02 травня 2025 року Справа № 915/1147/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (код ЄДРПОУ 14360080, 49074, м.Дніпро, вул. Батумська, 11, e-mail: 14360080@mail.gov.ua);
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Оганесяна Павла Оганесовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )
про: стягнення заборгованості в розмірі 150 242,28 грн.
Акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" пред'явлено позов про стягнення з фізичної особи - підприємця Оганесяна Павла Оганесовича заборгованості за кредитним договором від 25.02.2020 № 20.03.0000000097 в загальному розмірі 150 242,28 грн., з яких:
- 99 999,98 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 23 455,71 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами;
- 20 786,59 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою;
- 1 000,00 - штраф (фіксована складова),
- 5 000,00 грн. - штраф (змінна складова) та стягнення судових витрат в сумі 2684,00 грн.
Позовна заява містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача у порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору від 25.02.2020 № 20.03.0000000097 в частині несвоєчасного повернення кредитних коштів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.07.2023 (суддя - Ткаченко О.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 73 від 18.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справи, які перебувають у провадженні судді Ткаченко О.В., підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ є звільнення у відставку головуючого судді Ткаченко О.В. (підстава - рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 №1766/0/15-24).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 визначено головуючим у справі №915/1147/23 суддю Семенчук Н.О.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 прийнято справу №915/1147/23 до провадженні судді Семенчук Н.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул.Шкільна, буд.34, смт. Казанка(з), Казанківський р-н, Миколаївська область, 56002, повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: "неправильно зазначена (відсутня) адреса" зі штрихкодовими ідентифікаторами 06 002 7411 96 13 та на адресу, вказану в Кредитному договорі №20.03.0000000097 від 25.02.2020: вул. Орбелі, буд. 11, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50048, повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" зі штрихкодовими ідентифікаторами 06 002 7411 96 30.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2024 повторно направлено на поштову адресу місцезнаходження відповідача - Фізичної особи - підприємця Оганесяна Павла Оганесовича ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 про прийняття справи №915/1147/23 до провадження судді Семенчук Н.О. із проставленням на ній відмітки «Судова повістка».
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: АДРЕСА_3 , повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: "неправильно зазначена (відсутня) адреса" зі штрихкодовими ідентифікаторами 06 102 0119 33 14 та на адресу, вказану в Кредитному договорі №20.03.0000000097 від 25.02.2020: вул.Орбелі, буд. 11, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50048, повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" зі штрихкодовими ідентифікаторами 06 102 0119 33 22.
Господарський суд Миколаївської області звернувся до Миколаївської дирекції АТ "Укрпошта" з листом від 12.11.2024 №01-10/10862/24 в якому вказав, що 06.11.2024 до Господарського суду Миколаївської області повернуто судове повідомлення 0610201193314 у справі №915/1147/23 з причиною повернення "неправильно зазначена (відсутня) адреса", яке було направлене рекомендованим листом з повідомленням про вручення з відміткою "Судова повістка" на адресу Фізичної особи-підприємця Оганесяна Павла Оганесовича АДРЕСА_3 . Зазначено, що за інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" вищевказана адреса існує. Просив повідомити про причини невручення вищезазначеного листа.
На електронну адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла відповідь на вказаний лист в якій зазначено, що дана адресу існує тільки на папері, будинок відсутній, за даною адресою ніхто не проживає більше 10 років.
Відповідно до ч.5 ст.242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом здійснено перевірку місця реєстрації фізичної особи Оганесяна Павла Оганесовича. Згідно відповідці №1153292 від 27.02.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, за вказаними судом параметрами особу не знайдено.
Також, судом повторно здійснено перевірку місцезнаходження ФОП Оганесяна Павла Оганесовича (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з сайту Міністерства юстиції України, місцезнаходженням ФОП Оганесян Павло Оганесович є АДРЕСА_1 , таким чином, судом здійснювалось направлення ухвали від 24.06.2024, від 25.10.2024 за місцем його реєстрації.
Згідно до ч.4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається у суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщено не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені у частині першій статті 121 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.02.2025, суд ухвалив здійснити повідомлення відповідача - фізичну особу - підприємця Оганесяна Павла Оганесовича про розгляд в Господарському суді Миколаївської області справи №915/1147/23 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади. Витребувано у Міністерства соціальної політики України (info@mlsp.gov.ua, код ЄДРПОУ 37567866) відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи Оганесяна Павла Оганесовича (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Від Міністерства соціальної політики України засобами електронного зв'язку надано до суду лист №6368/0/290-25/13 від 07.03.2025 в якому зазначено, що згідно з відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 06.03.2025, інформація щодо Оганесяна Павла Оганесовича відсутня.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
У суду відсутня інформація щодо зміни місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, ухвали суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяву, Кредитному договорі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглядалась судом у розумний строк.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2020 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем Оганесяном Павлом Оганесовичем (Позичальник) укладено Кредитний договір № 20.03.0000000097 (далі - Договір).
Відповідно п. 1.1 Договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А2 цього одговору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Строковий кредит (далі - "кредит") надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Сторонами кредитного договору в розділі "А. Істотні умови кредитування" погоджено надання позичальнику строкового кредиту з лімітом 100 000, 00 грн., в тому числі на наступні цілі: - у розмірі 95 010,00 грн. на поповнення обігових коштів; - у розмірі 4 990,00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів (п.А2. Договору).
У відповідності до п. А3 розділу "А. Істотні умови кредитування" Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 05.05.2020), термін повернення кредиту 24 лютого 2022р. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно (в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 до цього Договору).
Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.
Щомісячний ануїтетний платіж розраховується з формулою:
Сума щомісячного ауїтетного платежу = Сума кредиту за договором* (1+ Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)*Процентна ставка за місяць) / (1+ Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1);
Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом*річна Процентна ставка/кількість днів поточного року)*Кількість днів в місяці, який передує сплаті ауїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного погашення кредиту - сума щомісячного платежу за %.
Згідно ст.ст. 212, 651 Цивільного Кодексу України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 24 лютого 2022р.
Пунктами 2.2.2 - 2.2.3 Кредитного договору передбачені зобов'язання позичальника сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору та повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А.6 цього договору. Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1 - 4.2 цього договору, здійснюється згідно до п.А.8 цього договору. Якщо повне погашенні кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього договору та винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п.А.11 цього договору (п.п.4.1, 4.3, 4.5, 4.6 кредитного договору).
Пунктами А.6, А.8, А.10 розділу "А. Істотні умови кредитування" кредитного договору передбачено, що:
- за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23,88% річних;
- нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
- позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,99% від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
У період дії цього договору позичальник зобов'язується щомісячно направляти не менше ніж 100% від загального обсягу надходжень від господарської діяльності на поточний рахунок у банку (п.2.2.13 Кредитного договору).
Сторонами погоджено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, а в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.п.6.1 - 6.2 Кредитного договору).
У додатку №1 від 25.02.2020 до Кредитного договору (а редакції від 05.05.2020) міститься графік погашення з 25.03.2020 по 24.02.2022, що складається з графіків погашення: кредиту, процентів, комісійних винагород (зв.б. арк.10).
Договір та Додаток 1 до нього підписано сторонами та скріплено печаткою банку.
25.02.2020 Банком видано Позичальнику кредитні кошти в сумі 95 010,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №TR.13865758.38882.70198.
Як зазначає позивач, станом на 20.06.2023 заборгованість відповідача за даним Кредитним договором становить 150 242,28 грн., з яких: 99 999,98 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 23 455,71 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 20 786,59 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1 000,00 грн. - штраф (фіксована складова); 5000,00 грн. - штраф (змінна складова).
Предметом спору у даній справ є майнова вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст.86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного Кодексу України).
У відповідності до ч.1 ст.1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Приписами ст.1049 Цивільного Кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст.1050 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит відповідно до умов Кредитного договору.
У відповідності до п. А2 та п. АЗ Кредитного договору, ліміт цього договору: 100 000, 00 грн., в тому числі на наступні цілі: - у розмірі 95 010,00 грн. на поповнення обігових коштів; - у розмірі 4 990,00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів
Як зазначено вище, 25.02.2020 Банком видано Позичальнику кредитні кошти в сумі 95 010,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №TR.13865758.38882.70198.
Позичальником зобов'язання за Договором належним чином не виконано.
Відповідно до п. 2.3.2. Кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього Договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомлені дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим кредитом.
Так, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 20.06.2023 заборгованість відповідача за даним Кредитним договором становить 150 242,28 грн., з яких: 99 999,98 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 23 455,71 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 20 786,59 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1 000,00 грн. - штраф (фіксована складова); 5000,00 грн. - штраф (змінна складова).
Відповідач доказів сплати заборгованості по основній сумі кредиту у розмірі 99 999,98 грн. не надав, та матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 99 999,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами та за винагородою банку у вигляді комісії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного Кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.1056-1 Цивільного Кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктами 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору передбачені зобов'язання позичальника сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А.6 цього договору.
Відповідно до ст.212 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі зазначеному у п.А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого п.А.3 цього договору).
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно до п.А.8 цього договору. Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього договору та винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п.А.11 цього договору (п.п.4.1- 4.6 Кредитного договору).
Пунктами А.6, А.8, А.10 розділу "А. Істотні умови кредитування" кредитного договору передбачено, що:
- за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23,88% річних;
- нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
- позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,99% від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Згідно розрахунку заборгованості, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 23 455,71 грн. заборгованості за процентами та 20 786,59 грн. заборгованості за винагородою.
Судом перевірено розрахунки заборгованості за процентами та винагородою банку, та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення 1000,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 5000,00 грн. штрафу (змінна складова).
У відповідності до ст.ст.610, 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного Кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Відповідно до п.5.8 Кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,0 гривень + 5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Разом з тим, відповідно до п.18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного Кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (із змінами), який триває до цього часу.
У відповідності до ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, на Кредитний договір №N20.03.0000000097 від 25.02.2020 розповсюджується дія п.18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного Кодексу
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем здійснено розрахунок відповідних штрафних санкцій станом на 20.06.2023, тобто у період дії в Україні воєнного стану.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1000,0 грн. штрафу (фіксована складова) та 5000,0 грн. штрафу (змінна складова) задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання, відповідач у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Оганесяна Павла Оганесовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вул.Батумська, буд.11, м.Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 14360080) залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) у розмірі 99 999,98 грн., заборгованості за процентами у розмірі 23 455,71 грн., заборгованості за винагородою 20 786,59 грн. та судовий збір у розмірі 2 576,91 грн.
3.В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук