79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.04.2025 Справа № 914/349/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут», м. Львів,
до відповідача: Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району), м. Самбір Львівської області,
про стягнення 4'182'462,60 грн заборгованості,
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: С. Булькевич,
від відповідача: М. Бринько.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» до Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення 4'182'462,60 грн заборгованості за договором №49953/2024-2 про постачання електричної енергії споживачу від 10.10.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.02.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському..
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Ухвалою від 17.03.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу №914/349/25 до судового розгляду по суті на 14.04.2025. судове засідання 14.04.2025не відбулося з огляду на повідомлення про замінування будівлі суду.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повної оплати наданих за договором послуг з постачання електричної енергії. Згідно розрахунку заборгованості за грудень 2024 року така становить 4'182'462,60 грн.
Аргументи відповідача.
Відповідач заперечуючи позовні вимоги, зазначив, що Самбірська КЕЧ (району) є державною неприбутковою установою ЗСУ, і за відсутності бюджетних призначень і асигнувань на оплату електроенергії та кінцем бюджетного періоду (кінець року) повної оплати за спожиту електричну енергію згідно отриманого рахунку за розрахунковий період грудень 2024 року не могло бути здійснено. Факт споживання електроенергії у грудні 2024 року не заперечив.
Представник позивача у судове засідання 28.04.2025 з'явився, вимоги підтримав, просив їх задоволити.
Відповідач у судове засідання 28.04.2025 з'явився, позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 28.04.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
10 жовтня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (постачальник) та Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною (району) (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №49953/2024-2 з додатками та додатковими угодами до нього. Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується постачати споживачу товар за кодом ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Прогнозні обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором визначені в додатку №1 до договору (п.2.3 договору). Перелік об'єктів споживача наведено у додатку №3 (п.3.2 договору).
Ціна, порядок обліку та оплат електричної енергії погоджена сторонами у розділі 5 договору та додатковими угодами. Так, у п.5.1 договору зазначено, що загальна ціна товару становить 4'276'862,73 грн, у т.ч. ПДВ 712'810,46 грн. Кошти державного бюджету 3'374'138,46 грн, відновлення коштами платних споживачів 902'724,27 грн. ціна за 1 кВт*год щомісячно розраховується та змінюється відповідно до умов «Порядку визначення вартості електричної енергії» (додаток №4). Споживач бере на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за електроенергію на умовах, передбачених додатком №2 «Порядок розрахунків».
Строк дії договору передбачений п.14 договору.
На виконання укладеного договору позивачем здійснено постачання, а відповідачем у грудня 2024 року спожито 530191 кВт/год, що підтверджується актом про прийняття-передавання товарної продукції №681000310824121. Акт підписано сторонами без зауважень. Позивач стверджує, що факт споживання електричної енергії споживачем за вказаний період підтверджується також оператором системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго». Відповідач повної оплати за спожиту електричну енергію у грудні 2024 року не здійснив, залишок заборгованості становить 4'182'462,60 грн.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу №49953/2024-2 від 10.10.2024 з додатками та додатковими угодами до нього. Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, проте обов'язок з оплати вартості наданих послуг відповідачем не виконано. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань зі сторони відповідача. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять. Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов договору розрахунків за отриману електричну енергію у спірний період не провів, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 4'182'462,60 грн.
Покликання відповідача на відсутність бюджетних коштів суд відхиляє, оскільки відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (див. рішення Європейського суду з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України". Встановивши належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підряду щодо виконання ремонтних робіт, суди дійшли обґрунтованих висновків про стягнення з відповідача суми оплати за виконані роботи та відхили посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач порушив встановлені договором зобов'язання та дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №347505 від 10.02.2025 на суму 50'189,53 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) (81400, Львівська областьм. Самбір, вул. Завокзальна, 13; ідентифікаційний код 26622609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, м.Львів, вул. Шевченка, 1; ідентифікаційний код 42092130) 4'182'462,60 грн основного боргу та 50'189,53 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.05.2025.
Суддя Яворський Б.І.