23 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/2403/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Гусарової А. В.,
Державного агентства відновлення
та розвитку інфраструктури України - не з'явився,
Товариства з обмеженою
відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» - Гранкіної А. В.,
Служби відновлення та розвитку
інфраструктури у Запорізькій області - Лянгасової Ю. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (у складі колегії суддів: Чередко А. Є. (головуючий), Мороз В. Ф., Іванов О. Г.)
та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 (суддя Дроздова С. С.)
у справі № 908/2403/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ»
до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області
про стягнення 69 080 519, 25 грн,
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» (далі - ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Запорізькій області (наразі Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, далі - Служба відновлення та розвитку інфраструктури) про стягнення 69 080 519,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 406-21/1 від 25.06.2021 в частини оплати виконаних позивачем робіт.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 позовні вимоги задоволено. Стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури на користь ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» 69 080 519,25 грн основного боргу. Здійснено розподіл судових витрат.
У липні 2024 року Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 - без змін.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у березні 2025 року Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2025 у справі № 908/2403/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.04.2025.
ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість поданої прокурором касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
21.04.2025 до Верховного Суду надійшли пояснення Заступника керівника Запорізької обласної, які він просив врахувати при ухваленні судового рішення у справі № 908/2403/22, касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
З огляду на зміст зазначених пояснень, фактично вони є доповненням до касаційної скарги, поданим поза межами строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 298 ГПК України, без клопотання про його поновлення, а тому такі додаткові пояснення залишаються Судом без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.
Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України у судове засідання свого представника не направило.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначений учасник справи не звертався до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Офісу Генерального прокурора, ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» та Служби відновлення та розвитку інфраструктури, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 25.06.2021 між Службою автомобільних доріг у Запорізькій області (замовник) та ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» (генпідрядник) укладено договір № 406-21/1 Поточний середній ремонт автомобільної дороги державного значення Т-04-08 Павлоград-Васильківка-Новомиколаївка-Оріхів-Токмак на ділянці км 140+208-км 169+671, Запорізька область (45233142-6-Ремонт доріг), відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій, надати замовникові послуги, зазначені у пункті 1.2, а замовник прийняти і оплатити такі послуги (пункт 1.1).
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування послуг: Поточний середній ремонт автомобільної дороги державного значення Т-04-08 Павлоград-Васильківка-Новомиколаївка-Оріхів-Токмак на ділянці км 140+208-км 169+671, Запорізька область (45233142-6-Ремонт доріг).
Ціна цього договору за результатами аукціону та згідно з договірною ціною становить 891 677 542,00 грн, у т. ч. ПДВ (пункт 3.1 договору).
Згідно з пунктами 3.2, 3.3 договору ціна є твердою. Визначення договірної ціни на послуги при фінансуванні поточного ремонту автомобільних доріг загального користування здійснюється із дотриманням вимог щодо її розрахунку, передбачених у розділі 6 СОУ 42.1 37641918-085:2018.
У пункті 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг після підписання сторонами «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3), складених у відповідності з положеннями чинного ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 та підписаних уповноваженими представниками сторін.
Замовник здійснює розрахунки за надані послуги з генпідрядником протягом 30 календарних днів після отримання коштів від головного розпорядника коштів по цьому договору та на підставі підписаних «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3) (пункт 4.2 договору).
Згідно з пунктом 5.1 договору термін надання послуг: з дати укладання договору по 31.05.2022. Початок та закінчення етапів надання послуг визначається календарним планом надання послуг, який є невід'ємною частиною договору.
За умовами договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (пункт 6.1.1 договору), приймати надані послуги згідно з «Актами приймання виконаних будівельних робіт» форма № КБ-2в) та «Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3) (пункт 6.1.2); генпідрядник має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи (пункт 6.4.1).
Цей договір набирає чинності з дати укладання договору і діє по 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 11.1 договору).
У додатку № 1 до договору «Договірна ціна» сторони узгодили найменування витрат та їх вартість на суму 891 677 542,00 грн.
ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» листом від 12.09.2022 № 1209/01 звернулось до відповідача щодо підписання та оплати Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) до договору від 25.06.2021 № 406-21/1 на загальну суму 69 080 519,25 грн з ПДВ.
У відповідь на зазначений лист, відповідач листом від 28.10.2022 № 22/1158 повідомив позивача про те, що Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) не були підписані Службою автомобільних доріг у Запорізькій області по причині відсутності достатнього фінансування, що об'єктивно не залежало від замовника. Разом з цим відповідач також зазначив, що у зв'язку з фактично повномасштабною війною, розв'язаною російською федерацією проти України та українського народу, наразі автомобільна дорога державного значення Т-04-08 Павлоград-Васильківка-Новомиколаївка-Оріхів-Токмак на ділянці км 140+208-км 169+671, Запорізька область є такою, що знаходиться на лінії зіткнення, тому у працівників/повноважних спеціалістів Служби автомобільних доріг у Запорізькій області відсутня можливість для виїзду на місце ремонту автомобільної дороги та огляду будівельного майданчика з метою засвідчення станом на поточні дати виконаних фізичних обсягів робіт відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) на суму 69 080 519,25 грн з ПДВ.
Позивач листом від 27.10.2022 № 2709/01 звернувся до Служби автомобільних доріг у Запорізькій області щодо повернення загальних журналів виконаних робіт та Актів на закриття прихованих робіт, у тому числі до договору від 25.06.2021 № 406-21/1.
Невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати виконаних позивачем робіт стало підставою для звернення ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» до суду з відповідними позовними вимогами.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач протягом 5 днів після отримання від генпідрядника Акта приймання виконаних будівельних робіт не надав заперечень щодо виконання таких робіт та їх обсягів, такий акт відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вважається підписаний в односторонньому порядку, що не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані позивачем роботи за цим актом. Також, суд першої інстанції зауважив, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов'язку виконати грошове зобов'язання по оплаті робіт чи послуг.
Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, у якій, посилаючись на нікчемність договору від 25.06.2021 № 406-21/1 в силу частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу України, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що положення частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу України не розповсюджуються на відповідача як на одержувача бюджетних коштів, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціального Закону України «Про публічні закупівлі», разом з тим обґрунтувань щодо наявності обставин невідповідності оспорюваного правочину нормам зазначеного Закону прокурором у апеляційній скарзі не наведено, як і не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження їх існування; обставини недійсності оспорюваного правочину не досліджувалися судом першої інстанції та потребують додаткового доказування сторонами та заявлення відповідних позовних вимог, тоді як суд апеляційної інстанції не може виходити за межі позовних вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При цьому, суд апеляційної інстанції, встановив підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.
У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прокурор послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 203, 215, 526, 530, 629, 846, 854, 875, 879, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 2, 23, 46, 48 Бюджетного кодексу України, статей 4, 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 75, 236, 237, 269 ГПК України; на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 908/2400/22, від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19, від 16.03.2023 у справі № 906/86/20, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.
Також прокурор у касаційній скарзі послався на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування частин 3, 4 статті 48 Бюджетного кодексу України при вирішенні спору щодо стягнення коштів за виконані роботи за договором будівельного підряду, укладеного одержувачем бюджетних коштів, який одночасно виступає учасником бюджетного процесу, за результатами проведення процедури закупівлі без відповідних бюджетних асигнувань, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Розглянувши касаційну скаргу прокурора, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Разом з тим суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 5).
Як вбачається зі змісту поданої прокурором апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023, прокурор вважав безпідставним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» про стягнення 69 080 519,25 грн, посилаючись на те, що договір від 25.06.2021 № 406-21/1 укладено сторонами усупереч вимогам статей 2, 23, 46, 48 Бюджетного кодексу України, статей 4, 5, 21, 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та статей 203, 215 ЦК України та є недійсним в силу закону.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, залишив без змін зазначене судове рішення з огляду на те, що приписи частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу України не поширюються на Службу відновлення та розвитку інфраструктури, оскільки останнє є одержувачем бюджетних коштів, а обставини недійсності оспорюваного правочину не досліджувалися судом першої інстанції та потребують додаткового доказування сторонами та заявлення відповідних позовних вимог, а тому не можуть бути предметом розгляду у суді апеляційної інстанції. Також суд апеляційної інстанції відхилив посилання прокурора на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.07.2024 у справі № 908/2400/22.
Як вбачається з матеріалів справи, у ході перегляду справи № 908/2403/22 у суді апеляційної інстанції, прокурор у письмових поясненнях від 10.09.2024 та 10.02.2025 звертав увагу на правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 09.07.2024 у справі № 908/2400/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Виходячи із зазначених критеріїв подібності правовідносин, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, правовідносини у справі № 908/2400/22 та у справі № 908/2403/22, що розглядається, в яких розглядались тотожні спори між тими ж сторонами (на підставі різних договорів будівельного підряду, які мають аналогічні умови), є подібними.
Переглянувши справу № 908/2403/22 за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини 4 статті 269 ГПК України не врахував висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 09.07.2024 у справі № 908/2400/22, та не здійснив перегляд справи № 908/2403/22 в апеляційному порядку на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтями 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд першої інстанції встановив, що між сторонами (Службою автомобільних доріг у Запорізькій області та ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ») укладено договір від 25.06.2021 № 406-21/1, який за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду.
Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Суд першої інстанції встановив, що за умовами договору від 25.06.2021 № 406-21/1, розрахунки за цим договором проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг після підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3), складених у відповідності з положеннями чинного ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 та підписаних уповноваженими представниками сторін. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після надання та приймання всіх передбачених договором послуг на підставі затвердженого Акту прийняття послуг з поточного середнього ремонту (згідно СОУ 42.1-37641918-128:2019 «Настанова щодо прийняття робіт з поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування») (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пункту 4.2 договору замовник здійснює розрахунки за надані послуги з генпідрядником протягом 30 календарних днів після отримання коштів від головного розпорядника коштів по цьому договору та на підставі підписаних «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3).
