вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про визнання / відхилення вимог кредитора
"01" травня 2025 р. Справа № 911/448/25
Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., за участю секретаря судового засідання Шульги Т.С., розглянувши матеріали за заявою ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс» з грошовими вимогами (вх.№ 5049 від 06.03.2025 року)
у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс»
За участі: не з'явились
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа про банкрутство ТОВ “Компанія “Броксервіс». Так, ухвалою Суду від 04.03.2025, зокрема, відкрито провадження у справі №911/448/25; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Заріцького Ю.М.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Компанія “Броксервіс» здійснено 04.03.2025.
06.03.2025 до суду від ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс» надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, в якій просить суд визнати грошові вимоги у розмірі 3662829,13 грн.
Ухвалою Суду від 10.03.2025, вказану заяву було прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
21.04.2025 до Суду від арбітражного керуючого надійшла заява про результати розгляду вимог кредитора, у якій арбітражний керуючий визнав вимоги кредитора у повному обсязі.
В судове засідання учасники у справі про банкрутство не прибули. За висновком Суду, неявка учасників у справі про банкрутство не перешкоджає проведенню попереднього засідання.
Розглянувши матеріали справи, Суд зазначає наступне.
Заява з грошовими вимогами кредитора до боржника обґрунтована тим, що заявник є є кредитором боржника у грошовому зобов'язанні на підставі Договору №2-0212/пр2460 від 02.12.2019 та Договору №2-1801/пр67 від 18.01.2019 та рішень Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 по справі №910/11384/20 (910/19360/21) та від 08.02.2022 по справі №910/11384/20 (910/19362/21),
Відтак, ініціюючий кредитор просить Суд, зокрема, визнати ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» кредитором ТОВ «Компанія «Броксервіс» із додатковими кредиторськими вимогами на загальну суму 3 662 829,13 грн., як кредитора першої, четвертої та шостої черг:
- сума вимог першої черги - 4 844,80 грн.;
- сума вимог четвертої черги - 1 648 031,81 грн.;
- сума вимог шостої черги - 2 009 952,52 грн.
Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2025 було відкрито провадження у справі №911/448/25 про банкрутство ТОВ «Компанія «Броксервіс» за заявою ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».
В ухвалі від 04.03.2025 Судом встановлено обставини щодо:
- порушення ТОВ “Компанія “Броксервіс» умов оплати поставленого товару згідно Договорів № 2-0212/пр2460 та № 2-1801/пр67 перед ТОВ "Торговий дім "Насіння";
- звернення ТОВ "Торговий дім "Насіння" до ТОВ “Компанія “Броксервіс» з позовними заявами про стягнення заборгованості;
- наявність заборгованості ТОВ “Компанія “Броксервіс» перед ТОВ "Торговий дім "Насіння" у розмірі 3881873,94 грн.
- заміни ТОВ "Торговий дім "Насіння" на нового кредитора - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у зобов'язанні з стягнення заборгованості за договорами та рішеннями суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вказані обставини є встановленими та не підлягають повторному доказуванню.
Додаткові вимоги кредитора становлять суму 3 662 829,13 грн. і складаються з 2 009 952,52 грн. пені, 1397009,17 грн. інфляційних втрат та 251022,64 грн. 3% річних.
Щодо грошових вимог в частині 2 009 952,52 грн. пені, Суд зазначає таке.
Так, кредитором нараховано 2009952,52 грн. пені за період з 21.11.2021 по 31.10.2023, на суму боргу 2553097,82 грн.
Проте, Суд вважає, що позивачем не доведено наявності підстав для нарахування пені на суму невиконаного боржником зобов'язання.
Такого висновку Суд доходить з наступних міркувань.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений внаслідок різних фактичних обставин і правових підстав.
Так, відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Право вимоги може виникнути також внаслідок продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, що врегульовано ст.ст. 68 - 89 КУзПБ.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 КУзПБ продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Порядок функціонування електронної торгової системи, організації та проведення електронних аукціонів, сплати, повернення гарантійних внесків та сплати винагороди операторів електронних майданчиків затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 87 КУзПБ придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.
Право вимоги ініціюючого кредитора, на яке він посилається, звертаючись з заявою з додатковими вимогами, виникло з таких підстав.
Так у межах справи №910/11384/20 було проведено аукціон з продажу майна банкрута (право вимоги (дебіторська заборгованість)) ТОВ "ТД "Насіння" №BRD001-UA-20230829-71359.
Згідно з актом про придбання майна на аукціоні №BRD001-UA-20230829-71359 від 15.09.2023 відповідно до Протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20230829-71359 від 08.09.2023, Покупець (ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») сплатив Продавцю (ТОВ "ТД "Насіння") повну ціну за придбання майна на аукціоні, а Продавець відступив Покупцю право вимоги по лоту № 30674952-146 до: ТОВ «Компанія «Броксервіс».
Документи, що підтверджують заборгованість (рішення суду): рішення господарського суду м. Києва від 08.02.2022 по справі № 910/11384/20 (910/19362/21), рішення господарського суду м. Києва від 08.02.2022 по справі № 910/11384/20 (910/19360/21).
Розмір заборгованості, згідно рішення (ухвали) стягнуто: суму основного боргу в розмірі 710 284,49 грн., пеню в розмірі 107 223,78 грн., штраф в розмірі 142 056,90 грн., три відсотки річних в розмірі 22 466,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 93 1 69,84 грн. та судовий збір в розмірі 16 128,02 грн.; суму основного боргу в розмірі 1 842 813,33 грн., пеню в розмірі 278 793,28 грн., штраф в розмірі 368 562,67 грн., три відсотки річних в розмірі 58 439,49 грн., інфляційні втрати в розмірі 200 696,18 грн. та судовий збір в розмірі 41 239,57 грн.
Стан стягнення: виконавче провадження.
Сума заборгованості (залишок): 3 881 873,94 грн.
Між ТОВ «ТД «Насіння» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги №BRD001-UA-20230829-71359.
Відповідно до пункту 1.1. договору, на умовах даного Договору та на підставі протоколу електронного аукціону від 08.09.2023 № BRD001-UA-20230829-71359 з продажу активів ТОВ «ТД "Насіння" по лоту № 30674952-146, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває право вимоги за дебіторською заборгованістю до ТОВ "Компанія "Броксервіс", яка становить 3 881 873,94 грн.
Згідно із пунктом 2.1., 2.2. договору, за цим Договором Новий кредитор набуває право вимагати від ТОВ "Компанія "Броксервіс" належного виконання зобов'язання щодо сплати боргу на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (договору, видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, тощо), судових рішень та виконавчих документів, перелік котрих наведено у відповідному акті приймання- передачі документів, в загальній сумі 3 881 873,94 грн. Перехід права вимоги до ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" здійснюється після повної сплати ціни реалізації лоту на електронному аукціону.
Таким чином, право вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 3 881 873,94 грн. було придбано на аукціоні, а не як наслідок укладення між ТОВ «ТД «Насіння» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» правочину про заміну сторони у зобов'язаннях - Договорах № 2-0212/пр2460 та № 2-1801/пр67. Відповідно, вказані правовідносини мають як приватно-правову, так і публічно-правову компоненту і різняться за своїм правовим регулюванням.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені вище умови договорів, якими було опосередковано перехід права вимоги до заявника у сумі 3 881 873,94 грн. не встановлюють таких правових наслідків невиконання зобов'язання як сплата неустойки (пені). Тобто, умова щодо сплати пені не передбачена укладеним договором, натомість згідно цього договора до кредитора перейшло виключно право вимоги на стягнення з боржника коштів у сумі 3 881 873,94 грн.
Положення чинного цивільного та господарського законодавства України також не передбачають підстав для застосування до боржника заходів забезпечення виконання зобов'язань у вигляді сплати неустойки (пені).
Отже, вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про визнання на свою користь пені, на суму 2009952,52 грн. є необґрунтованими.
Крім того, кредитор просить визнати грошові вимоги до боржника у сумі 1397009,17 грн. інфляційних втрат та 251022,64 грн. 3% річних.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Із викладеного слідує, що право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України, виникло в силу закону.
Кредитор нараховує:
- 251022,64 грн. 3% річних за період з 21.11.2021 по 03.03.2025 на суму 2553097,82 грн.;
- 1397009,17 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по лютий 2025 року починаючи з суми 2553097,82 грн. (710 284,49 грн. основного боргу + 1 842 813,33 грн. основного боргу), яка збільшується щомісяця з урахуванням індексу інфляції.
Суд зазначає, що предметом розгляду у справі №910/19362/21 (910/11384/20) та 910/19360/21 (910/11384/20) було стягнення 3% річних за період з 01.11.2020 по 20.11.2021; інфляційних втрат у період з листопада 2020 року по жовтень 2021 року.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат Суд приходить до висновку, що вимоги про визнання 251 022,64 грн. 3% річних та 1 397 009,17 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень частини 2 статті 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.47 КУзПБ, за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
З огляду на наведене, вимоги Кредитора до Боржника, у розмірі 1 648 031,81 грн. (1 397 009,17 грн. інфляційних втрат + 251 022,64 грн. 3%) будучи правомірними, підлягають визнанню Судом, з віднесенням:
1 397 009,17 грн. інфляційних втрат відносяться до четвертої черги задоволення,
251 022,64 грн. 3% річних відносяться до четвертої черги задоволення.
Щодо сплачених 4844,80 грн. судового збору за подачу заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, Суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 64 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури, задовольняються у першу чергу.
Таким чином, понесені кредитором витрати на оплату судового збору у розмірі 4844,80 грн. пов'язані з провадженням у справі про банкрутство підлягають визнанню Судом з віднесенням до першої черги задоволення вимог.
Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів (абз. 13 ч. 2 ст. 47 КУзПБ)
Так, кредитор у заяві з грошовими вимогами повідомив, що не є заінтересованою особою щодо боржника. Інформації про заінтересованість кредитора стосовно боржника матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За змістом ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Оскільки офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника здійснено 04.03.2025, граничним строком для подання відповідних заяв є 03.04.2025 (включно).
Отже, оскільки кредитор звернувся до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника 06.03.2025 такі вимоги кредитора є конкурсними, та мають право голосу на зборах та комітеті кредиторів, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ.
Керуючись статтями 1, 45, 47, 67 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 73-79, 86, 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Визнати вимоги ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» у розмірі 1 648 031,81 грн., з яких 1 397 009,17 грн. інфляційних втрат та 251 022,64 грн. 3% річних, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.
2. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, витрати на оплату судового збору ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс» за звернення з заявою з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» у розмірі 4844,80 грн., які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.
3. Відхилити вимоги ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» у розмірі 2 009 952,52 грн. пені.
4. Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» (08801, Київська обл., Миронівський р-н, місто Миронівка(з), вул. Соборності, будинок 48; код ЄДРПОУ 37397640);
Ініціюючий кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю“Компанія “Ніко-Тайс» (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315; код ЄДРПОУ 38039872);
Арбітражний керуючий: Заріцький Юрій Миколайович (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 31.01.2013 № 75; РНОКП НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повний текст ухвали складено 01.05.2025 року.
Суддя Т.Д. Гребенюк