65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5657/24
За позовом: керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області (75600,Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. Каштанова, 8, код ЄДРПОУ - 04851120)
До відповідачів: Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області (75635, Херсонська обл., Скадовський р-н, с.Чулаківка, вул.Жовтнева; фактична адреса: м.Херсон, вул.Миру, 42; код ЄДРПОУ 26432553); Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус» ( 75613, Херсонська обл., Скадовський р-н., селище Вільна Дружина, вул.Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 43011246).
про визнання частково недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Корчевський М.Ю.
Представники сторін:
Від прокуратури: Кобзар А.І. на підставі посвідчення ;
Від відповідачів: не з'явилися.
Суть спору: керівник Скадовської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус» ( далі - ТОВ «АК «Наутілус») про визнання недійсним п. 3 рішення Олександрівської сільської ради № 206 від 19.06.2019р. «Про передачу в оренду земельних ділянок»; визнання недійсним договору оренди № б/н від 19.06.2019, укладеного між Олександрівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ТОВ «АК «Наутілус» щодо земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га, цільове призначення для сінокосіння та випасання худоби; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди № 47522816 від 25.06.2019р. з одночасним припиненням такого права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га; зобов'язання ТОВ «АК «Наутілус» повернути у власність територіальної громади в особі Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області земельну ділянку площею 350,00 га з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041, яка розташована на території Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області.
Ухвалою суду від 08.01.2025р. позовну заяву керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5657/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2025р. Ухвалою суду від 06.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 27.02.2025р. Ухвалою суду від 27.02.2025р.. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 20.03.2025р. Ухвалою від 20.03.2025р. відкладено розгляд справи на 10.04.2025р. Ухвалою суду від 10.04.2025р. оголошено перерву у судовому засіданні до 21.04.2025р.
Представник прокуратури у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач - Чулаківська сільська рада Скадовського району Херсонської області (Чулаківська сільська військова адміністрація Скадовського району Херсонської області) згідно листа, що надійшов до суду 09.01.2025р. просить суд розглядати справу за відсутності її представника та покладається на розсуд суду в процесі прийняття рішення у справі відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідач - ТОВ «АК «Наутілус», згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, свого місцезнаходження не змінив, отже, станом на даний час знаходиться на тимчасового окупованій території, у зв'язку з чим у суду відсутня можливість повідомити відповідача про місце, дату та час судових засідань шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу відповідача.
Натомість, судом для відповідача розміщувалася інформація шляхом публікації в мережі Інтернет на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.
До суду від відповідача не надходило відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань та заяв.
За таких обставин, відповідно до положень ст.165 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Керівник Скадовської окружної прокуратури Херсонської області, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, зазначає, що п. 3 рішення Олександрівської (Краснознам'янської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 206 від 14.06.2019р. «Про передачу земельних ділянок в оренду» на підставі заяви та в зв'язку з набуттям права на нерухоме майно вирішено передати ТОВ «АК «Наутілус» строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га, цільове призначення - для сінокосіння та випасання худоби, яка розташована на території Олександрівської (в минулому - Краснознам'янської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області, та встановити орендну плату у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.
На виконання зазначеного рішення 19.06.2019р. між Олександрівською сільською радою (Орендодавець) та ТОВ «АК «Наутілус» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого державним реєстратором виконавчого комітету Голопристанської міської ради Зелінським В.Ф. 25.06.2019р. прийнято рішення № 47523251 про державну реєстрацію та зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041 за ТОВ «АК «Наутілус» з цільовим призначенням: для сінокосіння та випасання худоби.
Як зазначає прокурор, відповідно до п. 1 Договору оренди від 19.06.2019р. предметом договору є земельна ділянка для сінокосіння та випасання худоби з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041, яка розташована за межами населеного пункту на території Олександрівської (в минулому Краснознам'янської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 350 га, у тому числі сіножаті 102,9341 га, пасовища 90,5017 га, інше 156,5652 га.
Пунктом 3 Договору оренди від 19.06.2019р. визначено, що на земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна - кошара № 2 (загальною площею 666,00 кв.м, розташована за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Очаківське, вул. Степова, б/н, право власності Орендаря підтверджено договором купівлі-продажу від 23.06.2019р., право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2019р., номер запису про речове право 31677826, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 147641136522 від 23.05.2019р.), інші об'єкти інфраструктури відсутні.
Пунктом 14 Договору визначено, що земельна ділянка передається для здійснення сільськогосподарської діяльності.
Також, умовами п.15 Договору визначено цільове призначення земельної ділянки : «для сінокосіння та випасання худоби».
Умови збереження стану об'єкта оренди - забезпечення використання земельної ділянки відповідно до виду використання, дотримання умов господарювання та утримання орендованої земельної ділянки у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду (п. 16 Договору).
Прокурор зазначає, що як вбачається з листа Державної екологічної інспекції у Херсонській області від 30.06.2020р. № 1309/03-08/01-45, Інспекцією 23.06.2020р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Олександрівською сільською радою та встановлено, що згідно з даними публічної кадастрової карти земельні ділянки, передані в оренду ТОВ «АК «Наутілус», знаходяться в прибережній захисній смузі Ягорлицької затоки Чорного моря.
Також, Інспекцією встановлено, що п.п. 1 та 15 Договору оренди від 19.06.2019р. суперечать абз. 3 ст. 85 Водного кодексу України, ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України в частині встановленого цільового призначення «для випасання худоби» та передачі земельної ділянки в оренду.
Крім того, п. 22 Договору оренди від 19.06.2020р. суперечить ст.111 Земельного кодексу України (в частині відсутності обмежень (обтяжень), незважаючи на знаходження в прибережній захисній смузі Ягорлицької затоки Чорного моря). Державна реєстрація договору оренди здійснена за відсутності встановлених обмежень (обтяжень), що є порушенням ч. 4 ст. 111 Земельного кодексу України.
Контролюючим суб'єктом також встановлено факт розорення земельної ділянки площею 350,00 га, яка частково входить до охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника, згідно з листом Чорноморського біосферного заповідника від 25.06.2020р. № 01-12/118/142, Положенням про охоронну зону Чорноморського біосферного заповідника від 18.03.2008р. та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку про обмеження у використанні земель.
За результатами перевірки екологічною інспекцією 23.06.2020р. складено Акт № 07 14/193/20 позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, який вручено голові Олександрівської сільської ради.
Також, Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області, за участю фахівця Херсонської обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок 6522383400:04:010:0002 та 6522383400:04:001:1041 та встановлено, що орендована земельна ділянка з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041 частково входить до охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника, номер обтяження 009:000101:00000042, який внесено до Державного земельного кадастру у 2016 році.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зазначеним видом обмеження встановлено, що в охоронюваних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, які можуть призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно- заповідного фонду.
Як зазначає прокурор, в порушення цих вимог у п. 22 Договору оренди земельної ділянки відомості про наявність обмежень (обтяжень) відсутні.
Також встановлено, що частина земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041 площею 176,63 га оброблена шляхом агротехнічного обробітку. При цьому, частина обробленої земельної ділянки площею 34,96 га розташована в межах охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника.
Крім того, в порушення вимог п. 3 ст. 60 Земельного кодексу України «Прибережні захисні смуги» не встановлена прибережна захисна смуга площею не менше 2 кілометрів від урізу води.
Також встановлено, що на обробленій земельній ділянці розташовано 8 курганів, 2 з яких зруйновано, а навколо 6 розорена охоронна зона. Загальна площа курганів складає на цій земельній ділянці 0,2847 га. Вказані кургани були визначені на експлікації до Акта на право колективної власності КСП «Краснознамянське» із визначенням « № 1.16.2- землі історико- культурного призначення». Охоронна зона навколо курганів встановлена згідно з рішенням виконкому Херсонської обласної ради № 633/22 від 16.11.1979р., яка складає для поодиноких курганів границі охоронної зони 10 м від краю насипу, границі зони забудови - 100 м від краю насипу, для курганних груп та курганних полів - 300 м від насипу крайнього кургану.
Прокурор зазначив, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятки археології є державною власністю.
Також, згідно ст. 22 цього Закону пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця, а згідно ст. 37 будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.
За результатами перевірки ГУ ДЗК в Херсонській області 02.06.2020р. складено Акти № 306- ДК/231/АП/09-01/-20 та № 306-ДК/103/АО/10/01/-20.
Таким чином, як зазначив прокурор, органами контролю встановлено порушення норм природоохоронного та земельного законодавства, що передбачені Земельним кодексом України, Водним кодексом України та ст. 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а також факт нецільового використання орендарем земельної ділянки.
Прокурор зауважив, що відповідно до положень ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на день укладання договору оренди) унормовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених ч.ч. 2 та 3 ст. 134 цього Кодексу.
З огляду на положення ст. 11 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 122 Земельного кодексу України, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Так, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.
У зв'язку з цим, прокурор вважає, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст.16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права постійного користування та права оренди землі), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Посилаючись на положення ст.ст. 20, 34 Земельного кодексу України, прокурор зазначив, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу, а землі для сінокосіння і випасання худоби є окремим видом використання земельних ділянок та можуть надаватися в оренду виключно громадянам.
Також, прокурор зауважив, що ст.25 Закону України «Про оренду землі» визначено обов'язок орендаря виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі. Дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Поняття «цільове призначення земельної ділянки» нерозривно пов'язане з поняттям «категорія земель», так як у ст. 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією із яких є «землі сільськогосподарського призначення». Тому, основне цільове призначення земель є критерієм їх поділу на категорії.
У межах кожної категорії земель виокремлено декілька видів цільового призначення земель, а поділ земель на окремі види цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів визначено Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (Класифікація № 548).
Як передбачено Класифікацією № 548 категорія земель сільськогосподарського призначення за видами цільового призначення поділяється на чотирнадцять видів (коди 01.01-01.14), у тому числі на землі: 01.08 - «Для сінокосіння і випасання худоби».
Вказані у Класифікації № 548 «види цільового призначення земельних ділянок» за своїм змістом у нормах земельного законодавства використовується як синонім поняття «вид використання» та є тотожним поняттю «цільове призначення».
Відтак, на думку прокурора, зміна «виду цільового призначення земельних ділянок» (виду використання землі) в межах її основного цільового призначення (визначеної категорій) повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення земельної ділянки.
Прокурор вважає, що Олександрівська сільська рада, прийняла п. 3 рішення № 206 від 14.06.2019р. без врахування вимог, передбачених ст. 22 та 34 Земельного кодексу України.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Згідно з ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а також передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби.
За ч.ч. 1, 2 ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
Таким чином, прокурор дійшов висновку про те, що сільськогосподарське підприємство, як юридична особа, має право на отримання земельної ділянки (ділянок) сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виключно на конкурсних засадах, у порядку передбаченому ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України.
Натомість, як зазначає прокурор, згідно з висновком постійної комісії з питань регулювання земельних відносин Чулаківської сільської ради від 25.01.2021р. спірна земельна ділянка перепахана та засіяна зерновими сільськогосподарськими культурами, наявні виражені сліди сходів озимої пшениці, що свідчить про те, що Орендар - ТОВ «АК «Наутілус», використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням.
Крім того, згідно з актом обстеження від 25.02.2021р. нерухоме майно на спірній земельній ділянці відсутнє.
Також факт відсутності нерухомого майна на спірній земельній ділянці підтверджено і рішенням Краснознам'янської сільської ради від 27.05.2009р. № 21, відповідно до якого будівля кошари № 2, розташована в селі Очаківське, вул. Степова, б/н.
Окрім цього, прокурор звернув увагу, що відповідно до Договору оренди від 19.06.2019р. земельна ділянка кадастровий номер 6522383400:04:010:0002 також надана для здійснення сільськогосподарської діяльності. При цьому, цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, визначено для сінокосіння та випасання худоби, а не для обслуговування об'єкту нерухомого майна. Також, земельна ділянка, яка передана в оренду площею 350 га, значно перевищує площу нерухомого майна.
Прокурор зауважив, що розорена земельна ділянка також входить до охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника, що накладає додаткові обмеження в її використанні.
Згідно постанови Ради народних комісарів УСРР № 172 від 14.07.1927р. «Про утворення надморських заповідників на берегах Чорного та Озовського морів» створений морський заповідник, до якого увійшов острів «Тендер», солонцювата смуга вздовж берегу Тендрівського лиману. Указами Президентів України № 457/93 від 12.05.1998р. та № 100/2009 від 25.02.2009р. територія Чорноморського біосферного заповідника розширена.
Відповідно до Положення про Чорноморський біосферний заповідник, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 471 від 04.12.2015р. ( п. 2.1.) біосферний заповідник створено з метою збереження типових та унікальних природних комплексів та об'єктів, розташованих на його території, посилення охорони водно-болотних угідь міжнародного значення, а також вивчення основних природних і антропогенних процесів та явищ, розроблення наукових основ охорони природи. Територія Біосферного заповідника враховується в усіх видах землевпорядної, містобудівної та проектної документації (п. 4.1 Положення).
Для Біосферного заповідника встановлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням.
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 02.11.1978р. № 524 встановлено охоронну зону навколо Чорноморського біосферного заповідника у Голопристанському районі.
Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 18.09.2008р. № 294 затверджено Положення про охоронну зону Чорноморського біосферного заповідника.
Відповідно до п. 3 цього Положення охоронна зона Чорноморського біосферного заповідника утворена без вилучення земель, що вона займає, із господарчого користування, із введенням на ній обмежень господарчої діяльності. Землекористувачі, на полях яких знаходиться охоронна зона Чорноморського біосферного заповідника, здійснюють свою господарчу діяльність із суворим додержанням встановленого для охоронних зон режиму і несуть відповідальність за його дотримання згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п 4 Положення режим охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника встановлений відповідно до вимог статей 39-40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
На території охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника забороняється розорювання гнізд птахів, нір тварин, збирання яєць, рибальство; полювання як аматорське, так і промислове; орання масивів сільськогосподарських угідь (крім оранки 145 га рисових ланів), здійснення інших видів суцільного пошкодження грунтового покриву; застосування хімічних засобів захисту лісових та сільськогосподарських культур; будівництво будь-яких нових об'єктів, за винятком споруд, необхідних для забезпечення збереження заповідних природних комплексів; влаштування або розміщення місць масового відпочинку населення; скид зрошувальних, дренажних та стічних вод у водоймища; розташування складів добрив, отрутохімікатів та аеродромів сільськогосподарської авіації; захоронення відходів та сміттєзвалища; провадження інших видів господарчої діяльності, що негативно впливають або можуть негативно вплинути на природні комплекси заповідних територій (акваторій).
Пунктом 5 Положення встановлено, що у межах охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника обмежується випас худоби (не допускається перевипас), лісорозведення та лісокористування.
Відповідно до Порядку організації територій Чорноморського біосферного заповідника та Витягу з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель 17.11.2016р. до Державного земельного кадастру внесено відомості про охоронну зону навколо Чорноморського біосферного заповідника на території Голопристанського району. Площа земельної ділянки, на яку поширюється обмеження становить 600,00 га, строк дії обмеження постійний.
В обгрунтування позову прокурор також зазначив, що ч. 3 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже п.3 рішення Олександрівської сільської ради № 206 від 14.06.2019, яким передано ТОВ «АК «Наутілус» земельну ділянку, кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, прийнято у порушення вимог ст.123, ч.2 ст.124, ч.1 ст.134 ЗК України
Також, прокурор вважає, що відсутність об'єкта нерухомості, на земельній ділянці з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041, є підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки передача земельної ділянки комунальної власності проводиться виключно на конкурсних засадах, у порядку передбаченому Земельним кодексом України.
Олександрівською сільською радою допущено порушення при укладанні договору оренди земельної ділянки вимог законодавства щодо підстав набуття права оренди земельної ділянки, у зв'язку із чим прокурор вважає, що наведені обставини, що є достатньою підставою для визнання спірного договору недійсним.
У зв'язку з вимогами про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки, рішення державного реєстратора від 26.06.2019 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки підлягає скасуванню зодночасним припиненням такого права, прокурор вважає, що правові підстави використання ТОВ «АК «Наутілус» спірної земельної ділянки відсутні.
Таким чином, ТОВ «АК «Наутілус» також зобов'язана повернути отриману нею земельну ділянку територіальній громаді в особі Чулаківської сільської ради.
В обгрунтування звернення до суду за захистом інтересів держави, прокурор зазначив, що відповідно до приписів ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.
Згідно із ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Підстави для звернення прокурора до суду визначено у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурором встановлено порушення прав держави, яке полягає у набутті ТОВ «АК «Наутілус» в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041 у порушення вимог чинного законодавства.
Також, прокурор зазначив, що згідно з листом Новокаховської місцевої прокуратури від 21.07.2020р. № 34-3677-20 Олександрівській сільській раді запропоновано вжити заходи щодо усунення виявлених порушень як орган місцевого самоврядування відповідно до наданих повноважень. Відповіді на вказаний запит прокуратурою не отримано.
За рішенням Чулаківської сільської ради № 53 від 24.12.2020 р. «Про реорганізацію Олександрівської сільської ради Голопристанського району» Чулаківська сільськоа рада є правонаступником усіх прав та обов?язків реорганізованої сільської ради.
У зв'язку з цим Новокаховською місцевою прокуратурою 11.02.2021р. на адресу Чулаківської сільської ради направлено лист про вжиття заходів в межах наданих повноважень.
Згідно з інформацією сільської ради від 17.02.2021р. остання зазначила, що згідно висновку постійної комісії з земельних відносин сільської ради від 25.01.2021 земельна ділянка, передана ТОВ «АК «Наутілус» розорена, новий договір не укладався, до суду сільська рада звертатись не буде.
Враховуючи відсутність реагування з боку Чулаківської сільської ради Скадовського району на факт порушення законодавства, прокурор вбачає, що уповноваженим органом заходи щодо повернення спірної земельної ділянки у власність територіальної громади не вжито, тобто має місце бездіяльність.
Таким чином, будь-які порушення у цій сфері спричиняють шкоду інтересам держави і є підставою, за відсутності належного реагування з боку компетентних органів, для втручання органів прокуратури, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.
З метою недопущення того, щоб інтереси держави залишились незахищеними, виконуючи саме субсидіарну роль, керуючись приписами ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України, із позовом до суду звернувся прокурор.
Враховуючи все викладене, прокурор просить суд визнати недійсним п. 3 рішення Олександрівської сільської ради № 206 від 19.06.2019р. «Про передачу в оренду земельних ділянок»; визнати недійсним договір оренди № б/н від 19.06.2019, укладений між Олександрівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ТОВ «АК «Наутілус» щодо земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га, цільове призначення для сінокосіння та випасання худоби; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди № 47522816 від 25.06.2019р. з одночасним припиненням такого права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га; зобов'язати ТОВ «АК «Наутілус» повернути у власність територіальної громади в особі Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області земельну ділянку площею 350,00 га з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041, яка розташована на території Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області.
Відповідач- Чулаківська сільська рада - заперечень проти позову прокурора до суду не надала, просила розгянути справу у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Відповідач- ТОВ «АК «Наутілус», своїм правом на судовий захист не скористався.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення прокурора, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008р. №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у даній справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.
Абзацом 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1- 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 р. у справі №9901/511/19, від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21).
У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020р. у справі №698/119/18, від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17, від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19 від 28.09.2022р. у справі №483/448/20, від 20.06.2023р. у справі №633/408/18, від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21, від 05.07.2023р. у справі №912/2797/21, від 08.11.2023р. у справі №607/15052/16-ц, від 08.11.2023р. у справі №607/15052/16-ц.
Частини 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто, визначений ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024р. у справі № 925/1133/18.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022р. у справі №483/448/20; від 20.06.2023р. у справі №633/408/18; від 08.11.2023р. у справі №607/15052/16-ц).
У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023р. у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч. 7 ст. 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023р. у справі №607/15052/16-ц.
Отже, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.
У даній справі прокурор звернувся в інтересах держави в особі Чулаківської територіальної громади з позовом про визнання незаконним рішення ради, визнання недійсним укладеного договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням такого права та зобов'язання відповідача повернути у власність територіальної громади земельну ділянку.
Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові від 11.06.2024р. у справі №925/1133/18 вказала про те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
Узагальнюючи наведені у вказаній постанові висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
З огляду на вказане, суд зазначає, що у даному випадку прокурор фактично звернувся за захистом інтересів Чулаківської територіальної громади. При цьому, з огляду на предмет та підставу заявлених позовних вимог, з урахуванням того, що, на думку прокурора, уповноважений орган на захист інтересів держави в спірних правовідносинах - Рада не тільки не захистила інтереси територіальної громади, а й порушила їх, то прокурор мав право звернутися до суду з позовом як самостійний позивач.
Як встановлено судом виходячи з матеріалів справи, згідно постанови Ради народних комісарів УРСР № 172 від 14.07.1927р. «Про утворення надморських заповідників на берегах Чорного та Озовського морів» створений морський заповідник, до якого увійшов острів «Тендер», солонцювата смуга вздовж берегу Тендрівського лиману.
Указами Президентів України № 457/93 від 12.05.1998р. та № 100/2009 від 25.02.2009р. територія Чорноморського біосферного заповідника розширена.
Відповідно до Положення про Чорноморський біосферний заповідник, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 471 від 04.12.2015р. ( п. 2.1.) біосферний заповідник створено з метою збереження типових та унікальних природних комплексів та об'єктів, розташованих на його території, посилення охорони водно-болотних угідь міжнародного значення, а також вивчення основних природних і антропогенних процесів та явищ, розроблення наукових основ охорони природи. Територія Біосферного заповідника враховується в усіх видах землевпорядної, містобудівної та проектної документації (п. 4.1 Положення).
Для Біосферного заповідника встановлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням.
При цьому, постановою Ради Міністрів Української РСР від 02.11.1978р. № 524 встановлено охоронну зону навколо Чорноморського біосферного заповідника у Голопристанському районі.
Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 18.09.2008р. № 294 затверджено Положення про охоронну зону Чорноморського біосферного заповідника.
Відповідно до п. 3 Положення охоронна зона Чорноморського біосферного заповідника утворена без вилучення земель, що вона займає, із господарчого користування, із введенням на ній обмежень господарчої діяльності. Землекористувачі, на полях яких знаходиться охоронна зона Чорноморського біосферного заповідника, здійснюють свою господарчу діяльність із суворим додержанням встановленого для охоронних зон режиму і несуть відповідальність за його дотримання згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п 4 Положення режим охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника встановлений відповідно до вимог ст.ст. 39, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Так, на території охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника забороняється розорювання гнізд птахів, нір тварин, збирання яєць, рибальство; полювання як аматорське, так і промислове; орання масивів сільськогосподарських угідь (крім оранки 145 га рисових ланів), здійснення інших видів суцільного пошкодження грунтового покриву; застосування хімічних засобів захисту лісових та сільськогосподарських культур; будівництво будь-яких нових об'єктів, за винятком споруд, необхідних для забезпечення збереження заповідних природних комплексів; влаштування або розміщення місць масового відпочинку населення; скид зрошувальних, дренажних та стічних вод у водоймища; розташування складів добрив, отрутохімікатів та аеродромів сільськогосподарської авіації; захоронення відходів та сміттєзвалища; провадження інших видів господарчої діяльності, що негативно впливають або можуть негативно вплинути на природні комплекси заповідних територій (акваторій).
Пунктом 5 Положення встановлено, що у межах охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника обмежується випас худоби (не допускається перевипас), лісорозведення та лісокористування.
Відповідно до Порядку організації територій Чорноморського біосферного заповідника та Витягу з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель, 17.11.2016р. до Державного земельного кадастру внесено відомості про охоронну зону навколо Чорноморського біосферного заповідника на території Голопристанського району. Площа земельної ділянки, на яку поширюється обмеження становить 600,00 га, строк дії обмеження постійний.
Статтею 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що до природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
За ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Господарський суд зазначає, що з наведеного вище вбачається, що Чорноморський біосферний заповідник належать до природно-заповідного фонду України.
Згідно з абз. 1-3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до абз. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Відповідно до приписів ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Крім того, ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Щодо входження земельної ділянки з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041 до земель Чорноморського біосферного заповідника суд зазначає наступне.
Як вбачається з листа Державної екологічної інспекції у Херсонській області від 30.06.2020р. № 1309/03-08/01-45, Інспекцією 23.06.2020 р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Олександрівською сільською радою та встановлено, що згідно з даними публічної кадастрової карти спірні земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі Ягорлицької затоки Чорного моря.
Крім того, на виконання листа Новокаховської місцевої прокуратури від 21.05.2020р. № 34-5435вих20 Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області, за участю фахівця Херсонської обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури, проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок 6522383400:04:010:0002 та 6522383400:04:001:1041, в ході якої встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041 частково входить до охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника, номер обтяження 009:000101:00000042, який внесено до Державного земельного кадастру у 2016 році.
Згідно з протоколом огляду місця події, складеним дізнавачем відділу дізнання ВП № 1 Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області Кристі Я. в рамках кримінального провадження № 12020230150000719 від 25.02.2021р., за участю спеціаліста із земельних питань Чулаківської сільської ради Сімчука В.В., спеціаліста Чорноморського біосферного заповідника Королєсова Ю.Є., земельна ділянка 6522383400:04:001:1041 входить до охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника.
Господарський суду зазначає, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов'язаний із фактом знаходження на ній об'єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2019р. у справі №813/4701/16.
Окрім того, у постанові від 07.10.2020р. у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об'єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій, як земель природно-заповідного фонду, є незмінним.
За таких обставин,, господарський суд приходить до висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041, яка входить до охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника, в силу ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не може бути віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» визначено обов'язок орендаря виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі. Дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Судом також встановлено, що п. 3 рішення Олександрівської (Краснознамянської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 206 від 14.06.2019р. «Про передачу земельних ділянок в оренду» вирішено передати на підставі заяви ТОВ «АК «Наутілус» та у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, земельну ділянку кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, загальною площею 350,0 га, цільове призначення- для сінокосіння та випасання худоби, яка розташована на території Олександрівської (в минулому - Краснознамянської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області, строком на 49 років та встановити орендну плату у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.
На підставі зазначеного рішення, 19.06.2019р. між Олександрівською сільською радою (Орендодавець) та ТОВ «АК «Наутілус» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.
Державним реєстратором виконавчого комітету Голопристанської міської ради Зелінським В.Ф. 25.06.2019 прийнято рішення № 47523251 про державну реєстрацію та зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041 за ТОВ «АК «Наутілус» з цільовим призначенням - для сінокосіння та випасання худоби.
При цьому, державна реєстрація договору оренди здійснена за відсутності встановлених обмежень (обтяжень), що є порушенням ч. 4 ст. 111 Земельного кодексу України.
Відповідно до п. 1 Договору оренди від 19.06.2019р. Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041, яка розташована за межами населеного пункту на території Олександрівської (в минулому Краснознамянської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 350 га, у тому числі : сіножаті 102,9341 га, пасовища 90,5017 га, інше 156,5652 га.
Пунктом 3 Договору визначено, що на земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна - кошара № 2 (загальною площею 666,00 кв.м, розташована за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Очаківське, вул. Степова, б/н, право власності Орендаря підтверджено договором купівлі-продажу від 23.06.2019, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2019, номер запису про речове право 31677826, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 147641136522 від 23.05.2019, інші об'єкти інфраструктури відсутні.
Пунктом 14 Договору визначено, що земельна ділянка передається для здійснення сільськогосподарської діяльності.
Також, умовами Договору (п.15) визначено цільове призначення земельної ділянки «для сінокосіння та випасання худоби».
Умови збереження стану об'єкта оренди - забезпечення використання земельної ділянки відповідно до виду використання, дотримання умов господарювання та утримання орендованої земельної ділянки у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду (п. 16 Договору).
Статтею 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на день укладання договору оренди) унормовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Абзац 2 ч.5 ст.20 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Зокрема, стаття 34 Кодексу передбачає, що землі для сінокосіння і випасання худоби є окремим видом використання земельних ділянок.
Також цією статтею визначено виключне право громадян на оренду земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення.
Поняття «цільове призначення земельної ділянки» нерозривно пов'язане з поняттям «категорія земель», так як у ст. 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією із яких є «землі сільськогосподарського призначення». Тому, основне цільове призначення земель є критерієм їх поділу на категорії.
У межах кожної категорії земель виокремлено декілька видів цільового призначення земель, а поділ земель на окремі види цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів визначено Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. № 548.
Як передбачено Класифікацією № 548 категорія земель сільськогосподарського призначення за видами цільового призначення поділяється на чотирнадцять видів (коди 01.01-01.14), у тому числі на землі: 01.08 - «Для сінокосіння і випасання худоби».
Вказані у Класифікації № 548 «види цільового призначення земельних ділянок» за своїм змістом у нормах земельного законодавства використовується як синонім поняття «вид використання» та є тотожним поняттю «цільове призначення».
Відтак, зміна «виду цільового призначення земельних ділянок» (виду використання землі) в межах її основного цільового призначення (визначеної категорій) повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення земельної ділянки.
Згідно з ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; а також передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби.
За ч.ч. 1, 2 ст. 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч.ч.2, 3 ст.134 цього Кодексу.
Приймаючи п. 3 рішення № 206 від 14.06.2019р. Олександрівська сільська рада послалась на наявність нерухомого майна, яке належить ТОВ «АК «Наутілус» на земельній ділянці з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041, та передала останньому спірну земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби без врахування вимог, передбачених ст.ст. 22 та 34 Земельного кодексу України.
Але,,згідно з актом обстеження від 25.02.2021р. нерухоме майно на вказаній земельній ділянці відсутнє.
Також факт відсутності нерухомого майна на спірній земельній ділянці підтверджено і рішенням Краснознам'янської сільської ради від 27.05.2009р. № 21, відповідно до якого будівля кошари № 2 розташована в селі Очаківське, вул. Степова, б/н.
Таким чином, передача земельної ділянки з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041 в орендне користування мало відбуватися в порядку, визначеному ст.134 Земельного кодексу України.
Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу. Даною нормою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)
Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним Договору оренди землі від 19.06.2019р.
Згідно з п. в) ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Відповідно до п. 2 ч. 13 ст. 791 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
За нормами ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Водночас, згідно ч. 10 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
З огляду на все зазначене вище, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди № 47522816 від 25.06.2019р. з одночасним припиненням такого права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га.
Щодо позовної вимоги прокурора про визнання недійсним п. 3 рішення Олександрівської сільської ради № 206 від 19.06.2019р. «Про передачу в оренду земельних ділянок» господарський суд зазначає, що вказаний пункт рішення вже реалізований шляхом укладення Договору оренди землі від 19.06.2019р., у звязку із чим вичерпав свою дію фактом його виконання, Отже, визнання недійсним п.3 рішення ради не призведе до поновлення прав територіальної громади, а тому така позовна вимога не є ефективним способом захисту права.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021р. у справі №925/642/19 та постановах Верховного Суду від 02.08.2023р. у справі №911/665/22, від 26.09.2023р. у справі №910/2392/22, від 11.02.2020р. у справі №922/614/19.
Щодо вимоги про зобов'язання ТОВ «АК «Наутілус» повернути у власність територіальної громади в особі Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області земельну ділянку площею 350,00 га з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041, яка розташована на території Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області, суд зазначає, що така вимога підлягає задоволенню, адже, внаслідок визнання недійсним Договору оренди землі від 19.06.2019р. у ТОВ «АК «Наутілус» відсутні правові підстави для користування зазначеною земельною ділянкою.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів згідно положень ст.ст.123, 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області до Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус про визнання недійсним п. 3 рішення Олександрівської сільської ради № 206 від 19.06.2019р. «Про передачу в оренду земельних ділянок»; визнання недійсним договору оренди № б/н від 19.06.2019, укладеного між Олександрівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус» щодо земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га, цільове призначення для сінокосіння та випасання худоби; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди № 47522816 від 25.06.2019р. з одночасним припиненням такого права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус » повернути у власність територіальної громади в особі Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області земельну ділянку площею 350,00 га з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041, яка розташована на території Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області - задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 19.06.2019, укладений між Олександрівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус» щодо земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га, цільове призначення для сінокосіння та випасання худоби.
3. Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди № 47522816 від 25.06.2019р. з одночасним припиненням такого права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус » повернути у власність Чулаківської територіальної громади в особі Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області земельну ділянку площею 350,00 га з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041, яка розташована на території Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус» (75613, Херсонська обл., Скадовський р-н., селище Вільна Дружина, вул.Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 43011246) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, м.Херсон, вул.Михайлівська, 33, рр UA568201720343100001000002291, ДКСУ м.Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 633 грн 60 коп.
6. Стягнути з Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області (75635, Херсонська обл., Скадовський р-н, с.Чулаківка, вул.Жовтнева; фактична адреса: м.Херсон, вул.Миру, 42; код ЄДРПОУ 26432553) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, м.Херсон, вул.Михайлівська, 33, рр UA568201720343100001000002291, ДКСУ м.Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 633 грн 60 коп.
7. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 01 травня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога