка підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Харківський апеляційний суд у своїй ухвалі від 10 квітня 2025 року правильно зазначив, що заперечення на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору у разі його оскарження учасниками справи.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2025 рокуслід відмовити, оскільки скарга в цій частині є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись пунктом 1 частини другої та частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко