65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/263/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу № 916/263/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Батицької Оксани Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРІТЕРРА ТРАНС» (вул. Паркова, буд. 46Б, кв. 60, м. Чорноморськ, 68003, ідентифікаційний код 43744253)
про стягнення 69 439,04 грн
Фізична особа-підприємець Батицька Оксана Володимирівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРІТЕРРА ТРАНС» суми боргу у розмірі 69 439, 04 грн, з яких: 56 875 грн - сума основного боргу; 7 492, 42 грн - сума пені; 860, 11 грн - сума 3 % річних; 4 211, 51 грн - сума інфляції, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3 028 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №14/11/2023 про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту транспортних засобів від 14.11.2023 (далі - договір) в частині оплати за надані послуги.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
03.02.2025 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу, якою позовну заяву Фізичної особи-підприємця Батицької Оксани Володимирівни прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. В ухвалі суду сторонам встановлено строки на подання до суду заяв по суті справи, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2025 вирішено питання про внесення виправлень в ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі № 916/263/25 без повідомлення учасників справи. Виправлено описку, яка допущена у змісті ухвали Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі № 916/263/25, зазначивши: “за позовом: Фізичної особи-підприємця Батицької Оксани Володимирівни».
Ухвалу суду від 03.02.2025 доставлено до електронного кабінету відповідача 04.02.2025, про що свідчить довідка ГСОО про доставку електронного документу.
Відповідач відзиву на позов до суду не надав.
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України, до суду від сторін також не надходило.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечення відповідачу реалізації права на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, враховуючи строки розгляду справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), з огляду на подальше продовження строку дії воєнного стану в Україні, суд розглядає справу № 916/263/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
14.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРІТЕРРА ТРАНС» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Батицькою Оксаною Володимирівною (Виконавець) укладено договір, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника проводити технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів і супутнього обладнання Замовника (далі-послуги), а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати такі послуги, а також використані матеріали.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.4. договору послуги, які надаються Виконавцем, здійснюються на території Виконавця, за адресою - 67882, Одеська обл., Одеський р-н, с. Нова Долина, вул. Крупської, буд.2/8і, силами і засобами Виконавця. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, міститься у наряд-замовленні, яке формується Виконавцем у присутності Замовника (або довіреної особи Замовника). Перелік робіт з технічного обслуговування та/або ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, їх вартість, вказуються в наряді-замовленні, який є невід'ємною частиною цього Договору.
У п. 2.3.3. договору визначено, що замовник зобов'язаний сплатити вартість робіт (з врахуванням запасних частин та/або додаткового обладнання) на умовах цього договору, на підставі рахунку, наданого Виконавцем.
Згідно з п. 3.2. договору Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг та використаних матеріалів протягом 5-ти банківських днів після надання послуг на підставі рахунку-фактури, виставленого Виконавцем та Акту виконаних робіт (наданих послуг) в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця.
Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору передача послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом виконаних робіт (наданих послуг), який підписується Замовником та Виконавцем після фактичного надання послуг. Підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг) є підтвердженням відсутності претензій з боку Замовника щодо вартості, переліку та якості виконаних послуг та використаних матеріалів.
Пунктом 4.5. договору встановлено, що в разі порушення строку оплати послуг передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від простроченої суми.
Згідно з умовами п.п. 6.2., 6.3. договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1. цього Договору та закінчується 31.12.2024 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 56 875 грн, про що свідчать підписані між сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № БО-0000204, № БО-0000232, а також наряди замовлення.
Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури про сплату послуг, а саме: № БО-0000204 від 19.06.2024 на суму 29750 грн; № БО-0000232 на суму 27125 грн.
Проте відповідач надані позивачем послуги у сумі 56 875 грн не оплатив.
06.12.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 1, в якій просив сплатити суму боргу за договором та суму пені.
У зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо поставки товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу у сумі 56 875 грн, пені у сумі 7 492, 42 грн, 3 % річних у сумі 860, 11 грн та втрати від інфляції у сумі 4 211, 51 грн.
Висновки суду
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який згідно вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного Кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарським судом встановлено, що 14.11.2023 між сторонами укладено договір №14/11/2023 про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту транспортних засобів, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплачувати позивачу вартість наданих послуг та використаних матеріалів протягом 5-ти банківських днів після надання послуг на підставі рахунку-фактури.
За правовою природою договір є договором про надання послуг.
За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обставини надання позивачем послуг відповідачу на загальну суму 56 875 грн підтверджуються наявними у справі актами надання послуг, які підписані і засвідчені печаткою відповідача без жодних зауважень.
Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повної оплати за надані позивачем послуги, як у строк встановлений договором, та і надалі.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4.5. договору встановлено, що в разі порушення строку оплати послуг передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від простроченої суми.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, згідно з яким розмір пені становить 7 492, 42 грн, суд встановив відповідність цього розрахунку обставинам справи.
Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 860,11 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 211,51 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 915/14/17).
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Перевіривши розрахунок 3% річних, а також розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично правильними та зробленими відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірах 860, 11 грн та 4 211, 51 грн відповідно.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За наведених підстав, господарський суд вважає за належне задовольнити заявлений позов повністю та стягнути з ТОВ “АГРІТЕРРА ТРАНС» на користь ФОП Батицької Оксани Володимирівни суму боргу у розмірі 69 439, 04 грн, з яких: 56 875 грн - сума основного боргу; 7 492, 42 грн - сума пені; 860, 11 грн - сума 3 % річних; 4 211, 51 грн - сума інфляційних втрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу в сумі 10 000 грн, господарський суд виходить з наступного.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем надано до суду:
1) ордер серія ВН № 1410861 від 22.01.2025 від 22.01.2025 та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю;
2) договір № 2001/25 про надання правової допомоги від 20.01.2025, який укладений між Адвокатом Лук'яном Сергієм Григоровичем (Адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Батицькою Оксаною Володимирівною (Клієнт) та згідно з яким Адвокат зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу в справі щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питання представництва його як сторону, учасника (позивача, відповідача, третю особу тощо) у цивільних, кримінальних, адміністративних справах за дорученням клієнта (далі-Справа), а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. У п.п. 3.1., 3.2. договору сторони домовились, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі, визначеному в акті прийому - передачі наданих послуг. 100 % розміру гонорару Адвоката, зазначеного в п. 3.1 Договору, може бути сплачено Клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту набрання чинності Договором, але не менше ніж 50% гонорару. Решта гонорару сплачуються на протязі трьох днів після отримання звіту Адвоката про виконання дій, необхідних для досягнення позитивного результату по Справі та акта прийому - передачі наданих послуг.
3) акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правової допомоги від 20.01.2025 року №2001/25 від 22.01.2025, який підписаний між сторонами, та згідно з яким Адвокат надав, а Клієнт отримав наступні правові послуги, пов'язані із підготовкою позовної заяви до Господарського суду Одеської області в інтересах Клієнта до ТОВ «АГРІТЕРРА ТРАНС» про стягнення заборгованості на загальну суму 10598 грн. У вказаному акті сторони домовилися про загальну вартість робіт, яка підлягає сплаті Адвокату, розміром 10000 (десять тисяч) грн.
4) квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 22.01.2025 про оплату правових послуг на суму 10 000 грн.
З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу.
Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.
Господарський суд наголошує, що надані відповідачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (постанова Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №911/1610/22).
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
З огляду на викладене, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат позивача, оцінивши надані позивачем докази понесених судових витрат за критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, господарський суд вважає, що відповідні витрати позивача пов'язані із розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, а відтак, заява позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРІТЕРРА ТРАНС» (вул. Паркова, буд. 46Б, кв. 60, м. Чорноморськ, 68003, ідентифікаційний код 43744253) на користь Фізичної особи-підприємця Батицької Оксани Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму боргу у розмірі 69 439, 04 грн, з яких: 56 875 грн - сума основного боргу; 7 492, 42 грн - сума пені; 860, 11 грн - сума 3 % річних; 4 211, 51 грн - сума інфляції, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3 028 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 02 травня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач