29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"29" квітня 2025 р. Справа № 909/88/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за позовом Шепетівського професійного ліцею, м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна", с. П'ядики Коломийського району Івано-Франківської області
про стягнення 135 692,04 грн. заборгованості за договором про надання послуг проживання у гуртожитку №3/24 від 01.01.2024 року,
представники сторін:
позивача: адвокат Куца О.П. - згідно ордеру серії ВХ №1078177 від 28.02.2025 року (в режимі ВКЗ), Чернушич А.В. - директор (в режимі ВКЗ);
відповідача: не з'явився;
позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 135 692,04 грн. заборгованості за договором про надання послуг проживання у гуртожитку №3/24 від 01.01.2024 року. Вимоги мотивує неналежним виконання ТОВ «Шобелі Україна» своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг з проживання в гуртожитку.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2025 року справу №909/88/25 передано за виключною підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.
24.02.2025 року справа №909/88/25 надійшла до Господарського суду Хмельницької області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 24.02.2025 року передана для розгляду судді Музиці М.В.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2025 року позов у справі залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
З огляду на усунення позивачем недоліків позову ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.03.2025 року відкрито провадження у справі №909/88/25, призначено підготовче засідання на 02.04.2025 року. Ухвалою суду від 02.04.2025 року відкладено підготовче засідання на 16.04.2025 року. Ухвалою суду від 16.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.04.2025 року.
Повноважний представник позивача в судовому засідання вимоги позову підтримав, наполягає на його задоволенні.
Відповідач не скористався правом участі свого представника під час судового розгляду спору, відзиву на позов не надав, жодних клопотань від нього не надходило. Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку ухвал суду у даній справі в електронний кабінет ТОВ «Шобелі Україна» в ЄСІТС.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на викладене, суд вважає, що учасникам справи створено належні умови для надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому справа підлягає розгляду за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.01.2024 року між Шепетівським професійним ліцеєм (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Шобелі України" (замовник) укладено договір №3/24 про надання послуг з проживання у гуртожитку (далі - договір), за умовами п. 1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з тимчасового проживання працівників замовника у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , протягом дії даного договору, а замовник зобов'язався оплачувати надані послуги згідно рахунків та актів наданих (отриманих) послуг.
Поселення у гуртожиток здійснюється згідно заявок замовника, які подаються виконавцю не пізніше, ніж за 5 календарних днів до дати поселення (п. 2 договору).
У розділі 2 визначено оплату та порядок розрахунків та передбачено, що оплата отриманих послуг (тимчасове проживання в гуртожитку працівників) здійснюється замовником в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця на підставі отриманих рахунків та актів наданих (отриманих) послуг (п. 2.1. договору).
Вартість наданих та отриманих послуг за 1 добу на 1 особу становить 120 грн. без ПДВ та туристичного збору (п. 2.2. договору).
Оплата за надані послуги проводиться: попередня оплата - 50% розрахункової вартості послуги за місяць, оплачується замовником протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку від виконавця; остаточний розрахунок за надані послуги за місяць проводиться замовником протягом 5 банківських днів з дати підписання обома сторонами актів наданих послуг (п. 2.3. договору).
У розділі 3 сторонами погоджено порядок надання послуги проживання. Зокрема, замовник за 5 календарних днів до дати поселення надає виконавцю письмову заявку, в якій зазначає кількість працівників, які будуть проживати. Виконавець на підставі отриманої заявки формує та надсилає замовнику рахунок-фактуру на оплату послуг проживання (п. 3.1. договору).
Фактом підтвердження надання послуг проживання є акт виконаних робіт (наданих послуг) та реєстраційна картка, підписані представниками виконавця та замовника. Акт виконаних робіт та реєстраційну картку готує виконавець та передає на підпис замовнику. Замовник зобов'язаний підписати акт виконаних робіт та проплатити на протязі 5 робочих днів з моменту отримання. Акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень, є підставою для здійснення розрахунків між замовником та виконавцем (п. 3.2. договору).
У п. 5.5.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Договір вступає в силу з 01.01.2024 року та діє до 31.12.2024 року (п. 10.1. договору).
Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.
Як вбачається із виписки з банківського рахунка позивача станом на 16.04.2024 року, відповідачем 16.04.2025 року сплачено Шепетівському професійному ліцею 26 160,00 грн. в якості оплати за проживання згідно рахунка №3 від 04.03.2024 року та 27840,00 грн. згідно рахунка №3 від 10.04.2024 року.
Позивачем сформовано акти №1-3/23 від 02.02.2024 року, №1-3/23 від 07.05.2024 року та №1-3/23 від 05.06.2024 року від 05.06.2024 року здачі-приймання наданих послуг, за положеннями яких виконавець надав, а замовник отримав послуги по приживанню в гуртожитку працівників замовника у січні 2024 року на суму 44 640,00 грн., у квітні 2024 року на суму 43 200,00 грн. та у травні 2024 року на суму 23400,00 грн.
Акти підписано позивачем та скріплено печаткою Шепетівського професійного ліцею.
Ліцеєм також складено рахунки №1 від 02.02.2024 року на суму 44640,00 грн., №4 від 06.05.2024 року на суму 43200,00 грн. та №5 від 05.06.2024 року на суми 23400,00 грн., які підписані директором ліцею та головним бухгалтером.
Згідно інформації про посилку, розміщеної на сайті Нової Пошти, та експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта", відправниками з міста Шепетівка (приватними особами Олєйнікова А.О., Петрова Є.Г., Бардюк О.В.) здійснено надіслання ОСОБА_1 , м. Івано-Франківськ, відділення №30, посилок (відповідно до експрес-накладних - документи) у лютому 2024 року, березні 2024 року, квітні 2024 року, у травні та червні 2024 року та у січні 2025 року.
Позивач надіслав директору ТОВ "Шобелі Україна" Шемрай Л.Я. на адресу: вул. Галицька, 67, офіс №711, м. Івано-Франківськ, претензію щодо сплати заборгованості в розмірі 111240,00 грн. за договором №3/24 про надання послуг проживання у гуртожитку. До претензії, згідно опису вкладення, додано реєстраційну картку за січень, акт №1-3/23 від 02.02.2024 року здачі-приймання наданих послуг, рахунок №1 від 02.02.2024 року на суму 44640,00 грн.; реєстраційну картку за квітень 2024 року, акт №1-3/23 від 07.05.2024 року здачі-приймання наданих послуг, рахунок від 06.05.2024 року на суму 432000,00 грн., реєстраційну картку за травень, акт №1-3/23 від 05.06.2024 року здачі-приймання наданих послуг, рахунок від 05.06.2024 року на суму 23400,00 грн.
Вказані документи, згідно інформації про посилку, розміщеної на сайті Нової Пошти, отримано 26.09.2024 року у м. Івано-Франківськ, відділення №30.
Позивачем сформовано за підписом головного бухгалтера Шепетівського професійного ліцею списки проживаючих робітників ТОВ "Шобелі Україна" за січень 2024 року, квітень 2024 року та травень 2024 року.
З вищевикладеного, з огляду на несплату відповідачем за надані позивачем послуги з проживання працівників останнього у січні 2024 року, квітні-травні 2024 року, Шепетівський професійний ліцей звернувся з даним позовом до суду.
Позиція суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 01.01.2024 року між сторонами у справі укладено договір №3/24 про надання послуг проживання у гуртожитку, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання за замовленням відповідача надавати послуги з проживання працівників ТОВ "Шобелі Україна", а останній зобов'язався оплачувати отримані послуги на підставі рахунків та актів виконаних робіт.
У ч. 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено вище, у п. 2.1. договору сторонами погоджено, що оплата отриманих послуг (тимчасове проживання в гуртожитку працівників) здійснюється замовником в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця на підставі отриманих рахунків та актів наданих (отриманих) послуг.
За положеннями п. 3.2. договору фактом підтвердження надання послуг проживання є акт виконаних робіт (наданих послуг) та реєстраційна картка, підписані представниками виконавця та замовника. Акт виконаних робіт та реєстраційну картку готує виконавець та передає на підпис замовнику. Замовник зобов'язаний підписати акт виконаних робіт та проплатити протягом 5 робочих днів з моменту отримання. Акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень, є підставою для здійснення розрахунків між замовником та виконавцем.
Оплата за надані послуги проводиться: попередня оплата - 50% розрахункової вартості послуги за місяць, оплачується замовником протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку від виконавця; остаточний розрахунок за надані послуги за місяць проводиться замовником протягом 5 банківських днів з дати підписання обома сторонами актів наданих послуг (п. 2.3. договору).
Так, звертаючись до суду з позовною заявою, на позивача положеннями статті 73, 74 ГПК України покладено обов'язок обґрунтувати позовні вимоги, а також надати належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог відповідно до статті 73, 76, 77 ГПК України. При цьому, з огляду на предмет позову, з урахуванням принципів змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд зазначає, що саме позивач в даному випадку має доводити реальність господарської операції та підтверджувати наявність заборгованості відповідно до погоджених між сторонами умов договору.
Отже, позивач, звертаючись із позовною заявою до суду, зобов'язаний надати до позовної заяви всі наявні в нього докази та довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з частиною 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
У постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).
Крім того, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій особа повинна мати відповідні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб'єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій (вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду 16.08.2023 у справі №917/557/22).
На підтвердження надання відповідачу послуг у січні 2024 року, квітні-травні 2024 року позивачем надано сформовані ним рахунки №1, №4 та №5, та також акти №1/3/23 здачі-приймання наданих послуг за відповідні періоди.
Проте, такі акти односторонньо підписані лише позивачем, жодних відміток зі сторони відповідача вони не містять.
З приводу тверджень позивача про надіслання відповідних актів ТОВ "Шобелі Україна", проте, не повернення їх примірників Ліцею, суд зазначає, що за умовами договору фактом підтвердження надання послуг є підписаний обома сторонами акт здачі-прийняття робіт. При цьому, договір не містить положень про те, що у випадку не повернення актів послуги вважаються прийнятими.
Окрім того, із наданого позивачем опису вкладення від 25.09.2024 року, згідно якого надсилались акти за січень, квітень та травень 2024 року, вбачається надіслання таких документів не на зареєстроване місце знаходження відповідача. Водночас, у договорі не погоджено можливість листування із ТОВ "Шобелі Україна" на адресу, вказану в договорі.
Експрес-накладні ТОВ "Нова Пошта" та витяги із сайту Нової Пошти не можуть підтверджувати листування в межах договору, позаяк такі пересилання здійснено без опису вкладення документів, їх відправниками є приватні особи, одержувачем вказано також приватну особу ОСОБА_1 із адресою одержувача: м. Івано-Франківськ, відділення 30. В даному контексті суд враховує, що згідно ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Також із виписки по банківському рахунку позивача не вбачається жодних проплат за послуги у січні, квітні-травні 2024 року, в той час як послуги у лютому та березні 2024 року оплачені в повному обсязі (позивачем не заявлено про стягнення за послуги за період лютого-березня 2024 року).
Суд також приймає до уваги, що згідно п. 3.1. договору замовник за 5 календарних днів до дати поселення надає виконавцю письмову заявку, в якій зазначає кількість працівників, які будуть проживати.
Тобто, послуга надається на підставі відповідного замовлення відповідача із зазначенням, зокрема, кількості працівників.
Проте, позивачем не надано жодного замовлення позивача на проживання його працівників у січні, квітні та травні 2024 року. З приводу твердження позивача, що список працівників визначався відповідно до наявних в матеріалах справи Списків проживаючих працівників ТОВ "Шобелі Україна" за січень 2024 року, квітень-травень 2024 року, суд зауважує, що вказаний список підписаний головним бухгалтером Шепетівського професійного ліцею. Жодних доказів, що відповідні замовлення здійснювались саме відповідачем, суду не надано.
Додатково суд враховує, що пасивна поведінка відповідача під час розгляду даної справи, зокрема, ненадання ним заперечень, не може розцінюватись як погодження ТОВ "Шобелі Україна" із заявленим позовом.
З вищевикладеного суд зазначає, що односторонньо підписані акти здачі-приймання наданих послуг, за відсутності будь-яких доказів замовлення відповідачем та прийняття ним послуг від позивача за період січня 2024 року, квітня-травня 2024 року, не можуть підтверджувати існування господарської операції з надання Шепетівським професійним ліцеєм товариству з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна" послуг з проживання його працівників у гуртожитку ліцею за спірний період.
Так, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Натомість звертаючись з позовною заявою до суду позивачем не витримано покладений на нього статтями 73-74 ГПК України тягар доказування та не доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог про стягнення боргу за надані послуги з проживання працівників ТОВ "Шобелі Україна" за січень 2024 року, квітень-травень 2024 року.
Оскільки вимога про стягнення основного боргу не знайшла свого підтвердження, не підлягають до стягнення також нараховані пеня, 3% річних та втрати від інфляції, позаяк вони є похідними вимогами.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Судові витрати, зокрема, витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення 02.05.2025 року
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети