29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"01" травня 2025 р. Справа № 924/78/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Бізнес Позика'', м. Київ
до Мельника Миколи Антоновича с.Вихватнівці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область
про стягнення 92149,87 грн, з яких: 48402,79 грн - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом, 43747,08 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулося до Мельника Миколи Антоновича с. Вихватнівці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область про стягнення 92149,87 грн, з яких: 48402,79 грн - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом, 43747,08 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 066413-ХМ1-003 від 27.12.2019 про надання кредиту, укладеного між сторонами.
Зазначає, що ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на картковий банківський рахунок, який вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів та квитанціями платіжної системи. Проте, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на день звернення до суду відповідача утворилась заборгованість за договором № 066413-ХМ1-003 від 27.12.2019 про надання кредиту.
Відповідач в судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Наказом директора ТОВ "Бізпозика" від 08.11.2019 р. №603 затверджено "Правила про надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Правила).
Відповідно до п. 1.3. Правил, ці правила товариства є загальними для усіх договорів, які укладаються чи є укладеними товариством на умовах та в період дії відповідної редакції цих Правил.
Розділом 3 врегульовано правила надання кредиту.
27.12.2019р. між товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (кредитодавець) та фізичною особою-підприємцем Мельником Миколою Антоновичем (позичальник) укладено договір про надання кредиту №066413-ХМ1-003, відповідно до п.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 60000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності (кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
У відповідності до п. 2 договору кредит надається позичальнику протягом 3 банківських днів із дня підписання цього договору. Кредит надається строком на 16 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку кредитодавця.
Сторонами відповідно до умов договору погоджено, що плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 1,15873100 процентів за кожен день користування кредитом. (п.4 договору).
Згідно п.3 договору строк дії договору - з дати його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
У відповідності до п. 6 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом із урахуванням графіку обов'язкових платежів.
Договір підписаний Фізичною особою - підприємцем Мельником Миколою Антоновичем.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 60000,00 грн (трьома переказами по 20 000,00 гривень) на картковий рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується квитанціями платіжної системи ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY) від 27.12.2019р. за №186103092, №186102759, №186102995 та довідками ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY) від 04.12.2024р.
Видача кредиту відповідачу здійснювалась позивачем через партнера - ТОВ "ФК "Елаєнс", з яким укладено Договір № 41084239_14/12/17 від 14.12.2017р. про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку), та який мав на момент здійснення переказу ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21 від 20.11.2014р.
Відповідач в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснив п'ять платежів по банківських реквізитах позивача на загальну суму 34253,77 гривень, що підтверджується інформаційними довідками ТОВ "Платежі онлайн" ТМ Platon від 21.11.2024р. за №№ 1110/11, 1106/11, 1107/11, 1108/11 та 1109/11.
Згідно розрахунку позивача станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором №066413-ХМ1-003 становить 92149,87 грн, з яких: 48402,79 грн - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом, 43747,08 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.
Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2019р. між товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (кредитодавець) та фізичною особою-підприємцем Мельником Миколою Антоновичем (позичальник) укладено договір про надання кредиту №066413-ХМ1-003, відповідно до п.1.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 60000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності (кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до п.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 60000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності (кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 60000,00 грн (трьома переказами по 20 000,00 гривень) на картковий рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується квитанціями платіжної системи ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY) від 27.12.2019р. за №186103092, №186102759, №186102995 та довідками ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY) від 04.12.2024р.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У п. 4 договору визначено, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15873100 процентів за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Разом з цим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Як слідує з розрахунку позивача, станом на 20.01.2025 розмір процентів за користування кредитом виходячи із встановленої в договорі процентної ставки становить 43747,08 грн
Судом враховується, що згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У п.п. 2,4,6 договору сторонами встановлений графік платежів, узгоджено терміни повернення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом кредиту та комісії за надання кредитом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач лише частково сплатив заборгованість за договором 34253,77 гривень.
Як слідує із розрахунку заборгованості за договором №066413-ХМ1-003 про надання кредиту від 27.12.2019 станом на 20.01.2025 заборгованість відповідача становить 92149,87 грн, з яких: 48402,79 грн - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом, 43747,08 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.
Суд перевіривши розрахунок заборгованості позивача, вважає його правильним та обґрунтованим.
Контррозрахунку та заперечень з приводу позовних вимог, доказів сплати вказаної заборгованості, суду не подано.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору про надання кредиту та не повернуто кредитні кошти у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлено позовні вимоги, а відтак позов підлягає задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Мельника Миколи Антоновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 48402,79 грн (сорок вісім тисяч чотириста дві гривні 79 коп.) заборгованості за кредитом, 43747,08 грн (сорок три тисячі сімсот сорок сім гривень 08 коп.) заборгованості за процентами за користування кредитом, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя І.В. Грамчук
Віддрук прим.:
1 - до справи
2 - позивачу - в електронний кабінет
3 - представник позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
3 - відповідачу (32393, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, село Вихватнівці, вулиця Леніна, будинок № 3 ) - реком. з повідомл. про вруч.