02 травня 2025 року Справа № 915/1541/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Єжи Гедройця № 5, м. Київ, 03680
електронний кабінет: uz@uz.gov.ua
в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул.Євгена Котляра № 7, м. Харків, 61052
електронна пошта: Pz_nasd@lotus.pz.uz.gov.ua
представник позивача: Токаренко Христина Олексіївна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", Каботажний спуск, буд.1, м. Миколаїв, 54002
електронна пошта: mail1@nibulon.com.ua
про: стягнення 54 958,56 грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 11.12.2024 (вх. № 15701/24 від 12.12.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" заборгованості у розмірі 54 958, 56 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.
Позивач у позовній заяві просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позову зазначає, що між акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 за №40-14291113/2020-0001. ТОВ СП "Нібулон" надало заявку від 12.04.2024 №71/128/2-24 на накопичення вагонів на станції Ромодан Південної залізниці. Для забезпечення заявки на 13.04.2024 вантажоодержувача ТОВ СП «Нібулон» на станцію Ромодан Південної залізниці 12 квітня 2024 року під навантаження вантажу - зерно кукурудзи, прибуло 50 порожніх власних вагонів (власник «ЦТЛ» АО «Укрзалізниця»). У подальшому проводилось подавання вагонів під навантаження окремими групами згідно умов Договору про подачу та збирання. Після навантаження та накопичення групи з 50 власних вагонів з вантажем - зерно кукурудзи, на коліях загального користування станції відправлення Ромодан регіональної філії «Південна залізниця» вантажовідправником ТОВ СП "Нібулон" була оформлена накладна від 13.04.2024 №44058428 на відправлення цієї групи вагонів призначенням станція Ізмаїл (експ.) регіональної філії «Одеська залізниця»". Вантаж був прийнятий до перевезення 13.04.2024. Працівниками ПКОПД Полтава по станції Ромодан була сформована накопичувальна картка форми ФДУ-92 №14040109 та нараховано збір за зберігання вантажу в розмірі 64 422,60 грн. (без ПДВ). Зазначена накопичувальна картка була направлена відповідачу для накладення електронного цифрового підпису (ЕЦП), але відповідачем була ініційована паперова версія документу, який підписаний із зауваженням: "З нарахуванням не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопичуванням маршрутного поїзда відповідно до Додатку 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом". Позивач посилаючись на п.9 Додатку 1-4 до Договору про надання послуг зазначає, що відповідач погодився зі стягненням: плати за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" та плати за користування вагонами, але від нарахованого збору за зберігання вантажу відмовився. Згідно п.9 Правил зберігання вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №866/5087) за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/1541/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.
Відповідач через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву (вх.№16142/24 від 23.12.2024) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Вказує, що предметом спору є правовідносини, які виникли під час "маршрутного перевезення", яке має спеціальні умови та відноситься до "окремої послуги" (Додаток 1-4, 2-5 до Договору), які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і суті операцій - "накопичення вагонів з вантажем". Відповідно до п.13.1 Договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору. Перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування є предметом договору (Додаток 1-4) отже є правомірною поведінкою ТОВ СП "Нібулон", згода на яку надана АТ "Українська залізниця" шляхом укладання відповідного договору (Додаток 1-4). ТОВ СП "НІБУЛОН" заплатив спеціальний тариф за спеціально розроблену АТ "Українська залізниця" послугу - накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування з метою формування маршрутного поїзду. Отже перебування вантажу (в вагонах) вже оплачено на період накопичення спеціальним тарифом і вантаж там перебуває на підставі спеціального договору (Додаток 1-4). В той же час АТ "Українська залізниця" застосовує матеріальну відповідальність до вантажу за знаходження його на коліях загального користування в період часу який співпадає з часом надання договірної спеціальної послуги - накопичення вагонів з вантажем. Відповідач не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда кількістю у 50 вагонів на власній колії, у зв'язку з цим 26.06.2020 між позивачем та відповідачем було укладено Договір №40-14291113/2020-0001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, зокрема, Додаток 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" з метою надання-отримання спеціальної послуги "накопичення вагонів", яка передбачає накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування для відправлення їх маршрутними поїздами. Відповідно до умов п.1 Договору №П/М-2218, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить власнику та примикають через стрілочний перевід №79 до колії №28 Південного парку станції Ромодан Південної залізниці, і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено на відстані 52 погонних метра від вістря стрілки №79 - навпроти граничного стовпчика. Розгорнута довжина під'їзної колії складає 757 погонних метри на балансі власника. Згідно п.6 Договору №П/М-2218 загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою, не більше 14 вагонів. Саме обмеженість під'їзних колій ТОВ СП "Нібулон" можливістю оброблення одночасно лише 16 вагонів викликало необхідність в укладанні з позивачем окремого договору Додаток 1-4 на спеціальну послугу (накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування), що оплачується кореспондуючий платіж. Відповідач вважає помилковим твердження позивача про те, що затримка вагонів на станційних коліях станції Кременчук (коліях загального користування) відбулось саме з вини ТОВ СП "Нібулон", який не надав основний для перевезення документ - накладну, відразу після забирання їх з під'їзної колії відповідача, а продовжував формувати маршрутний поїзд на коліях загального користування, а тому простій вагонів відбувся в очікуванні оформлення документів перевезення відправником". Відповідач зазначає, що маршрутний потяг передбачає можливість оформлення перевезення як одним перевізним документом (накладною) так і декількома тобто оформленням накладної на кожну партію. Обидва варіанти є регламентованою правомірною поведінкою і не змінюють кваліфікацію поведінки ТОВ СП "Нібулон" з правомірної договірної на неправомірну (застосування матеріальної відповідальності). Навіть при наявності накладної на партію з 16 вагонів вони не рушать до моменту формування маршрутного потягу у 48 вагонів. Вважає оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу (час надання спеціальної послуги Додаток 1-4) до моменту формування (накопичення) складу в 48 вагонів з вантажем. Зазначає, що ТОВ СП "Нібулон" повністю дотримано умов договору та вказаних нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу декількома накладними або однією накладною з відомістю вагонів, що перевозяться маршрутом. Відповідач зазначає, що сама по собі процедура "накопичення вагонів" передбачає перебування окремих вагонів (порожніх/з вантажем) протягом певного часу, обумовленого обома сторонами, на коліях залізниці з метою формування маршрутного поїзда, на що саме залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору та Додатку №1-4. Відтак, відповідна затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг. Матеріали справи не містять наявності вини відповідача в простої вагонів з огляду на те, що перебування вагонів з вантажем на коліях загального користування відбулось з причин формування маршрутного потягу, що узгоджується з умовами спеціальної договірної послуги Додаток 1-4 до Договору. В умовах Договору (Додаток 1-4 до Договору), що регулює спеціальну послугу та відповідно наведеним вимогам Правил користування вагонами та контейнерами, сторонами узгоджено, що Актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що, в свою чергу, є предметом послуги "накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд", оскільки вказаний Акт відображає час, за який сплачується тариф. Позивач трактує загальні підстави, визначені для укладення актів загальної форми ГУ-23, на свою користь, незважаючи на те, що у даному випадку форми ГУ-23 не є документом, що засвідчує вину вантажовідправника стосовно затримки вагонів. Відповідач звертає увагу на те, що з аналізу умов Додатку №1-4 "Умови організації накопичення вагонів" вбачається, що у період "накопичення" сплачується плата, яка встановлена в п.9.1 цього Додатку - за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку №1-1 до Договору. При цьому, Додаток №1-1 - це "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами". Разом з цим, в період "затримки вагонів" з вини замовника (саме затримки вагонів а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому, обов'язковим елементом встановленим для застосування п.9.2 Додатку №1-4 до Договору є "затримка з вини Замовника". Отже, навіть п.9 Додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє "накопичення рухомого складу" (п.9.1) та "затримку вагонів Перевізника" (п.9.2). Таким чином, вищенаведені обставини затримки вагонів не можуть бути розцінені як такі, що виникли з вини відправника та не залежали від Залізниці. Вказує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що затримка вагонів на коліях загального користування сталася поза межами встановлених у Договорі строків та з порушенням порядку, визначеного у Додатку №1-4 до Договору "Умови накопичення вагонів". Таким чином, відсутня протиправна поведінка або вина когось із сторін оскільки виконувались умови Договору. Беручи до уваги, що позивачем не доведено вину, то підстави стягнення коштів з ТОВ СП "Нібулон" в якості матеріальної відповідальності відсутні. Посилається на практику Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме постанову Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглядалась судом у розумний строк.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
До матеріалів позовної заяви долучено копію Договору №П/М-2218 про подачу та збирання вагонів з Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" при станції Ромодан Південної залізниці від 03.06.2022 (надалі - Договір №П/М-2218), укладений між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Полтавська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (надалі - Власник).
Умовами п.1 Договору №П/М-2218 визначено, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і збирання вагонів з під'їзних колій, які належать Власнику, та примикають через стрілочний перевід №79 до колії №28 Південного парку станції Ромодан Південної залізниці, і обслуговується локомотивом Залізниці.
Межею під'їзної колії є знак «Межа під'їзної колії», який встановлено на відстані 52 погонних метри від вістря стрілки №79 - навпроти граничного стовпчика.
Відповідно до п.2 Договору №П/М-2218 розгорнута довжина під'їзної колії становить 757 погонних метри на балансі Власника.
Пунктом 6 Договору №П/М-2218 визначено, що вагони на під'їзду колію подаються локомотивом Залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться: на місцях завантаження, вивантаження. Загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзду колію однією групою становить, не більше 16 вагонів.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" зазначає, що не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території. У зв'язку з цим 26.06.2020 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Акціонерним товариством "Українська залізниця") та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 зокрема Додаток 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" з метою надання-отримання спеціальної послуги "накопичення вагонів", яка передбачає накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування для відправлення їх маршрутними поїздами, що не заперечено позивачем.
26.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" в порядку, встановленому ст.634 ЦК України шляхом накладення електронного цифрового підпису, направлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001.
26.06.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" направлено відповідачу інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001, яким позивач засвідчив прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" заяви про прийняття пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8496 та платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.
Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Згідно п.1.1 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом укладеного сторонами 26.06.2020 (редакцію оприлюднено 26.03.2024, вводиться дію з 01.04.2024) (далі - Договір) предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі-послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п.1.2 Договору при його виконанні сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів:
- Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України);
- Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі - Правила №644);
- Правила планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів);
- Правила прийму вантажів до перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі - Правила приймання вантажів до перевезення);
- Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами);
- Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно);
- Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС);
- Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).
Відповідно до п.1.3 Договору наведені нижче визначення вживаються в договорі в такому значенні:
- маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами;
- первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші;
- послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника.
Відповідно до п.1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п.2.1 Договору замовник зобов'язаний, зокрема:
- сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.4);
- відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.5);
- у строки, встановлені розд.4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п.2.1.7);
Відповідно до п.2.3 Договору перевізник зобов'язаний, зокрема:
- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (п.2.3.2);
- складати документи, передбачені п.п.1.3, 1.4 та розд.4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п.2.3.5).
Відповідно до п.3.1 Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Відповідно до п.14 Договору невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема:
- Додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами";
- Додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".
Відповідно п.14.1 Договору у випадках, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.06.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", зокрема, Додаток №1-4 до Договору, який є невід'ємною частиною останнього.
Відповідно до п.1 Додатку №1-4 до Договору "Умови накопичення вагонів" (надалі - Додаток) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними проїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Відповідно до п.2 Додатку станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Відповідно до п.3 Додатку для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Відповідно до п.4 Додатку в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
Відповідно до п.5 Додатку на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Відповідно до п.6 Додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику.
Відповідно до п.7 Додатку часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником.
Відповідно до п.8 Додатку час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Відповідно до п.9 Додатку за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1);
- за затримку вагонів Замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.2);
- за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п.9.3).
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується.
Відповідно до п.10 Додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Позивач у позовній заяві зазначає, що ТОВ СП «Нібулон» надав заявку від 12.04.2024 №71/128/2-24 на накопичення вагонів на станції Ромодан Південної залізниці.
Для забезпечення заявки на 13.04.2024 вантажоодержувача ТОВ СП «Нібулон» на станцію Ромодан Південної залізниці 12 квітня 2024 року під навантаження вантажу - зерно кукурудзи, прибуло 50 порожніх власних вагонів (власності «ЦТЛ» АО «Укрзалізниця») №№ 95680674, 95793402, 95532107, 95618245, 58567348, 95347878, 95631073, 95668760, 95830741, 95693321, 95615167, 95683256, 95450623, 95455473, 95638631, 95652814, 95347381, 95682647, 95692109, 95454658, 95679155, 53200184, 95754826, 95680724, 95616785, 95367082, 95798484, 95928446, 95447744, 95536272, 95794624, 95310405, 95527016, 95828778, 95693651, 95668604, 58568445, 95350419, 95759635, 95354767, 95397626, 95493383, 95647244, 95759288, 95755773, 95754982, 95614855, 95327532, 95618070, 95262333.
