30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 175/8881/23
провадження № 61-665св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: російська федерація в особі уряду російської федерації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року в складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовомдо російської федерації в особі уряду російської федерації про відшкодування моральної шкоди, спричиненої збройною агресією російської федерації проти України.
2. Позов мотивований тим, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала військову агресію проти України, вчинивши терористичний широкомасштабний збройний напад, який триває до сьогодні.
3. Військова збройна агресія російської федерації спричинила тяжкі наслідки як для держави в цілому, так і для громадян України. У зв'язку з цим, спричинені тяжкі наслідки і для позивача, оскільки його син ОСОБА_2 приєднався до лав Національної Гвардії України для захисту Вітчизни.
4. Нажаль, перебуваючи під постійним стресом, хвилюючись за долю сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув їх син ОСОБА_2 від поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
5. Втративши за короткий час двох рідних людей - дружину та сина, позивач зазнав душевних страждань, оскільки неодноразово переживав стрес, відчував безпорадність та безсилля, певною мірою втратив сенс життя, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та змусило докладати додаткових зусиль до організації свого життя.
6. Підтвердженням факту його психотравмування і спричинення моральної шкоди є психологічне дослідження, проведене спеціалістом-психологом Сидоровим В. А. , та за його деталізованим висновком від 10 листопада 2023 року йому ( ОСОБА_1 ) дійсно спричинено моральну шкоду із констатацією, що визначений ним розмір морального відшкодування є адекватним психотравмуючій ситуації, і рекомендується до стягнення. За вказаним спеціалізованим висновком спричинена позивачу моральна шкода знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі збройним нападом на Україну російської федерації. У зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з метою захисту його порушених прав.
7. У зв'язку із зазначеним, просив суд стягнути з російської федерації (за рахунок її коштів, майна і активів) моральну шкоду у розмірі 150 000 000,00 грн, що у еквіваленті, станом на день звернення до суду з позовом складає 4 626 545,27 дол. США або 3 908 550,34 Євро.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
9. Стягнено з російської федерації в особі уряду російської федерації моральну шкоду, спричинену через збройну агресію російської федерації проти України, у розмірі 5 000 000,00 грн, що у еквіваленті станом на день ухвалення рішення складає 121 951,22 дол. США або 112 007,17 Євро.
10. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
11. Частково задовольняючи вимоги позову, районний суд врахував обставини справи, характер та тривалість порушення, яке продовжувало існувати на час розгляду справи, наслідки такого порушення для позивача, який зазнав душевних страждань в зв'язку зі смертю дружини та загибеллю сина, який захищав Батьківщину, втрата яких сталася протягом короткого проміжку часу та пов'язана з агресією російської федерації, а також те, що кардинальні зміни в житті, які, з урахуванням віку позивача, є складними та обтяжливими, а також засади розумності, виваженості та справедливості дійшов висновку, що наявні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 5 000 000,00 грн, який є співмірним, розумним та справедливим.
12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
13. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року змінено в частині визначення суми відшкодування моральної шкоди, збільшено її розмір з 5 000 000,00 грн до 20 000 000,00 грн.
14. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
15. Частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача та збільшуючи визначений судом першої інстанції розмір відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди, апеляційний суд виснував, що встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у його житті, глибину фізичних та душевних страждань внаслідок смерті дружини та сина, порушення нормальних життєвих зв'язків внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок російської федерації, в сумі 20 000 000,00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Лупейка О. В. , на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року.
17. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
19. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі №372/1652/18, у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц, від 27 січня 2021 року в справі № 263/16183/18, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20, від 20 червня 2024 року в справі № 216/5657/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних в справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги визначений висновком спеціаліста-психолога розмір відшкодування завданої моральної шкоди, хоча і посилалися на вказаний висновок. При цьому звертає увагу суду на те, що вказаний висновок, хоча і не є експертним висновком, але є письмовим доказом в розумінні статті 95 ЦПК України і за змістом проведеного дослідження базувався на застосованій для встановлення розміру відшкодування реєстровій експертній психологічній методиці.
Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
22. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Шатівка, Лозівського району, Харківської області є громадянином України.
23. Згідно довідки від 27 жовтня 2017 року № 0861 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживали дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 .
24. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25. Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис від 12 квітня 2022 року № 863.
26. Відповідно до акта від 14 квітня 2022 року № 7/22 про нещасний випадок (у тому числі поранення) солдата по мобілізації ОСОБА_2 вбачається, що нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
27. У постанові від 20 квітня 2022 року № 9 щодо колишнього військовослужбовця солдата військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_2 встановлено, що поранення останнього пов'язане із захистом Батьківщини.
28. На підставі заяви ОСОБА_1 , 10 листопада 2023 року психологом та лікарем-психотерапевтом, провівши психологічне дослідження ОСОБА_1 на предмет психотравмування та визначення розміру моральної шкоди, спричиненої у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, складено висновок спеціаліста-психолога, відповідно до якого досліджена ситуація, пов'язана зі впливом на життя і здоров'я ОСОБА_1 збройної агресії російської федерації на Україну, є, беззаперечно, психотравмуючою для нього; глибина інтенсивності, протяжність психотравмуючого впливу на особистість ОСОБА_1 , за обставинами, що були піддані дослідженню, є надзвичайними, гіпертрофованими і потенційно небезпечними для його фізичного і психологічного здоров'я; за обставин, які розглянуті у дослідженні, заявнику завдано моральної шкоди; між спричиненою заявнику моральною шкодою та психотравмуючими факторами вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок; визначений самостійно ОСОБА_1 розмір морального відшкодування за завдану моральну шкоду є адекватним психотравмуючій ситуації. Рекомендований розмір морального відшкодування ОСОБА_1 за даними психологічного дослідження встановлюється у 150 000 000,00 грн, у т.ч. з урахуванням фактору, що сам заявник вважає таку суму мінімально адекватною для можливого часткового відновлення морального (психологічного) здоров'я.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
29. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
31. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
33. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
34. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
35. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
36. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
37. Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що рф, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.
38. 02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
39. 27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
40. 14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
41. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
42. Звернення позивачів до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права (правові висновки, викладені у змісті постанов Верховного Суду: від 18 грудня 2024 року в справі № 686/29638/23 (провадження № 61-10754св24), від 11 грудня 2024 року в справі № 638/7894/23 (провадження № 61-7699св24), від 04 вересня 2024 року в справі № 201/196/23 (провадження № 61-15671св23)).
43. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
44. Згідно з частиною першою статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
45. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
46. Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
47. Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
48. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України, відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.
49. Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
50. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).
51. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
52. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
53. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
54. Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
55. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).
56. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
57. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).
58. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
59. Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
60. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
61. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
62. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
63. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частина п'ята статті 12 ЦПК України).
64. Врахувавши конкретні обставини справи, глибину завданої позивачу моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , з урахуванням приписів розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, а також врахувавши характер та тривалість порушення, яке продовжувало існувати на час розгляду справи, наслідки такого порушення для позивача, який внаслідок збройної агресії російської федерації проти України зазнав трагічних втрат в зв'язку зі смертю дружини та загибеллю сина, який захищав Батьківщину, що призвело до незворотних наслідків та порушення нормальних життєвих зв'язків, урахуванням віку позивача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для відшкодування завданої моральної шкоди, а тому дійшов правильного висновку про збільшення визначеного районним судом відшкодування з 5 000 000,00 грн до 20 000 000,00 грн.
65. Такі висновки судів попередніх інстанцій, викладені у змісті оскаржуваних судових рішень узгоджуються із правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду: від 18 грудня 2024 року в справі № 686/29638/23 (провадження № 61-10754св24), від 31 липня 2024 року в справі № 686/14579/23 (провадження № 61-8229св24), від 22 травня 2024 року в справі № 638/3891/22 (провадження № 61-8795св23).
66. Щодо доводів касаційної скарги про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц, від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 та постановах Верховного Судувід 27 січня 2021 року в справі № 263/16183/18, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20, від 20 червня 2024 року в справі № 216/5657/22, останні не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
67. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) та від 22 лютого 2022 року в справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначила, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
68. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, а саме взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
69. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт.
70. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов'язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
71. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані судові рішення не суперечать постановам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
72. Аргументи касаційної скарги про помилкове визначення судами попередніх інстанцій розміру відшкодування завданої моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19)).
73. Водночас судами попередніх інстанцій у змісті оскаржуваних судових рішень надано оцінку висновку спеціаліста-психолога від 10 листопада 2023 року в частині визначеного позивачем розміру морального відшкодування, при цьому суди виснували про фактичну завищеність визначеного у висновку розміру відшкодування.
74. З огляду на зазначене доводи касаційної скарги стосовно неналежного дослідження судами попередніх інстанцій матеріалів справи на увагу не заслуговують, що, зокрема, узгоджується із висновком, викладеним у змісті постанови Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 754/15605/23 (провадження № 61-14552св24).
75. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
76. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
77. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
78. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян