11 квітня 2025 року Справа № 915/1262/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Агросвіт»,
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Інгульське»,
про: стягнення 601238,58 грн.
Згідно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 13.11.2024 (вх.№14123/24 від 13.11.2024): стягнення 495372,29 грн, -
15.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Агросвіт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 15.10.2024 (вх.№12447/24) в електронному вигляді, в якій просить стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженої відповідальністю “Інгульське» заборгованість у розмірі 601238,58 грн у зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений товар по Договору №25К/03/03-1 поставки товару виробництва сільськогосподарської продукції від 03.03.2023, з якої: 105866,29 грн - штраф, 208497,67 грн - пеня та 286874,62 грн - 30% річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024, - справу №915/1262/24 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору №25К/03/03-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 03.03.2023 та приписам чинного законодавства несвоєчасно розрахувався за переданий товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення штрафу, пені та 30% річних.
Ухвалою суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.11.2024.
13.11.2024 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог б/н від 13.11.2024 (вх.№14123/24), в якій він зазначив, що відповідач в період з 15.10.2024 по 13.11.2024 сплатив на розрахунковий рахунок позивача штраф в розмірі 105866,29 грн. У зв'язку з чим позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог шляхом виключення з їх складу позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі - 105866,29 грн.
Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 13.11.2024 (вх.№14123/24 від 13.11.2024).
13.11.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 13.11.2024 (вх.№14125/24 від 13.11.2024), в якій він просить суд розглянути дану справу, що призначена на 18.11.2024, без участі його представника, за наявними в матеріалах справи документами. Позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.
18.11.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання б/н б/д (вх.№14305/24), в якому він просить суд підготовче засідання, призначене на 18.11.2025 відкласти на іншу дату.
Ухвалою суду від 18.11.2024 відкладено підготовче засідання на 11.12.2024.
10.12.2024 від позивача до суду надійшло клопотання б/н від 10.12.2024 (вх.№15595/24 від 10.12.2024), в якому він просить суд розглянути дану справу, що призначена на 11.12.2024 о 13:30, без участі його представника, за наявними в матеріалах справи документами. Позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.
Ухвалою суду від 11.12.2024 відкладено підготовче засідання на 20.01.2025.
12.12.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.12.2024 (вх.№15698/24), в якому він виклав свої заперечення щодо стягнення пені та 30% річних у повному обсязі, які заявлені позивачем до стягнення та просить суд зменшити розмір пені до 1% до суми 2084,97 грн та зменшити розмір 30% до 3% річних - до суми 8606,39 грн.
13.12.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 13.12.2024 (вх.№15790/24), в якому він виклав свої заперечення на доводи відповідача, викладених у відзиві позовну заяву та просить суд позовні вимоги ТОВ НВФ “Агросвіт» задовольнити в повному обсязі.
17.01.2025 від позивача до суду надійшло клопотання б/н від 17.01.2025 (вх.№714/25), в якому він просить розглянути дану справу, призначену на 20.01.2025 без участі його представника, за наявними в матеріалах справи документами. Позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.
20.01.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання б/н від 20.01.2025 (вх.№780/25), в якому він просить суд врахувати позицію відповідача та розгляд справи, призначений на 20.01.2025 проводити без його участі.
Ухвалою суду від 20.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2025.
У судових засіданнях 17.02.2025, 06.03.2025 розгляд справи відкладався.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.
Представники сторін у судове засідання 11.04.2025 не з'явились, повідомленні про дату час та місце розгляду справи належним чином.
Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 11.04.2025 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.
Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі “Бараона проти Португалії» 1987 року Суд відзначив: “Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів». Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов'язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов'язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв'язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами».
Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов'язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями.
З початку військової агресії російської федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва. Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги і планові, аварійні та екстрені відключення електроенергії по місту Миколаєву, Господарський суд Миколаївської області, працюючи з обмеженнями у здійсненні правосуддя, не мав об'єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/1262/24, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно, справа розглянута судом в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
03.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою “Агросвіт» (надалі - продавець, позивач у справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Інгульське» (надалі - покупець, відповідач у справі) було укладено Договір №25К/03/03-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції (надалі - Договір), відповідно до п.1.1, якого продавець зобов'язується здійснити постачання товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння, засоби захисту рослин, добрива (далі - товар), який покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до п.1.2 цього Договору на умовах, що вказуються сторонами в Доповненнях.
Відповідально до п.1.2 Договору загальна кількість товару, “Еквівалент ціни товару», “Погоджений курс», асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати товару, що постачається за даним Договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у Доповненнях до нього.
Згідно п.2.4 Договору датою поставки вважається дата, вказана у накладних на відпуск товару.
У відповідності до п.3.1 Договору ціна товару, що постачається продавцем вказується сторонами в Доповненнях до даного договору і визначається сторонами як “тверда ціна» та “попередня ціна».
Загальна ціна цього договору визначається як сума вартості Доповнень до нього (п.3.6 Договору).
Відповідно до п.4.1 Договору покупець зобов'язується оплатити прийнятий ним товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, в строки встановлені в Доповненнях до цього Договору.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.13.1 Договору).
Згідно з умовами Договору між сторонами були укладені Доповнення, в яких останні узгодили асортимент товару, що постачається продавцем, його кількість та ціну, а також строки поставки та оплати, а саме:
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №1/тк від 03.03.2023, поставлялося насіння Соняшника Дует КЛ, в кількості - 10,00міш., насіння Соняшника M98CL88, в кількості - 10,00міш., Соняшник P 64 LС 108 (укр) (круїзер), в кількості - 14,00міш. На суму - 162997,55грн в т.ч.ПДВ;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №2/тк від 03.03.2023, поставлялося Стармакс Бор 150 (уп.10л), в кількості - 100,00л, Інсектицид Данадим Мікс (5л), в кількості - 80,00л, Інсектицид Моспілан (0,4 кг), в кількості - 35,20кг, Гербіцид Квелекс 200. ВГ, в кількості - 17,40кг, Інсектицид Вепо, КЕ (5 л), в кількості - 60,00л, Фунгіцид Імпакт 500 SC, к.с.(1 л), в кількості - 150,00л., Гербіцид Гранік, в кількості - 7,50кг, Фунгіцид Амфора, КС (5 л), в кількості - 300,00л, Фунгіцид Грінфорт КД 500, КС (5 л), в кількості - 300,00л. На суму - 849350,78грн в т.ч.ПДВ;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №3/тк від 27.03.2023, поставлялося Фунгіцид Грінфорт КД 500, КС (5 л), в кількості - 110,00л, Фунгіцид Амфора, КС (5 л), в кількості - 110,00л, Інсектицид Вепо, КЕ (5 л), в кількості - 10,00л, Інсектицид Вантекс (1 л), в кількості - 36,00л, Фунгіцид Юні - Теб 430, КС (5 л), в кількості - 240,00л. На суму - 363769,92грн в т.ч. ПДВ;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №4/тк від 27.03.2023, поставлялося насіння Соняшника M98CL88, в кількості - 24,00міш., насіння Соняшника Сирена МС, в кількості - 20,00міш. На суму - 239362,61грн в т.ч.ПДВ;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №5/тк від 03.04.2023, поставлялося Гербіцид Гранік, в кількості - 9,50кг. На суму - 14193,68грн в т.ч.ПДВ;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №6/тк від 03.04.2023, поставлялося насіння Соняшника Сирена МС, в кількості - 4,00міш., насіння Соняшника P 64 LС 108 (укр) (круїзер), в кількості - 28,00міш. На суму - 164295,75грн в т.ч. ПДВ;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №7/тк від 27.04.2023, поставлялося насіння Соняшника Сирена МС, в кількості - 14,00міш. На суму - 89923,91грн в т.ч.ПДВ;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №8/тк від 27.04.2023, поставлялося Гербіцид Харпакс, ВГ, (0,5 кг), в кількості - 2,50л, Гербіцид Квелекс 200. ВГ, в кількості - 3,00кг, Фунгіцид Імпакт К (5 л), в кількості - 60,00л. На суму - 75714,98грн в т.ч.ПДВ;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №9/тк від 22.05.2023, поставлялося Гербіцид Каптора 48 SL, РК (20 л), в кількості - 160,00л. На суму - 185652,48 грн в т.ч.ПДВ;
- Доповнення №10/п від 12.07.2023, поставлялося Гербіцид Раундап макс (20 л), в кількості - 40,00л. На суму - 12960,00 грн в т.ч.ПДВ;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №11/тк від 28.08.2023, поставлялося Протруйник Вінцит Форте (5 л), в кількості - 50,00л, Протруйник Пікус 600, ТН (5 л), в кількості - 40,00л. На суму - 98331,00грн в т.ч. ПДВ;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №12/тк від 21.09.2023, поставлялося Протруйник Пікус 600, ТН (5 л), в кількості - 5,00л, Протруйник Вінцит Форте (5 л), в кількості - 10,00л. На суму - 15153,42грн в т.ч.ПДВ.
На виконання умов Договору позивач відвантажив в адресу відповідача наступний товар:
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №1/тк від 03.03.2023 за видатковою накладною №25/03-002 від 06.03.2023;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №2/тк від 03.03.2023 за видатковою накладною №25/03-003 від 06.03.2023 на суму 838055,60 грн та видатковою накладною №25/03-009 від 24.03.2023;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №3/тк від 27.03.2023 за видатковою накладною №25/03-023 від 29.03.2023 та видатковою накладною №25/03-025 від 30.03.2023;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №4/тк від 27.03.2023 за видатковою накладною №25/03-024 від 29.03.2023;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №5/тк від 03.04.2023 за видатковою накладною №25/04-002 від 03.04.2023;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №6/тк від 03.04.2023 за видатковою накладною №25/04-001 від 03.04.2023;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №7/тк від 27.04.2023 за видатковою накладною №25/04-025 від 28.04.2023;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №8/тк від 27.04.2023 за видатковою накладною №25/04-026 від 28.04.2023;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №9/тк від 22.05.2023 за видатковою накладною №25/05-000033 від 22.05.2023;
- Доповнення №10/п від 12.07.2023року за видатковою накладною №25/07-000008 від 12.07.2023;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №11/тк від 28.08.2023 за видатковою накладною №25/08-000018 від 28.08.2023;
- Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №12/тк від 21.09.2023 за видатковою накладною №25/09-000005 від 21.09.2023.
Таким чином, позивач виконав в повному обсязі прийняті на себе зобов'язання згідно з умовами Договору.
В свою чергу відповідач прийняв поставлений товар в його адресу за наступними видатковими накладними, а саме: №25/03-002 від 06.03.2023 в сумі 162997,54 грн в т.ч.ПДВ; №25/03-003 від 06.03.2023 в сумі 838055,60 грн в т.ч. ПДВ; №25/03-009 від 24.03.2023 в сумі 11295,18 грн в т.ч. ПДВ; №25/03-023 від 29.03.2023 в сумі 358797,12 грн в т.ч. ПДВ; №25/03-024 від 29.03.2023 в сумі 239362,61 грн в т.ч. ПДВ; №25/03-025 від 30.03.2023 в сумі 4972,80 грн в т.ч. ПДВ; №25/04-002 від 03.04.2023 в сумі 14193,68 грн; №25/04-001 від 03.04.2023 в сумі 164295,75 грн в т.ч. ПДВ; №25/04-025 від 28.04.2023 в сумі 89923,91 грн в т.ч. ПДВ; №25/04-026 від 28.04.2023 в сумі 75714,98 грн в т.ч. ПДВ; №25/05-000033 від 22.05.2023 в сумі 185652,48 грн в т.ч. ПДВ; №25/07-000008 від 12.07.2023 в сумі 12960,00 грн в т.ч. ПДВ; №25/08-000018 від 28.08.2023 в сумі 98331,0 грн в т.ч. ПДВ; №25/09-000005 від 21.09.2023 в сумі 15153,42 грн в т.ч. ПДВ.
В підтвердження прийняття товару відповідач підписав видаткові накладні про отримання товарно-матеріальних цінностей прийнятих ним відповідно до умов Договору.
Загальна кількість товару, що була поставлена в адресу відповідача становить суму - 2271706,07 грн в т.ч. ПДВ.
Сторонами в Доповненнях до Договору визначену дату виконання грошових зобов'язань до 01.11.2023.
Відповідач здійснив оплату на рахунок позивача з порушенням термінів на загальну суму 2271706,07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 29.08.2023 в сумі - 100000,0 грн; від 31.08.2023 в сумі - 100000,00грн; від 27.12.2023 в сумі - 500000,0 грн; від 23.01.2024 в сумі - 500000,0 грн; від 18.04.2024 в сумі - 300000,0 грн; від 05.09.2024 в сумі - 700000,0 грн; від 12.09.2024 в сумі - 71706,07грн.
22.04.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №25К/03/03-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 03.03.2023, в якій погодили додаткову сплату штрафу за порушення грошових зобов'язань у сумі 105866,29 грн в строк до 31.05.2024.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений товар по Договору №25К/03/03-1 поставки товару виробництва сільськогосподарської продукції від 03.03.2023, позивачем було нараховано штраф, пеню та 30% річних, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Під час розгляду справи 13.11.2024 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог б/н від 13.11.2024 (вх.№14123/24), в якій він зазначив, що відповідач в період з 15.10.2024 по 13.11.2024 сплатив на розрахунковий рахунок позивача штраф в розмірі 105866,29 грн. У зв'язку з чим позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог шляхом виключення з їх складу позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі - 105866,29 грн.
Тому судом розглядаються вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 495372,29 грн, з якої: 208497,67 грн - пеня та 286874,62 грн - 30% річних.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам Договору №25К/03/03-1 та приписам чинного законодавства, не оплатив поставлений товар у повному обсязі в строк до 01.11.2023.
12.12.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.12.2024 (вх.№15698/24), в якому він виклав свої заперечення щодо стягнення пені та 30% річних у повному обсязі, які заявлені позивачем до стягнення та просить суд зменшити розмір пені до 1% до суми 2084,97 грн та зменшити розмір 30% до 3% річних - до суми 8606,39 грн.
13.12.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 13.12.2024 (вх.№15790/24), в якому він виклав свої заперечення на доводи відповідача, викладених у відзиві позовну заяву та просить суд позовні вимоги ТОВ НВФ “Агросвіт» задовольнити в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення 208497,67 грн пені, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення стороною зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.2 ст.193 ГК України, ст.611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).
Відповідно до п.11.2 Договору сторони несуть наступну відповідальність, зокрема, за порушення строків оплати переданого товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У відповідності до п.11.3 Договору сторони погодились не застосовувати скорочені строки позовної давності до нарахування штрафних санкцій (пені), а застосовується загальний строк позовної давності.
На підставі п.11.2 Договору позивачем нарахована пеня у загальному розмірі 208497,67 грн за період з 01.11.2023 по 28.04.2024.
Судом перевірено виконані позивачем розрахунки пені по Договору №25К/03/03-1 поставки товару виробництва сільськогосподарської продукції від 03.03.2023, та встановлено, що такі розрахунки є арифметично та методологічно вірними.
В той же час, відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз норм, які регулюють стягнення неустойки свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення. Законодавством надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі №910/3652/18 дійшов висновку, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.
Таким чином, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6) ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.
Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов'язання за Договором поставки та дійшов наступних висновків:
- поставлений позивачем товар ТОВ НВФ “Агросвіт» було оплачено з порушенням строків, але в повному обсязі;
- позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору;
- позивачем нараховані не один, а декілька видів господарських санкцій за порушення строків оплати боргу (пеню та штраф), з яких штраф у розмірі 105866,29 грн відповідачем було сплачено під час розгляду даної справи;
- судом враховано кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств, без виключення. При цьому, застосування такого правового наслідку, як нарахування пені, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не має виступати засобом збагачення.
Також, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача 105866,29 грн штрафу, який сплачено відповідачем та певної суми неустойки у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного Договору поставки, а застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірними з можливими негативними наслідками від порушення останніми зобов'язань.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим, та існують об'єктивні підстави для зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 90% - до 20849,77 грн), що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.
Щодо вимог позивача про стягнення 286874,62 грн - 30% річних, суд дійшов наступних висновків.
В силу приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.11.4 Договору, крім того, відповідно до ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, продавець може вимагати від покупця, а останній зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої суми.
Позивачем по зобов'язанням по спірному Договору поставки нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 286874,62 грн - 30% річних за загальний період з 01.11.202023 по 12.09.2024.
Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок 30% річних, та встановлено наступне.
Як вже було вказано вище, умовами Договору поставки сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу; збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 11.4 такого договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 30% річних.
Судом враховано, що за ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, суд бере до уваги таке.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч.2 ст.216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч.3 ст.216 Господарського кодексу України).
За частинами 1 та 2 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом пункту 11.4 Договору, положень ст.611 та ч.3 ст.692, ст.625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному Договором розмірі від несплаченої вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Подібного правового висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18.
З огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 30% річних у розмірі 286874,62 грн; за умови нарахування також штрафу у сумі 105866,29 грн, який відповідачем сплачено, та нарахування пені у розмірі 20849,77 грн, а також враховуючи відсутність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі основного боргу та відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір відсотків річних до законодавчо встановлених ст.625 Цивільного кодексу України - 3% річних.
Крім того, при здійсненні розрахунку судом враховані приписи абз.1 п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно яких день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахувань.
За розрахунком суду розмір 3% річних становить 29467,08 грн, виходячи з наступного розрахунку:
1) за період з 01.11.2023 по 26.12.2023 (56 дн.), сума боргу - 2071706,07 грн, 3% річних становлять 9535,52 грн, з яких: 2071706,07 грн х 3% х 56дн./365дн.= 9535,52 грн;
2) за період з 27.12.2023 по 22.01.2024 (27 дн.), сума боргу - 1571706,07 грн, 3% річних становлять 3480,13 грн, з яких:
- за період з 27.12.2023 по 31.12.2023 (5 дн.), сума боргу - 1571706,07 грн: 1571706,07 грн х 3% х 5дн./365дн. = 645,91 грн;
- за період з 01.01.2024 по 22.01.2024 (22 дн.), сума боргу - 1571706,07 грн: 1571706,07 грн х 3% х 22дн./366дн. = 2834,22 грн;
3) за період з 23.01.2024 по 17.04.2024 (86дн.), сума боргу - 1071706,07 грн, 3% річних становлять 7554,65 грн, з яких: 1071706,07 грн х 3% х 86дн./366дн. = 7554,65 грн;
4) за період з 18.04.2024 по 04.09.2024 (140дн.), сума боргу - 771706,07 грн, 3% річних становлять 8855,64 грн, з яких: 771706,07 грн х 3% х 140дн./366дн. = 8855,64 грн;
5) за період з 05.09.2024 по 11.09.2024 (7дн.), сума боргу - 71706,07 грн, 3% річних становлять 41,14 грн, з яких: 71706,07 грн х 3% х 7дн./366дн. = 41,14 грн та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.
Згідно ч.3 ст.4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 9018,58 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 601238,58 грн.
Оскільки позовна заява від позивача надійшла до суду в електронній формі через підсистему “Електронний суд», за подання цієї позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 7214,86 грн із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору. Таким чином при зверненні із позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 1803,72 грн.
Під час розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог шляхом виключення з їх складу позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі - 105866,29 грн, розмір позовних вимог склав 495372,29 грн.
За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5944,47 грн (495372,29 грн х 1,5%х0,8) судового збору, а 3074,11 грн судового збору (1803,72 грн як надлишково сплачений та 1270,39 грн у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог) може бути позивачу повернуто з Державного бюджету за його клопотанням у відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженої відповідальністю “Інгульське» (56170, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с.Інгулка, вул.Спортивна, код ЄДРПОУ 03764956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Агросвіт» (28034, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, смт.Приютівка, вул.Межева, буд.2/1, код ЄДРПОУ 23233729) 20849,77 грн пені, 29467,08 грн - 3% річних та 5944,47 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 01.05.2025.
Суддя М.В. Мавродієва