23 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8181/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Мінченко Я.В.
відповідача - Кисіль Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 (у складі колегії суддів: Ходаківська І.П. (головуючий), Демидова А.М., Владимиренко С.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про зобов'язання вчинити дії,
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд" (надалі - ТОВ "Спецторг Трейд", Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", Відповідач, Скаржник) про зобов'язання Відповідача виконати обов'язки за укладеним між сторонами за результатами відкритих торгів № UA-2023-03-17-004715-а договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 29.05.2023 № 4600007595 (надалі - Договір поставки) - прийняти від Позивача товар у розмірі не виконаного зобов'язання: рукавички "Expert" (рукавички Вн) у кількості 2 308 пар, рукавички "Unit 200 (рукавички Ми Мп) у кількості 57 594 пар.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору поставки та ненаданням останнім відповідних заявок на поставку замовленого товару в обумовленій сторонами кількості.
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
3. 29.05.2023 між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" як покупцем та ТОВ "Спецторг Трейд" як постачальником укладено Договір поставки, за умовами якого Позивач зобов'язався у визначений цим Договором строк передати у власність Відповідача аксесуари до робочого одягу (рукавички) (надалі - товар), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку № 1 до цього Договору (надалі - Специфікація), а покупець зобов'язався прийняти й оплатити такі товари.
4. Відповідний правочин, а також додатки № 1 (Специфікація) та № 2 (Технічні та якісні характеристики товарів) до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток наведених контрагентів.
5. Відповідно до пункту 1.2 Договору поставки найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.
6. У додатку № 1 (Специфікації) до Договору поставки сторони погодили поставку позивачем на користь відповідача:
- рукавичок "Expert" (Рукавички Вн) у кількості 3 001 пар за ціною 52,50 грн за пару (без ПДВ) загальною вартістю 157 552,50 грн у шестидесятиденний строк з дати отримання постачальником заявки);
- рукавичок "Unit 200" (Рукавички Ми Мп) у кількості 71 917 пар за ціною 112,50 грн за пару (без ПДВ) загальною вартістю 8 090 662,50 грн у шестидесятиденний строк з дати отримання постачальником заявки);
- рукавичок "Nord lux" (Рукавички утеплені Тн Нм) у кількості 4 165 пар за ціною 267,50 грн за пару (без ПДВ) загальною вартістю 1 114 137,50 грн у шестидесятиденний строк з дати отримання постачальником заявки);
- рукавичок "ACTIFRESH" (Рукавички утеплені Тхп) у кількості 2 075 пар за ціною 312,50 грн за пару (без ПДВ) загальною вартістю 648 437,50 грн у шестидесятиденний строк з дати отримання постачальником заявки).
7. За умовами пункту 5.1 Договору поставки постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації. Постачальник повідомляє покупця про дату та час поставки не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до дати поставки. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду. Постачальник зобов'язаний одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього Договору та чинного законодавства України.
8. Згідно з пунктом 5.3 наведеного правочину поставка товарів здійснюється на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки згідно зі специфікацією), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року)), з урахуванням умов пункту 5.1 цього договору.
Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок (надалі - заявка) від покупця, які є невід'ємною частиною цього договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену в пункті 14.12 цього договору. Датою отримання заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем. Оригінали заявок надсилаються покупцем поштою на адресу постачальника, вказану в розділі 15 цього договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур'єром під розписку. До моменту отримання оригіналу заявки постачальником надіслані електронною поштою заявки мають повну юридичну силу, породжують права і обов'язки для сторін і можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися сторонами.
9. У пункті 5.6 Договору поставки сторони дійшли згоди про те, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною.
10. На виконання умов Договору поставки Відповідачем надіслано Позивачу заявки: № 1 від 16.08.2023 № ТОВВИХ-23-11192 на поставку рукавичок "ACTIFRESH" (Рукавички утеплені Тхп) у кількості 2 075 пар за адресою: 08051, Київська обл., м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49; № 2 від 31.10.2023 № ТОВВИХ-23-15462 на поставку рукавичок "Nord lux" (Рукавички утеплені Тн Нм) у кількості 4 165 пар за адресою: 08051, Київська обл., м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49; № 3 від 26.04.2024 № ТОВВИХ-24-6393 на поставку рукавичок "Expert" (Рукавички Вн) у кількості 693 пар та рукавичок "Unit 200" (Рукавички Ми Мп) у кількості 14 323 пар за адресою: 08051, Київська обл., м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49, які були виконані Позивачем, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними від 16.10.2023 № 294 на суму 778 125,00 грн, від 03.11.2023 № 301 на суму 1 336 965,00 грн, від 24.06.2024 № 93-3 на суму 1 977 264,00 грн, а також актів приймання товарів за кількістю та якістю від 25.10.2023 № 1538, від 09.11.2023 № 1585, від 25.06.2024 № 24-169.
11. Звертаючись із позовом у цій справі, ТОВ "Спецторг Трейд" обґрунтовувало свої вимоги тим, що листом від 28.06.2024 № 28-06/7/24 повідомило Відповідача про готовність здійснити поставку залишку погодженого сторонами товару, визначеного у Специфікації до договору, та звернулося з проханням надати рознарядку на постачання конкретної партії товару - рукавичок "Expert" у кількості 2 308 пар та рукавичок "Unit 200" у кількості 57 594 пар.
Разом із тим, зазначене звернення залишилось без відповіді та будь-якої реакції з боку Відповідача, що, за твердженням Позивача, унеможливило виконання умов Договору поставки належним чином.
Хід судового провадження
12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 910/8181/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025, позов задоволено та зобов'язано ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" виконати обов'язки за укладеним Договором поставки, а саме: прийняти відповідно до умов цього договору від ТОВ "Спецторг Трейд" товар у розмірі не виконаного зобов'язання: рукавички "Expert" (рукавички Вн) у кількості 2 308 пар, рукавички "Unit 200 (рукавички Ми Мп) у кількості 57 594 пар.
13. При прийнятті відповідних рішень суди виходили з того, що обов'язок Відповідача замовити товар, який визначений у Специфікації, був прямо передбачений Договором поставки. При цьому судами враховано, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення сторонами будь-яких додаткових угод до договору щодо внесення змін чи доповнень до цього правочину, доказів, які свідчать про виникнення у покупця права вимагати заміни товару або права відмовитися від договору, а також і доказів зменшення обсягів закупівлі, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця тощо.
Касаційна скарга
14. У касаційній скарзі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
15. У касаційній скарзі Скаржник посилається на неправильне застосування судами статей 509, 530, 629, 689 Цивільного кодексу України без урахування висновків, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/18950/19, від 02.03.2023 у справі № 909/595/21.
Зокрема, Скаржник зазначає, що відповідно до умов укладеного Договору поставки передання продукції постачальником має здійснюватися виключно на підставі письмових заявок покупця. У зв'язку із цим Скаржник вважає, що покладення на нього обов'язку прийняти товар за відсутності відповідних заявок виходить за межі досягнутих сторонами договірних домовленостей та суперечить висновку, сформульованому у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/18950/19.
Касаційне провадження
16. Ухвалою Суду від 20.03.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 910/8181/24 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно відповідною ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 910/8181/24 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
17. 14.04.2025 від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надійшли письмові пояснення.
18. 18.04.2025 від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надійшли письмові пояснення, в яких Відповідач наголошує на тому, що обраний Позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання його виконати обов'язки за укладеним між сторонами Договором поставки, а саме прийняти товар у розмірі невиконаного зобов'язання є неефективним.
На думку Відповідача, такий спосіб захисту не забезпечує фактичного поновлення порушеного права Позивача, а ухвалене місцевим господарським судом рішення є невиконуваним для ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у зв'язку з особливостями договірних умов щодо порядку замовлення та прийняття обумовленого договором товару, які були погоджені сторонами при укладенні Договору поставки.
19. 18.04.2025 від ТОВ "Спецторг Трейд" надійшли письмові пояснення, в яких Позивач обґрунтовує належність обраного ним способу захисту, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/16744/17. Позивач зазначає, що, відповідно до вказаної правової позиції, спосіб захисту у вигляді примусового виконання обов'язку в натурі може бути застосований у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли зобов'язана особа ухиляється від виконання обов'язку чи відмовляється від його виконання.
ТОВ "Спецторг Трейд" вказує, що у цій справі зобов'язання Відповідача прийняти товар відповідно до умов укладеного між сторонами Договору поставки у розмірі невиконаного зобов'язання є обов'язковим згідно з приписами статті 629 Цивільного кодексу України, а тому обраний спосіб захисту відповідає характеру порушеного права та спрямований на його відновлення.
Підстави для передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
20. Здійснюючи касаційне провадження у цій справі, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про наявність підстав для передачі цієї справи об'єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
21. Як вже зазначалося, предметом позову у цій справі є вимога Позивача про зобов'язання Відповідача виконати обов'язки за укладеним між сторонами Договором поставки, а саме - прийняти від Позивача товар у розмірі невиконаного зобов'язання: рукавички "Expert" (рукавички Вн) у кількості 2 308 пар та рукавички "Unit 200" (рукавички Ми Мп) у кількості 57 594 пар.
22. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
23. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
24. Пунктом 5 частини другою статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
25. Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються шляхом, серед іншого, присудження до виконання обов'язку в натурі.
26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
27. Поряд з цим, колегія суддів акцентує, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
29. Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2021 у справі № 910/18950/19, предметом спору у якій була вимога позивача зобов'язати відповідача, як покупця, надати письмову рознарядку на поставку продукції, зазначеної у специфікації до укладеного між сторонами договору поставки, дійшов висновку про необґрунтованість такої вимоги.
30. Так, у зазначеній справі позивач, посилаючись на умови договору, стверджував, що поставка товару ним можлива лише після отримання письмової рознарядки від відповідача, яка, на його думку, визначала готовність відповідача до приймання продукції та була необхідною умовою для виконання договірного зобов'язання. У зв'язку з відсутністю такої рознарядки позивач просив суд зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії.
31. За встановленими у справі обставинами між сторонами було укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати, а замовник - прийняти та оплатити продукцію, найменування і кількість якої визначалися у специфікації до договору.
У пункті 5.2 договору передбачалося, що поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії договору тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник. Кожна партія продукції постачається протягом 30-ти календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядки (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.
Специфікацією № 1 до договору сторони погодили найменування, характеристики, кількість та вартість продукції.
32. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 та постановою Верховного Суду від 21.02.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
33. Судові рішення у справі № 910/18950/19 були мотивовані тим, що ні умовами укладеного між сторонами договору поставки, ні актами цивільного законодавства не передбачено обов'язку відповідача подавати позивачеві письмову рознарядку на поставку продукції. У зв'язку з цим суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для примушення відповідача до вчинення відповідних дій.
Верховний Суд, аналізуючи можливість постачання товару за умови відсутності заявки покупця на постачання товару зазначив, що за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, з умов договору поставки вбачається, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність продукцію на умовах, які викладені у договорі; поставка продукції здійснюється тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції; строк поставки - протягом 30-ти календарних днів з дати письмової рознарядки на поставку.
У такий спосіб Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язок постачальника здійснити поставку товару виникає лише після надання відповідачем письмової рознарядки на поставку продукції, яка є дозволом на її поставку та підтвердженням готовності покупця прийняти товар, тому й відповідні обов'язки відповідача як покупця товару щодо забезпечення передання та одержання товару виникають лише після надання зазначеної письмової рознарядки.
Відтак, Верховний Суд у постанові від 21.02.2021 у справі № 910/18950/19 визнав необґрунтованою вимогу постачальника про зобов'язання покупця виконати обов'язок у натурі шляхом надання письмової рознарядки на поставку продукції, визначеної у специфікації до укладеного між сторонами договору поставки.
34. Поряд із цим у справі, що переглядається, ТОВ "Спецторг Трейд", звертаючись до суду з позовною заявою та обґрунтовуючи належність обраного способу захисту у вигляді зобов'язання покупця виконати обов'язок у натурі та прийняти залишковий товар за Договором поставки, посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 910/1144/19.
У відповідній справі Верховним Судом за обставин ненаправлення покупцем заявок на отримання товару за договором поставки та його оплати сформовано іншу правову позицію щодо можливості зобов'язання покупця виконати обов'язок у натурі шляхом прийняття товару.