«Акти приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3) готує генпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця.
Представник замовника протягом 5 робочих днів перевіряє надання послуг згідно представленого акту і підписує його в частині фактично наданих послуг, в межах виділених бюджетних асигнувань.
Замовник здійснює розрахунки на надані генпідрядником послуги по цьому договору шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок генпідрядника.
У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за договором здійснюється протягом 5 робочих днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Суд першої інстанції також встановив, що ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» листом від 12.09.2022 № 1209/01 зверталось до Служби автомобільних доріг у Запорізькій області щодо підписання та оплати Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) до договору від 25.06.2021 № 406-21/1 на загальну суму 69 080 519,25 грн з ПДВ, разом з тим зазначені акти та довідки відповідачем не були підписані.
Відповідно до частини 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно зі статтею 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Правова позиція щодо застосування наведених вище норм права стосовно акту виконаних робіт, підписаного однією стороною, викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, та у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18.
Відповідно до цієї правової позиції передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Такі висновки також викладено у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 908/2400/22 у подібних правовідносинах, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд першої інстанції пославшись на те, що відповідачем не висловлено жодних заперечень щодо виконання позивачем робіт, зазначених у Акті приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) або їх недоліків, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ».
Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд першої інстанції розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи № 908/2403/22, позивачем до позовної заяви було долучено один Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та одну Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) без зазначення дати їх складання та без зазначення відомостей про період часу, протягом якого ці роботи були виконанні.
Наведеним доказам (які необхідні для перевірки реальності виконаних робіт в частині їх обсягів та якості) суд першої інстанції оцінки не надав та не встановив час виконання цих робіт, а також дотримання/порушення позивачем умов договору від 25.06.2021 № 406-21/1 щодо строків складання Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) і Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) та передачі їх замовнику для підписання, передбачених пунктом 4.2 договору.
Судом першої інстанції встановлено, що сторонами договору підряду від 25.06.2021 № 406-21/1 підписано додаток № 2 «Календарний план», який неодноразово змінювався шляхом укладення додаткових угод.
Разом з тим суд першої інстанції не встановив відповідність виконаних позивачем (ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ») робіт за вказаним договором, про які він зазначає у позовній заяві, цьому Календарному плану.
Зі змісту відповіді Служби автомобільних доріг у Запорізькій області (лист від 28.10.2022 № 22/1158), долученої до позовної заяви, на лист ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» від 12.09.2022 № 1209/01 з проханням підписати Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) вбачається, що відповідач відмовив у їх підписанні посилаючись, зокрема, на відсутність можливості прийняти ці роботи, оскільки автомобільна дорога державного значення Т-04-08 Павлоград-Васильківка-Новомиколаївка-Оріхів-Токмак на ділянці км 140+208-км 169+671, Запорізька область, на якій за твердженням позивача були виконані ремонтні роботи на суму 69 080 519,25 грн з ПДВ, є такою, що знаходиться на лінії зіткнення.
При цьому суд першої інстанції не встановив, чи є причини непідписання Службою автомобільних доріг у Запорізькій області первинних документів (Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3)) безпідставними.
Наведені обставини суд першої інстанції не встановив і не надав їм правової оцінки та не застосував наведений вище висновок Верховного Суду щодо можливості оплати виконаних робіт за актом, підписаним в односторонньому порядку, лише у разі наявності реального виконання робіт за договором у строк, визначений у договорі, та у разі, якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт.
Не встановив також суд першої інстанції і тотожність Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), які позивач (ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ») надсилав відповідачу (Службі автомобільних доріг у Запорізькій області) листом від 12.09.2022 № 1209/01 для підписання та одного Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) і однієї Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), які були долучені позивачем до позовної заяви.
З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про задоволення позовних вимог є передчасним та зроблений без урахування наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.
Ураховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.
Оскільки ані судом апеляційної інстанції, ані судом першої інстанції не було встановлено обставин фактичного виконання/невиконання ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» робіт, оплата яких є предметом спору, та обставин обґрунтованої/необґрунтованої відмови Служби автомобільних доріг у Запорізькій області у підписанні Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), що є самостійною підставою для задоволення/незадоволення заявлених ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» позовних вимог, Верховний Суд не формує висновок щодо застосування статті 48 Бюджетного кодексу України.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 86, 236, ГПК України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Оскільки наведеним вимогам оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не відповідають, їх не можна визнати законними і обґрунтованими.
Вищевказане свідчить про порушення судами попередніх інстанцій наведених норм процесуального права, які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).
Для вирішення спору по суті необхідно встановити обставини та надати оцінку доводам та доказам, враховуючи положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 у справі № 908/2403/22 скасувати.
3. Справу № 908/2403/22 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко