79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
30.04.2025 Справа № 914/332/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Куцик І.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства "Ідея Банк", м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Плюта Володимира Миколайовича, с. Любимівка Вишгородського району Київської області
про: стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 133 110,23 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Ідея Банк" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Плюта Володимира Миколайовича про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 133 110,23 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 р., справу № 914/332/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.02.2025, позовну заяву Акціонерного товариства "Ідея Банк" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Плюта Володимира Миколайовича про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 133 110,23 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
24.02.2025 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2025 про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 4800/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 02.04.2025.
Розгляд справи по суті відкладено на 30.04.2025 із підстав, викладених в ухвалі суду від 02.04.2025.
30.04.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
В позовній заяві позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи без участі повноважного представника Акціонерного товариства "Ідея Банк". Позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити із підстав, викладених у позовній заяві.
30.04.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 03.03.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 30.04.2025 не здійснюється.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 07321, Київська область, Вишгородський район, с. Любимівка, вул. Будницька, буд. 10, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі повернуті на адресу суду (містяться в матеріалах справи).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: “свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/332/25 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/332/25.
Позиція позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 12.04.2023 сторони у справі уклали кредитний договір № КБ03.00610.010084182, згідно із яким позивач (кредитор) зобов'язався надати відповідачу (позичальнику) кредит в розмірі 149 999,00 грн зі сплатою фіксованих процентів 0,01 % річних, з кінцевою датою повернення по 12.04.2026 (включно).
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином та перерахував на користь відповідача суму кредиту. Однак, відповідач належним чином взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № КБ03.00610.010084182 від 12.04.2023 не виконав, у результаті чого станом на момент подання позовної заяви до суду утворилася заборгованість на загальну суму 133 110,23 грн., з них: 99 898,97 грн. - прострочений борг, 6,49 грн. - прострочені відсотки, 33 204,77 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту.
Таким чином, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача 133 110,23 грн заборгованості, з яких: 99 898,97 грн. - прострочений борг, 6,49 грн. - прострочені відсотки, 33 204,77 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, а також витрати зі сплати судового збору.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 03.03.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 07321, Київська область, Вишгородський район, с. Любимівка, вул. Будницька, буд. 10, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
12.04.2023 між Акціонерним товариством “Ідея Банк» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Плютою Володимиром Миколайовичем, (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - позичальник) укладено кредитний договір № КБ03.00610.010084182 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, кредитор надає позичальнику грошові кошти (надалі кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених даним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Згідно з п. 2.1. договору, банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту - 149 999, 00 грн.; ціль кредиту - поповнення обігових коштів; процентна ставка - фіксована, 0,01 % річних; комісія за видачу кредитних коштів - 1,1% від суми кредиту; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 2,9 % від суми кредиту; термін повернення кредиту - по 12.04.2026 (включно); порядок видачі кредиту - перерахунок коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 ; графік повернення кредиту - додаток №1 до договору кредиту.
Пунктами 2.4. та 2.5. Договору сторони погодили, що кредит видається на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку позичальника.
Відповідно до п. 3.1. Договору, позичальник сплачує банку вказані у п, 2.1. комісії в наступному порядку: 3.1.1. комісія за видачу кредитних коштів утримується банком з суми кредиту в день видачі кредитних коштів; 3.1.2. комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати надання кредиту та сплачується позичальником щомісячно в терміни та в розмірах, вказаних у графіку щомісячних платежів, який наведений в додатку №1 до даного договору (далі - “графік»). Базою для нарахування комісії є початкова сума кредиту.
Згідно з пунктами 3.2.-3.4. договору, проценти нараховуються два рази на місяць за методом “факт/факт». Базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом. Графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід'ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів за п.2.1.3. та комісії за обслуговування кредитної заборгованості за п. 2.1.5 припиняється після повного повернення всієї заборгованості за Договором кредиту, а також в інших випадках, передбачених цим Договором або законом.
Згідно з пунктами 4.1.-4.3. Договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором. Позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком. Якщо будь-який термін здійснення платежів за графіком припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то платежі повинні бути здійснені у попередній робочий день.
Відповідно до п. 4.4. Договору, позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку НОМЕР_1 грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку.
Згідно з п. 4.5. Договору, сторони погодили, що сплата заборгованості за цим договором здійснюється у такій черговості:
- 4.5.1. Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з Графіком (Додаток 1). Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок, вказаний в Договорі кредиту, з якого проводиться погашення заборгованості за Договором кредиту та, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором кредиту у повному обсязі, ця сума направляється на погашення заборгованості у такій черговості: 1) для оплати прострочених процентів; 2) для оплати простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту; 3) для погашення строкових процентів, строк сплати яких не минув; 4) для погашення строкової заборгованості за основним боргом по кредиту; 5) для сплати: простроченої комісії за обслуговування кредитної заборгованості за Договором кредиту, строкової комісії за обслуговування кредитної заборгованості за Договором кредиту строк сплати якої не минув, неустойки (штрафу; пені), передбачених цим Договором за невиконання грошових та інших зобов'язань згідно Договору кредиту та даного Договору; 6) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом).
- 4.5.2. Сторони домовились, що у випадку порушення Позичальником термінів (строків) сплати платежів за Договором (виникнення простроченої заборгованості) з метою зменшення фінансового навантаження на Клієнта Банк має право змінити черговість погашення заборгованості, передбачену п.4.5.1. Договору, та встановити, що платежі для погашення заборгованості за Договором можуть, за рішенням Банку, здійснюватись у наступній черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту; 2) для оплати прострочених процентів за Договором кредиту; 3) для погашення строкових процентів за Договором кредиту, строк сплати яких не минув; 4) для погашення строкової заборгованості по кредиту; 5) для сплати простроченої комісії за обслуговування кредитної заборгованості за Договором кредиту, строкової комісії за обслуговування кредитної заборгованості за Договором кредиту, строк сплати якої не минув, штрафних санкцій (пені); 6) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом). У випадку, якщо Позичальник усуне порушення умов Договору, в частині порушення термінів (строків) сплати платежів, Банк має право відновити черговість погашення заборгованості за кредитом, передбачену п. 4.5.3. Договору. Право змінювати черговість погашення заборгованості за кредитом згідно з п. 4.5.1. та 4.5.2. Договору може використовуватись неодноразово протягом строку дії Договору на власний розсуд Банку без додаткового повідомлення та погодження з Позичальником. Черговість погашення згідно зд.4.5.2, за рішенням Банку, може застосовуватися також у випадку реструктуризації боргу за кредитом.
Відповідно до п. 4.6. договору з укладенням цього договору, позичальник доручає банку здійснювати договірне списання коштів з власного поточного рахунку НОМЕР_1 та з усіх інших рахунків позичальника, (в тому числі рахунків позичальника як фізичної особи), відкритих в АТ “Ідея Банк» для виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором. При цьому договірне списання строкових платежів за договором здійснюється банком в день настання терміну сплати, якщо така сплата не була здійснена позичальником в інший спосіб. Таке договірне списання може здійснюватися банком на підставі цього договору будь-яку кількість разів.
Відповідно до п. 5.1.1. Договору, банк зобов'язаний, зокрема, за умови беззастережного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, надати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.
Згідно з п. 5.2.5. Договору, банк має право, зокрема, вимагати дострокового повернення позичальником кредиту за цим договором у випадках:
- надання позичальником для отримання кредиту документів/інформації, що виявились недостовірними;
- виявлення обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором;
- невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором;
- наявності арешту грошових коштів позичальника на його поточних рахунках в банку;
- порушення проти позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення/ліквідацію;
- в інших випадках, передбачених Законом. При цьому датою, з якої у банку виникає право вимагати у позичальника погашення заборгованості за цим договором в повному обсязі, є наступний банківський день за днем, коли банку стало відомо про хоча б один з зазначених у п.5.2.5. цього договору фактів. Сторони домовилися, що виникнення зобов'язання позичальника достроково повернути кредитору всю заборгованість за цим договором згідно п.5.2.5. цього договору, тягне за собою виконання всіх передбачених цим договором платіжних зобов'язань позичальника в строк, що зазначений у відповідній вимозі банку, яка направляється позичальнику в порядку, передбаченому п.11.1. цього договору. В разі направлення банком вимоги про дострокове погашення заборгованості - термін повернення кредиту та виконання інших грошових зобов'язань за договором є таким, що настав.
Відповідно до п. 5.3. Договору, позичальник зобов'язаний, зокрема, одержати і використати кредитні кошти за цільовим призначенням, вказаним в п. 2.1.2. даного договору. Повернути кредит та сплатити проценти та комісію за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком. Негайно повідомити банк у письмовій формі про зміну адреси реєстрації, фактичної адреси, електронної адреси (пошти), номерів контактних телефонів та про інші обставини, які можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим договором.
Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що позовна давність за цим договором, встановлюється сторонами тривалістю у 20 (двадцять) років.
ФОП Плюта Володимир Миколайович отримав кредит на суму 149 999,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви до суду, вказану суму повністю не повернув, останній платіж, за договором здійснено ним 30.05.2024.
Згідно довідки-розрахунку, заборгованість ФОП Плюти Володимира Миколайовича за кредитним договором № КБ03.00610.010084182 від 12.04.2023 станом на 14.01.2025 становить 133 110,23 грн. з них: 99 898,97 грн. - прострочений борг, 6,49 грн. - прострочені відсотки, 33 204,77 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту
Враховуючи порушення відповідачем умов договору, 14.11.2024 позивач направив на адресу ФОП Плюта Володимира Миколайовича, яка вказана у реквізитах сторін у договорі, вимогу про дострокове виконання зобов'язань за вих. №12.4.2/КБ03.00610.010084182 від 05.11.2024, у якій зазначив про існування заборгованості за договором та вимагав достроково погасити її в 30-денний термін від дня надіслання вимоги.
Однак відповіді на вказану вимогу позивач не отримав.
Відтак, станом на дату ухвалення рішення у даній справі, позивач просить стягнути з відповідача 133 110,23 грн заборгованості, з яких: 99 898,97 грн. - прострочений борг, 6,49 грн. - прострочені відсотки, 33 204,77 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, а також витрати зі сплати судового збору.
Висновки суду.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Тобто нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов вибирати між господарськими судами, яким підсудна справа.
Водночас відповідно до частини 1 статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Правила статті 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці.
У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
У п. 8.3. кредитного договору № КБ03.00610.010084182 від 12.04.2023 погоджено, що сторони підтверджують, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, місто Львів, Галицький район, вулиця Валова, 11, та у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред'являтися також за місцем виконання договору.
У позовній заяві АТ “Ідея Банк» при зверненні до суду із даним позовом, визначаючи територіальну підсудність справи у Господарському суду Львівської області, покликається на місце виконання кредитного договору - у Львівській області.
Відтак, спір у цій справі виник з договору, в якому визначено місце його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є кредитний договір № КБ03.00610.010084182 від 12.04.2023.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та надав відповідачу кредит за договором у розмірі 149 999,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 4029512 від 12.04.2023 на суму 148 366,96 грн. та меморіальним ордером № 4029511 від 12.04.2023 на суму 1 632,04 грн., які позивачем долучено до матеріалів справи.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із частинами 1, 3 статті 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Сторони досягли домовленості про те, що процента ставка за договором є фіксованою та становить 0,01%. Проценти нараховуються два рази на місяць за методом “факт/факт». Базою для їх нарахування є залишок заборгованості за кредитом.
Крім цього, сторони домовились про встановлення у договорі комісії за видачу кредитних коштів, а саме 1,1% від суми кредиту, а також комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,9% від суми кредиту.
Умовами п. 3.1. договору позичальник сплачує банку вказані у п, 2.1. комісії в наступному порядку: 3.1.1. комісія за видачу кредитних коштів утримується банком з суми кредиту в день видачі кредитних коштів; 3.1.2. комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати надання кредиту та сплачується позичальником щомісячно в терміни та в розмірах, вказаних у графіку щомісячних платежів, який наведений в додатку №1 до даного договору (далі - “графік»). Базою для нарахування комісії є початкова сума кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним у термін по 12.04.2026 включно.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач не дотримався виконання своїх обов'язків за договором та допустив прострочення по сплаті платежів, передбачених у графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку, з якої вбачається, що станом на момент подання позовної заяви, останній платіж за договором проведено відповідачем 30.05.2024.
У зв'язку із цим, позивач направив на адресу ФОП Плюти Володимира Миколайовича, яка вказана у реквізитах сторін у договорі, вимогу про дострокове виконання зобов'язань за вих. №12.4.2/КБ03.00610.010084182 від 05.11.2024, у якій зазначив про існування заборгованості за договором та вимагав достроково погасити її в 30-денний термін від дня надіслання вимоги.
Факт надіслання вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи списком згрупованих відправлень Укрпошта Стандарт.
Однак відповіді на вказану вимогу позивач не отримав.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Слід зауважити, що сторони у договорі також передбачили право позивача вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів у разі неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Суд зазначає, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.
При цьому, у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №916/1950/16 (916/4694/15).
У договорі сторони також передбачили, що виникнення зобов'язання позичальника достроково повернути кредитору всю заборгованість за договором тягне за собою виконання всіх передбачених договором платіжних зобов'язань позичальника в строк або термін, що зазначений у відповідній вимозі банку. У випадку порушення позичальником встановленого у відповідній вимозі строку або терміну для погашення всієї заборгованості кінцевий термін погашення кредиту вважається таким, що настав, та позичальник зобов'язаний не пізніше наступного банківського дня після закінчення такого строку або терміну, зазначеного у відповідній вимозі, погасити кредит, нараховані проценти, комісії та інші платежі, встановлені договором.
У вимозі Акціонерного товариства "Ідея Банк" від 05.11.2024 за вих. №12.4.2/КБ03.00610.010084182, направленій відповідачу 14.11.2024, позивач встановив тридцятиденний строк від дня надіслання вимоги для дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за договором.
Такими діями позивач змінив строк виконання кредитного зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач не дотримався обов'язку щодо повернення грошових коштів у визначений вимогою строк, що свідчить про прострочення ним виконання зобов'язань за договором.
Згідно із наданими позивачем розрахунками, станом на 14.01.2025, у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором № КБ03.00610.010084182 від 12.04.2023, а саме: 99 898,97 грн. - прострочений борг, 6,49 грн. - прострочені відсотки, 33 204,77 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення 99 898,97 грн. -простроченого боргу, 6,49 грн. - прострочених відсотків, 33 204,77 грн. - простроченої плати за обслуговування кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Кредитний договір укладений між сторонами недійсним не визнавався, відтак заборгованість, яка виникла згідно нього підлягає стягненню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідач не спростував позовних вимог належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 133 110,23 грн. заборгованості за кредитним договором № КБ03.00610.010084182 від 12.04.2023, з них: 99 898,97 грн. -прострочений борг, 6,49 грн. - прострочені відсотки, 33 204,77 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 5420670 від 17.01.2025 року .
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи-підприємця Плюта Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь позивача: Акціонерного товариства "Ідея Банк" (79008, м. Львів, вул. Валова, 11; код ЄДРПОУ № 19390819) 133 110,23 грн. заборгованість за кредитним договором № КБ03.00610.010084182 від 12.04.2023, з них: 99 898,97 грн. -прострочений борг, 6,49 грн. - прострочені відсотки, 33 204,77 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту та 3 028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Долінська О.З.