Далі проводилось подавання вагонів під навантаження окремими групами згідно умов Договору.
Після навантаження кожна група вагонів виставлялась з під'їзної колії та була затримана на станційних коліях в очікуванні накопичення маршруту та оформлення накладної.
Позивач вказує, що перша партія з 16 вагонів №№ 95680674, 95793402, 95532107, 95618245, 58567348, 95347878, 95631073, 95668760, 95830741, 95693321, 95615167, 95683256, 95450623, 95455473, 95638631, 95652814 подана під навантаження на під'їзну колію, про що складено пам'ятку про подавання вагонів форми ГУ-45 №63 від 13.04.2024 о 01-10год. Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складена пам'ятка про забирання вагонів ф. ГУ-45 №58 від 13.04.2024 о 06-30год.
Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту. На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршрутного поїзду та оформлення перевізних документів, було складено акт загальної форми ГУ-23 №198 від 13.04.2024 о 06-30год., №201 від 13.04.2024 о 22-25год.
Друга партія з 16 вагонів №№ 95347381, 95682647, 95692109, 95454658, 95679155, 53200184, 95754826, 95680724, 95616785, 95367082, 95798484, 95928446, 95447744, 95536272, 95794624, 95310405 подана під навантаження на під'їзну колію, про що складено пам'ятку про подавання вагонів ф. ГУ-45 №64 від 13.04.2024 о 07-30год. Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складена пам'ятка про забирання вагонів ф. ГУ-45 №59 від 13.04.2024 о 13-10год.
Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту. На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту та оформлення перевізних документів були складені акти загальної форми ГУ-23 №200 від 13.04.2024 о 13-10год, №202 від 13.04.2024 о 22-25 год.
Третя партія з 16 вагонів №№ 95527016, 95828778, 95693651, 95668604, 58568445, 95350419, 95759635, 95354767, 95397626, 95493383, 95647244, 95759288, 95755773, 95754982, 95614855, 95327532 подана під навантаження на під'їзну колію, про що складено пам'ятку про подавання вагонів ф. ГУ-45 №65 від 13.04.2024 о 14-20год. Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складена пам'ятка про забирання вагонів ф. ГУ-45 №60 від 13.04.2024 о 21-05год.
Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту. На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту та оформлення перевізних документів, був складений акт загальної форми ГУ-23 №204 від 13.04.2024 о 21-05год., №205 від 13.04.2024 о 22-25год.
Четверта партія з 2 вагонами №№95618070, 95262322 подана під навантаження на під'їзну колію, про що складено пам'ятку про подавання вагонів ф. ГУ-45 №66 від 13.04.2024 о 21-30год. Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складена пам'ятка про забирання вагонів ф. ГУ-45 №61 від 13.04.2024 о 22-25год.
Акти загальної форми ГУ-23 на затримку вагонів не складалися.
Після навантаження та накопичення групи з 50 вагонів з вантажем - зерно кукурудзи на коліях загального користування станції відправлення Ромодан регіональної філії «Південна залізниця» вантажовідправником ТОВ СП «Нібулон» була оформлена накладна від 13.04.2024 №№44058428 на відправлення цієї групи вагонів призначенням на станцію Ізмаїл (експ.) регіональної філії «Одеська залізниця».
Позивач вказує, що працівниками ПКОПД Полтава по станції Ромодан була сформована накопичувальна картка форми ФДУ-92 №14040109, в якій нарахований збір за зберігання вантажів на суму 64 422,60 (без ПДВ).
Накопичувальна картка була направлена відповідачу для накладення електронного цифрового підпису (ЕЦП), але відповідачем була ініційована паперова версія документу, який підписаний із зауваженням: "З нарахуванням не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопичуванням маршрутного поїзда відповідно до Додатку 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом".
Несплата відповідачем збору за зберігання вантажу на коліях загального користування по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №14040109 стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на пункти 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі-Правила №644), якими врегульовані порядок та умови нарахування збору за зберігання вантажу.
За змістом ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 306 Господарського кодексу України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України).
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
У відповідності до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Так, при зверненні до суду із даним позовом позивач зазначив:
- що ТОВ СП «Нібулон» надав заявку від 12.04.2024 №71/128/2-24 на накопичення вагонів на станції Ромодан Південної залізниці;
- для забезпечення заявки на 13.04.2024 вантажоодержувача ТОВ СП «Нібулон» на станцію Ромодан Південної залізниці 12 квітня 2024 року під навантаження вантажу - зерно кукурудзи, прибуло 50 порожніх власних вагонів (власності «ЦТЛ» АО «Укрзалізниця») №№ 95680674, 95793402, 95532107, 95618245, 58567348, 95347878, 95631073, 95668760, 95830741, 95693321, 95615167, 95683256, 95450623, 95455473, 95638631, 95652814, 95347381, 95682647, 95692109, 95454658, 95679155, 53200184, 95754826, 95680724, 95616785, 95367082, 95798484, 95928446, 95447744, 95536272, 95794624, 95310405, 95527016, 95828778, 95693651, 95668604, 58568445, 95350419, 95759635, 95354767, 95397626, 95493383, 95647244, 95759288, 95755773, 95754982, 95614855, 95327532, 95618070, 95262333;
- про подання під навантаження вагонів складено пам'ятки ГУ-45 №63, №64, №65, №66, та забрання з п/колії складено пам'ятки ГУ-45 №58, №59, №60, №61;
- на засвідчення фактів затримки вагонів складено акти затримки форми ГУ-23 №198 від 13.04.2024, №200 від 13.04.2024, №204 від 13.04.2024. Після закінчення затримки складено акти загальної форми ГУ-23 №201 від 13.04.2024, №202 від 13.04.2024, №205 від 13.04.2024;
- після навантаження та накопичення групи з 50 власних вагонів з вантажем - зерно кукурудзи, на коліях загального користування станції відправлення Ромодан регіональної філії «Південна залізниця» вантажовідправником ТОВ СП «Нібулон» була оформлена накладна від 13.04.2024 №44058428;
- працівниками ПКОПД Полтава по станції Ромодан була сформована накопичувальна картка форми ФДУ-92 №14040109, в якій нарахований збір за зберігання вантажів на суму 64 422,60 (без ПДВ).
При цьому, позивач надає до суду:
- іншу заявку на накопичення вагонів №80/128/2-24 від 25.04.2024, в якій зокрема, зазначено, що заявка діє на період 25.04.2024-01.05.2024;
- пам'ятки ГУ-45 №64 від 27.04.2024, №65 від 28.04.2024, №66 від 28.04.2024 в яких зазначено інші номера вагонів ніж ті на які посилається позивач у позовній заяві;
- іншу накладну, а саме №43427308 від 28.04.2024;
- іншу накопичувальну карту, а саме форми ФДУ-92 №28040139 від 28.04.2024 на суму 45 798,80 грн. (без ПДВ).
Крім того, позивачем до позовної заяви не додано докази, на які посилається позивач у позовній заяві в підтвердження обставин на яких ґрунтується позовна вимога, а саме: - пам'ятки ГУ-45 №63, №58, №59, №60, №61; - акти загальної форми ГУ-23 №198 від 13.04.2024, №200 від 13.04.2024, №204 від 13.04.2024ГУ-23 №201 від 13.04.2024, №202 від 13.04.2024, №205 від 13.04.2024.
Суд зазначає, що позивачем не доведено обставини, якими обґрунтовує вимоги та не надано доказів на підтвердження перевезення вантажу (зерна кукурудзи), подавання вагонів під навантаження, забирання навантажених вагоні з п/колії, затримки вагонів в очікуванні формування маршруту, з огляду на відсутність в матеріалах справи: - заявки від 12.04.2024 №71/128/2-24 на накопичення вагонів на станції Ромодан Південної залізниці; - пам'яток форми ГУ-45 №63, №64, №65, №66, №58, №59, №60, №61; - актів затримки форми ГУ-23 №198 від 13.04.2024, №200 від 13.04.2024, №204 від 13.04.2024; - актів загальної форми ГУ-23 №201 від 13.04.2024, №202 від 13.04.2024, №205 від 13.04.2024; - накладної від 13.04.2024 №44058428; - накопичувальної картка форми ФДУ-92 №14040109, в якій нарахований збір за зберігання вантажів на суму 64 422,60 (без ПДВ).
Отже, позивач в порушення вищевказаних норм не надав належних та достовірних доказів в підтвердження факту перевезення вантажу (зерна кукурудзи), подавання вагонів під навантаження, забирання навантажених вагонів з п/колії, затримки вагонів в очікуванні формування маршруту, на підставі яких заявляє позовні вимоги.
Враховуючи, що позивач не надав до суду доказів, які обґрунтовують його доводи щодо наявності в нього певного суб'єктивного права (інтересу), його порушення (невизнання або оспорювання) з боку відповідача, тому суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України
Суддя Н.О. Семенчук