65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1753/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали
за позовом виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙДБУДІНВЕСТ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт"
про стягнення, розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії 335372,67 грн.;
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України “Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Виконувач обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області через підсистему Електронний суд з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до ТОВ "ГЛОБАЛ ТРЕЙДБУДІНВЕСТ" про стягнення 335372,67грн заборгованості за договором оренди від 18.07.2018 № 506, розірвання договору оренди від 18.07.2018 № 506 та зобов'язання повернути державі в особі позивача державне нерухоме майно дитячого оздоровчого табору за адресою м. Одеса вул. Дача Ковалевського, 16.
Одночасно прокурор подав заяву про забезпечення позову, якою просить:
1) Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙДБУДІНВЕСТ" (код 41463216, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська 101/11) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙДБУДІНВЕСТ" (код 41463216, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська 101/11) у межах суми позовних вимог на загальну суму 335372,67 гривень.
2) Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить та буде належати Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙДБУДІНВЕСТ" (код 41463216, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська 101/11) у межах суми позову 335372,67 гривень, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.
В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 (п. 23) звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, за таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Що ж до співмірності заходів забезпечення позову прокурор звертає увагу на те, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача в даному випадку у межах заявлених позовних вимог (335372,67 грн) не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. У випадку недостатності коштів на банківському рахунку позивач матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
При цьому прокурор зауважує, що обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовним вимог) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, як вказує прокурор, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. За ствердженнями прокурора, ефективний захист права держави у спірних правовідносинах безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач нерухоме майно у власності, оскільки вибуття такого майна може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом. Окрім того прокурор додає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до них, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідача, які знаходяться на всіх рахунках Відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову, на переконання прокурора, є адекватним способом захисту можливих порушень охоронюваних законом інтересів на користь територіальної громади в особі позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Наразі прокурор вказує, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ним, при цьому застосування у даному випадку названого заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у захисті порушеного права у разі прийняття судового рішення на користь позивача. Також заявник на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову відповідачу можуть бути спричинені збитки чи шкода, немає.
Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 335372,67грн, а також про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Верховний Суд в постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 відзначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 дійшов висновку, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Суд враховує, що існує спір щодо необхідності сплати відповідачем в розмірі 335372,67грн на користь держави в особі позивача, а викладена прокурором сукупність обставин дозволяє зробити висновок про доведеність обставин, які є достатніми та необхідними для стверджувального висновку щодо наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову.
Враховуючи останні правові позиції Верховного Суду (постанови від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 08.07.2024 у справі №916/143/24) суд дійшов висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд в постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 зазначив, що саме відповідач повинен довести недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, а, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
Однак, наразі відсутні докази, які свідчать, що застосований судом захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно в межах позовних вимог, утруднює або блокує господарську діяльність відповідача та відповідно порушує права третіх осіб.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №917/1610/23.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову 335372,67грн, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов'язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог).
З огляду на вищевикладене, заява прокурора про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
1. Заяву виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
2) Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙДБУДІНВЕСТ" (код 41463216, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська 101/11) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙДБУДІНВЕСТ" (код 41463216, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська 101/11) у межах суми позовних вимог на загальну суму 335372,67 гривень.
2) Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить та буде належати Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙДБУДІНВЕСТ" (код 41463216, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська 101/11) у межах суми позову 335372,67 гривень, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.
3. Стягувачем за цією ухвалою є: Київська окружна прокуратура міста Одеси (код 03528552, м. Одеса, вул. Краснова, 10).
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙДБУДІНВЕСТ" (код 41463216, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська 101/11)
4. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 02.05.2025.
5. Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення її повного тексту до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Повний текст ухвали складено та підписано 02.05.2025.
Суддя Литвинова Вікторія Володимирівна