35. Так, у справі № 910/1144/19 предметом спору було спонукання відповідача виконати зобов'язання, передбачене положеннями договору поставки, укладеного за результатами проведених торгів, а саме - прийняти від позивача товар відповідно до специфікації до договору згідно з видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором, незалежно від надання окремих замовлень на партію товару.
36. За встановленими судами обставинами у відповідній справі між сторонами було укладено договір на закупівлю/поставку товарів за результатами публічних торгів.
Відповідно до пункту 1.1 договору поставки постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити його у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору поставки найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, визначаються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
У пунктах 5.1 та 5.3 договору поставки сторонами було узгоджено, що поставка товару здійснюється протягом строку дії договору окремими партіями на підставі замовлення покупця, який повинен листом протягом п'яти робочих днів після укладення договору повідомити постачальника про відповідальну особу, уповноважену надавати замовлення на партії товару.
У підпункті 7.1.2 пункту 7.1 договору поставки сторони визначили, що покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар (партію товару) згідно з видатковою накладною у порядку та на умовах, визначених договором.
37. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі № 910/1144/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та постановою Верховного Суду від 21.12.2020, позов було задоволено.
38. Аналізуючи обґрунтованість вимоги постачальника про зобов'язання покупця прийняти товар за відсутності заявки покупця на постачання, Верховний Суд дійшов таких висновків:
- спонукання відповідача до виконання зобов'язання за договором після закінчення строку дії такого договору, відповідно після закінчення того періоду, коли він міг реалізувати право на розміщення замовлення, тобто визначити кількість одиниць товару в конкретній партії та строку її (партії) поставки, проте в межах строку дії договору, не є зміною істотних умов договору про закупівлю після його підписання;
- з урахуванням закінчення строку дії договору, постачальник має право вимагати від покупця виконання ним своїх зобов'язань за договором у повному обсязі, у т. ч. у судовому порядку.
39. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 21.12.2020 дійшов висновку про допустимість застосування способу захисту прав постачальника шляхом примусового виконання покупцем обов'язку в натурі - прийняти залишковий товар за договором поставки - у зв'язку з неналежним виконанням покупцем обов'язків щодо отримання товару за обсягами, визначеними у специфікації.
40. Подібні висновки викладено й у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 914/1757/22, у якій предметом спору було спонукання відповідача до виконання зобов'язання за договором про закупівлю товару, укладеним за результатами відкритих торгів, а саме - прийняття виготовленого товару у місці поставки, визначеному договором.
41. Водночас, на думку колегії суддів, такий висновок не повною мірою узгоджується з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки обраний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим наслідкам, а також відповідати вимогам процесуальної економії.
42. Згідно з умовами Договору поставки, право постачальника на постачання товару виникає лише за умови дотримання погодженої сторонами процедури узгодження конкретних партій товару, обсягу та строку поставки, зокрема шляхом направлення відповідних замовлень покупцем.
За відсутності направлення замовлень застосування примусового способу виконання зобов'язання в натурі шляхом покладення на покупця обов'язку прийняти залишковий товар не відповідає встановленим договірним умовам і виходить за межі волевиявлення сторін, що суперечить принципу свободи договору, передбаченого статтею 3 Цивільного кодексу України.
43. Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору передбачає право сторін самостійно визначати умови своїх договірних відносин.
Конструкція договору поставки, яка передбачає поставку товару лише після направлення замовлення покупцем, фіксує певний механізм реалізації прав та обов'язків сторін.
44. У такий спосіб ненадання покупцем замовлень може бути підставою для застосування іншого механізму врегулювання спору, однак саме по собі не створює підстав для примусового зобов'язання особи до вчинення дій, які не були нею належним чином ініційовані в межах договірних відносин.
Аналізуючи співвідношення характеру порушення та способу захисту, Суд бере до уваги, що порушення, на яке посилається Позивач, полягає у невиконанні покупцем обов'язку щодо направлення замовлень на поставку товару, що відповідно до умов договору є необхідною передумовою виникнення обов'язку щодо його прийняття, а також у відмові від прийняття та оплати залишкового обсягу товару.
Ураховуючи зазначене, обраний спосіб захисту має відповідати характеру вчиненого порушення, а саме бути спрямованим на усунення наслідків бездіяльності покупця. Відповідно, належним способом захисту у цій ситуації є вимога про компенсацію вартості товару, що підлягав постачанню відповідно до погоджених сторонами умов Договору поставки, а не зобов'язання покупця до фактичного прийняття товару, замовлення якого ним не було належним чином ініційовано.
45. Суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 692 Цивільного кодексу України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Таким чином, частиною четвертою статті 692 Цивільного кодексу України унормовано порядок реалізації продавцем своїх прав у разі відмови покупця прийняти та оплатити товар, передбачаючи право продавця за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
46. Вказане положення поширює свою дію й на правовідносини, аналогічні встановленим у справі, коли за умовами укладеного договору постачання сторони погоджують у специфікації загальний обсяг товару, що підлягає постачанню протягом визначеного строку, при цьому механізм реалізації поставки передбачає обов'язок покупця формувати замовлення на окремі партії товару. У такій конструкції договору відсутність з боку покупця відповідних замовлень може призводити до утворення залишкового обсягу товару, щодо якого покупцем не реалізовано право на замовлення, однак обов'язок з його оплати, кореспондуючий із правом на отримання товару, виникає відповідно до погоджених сторонами умов договору.
47. Ураховуючи положення частини четвертої статті 692 Цивільного кодексу України, належним механізмом дій постачальника у разі невиконання покупцем обов'язку з подання замовлень на отримання залишкового обсягу товару (що кваліфікується як відмова від прийняття товару) є реалізація одного з двох передбачених законом варіантів: пред'явлення вимоги про оплату вартості відповідного товару або відмова від договору купівлі-продажу.
48. Такий підхід забезпечує належний баланс інтересів сторін договору: з одного боку, він спрямований на захист економічного інтересу постачальника на отримання вартості погодженого обсягу товару, а також інтересу покупця на отримання саме того товару, щодо якого було здійснено відповідне замовлення, що відповідає фактичним потребам покупця.
З іншого боку, застосування такого підходу гарантує дотримання фундаментальних принципів цивільного права, зокрема принципів диспозитивності, свободи договору та пропорційності втручання у сферу договірних прав і обов'язків сторін, що випливають зі змісту статті 3 Цивільного кодексу України.
Вказаний механізм відповідає суті цивільно-правового захисту як процесу відновлення порушеного права належними, співмірними способами без покладання на сторону зобов'язань, які виходять за межі взятих нею на себе договірних обов'язків.
49. Поряд з цим, як зазначалося вище, застосування судом обраного способу захисту має забезпечувати ефективне відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, що передбачає унеможливлення необхідності подання нових вимог для досягнення фактичного відновлення порушеного права.
50. Втім зобов'язання покупця на підставі судового рішення прийняти залишковий товар без додаткового врегулювання питання щодо обов'язку його оплати не забезпечує повного та ефективного відновлення порушеного права постачальника.
Так, саме по собі судове рішення про зобов'язання покупця прийняти товар не породжує у покупця обов'язку здійснити оплату вартості такого товару в межах виконання відповідного рішення суду. Таке рішення не усуває в повному обсязі порушення права постачальника, оскільки залишає невирішеним питання компенсації вартості переданого товару.
У випадку невиконання покупцем обов'язку зі сплати вартості товару після його прийняття відповідно до судового рішення, постачальник буде змушений повторно звертатися до суду із новою позовною вимогою про стягнення вартості переданого товару.
51. Отже, реалізація такого способу захисту фактично призводить до поділу судового захисту порушеного права на два окремі судові провадження щодо одного комплексу договірних правовідносин.
52. Таким чином, застосування способу захисту у вигляді примусового виконання обов'язку в натурі шляхом прийняття покупцем залишкового товару, який не передбачає остаточного вирішення питання в частині його оплати, не узгоджується з принципом процесуальної економії, не забезпечує ефективного, повного і своєчасного відновлення порушеного права у межах одного судового провадження.
Зазначене не відповідає принципам ефективного способу захисту, закріпленим у статті 16 Цивільного кодексу України, які вимагають, щоб обраний спосіб захисту був співмірним до характеру порушення права, спрямованим на реальне та комплексне усунення його наслідків без створення ризику необхідності вчинення додаткових процесуальних дій для досягнення фактичного відновлення правового становища позивача.
53. Такий правовий підхід узгоджується з іншою судовою практикою та підтверджується висновками Верховного Суду.
54. Зокрема, у постанові від 09.04.2025 у справі № 922/2272/24 Верховний Суд розглядав питання правомірності пред'явлення постачальником вимоги про стягнення вартості залишкового товару за договором поставки у випадку, коли покупець, попри погодження загального обсягу товару в умовах договору та набуття зобов'язання щодо його прийняття та оплати, не надіслав окремих заявок на отримання відповідної партії товару.
Аналізуючи умови договору та положення чинного законодавства, зокрема вимоги частини четвертої статті 692 Цивільного кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність направлення окремих замовлень з боку покупця не звільняє останнього від обов'язку оплатити товар, поставка якого була передбачена умовами укладеного договору та на який поширюється погоджене сторонами зобов'язання.
У цьому контексті суд касаційної інстанції наголосив, що умови договору поставки визначають порядок розрахунку вартості товару, який залишився непоставленим унаслідок невчинення покупцем дій, спрямованих на надання замовлень у встановлений строк, та передбачає обов'язок покупця здійснити оплату такого товару в разі ненадання ним відповідних заявок у погоджений сторонами строк.
55. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 09.04.2025 у справі № 922/2272/24 підтвердив підхід, за яким у подібних правовідносинах належним способом захисту права постачальника є пред'явлення вимоги про стягнення вартості товару, що підлягає оплаті відповідно до укладеного договору, без необхідності зобов'язання покупця до окремого прийняття такого товару в натурі.
56. Ураховуючи наведене, Суд зазначає, що належним способом захисту прав постачальника у випадку відмови покупця від отримання товару (відсутності подання замовлень на поставку) та несплати його вартості є реалізація одного з механізмів захисту, передбачених частиною четвертою статті 692 Цивільного кодексу України: право вимагати від покупця оплати вартості відповідного товару або право на відмову від договору купівлі-продажу.
Натомість вимога про зобов'язання покупця прийняти товар за відсутності його належної ініціативи щодо формування замовлень виходить за межі погодженого сторонами волевиявлення, що суперечить принципу свободи договору, закріпленому у статті 3 Цивільного кодексу України.
Такий спосіб захисту також не забезпечує ефективного відновлення порушеного права постачальника, оскільки не усуває наслідків порушення в повному обсязі та не гарантує поновлення майнового становища без необхідності додаткового звернення до суду. У зв'язку з цим він не відповідає вимогам статті 16 Цивільного кодексу України щодо ефективності способу судового захисту.
57. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
58. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
59. Частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
60. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне відступити від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 910/1144/19, від 14.05.2024 у справі № 914/1757/22 щодо підставності вимоги постачальника про зобов'язання покупця виконати обов'язок у натурі шляхом зобов'язання прийняти товар.
На думку Суду, належним способом захисту прав постачальника у випадку відмови покупця від отримання товару (невчинення дій щодо направлення замовлень на поставку) та несплати вартості такого товару є реалізація покупцем одного з передбачених законом механізмів захисту відповідно до частини четвертої статті 692 Цивільного кодексу України: право вимагати від покупця оплати вартості товару або право на відмову від договору купівлі-продажу.
61. Згідно з частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
62. Оскільки постанова від 21.12.2020 у справі № 910/1144/19, ухвалена суддями, які входять до складу іншої палати - палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, то, керуючись приписами частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/8181/24 необхідно передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
63. Додатково колегія суддів зазначає, що у справі № 910/1144/19 суди, з позицією яких погодився і Верховний Суд, виходили з того, що позовна вимога про зобов'язання покупця прийняти товар є вимогою немайнового характеру. Водночас, Суд звертає увагу, що у випадках, коли така вимога пред'являється у контексті подальшої реалізації права на оплату товару, її зміст набуває ознак майнової вимоги, оскільки спрямований на виникнення та реалізацію грошового зобов'язання у майбутньому. За таких обставин позовна вимога про зобов'язання прийняти товар у відповідному випадку підлягає оцінці як вимога майнового характеру, з урахуванням її правової мети та наслідків для сторін правовідносин.
Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
Справу № 910/8181/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 910/8181/24 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко