вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/412/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/412/24
за позовом: Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 301 747, 70 грн.
за участю представників
від позивача: Антонова Г.І., ордер серія АА №1382135 від 13.12.2023
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 301 747, 70 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
12.03.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.04.2024 о 14:30.
10.04.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, у зв'язку з наступним:
- станом на дату проведення перевірки Північним офісом Держаудитслужби та складання акту ревізії Договори №28/04 та №20-04/2021 були виконані в повному об'ємі, позивач не мав претензій до відповідача, що підтверджується розрахунком за вказаними договорами;
- в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару позивачу були надані на підтвердження коливання цін (зміни ціни в бік збільшення) відповідні листи ТОВ «Глобал Сейл» та цінові довідки ДП «Держзовнішнформ»;
- наведена у довідках ДП «Держзовнішінформ» інформація свідчить про те, що ціна нафтопродуктів як за верхньою так і за нижньою шкалою цінової політики, починаючи з червня 2020 року поступово збільшувалась, тому збільшення ціни згідно додаткових угод до Договору №28/04 та Договору №20-04/2021 року є правомірним;
- цінові (інформаційні) довідки ДП «Держзовнішінформ» як джерело інформації для підтвердження факту коливання цін товару на ринку, при укладені Додаткових угод, які cторонами погоджені, є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження підстав для збільшення цінової політики у зазначений період;
- укладені між сторонами додаткові угоди до Договору №28/04 та Договору №20-04/2021 відповідають вимогам законодавства та не призводять до порушення прав та обов'язків сторін, не створюють умови для неможливості виконання таких правочинів сторонами та фактично засновані на добросовісній поведінці сторін та волевиявленні під час укладання угод;
- сторони шляхом добровільного укладання додаткових угод, дослідивши діапазон цін за одиницю товару на підставі наданих довідок, враховуючи принципи добросовісності, справедливості та розумності погодили нову ціну за одиницю товару шляхом укладання додаткових угод, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх недійсними;
- посилання позивача на Акт ревізії, як на доказ незаконності укладення оспорюваних додаткових угод та надмірного завищення ціни за одиницю товару є безпідставним.
24.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Розгляд справи №911/412/24 неодноразово відкладався.
У судовому засіданні 01.08.2024 судом було оголошено перерву до 12.09.2024 о 15:15.
В судове засідання 12.09.2024 з'явився представник позивача, яка підтримала позовні вимоги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання 12.09.2024 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, неявка в судове засідання 12.09.2024 впредставника відповідача належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позицію сторін, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що між сторонами за результатами процедури проведення відкритих торгів за №UA-2020-03-03-002801-а в електронній системі закупівель було укладено Договір від 13.04.2020 №28/04.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" (далі - відповідач, Продавець) та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва (далі - позивач, Покупець) укладено Договір №28/04 від 13.04.2020 (далі - Договір №28/04), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого Продавець зобов'язується протягом 2020 року поставити та передати у власність Покупця - ДК 021:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (газ скраплений) - (далі - Товар), зазначений у Специфікації (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити Товар. Передача товару (у формі талонів, старт - карток) Покупцю здійснюється згідно видаткових накладних. Найменування товару - газ скраплений (в талонах, старт-картках) (далі - Товар).
Між сторонами також підписано Додаток №1 до Договору №28/04 - Специфікацію.
Між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору №28/04 від 25.06.2020, Додаткову угоду №2 до Договору №28/04 від 30.07.2020, Додаткову угоду №3 до Договору №28/04 від 14.08.2020, Додаткову угоду №4 до Договору №28/04 від 08.10.2020, Додаткову угоду №5 до Договору №28/04 від 08.10.2020.
Також, між сторонами підписано Додаткову угоду №6 до Договору №28/04 від 22.12.2020, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди п. 3.1. Договору викласти в наступній редакції: «Сума цього Договору становить з урахуванням всіх витрат, зборів та податків Продавця становить 728 934, 50 грн. (сімсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн. 50 коп.), з ПДВ з них кошти:
- спеціального фонду місцевого бюджету 217 150, 00 грн. з ПДВ;
- загального фонду місцевого бюджету 172 420, 00 грн. з ПДВ;
- з госпрозрахункового рахунку 339 364, 50 грн. з ПДВ.».
Позивач вказує, що на виконання умов Договору №28/04 відповідачем було поставлено йому за наступними видатковими накладними товар на загальну суму 389 570, 00 грн.:
- видаткова накладна №ЦОГС-00100010 від 25.06.2020 на суму 42 400, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-0012059 від 30.07.2020 на суму 116 500, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-0015799 від 28.09.2020 на суму 46 600, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-0015873 від 29.09.2020 на суму 11 650, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-0016655 від 16.10.2020 на суму 172 420, 00 грн.
Позивач зазначає, що товар за вказаними вище видатковими накладними був ним оплачений, на підтвердження чого останній надав суду наступні платіжні доручення:
- платіжне доручення №102 від 25.06.2020 на суму 42 400, 00 грн.;
- платіжне доручення №119 від 30.07.2020 на суму 116 500, 00 грн.;
- платіжне доручення №146 від 28.09.2020 на суму 46 600, 00 грн.;
- платіжне доручення №148 від 29.09.2020 на суму 11 650, 00 грн.;
- платіжне доручення №116 від 16.10.2020 на суму 172 420, 00 грн.
Разом з цим, за результатами процедури проведення відкритих торгів за №UA-2021-04-05-006898-с в електронній системі закупівель між сторонами було укладено Договір №20-04/2021 від 20.04.2021.
Так, між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" (далі - Постачальник) укладено Договір №20/04-2021 від 20.04.2021 (далі - Договір №20/04-2021), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується у 2021 році поставити та передати у власність Замовника товар: Бензин А-95, Бензин А-92, Дизельне пальне, Газ скраплений за ДК 021:2015 код 09130000-9 «Нафта і дистиляти», (названі у подальшому «Продукція»), в асортименті, кількості та за цінами, які визначені у Специфікації (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти цю Продукцію та оплатити її.
Між сторонами підписано Додаток №1 до Договору №20/04-2021 - Специфікацію.
Також, між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 від 18.05.2021 до Договору №20/04-2021, Додаткову угоду №2 від 08.07.2021 до Договору №20/04-2021, Додаткову угоду №3 від 07.09.2021 до Договору №20/04-2021, Додаткову угоду №4 від 26.10.2021 до Договору №20/04-2021, Додаткову угоду №5 від 03.11.2021 до Договору №20/04-2021, Додаткову угоду №6 від 23.11.2021 до Договору №20/04-2021 та додатки до них.
23.12.2021 між сторонами було підписано Додаткову угоду №7 до Договору №20/04-2021, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди п. 3.2. Договору викласти в наступній редакції: «Сума цього Договору становить 3 093 713, 10 грн. (три мільйони дев'яносто три тисячі сімсот тринадцять грн. 10 коп.), з ПДВ з них:
- з бюджетного рахунку спеціального фонду 2 390 778, 40 грн. з ПДВ;
- з бюджетного рахунку загального фонду 702 934, 70 грн. з ПДВ.».
Позивач зазначає, що на виконання умов вказаного вище Договору відповідачем було йому поставлено за наступними видатковими накладними товар на загальну суму 3 093 713, 10 грн.:
- видаткова накладна №ЦОГС-0006343 від 21.04.2021 на суму 152 400, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О008126 від 19.05.2021 на суму 336 969, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О008077 від 27.05.2021 на суму 244 156, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О011456 від 05.07.2021 на суму 348 960, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О015851 від 07.09.2021 на суму 107 280, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О018885 від 26.10.2021 на суму 776 740, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О015861 від 07.09.2021 на суму 25 530, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О018889 від 04.11.2021 на суму 398 743, 40 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О022145 від 23.12.2021 на суму 175 555, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О024528 від 23.12.2021 на суму 527 379, 70 грн.
Позивач вказує, що товар за вказаними вище видатковими накладними був ним оплачений, на підтвердження чого останній надав суду наступні платіжні доручення:
- платіжне доручення №8 від 29.04.2021 на суму 152 400, 00 грн.;
- платіжне доручення №11 від 19.05.2021 на суму 336 969, 00 грн.;
- платіжне доручення №12 від 27.05.2021 на суму 244 156, 00 грн.;
- платіжне доручення №18 від 27.07.2021 на суму 348 960, 00 грн.;
- платіжне доручення №36 від 07.09.2021 на суму 107 280, 00 грн.;
- платіжне доручення №37 від 07.09.2021 на суму 25 530, 00 грн.;
- платіжне доручення №40 від 26.10.2021 на суму 776 740, 00 грн.;
- платіжне доручення №41 від 04.11.2021 на суму 398 743, 40 грн.;
- платіжне доручення №335 від 29.12.2021 на суму 175 555, 00 грн.;
- платіжне доручення №336 від 29.12.2021 на суму 527 379, 70 грн.
В позові позивач наголошує на тому, що 24.05.2023 Північним офісом Держаудитслужби було складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 за №09-30/218. У вказаному Акті зазначено, що зміни цін, визначені Додатковими угодами від 25.06.2021 №1 та від 30.07.2020 №2 до Договору №28/04 проводились без відповідних довідок та/або висновків підтвердження факту коливання ціни на товар, які видає компетентна організація, у зв'язку з чим позивачу поставлено газ скраплений по збільшеній ціні, чим завдано йому у 2020 році матеріальної шкоди (збитків) на суму 61 034, 00 грн.
Також зазначено, що сторони у 2021 році уклали Додаткові угоди до Договору №20/04-2021: від 18.05.2021 №1, від 02.07.2021 №2, від 07.09.2021 №3, від 26.10.2021 №4, від 03.11.2021 №5, від 23.11.2021 №6 та від 23.12.2021 №7 щодо збільшення ціни за одиницю товару без відповідного документального підтвердження коливання цін товарів на ринку, а у свою чергу відповідачем поставлено згідно вказаних додаткових угод товар по завищеній ціні, чим нанесено позивачу матеріальної шкоди (збитків) на суму 240 713, 70 грн.
Позивач наголошує на тому, що у зв'язку з встановленими Північним офісом Держаудитслужби в Акті ревізії обставинами, загальна сума матеріальної шкоди (збитків) становить 301 747, 70 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому просить суд:
- визнати недійсними п. 2 Додаткової угоди №1 від 25.06.2020 року до Договору №28/04 від 13.04.2020 року, п. 2 Додаткової угоди №2 від 30.07.2020 року до Договору №28/04 від 13.04.2020 року, Додаткову угоду №1 від 18.05.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №2 від 03.07.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №3 від 07.09.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №4 від 26.10.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №5 від 03.11.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №6 від 23.11.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва 301 747, 70 грн. матеріальної шкоди (збитків).
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, а також заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов таких висновків.
Стаття 15 ЦК України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною першою ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 185 ГК України, до укладення господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних організованих ринків капіталу, організованих товарних ринків, ярмарків та публічних торгів.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 3 ст. 631 ЦК України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб'єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
У пунктах 52-63 та пунктах 88-90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено наступну правову позицію:
"Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (в редакції, чинній до 09.09.2022), проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.".
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19).
Разом з тим у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).
Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі №918/694/23 зазначав, що механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку, формування критерія, ознаки значного/незначного коливання ціни на товар оцінюються судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням всіх обставин справи, специфіки товару, терміну дії договору про закупівлю тощо і не може ставитися у залежність від висновку суду у одній окремо взятій справі чи обмежуватися будь-якими порівняннями з іншими справами.
Матеріалами справи встановлено, що коливання цін на нафтопродукти підтверджується наступними довідками ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №231/61-2 від 10.06.2020, №231/77-5 від 28.07.2020, №122/222-3 від 29.04.2021, №122/297-1 від 06.05.2021, №122/297-3 від 19.05.2021, №122/297-5 від 26.05.2021, №122/354-3 від 30.06.2021, №122/408-2 від 19.07.2021, №122/494-2-1 від 26.08.2021, №122/506-1 від 08.09.2021, №122/564-1 від 06.10.2021, №122/564-4 від 25.10.2021, №122/621-1 від 22.11.2021, №122/621-1 від 02.11.2021, №122/621-5 від 23.11.2021.
Також, в матеріалах справи знаходяться наступні листи відповідача до позивача, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" просить розглянути можливість перегляду цін за одиницю товару, у зв'язку зі значним зростанням ринкових цін на нафтопродукти та погодити нові ціни: вих. №44-12/332 від 14.05.2021, вих. №44-12/378 від 02.07.2021, вих. №44-12/474 від 01.09.2021, вих. №44-12/504 від 06.10.2021, вих. №44-12/503 від 06.10.2021, вих. №44-12/502 від 06.10.2021, вих. №44-12/572 від 03.11.2021, вих. №44-12/603 від 23.11.2021.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що при укладенні спірних Додаткових угод, ціна одиниці товару збільшилась пропорційно коливанню ціни на ринку. При цьому, збільшення ціни за одиницю товару не призвело до збільшення загальної ціни визначеної в Договорах №28/04 та №20/04-2021 на момент їх укладення.
Крім цього, суд зазначає, що позивачем в позові не обґрунтовано конкретних підстав, які б слугували причинами для визнання недійсними спірних Додаткових угод.
За таких обставин позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" в частині визнання недійсними п. 2 Додаткової угоди №1 від 25.06.2020 року до Договору №28/04 від 13.04.2020 року, п. 2 Додаткової угоди №2 від 30.07.2020 року до Договору №28/04 від 13.04.2020 року, Додаткову угоду №1 від 18.05.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №2 від 03.07.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №3 від 07.09.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №4 від 26.10.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №5 від 03.11.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №6 від 23.11.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року задоволенню не підлягають.
Разом з тим, враховуючи, що вказані вище Додаткові угоди не визнані судом недійсними та є чинними, позовна вимога Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" в частині стягнення 301 747, 70 грн. матеріальної шкоди (збитків) також не підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу позивача на те, що Акт ревізії Північного офісу держаудитслужби не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Північного офісу держаудитслужби не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Так, укладання сторонами у справі вказаних вище Договорів, дії сторін по виконанню їх умов є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Відтак, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами Договорів і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками Акт ревізії, у даному випадку, фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Акт ревізії Північного офісу держаудитслужби №09-30/218 від 24.05.2023 не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором. Відтак, Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором.
Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками аудиторський звіт у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача - Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва.
У судовому засіданні, яке відбулось 12.09.2024, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" відмовити.
2. Судові витрати покласти на Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва.
Повний текст рішення складено 01.05.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.