30 квітня 2025 року Справа № 926/560/25
За позовом Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації
до Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (відповідач 1)
Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області (відповідач 2)
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 3)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від прокуратури - Самокіщук М.Ю.
від позивача - Бельмега С.С.,
від відповідача 1 - Поляк М. В.,
від відповідача 2 - Тоненька Д.К.,
від відповідача 3 - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився.
Керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, діючи в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернівецької обласна військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022680) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, що відноситься до земель оборони шляхом:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 30 травня 2018 року № 24-910/14-18-сг “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», в частині передачі Тереблеченській сільській об'єднаній територіальній громаді в особі Тереблеченської сільської ради у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7321085400:01:006:0568, площею 8,371 га;
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7321085400:01:006:0568, площею 8,371 га з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки;
- скасувати державну реєстрацію речового права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0568 площею 8,371 га за Тереблеченською сільською об'єднаною територіальною громадою в особі Тереблеченської сільської ради на підставі рішення державного реєстратора Глибоцької селищної ради Чернівецької області Чорної Н.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2018 року, номер запису 29508741 з одночасною зміною права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації;
- скасувати державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7321085400:01:006:0568 площею 8,371 га за ОСОБА_1 на підставі рішення державного реєстратора Глибоцької селищної ради Чернівецької області Костецької Г.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 вересня 2020 року, номер запису 38394560;
- визнати недійсним договір оренди землі від 15 вересня 2020 року укладений між Тереблеченською сільською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 7321085400:01:006:0568, площею 8,371 га;
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0568 площею 8,371 га.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2025 року, справу №926/560/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року позовну заяву Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, який діє в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації до Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 18 лютого 2025 року за вх.№ 560 - залишено без руху.
24 лютого 2025 року представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків (вх. №635), до якої долучено доказ доплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 17 березня 2025 року; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ); керівнику Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надіслати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази чого надати суду.
11 березня 2025 року Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області подало до суду відзив на позовну заяву (вх. №1057) у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
13 березня 2025 року представник ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) через підсистему “Електронний суд» подав до суду письмові пояснення (вх. №1097), у яких третя особа позовні вимоги підтримує повністю та просить суд позов задовольнити.
14 березня 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №1127) у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
14 березня 2025 року представник позивача через підсистему “Електронний суд» подала до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №826).
17 березня 2025 року представник позивача подала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №1145).
Ухвалою суду від 17 березня 2025 року постановлено: у задоволенні заяви Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації про уточнення позовних вимог (вх. №826 від 14 березня 2025 року) - відмовити; відкласти підготовче засідання на 07 квітня 2025 року.
21 березня 2025 року представник Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації через підсистему “Електронний суд» подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, про внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та про надання доступу до електронної справи (вх. №1219), яка задоволена судом ухвалою від 21 березня 2025 року.
07 квітня 2025 року прокурор направив на офіційну електронну адресу суду клопотання про долучення доказу до матеріалів справи (вх. №1475), яке суд залишив без розгляду ухвалою від 07 квітня 2025 року.
Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року постановлено: продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів; відкласти підготовче засідання на 30 квітня 2025 року; Тереблеченській сільській раді Чернівецького району Чернівецької області надати суду письмово оформлену заяву про зупинення провадження у справі та докази її надіслання іншим учасникам справи - строком у 3 календарні дні; учасникам справи надати суду свої письмові пояснення щодо заперечення/погодження про зупинення провадження у справі - строком у 5 календарних днів з дати її отримання.
07 квітня 2025 року, після проведеного судового засідання, на офіційну адресу суду надійшли клопотання прокурора про долучення доказу до матеріалів справи (вх. №1479) та клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі (вх. №1144), які залишені судом без розгляду з огляду на те, що клопотання подані до суду не у спосіб, передбачений Господарським процесуальним кодексом України при наявності зареєстрованих електронних кабінетів ЄСІТС у органу прокуратури та адвоката відповідача-1.
08 квітня 2025 року представник відповідача-1 подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №1170) у зв'язку із тим, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 902/122/24 у якому розглядаються подібні правовідносини.
14 квітня 2025 року прокурор через підсистему «Електронний суд» подав до суду про долучення доказу до матеріалів справи (вх. №1581).
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що після відкриття провадження у справі прокуратурою було отримано доступ до Державного земельного кадастру та отримано відомості, що мають значення для всебічного та повного розгляду справи - проєкт землеустрою відносно земельної ділянки за кадастровим номером 7321085400:01:006:0568, площею 8,371 га, яка розташована на території Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, знаходиться у прикордонній смузі. Таким чином, у зв'язку із об'єктивними причинами неможливістю подати вказані докази раніше, а також задля забезпечення всебічного, повного розгляду справи, просить визнати поважними можливі причини пропуску строків на подачу цих доказів та долучити їх до матеріалів справи.
Також, 14 квітня 2025 року представник третьої особи на стороні позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення (вх. №1609) у яких підтримує подане клопотання про зупинення провадження до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 902/122/24.
29 квітня 2025 року представник відповідача-1 подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі (в новій редакції) (вх. №1438).
В обґрунтування поданого клопотання відповідач-1 зазначає, що у справі №926/560/25 необхідно зупинити провадження до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 902/122/24. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2025 року прийнято до розгляду справу №902/122/24 для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги, встановленої вздовж державного кордону з урахуванням положень пункту 27-1 розділу Х “Перехідні положення» Земельного кодексу України, а саме щодо віднесення/не віднесення їх до земель оборони в автоматичному порядку.
29 квітня 2025 року представник третьої особи на стороні позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про проведення судового засідання без участі третьої особи (вх. №1823).
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 30 квітня 2025 року просила суд задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки правовідносини у даній справі та справі №902/122/24, яка переглядається Великою Палатою Верховного Суду є подібними за суб'єктним складом, а предметом спору є земельна ділянка, яка розміщена в межах прикордонної смуги, а тому від вирішення вищевказаного питання залежить ухвалення у даній справі законного та обґрунтованого судового рішення.
Прокурор у судовому засіданні 30 квітня 2025 року заперечив проти зупинення провадження, оскільки у даних правовідносинах наявна стала практика вищих інстанцій, зокрема справа №444/1011/20. На думку прокурора, зупинення провадження у справі під справу №902/122/24 є затягуванням часу.
Представник позивача у судовому засіданні 30 квітня 2025 року залишила питання щодо можливості зупинити провадження на розсуд суду.
Також, прокурор у судовому засіданні 30 квітня 2025 року просив суд поновити процесуальний строк на подання доказу та долучити його до матеріалів справи.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 30 квітня 2025 року заперечила проти долучення доказу у зв'язку із пропущенням прокурором строку на подання такого відповідного доказу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позицію учасників справи, суд дійшов висновку відкласти розгляд клопотання прокурора про долучення доказів (вх. №1581 від 14 квітня 2025 року).
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
25 лютого 2025 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 902/122/24 за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Військової частини, про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державних реєстрацій.
При цьому, мотивуючи необхідність передачі справи № 902/122/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 25 лютого 2025 року зазначив, що наразі правозастосуванні наявна виключна правова проблема щодо визначення правового режиму земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги, встановленої вздовж державного кордону з урахуванням положень пункту 27-1 розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України, а саме щодо віднесення / невіднесення їх до земель оборони в автоматичному порядку. При цьому, як зауважив суд касаційної інстанції, від вирішення цього питання залежить встановлення дійсного власника вказаних земель, їх належного розпорядника, а відтак і можливість стверджувати про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах. Суд наполіг, що вирішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 902/122/24 питання щодо визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги, має істотне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2025 року справу № 902/122/24 прийнято та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 07 травня 2025 року.
Приймаючи до розгляду справу №902/122/24 Велика Палата Верховного Суду вказала:
- для правильного вирішення спору у цій справі першочергово належить вирішити питання правової природи земельних ділянок, які примикають до державного кордону України, тобто знаходяться у прикордонній зоні.
- зі змісту статті 77 Земельного кодексу України чітко слідує, що законодавець не визначає віднесення відповідних земель (уздовж лінії державного кордону, захисних, охоронних та інших зон з особливими умовами користування) виключно до державної власності зі статусом земель оборони.
- розмежування правової природи земель оборони та земель з особливим режимом використання в оборонних цілях має послідовне закріплення у нормах спеціального законодавства (статтях 1, 2, 3 Закону України “Про використання земель оборони»), а нормативно-правовими актами, які регулюють питання правового режиму зон з особливим режимом використання земель, є Закон України “Про державний кордон України» та Постанова № 1147.
- визначено можливість установлення контрольованих прикордонних районів у межах земель територіальних громад, а встановлення прикордонного режиму та прикордонної смуги не виключає можливості перебування таких земельних ділянок у комунальній власності.
- військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, надають у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, з урахуванням вимог цього пункту.»
- законодавець передбачив можливість використання і комунальних земель в «оборонних цілях», однак автоматичного переведення цих земель до категорії земель оборони не визначав.
Як вбачається з аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень суди різних інстанцій по різному вирішують питання щодо визначення меж прикордонної смуги: одні вважають, що розміщення спірних земельних ділянок (чи їх частин) в межах прикордонної смуги відносить їх до земель оборони автоматично і тим самим “консервує» власність держави на ці землі; інші вважають, що встановлення прикордонного режиму та прикордонної смуги не виключає можливості перебування таких земельних ділянок у комунальній власності. Також неоднозначно вирішується судами й питання доказування обставин перебування спірних земельних ділянок у прикордонній смузі.
Предметом спору у справі № 926/560/25 є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка розташована на території Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, знаходиться у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, а, отже відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності, і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
Питання, які висвітлені в ухвалах від 25 лютого 2025 року та 26 березня 2025 року у справі №902/122/24 можуть мати значення і для законного, справедливого, неупередженого вирішення справи №926/560/25.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.
Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність і втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Необхідною передумовою для зупинення провадження у справі з підстав зазначених у пункті 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України є наявність судових рішень в подібних правовідносинах під якими слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи (аналогічні правові висновки викладено у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи №305/1180/15-ц, №922/2383/16, №757/31606/15-ц).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів.
Як у справі № 926/560/25, яка розглядається, так і у справі № 902/122/24 ключовим є вирішення питання щодо визначення правового режиму спірних земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що висновок, наданий Великою Палатою Верховного Суду у справі № 902/122/24 може вплинути на оцінку щодо визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги, встановленої вздовж державного кордону з урахуванням положень статті 77 та пункту 27-1 розділу Х “Перехідні положення» Земельного кодексу України, а саме щодо віднесення/не віднесення їх до земель оборони в автоматичному порядку.
Згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно гуртуватися на верховенстві права, бути законим і обґрунтованим. Також суд повинен приймати рішення з дотриманням принципів змагальності сторін, процесуальної економії та справедливості.
Судом також враховано те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61) та не розвивалась конфліктна судова практика, оскільки це стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
Європейський суд з прав людини констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія-97 проти України», заява № 19164/04, § 47).
Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду розглядає справу № 902/122/24 у спрощеному провадженні.
Зупинення провадження з метою дотримання правозастосовчої єдності не може свідчити про затягування розгялду справи, адже спрямоване судом на дотримання правової визначеності та ухвалення справедливого, законного та обгрунтованого рішення.
Оскільки, зупинення провадження з підстав пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України це право суду. З метою дотримання єдності судової практики та зважаючи, що правовідносини у справі № 926/560/25 та у справі № 902/122/24 за характером спору (щодо визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги), сферою правового регулювання та ключовою правовою проблемою, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/122/24 може мати суттєве значення для вирішення спору в справі №926/560/25, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 902/122/24.
Керуючись статтями 13, 227, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про зупинення провадження у справі (вх. №1438 від 29 квітня 2025 року) - задовольнити.
2. Зупинити провадження у справі № 926/560/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 902/122/24.
3. Після перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 902/122/24 учасникам справи у п'ятиденний строк повідомити суд про результат їх розгляду.
4. Клопотання Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про долучення доказу (вх. №1581 від 14 квітня 2025 року) - відкласти до наступного судового засідання.
5. Запропонувати Чернівецькій спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону надати суду докази, якими обґрунтовується поважність пропуску процесуального строку на подання відповідних доказів, а саме: лист-звернення чи будь якій інший доказ, яким підтверджується надання доступу органу прокуратури до Державного земельного кадастру - до наступного судового засідання.
6. Копію ухвали направити учасникам справи до їх електронних кабінетів підсистеми “Електронний Суд».
Повний текст ухвали складено та підписано - 02 травня 2025 року
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.ст. 254-259 ГПК України.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя Олександр ТИНОК