ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.05.2025Справа № 910/9604/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/9604/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексфер»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кратос Україна»
про стягнення 239834,74 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексфер» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кратос Україна» (далі - відповідач) про стягнення 239834,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором транспортного експедирування №22-025-Е від 06.12.2022 у встановлений строк не виконав свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 239 834,74 грн, з яких сума основного боргу в розмірі 205971,00 грн, пеня у розмірі 24001,81 грн, інфляційні втрати у розмірі 7278,85 грн та 3% річних у розмірі 2583,08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9604/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кратос Україна» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що рахунок №16 від 05.02.2024 та акт надання послуг №19 від 16.02.2024 на суму 177120,00 грн виставлені позивачем в порушення умов укладеного договору та додаткових угод до нього, відповідач наголошує, що розрахована та заявлена у рахунку та акті плата за користування вагонами у період після 01.01.2024 є необґрунтованою, оскільки сторонами після 01.01.2024 окремою додатковою угодою не узгоджувалась плата за користування вагонами, тому нарахування її є таким, що не ґрунтується на умовах укладеного договору та вимогах чинного законодавства. Крім того, відповідач у відзиві заперечив і проти акту надання послуг №18 від 16.02.2024, у якому позивачем було нараховано відповідачу додаткові збори на суму 43626,00 грн, оскільки сторонами з 01.01.2024 року не узгоджувався розмір та порядок відшкодування додаткових витрат. Відповідач також наголосив, що між сторонами підписаний договір суборенди вагонів №23-005-О від 23.11.2023, за яким позивачем неналежним чином виконувалися зобов'язання, зокрема, в частині своєчасної подачі вагонів, що спричинило відповідачу ряд негативних наслідків, зокрема, збитків під час виконання зовнішньоекономічного контракту.
02.09.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексфер» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів наведених у відзиві та вказав, що плата за користування вагонами була погоджена сторонами у вигляді ставки за умовами додаткової угоди №07 від 22.11.2023 та складає 82859,00 грн/вагон, нарахована ж плата згідно рахунку №16 від 05.02.2024 та акту надання послуг №19 від 16.02.2024 на суму 177120,00 грн є платою за понаднормовий час навантаження на станції та розраховується у розмірі 600,00 грн без ПДВ на добу, а враховуючи, що значна кількість вагонів була навантажена у понаднормовий час, то позивачем правомірно нарахована плату. Щодо суми додаткового збору у розмірі 43626,00 грн, то позивач зауважив, що вказані витрати, як окремий пункт, були включені в рахунок на оплату №3 від 02.01.2024 на загальну суму 371790,00 грн, який був сплачений відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №777 від 17.01.2024 на суму 371790,00 грн, а тому наведені відповідачем доводи в цій частині є необґрунтовані і підлягають відхиленню, оскільки згідно пункту 3.5 договору повна оплата рахунку свідчить про погодження відповідача із зазначеною у рахунку вартістю послуг. Позивач також зазначив, що посилання відповідача на неналежне виконання умов договору суборенди вагонів №23-005-О від 23.11.2023 не є предметом спору у даній справі, а тому докази надані відповідачем не заслуговують на увагу.
24.09.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексфер» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач надав пояснення щодо порядку та розміру зарахування сплачених відповідачем коштів на виконання договору транспортного експедирування №22-025-Е від 06.12.2022 та договору суборенди вагонів №23-005-О від 23.11.2023.
03.04.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексфер» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких позивач виклав у формі таблиці обрахунок заборгованості відповідача за договором транспортного експедирування №22-025-Е від 06.12.2022, з урахуванням розподілу коштів на виконання договору суборенди вагонів №23-005-О від 23.11.2023.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
06.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексфер» (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кратос Україна» (далі - замовник) було укладено договір транспортного експедирування №22-025-Е (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника здійснити транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів залізничним транспортом по території України, країнах СНД та інших держав (далі по тексту договору - послуги).
Відповідно до пункту 1.2 договору діяльність сторін регламентується діючими правилами «СМГС», міжурядовими та прикордонними залізничними угодами, національним та міжнародним транспортним правом, законодавчими актами України, умовами даного договору.
Згідно пункту 2.1 договору обов'язки експедитора: на підставі письмового запиту (заявки) на перевезення вантажу, направленого замовником факсимільним зв'язком (електронною поштою), узгоджувати з замовником маршрут та умови перевезення вантажу (підпункт 2.1.1). Виступати платником залізничного тарифу, додаткових зборів, інших платежів при перевезенні вантажів по території України, країн СНД та інших держав (підпункт 2.1.3). По заявці замовника, експедитор може надавати послуги з організації та супроводу залізничних перевезень вантажів у залізничних вагонах, у тому числі, надання вагонів для участі в процесі перевезення вантажів замовника (підпункт 2.1.6). В разі потреби, за погодженням сторін, за довіреністю, яку надає замовник, експедитор може здійснювати оформлення перевізних документів (підпункт 2.1.11). Експедитор зобов'язаний здійснювати оплату провізних платежів за пробіг порожніх вагонів за свій рахунок, якщо інше не обумовлено в погодженій заявці (підпункт 2.1.12). Експедитор може надавати замовнику інші транспортно-експедиційні послуги за згодою сторін (підпункт 2.1.13).
Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що обов'язком замовника є подання заявки на оплату залізничного тарифу за 3 (три) робочих дні до початку перевезення. Заявка повинна містити наступну інформацію: маршрут перевезення; країна відправлення; країна призначення; найменування вантажу з зазначенням його коду ГНВ (ЄТСНВ) і розмірів (якщо необхідно); рід і приналежність рухомого складу; вага вантажу в одному вагоні; загальний обсяг і період перевезення. Заявка на надання вагонів направляється замовником експедитору за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до передбачуваної дати подачі вагонів, експедитор може прийняти або відмовитися письмово від виконання такої заявки. Письмова відмова від виконання заявки надається експедитором замовнику не пізніше ніж через 5 (п'яти) календарних дні з дня отримання заявки експедитором. У разі надання письмової відмови пізніше експедитор вважається таким, що не виконав взяті на себе зобов'язання. Замовник може надавати попередню заявку на надання вагонів з подекадними планами відвантаження вагонів за 15 днів до початку місяця перевезення. Заявка на надання вагонів повинна містити наступну інформацію: маршрут перевезення; країна відправлення; країна призначення; станцію відправлення та призначення; вантажовідправника і вантажоодержувача (повно найменування, поштову адресу, залізничний код і, за необхідністю, довідку ЄДРПОУ); тип рухомого складу, в якому буде здійснюватися вантажоперевезення; кількість вагонів (контейнерів); дату відправки (період відправки); найменування вантажу з зазначенням його коду ГНВ (ЄТСНВ) і розмірів (за необхідністю); норма завантаження одного вагону. За погодженням сторін, замовник може направляти на адресу експедитора заявки в інші терміни не обумовлені вище. Експедитор дає письмову згоду або відмову на прийняття до виконання даної заявки. У разі необхідності внесення змін до узгодженої заявки (у тому числі переадресування, зміна маршрутів слідування та інші), замовник надає експедитору змінену заявку для її подальшого розгляду. Експедитор зобов'язаний підтвердити дану заявку або ж дати письмову відмову.
Обов'язком замовника є здійснення своєчасної оплати згідно умов договору, а також відшкодувати витрати експедитора передбачені цим договором при виконанні наданого йому замовником доручення (пункт 2.2.2 договору).
За умовами пункту 2.2.5 договору замовник зобов'язується не пізніше 2 (двох) календарних днів з дня подачі експедитором вагонів здійснити їх навантаження відповідно до Технічних умов навантаження вантажів і здати вантаж до перевезення. Датою подачі вагона під навантаження і датою здачі вантажу до перевезення вважаються календарні дати штемпелів станцій, проставлених в залізничній накладній і квитанції про приймання вантажу. Не пізніше 2 (двох) календарних днів з дня прибуття вагонів у пункт призначення забезпечити вивантаження вантажу та організувати відправку порожніх вагонів до місця, зазначеного експедитором в наданій інструкції. Датою прибуття вагонів у пункт призначення і датою відправлення порожніх вагонів вважаються календарні дати штемпелів, проставлених організацією залізничного транспорту в залізничних накладних. Термін знаходження вагонів на станції (навантаження і вивантаження) обчислюється з дати прибуття на станцію призначення до 24 годин 00 хвилин дати відправлення вагонів зі станції призначення. Перебування вагонів під вантажними операціями та на під'їзних коліях понад встановлений термін обчислюється сторонами в добах, при цьому неповні доби вважаються за повні. У разі незгоди замовника з часом перебування вагонів під вантажними операціями та на під'їзних коліях понад встановлений термін, заявлений експедитором, і виставленої плати, за понад встановлений час, замовник надає експедитору завірені копії залізничної накладної щодо прибуття вагона та квитанцію про прийом вагона до перевезення при його відправленні. Сторони підтверджують, що дані відомості (по прибуттю - штемпель в перевізному документі щодо прибуття на станцію, при відправленні - штемпель в перевізному документі щодо відправлення вагону) мають переважне значення перед даними системи спостереження по залізницях.
Відповідно до пункту 2.2.8 договору замовник зобов'язується компенсувати інші документально підтверджені витрати експедитора, які пов'язані з виконанням цього договору: додаткові платежі і збори, які виникли під час перевезення вантажу, та які невраховані при узгодженні вартості перевезення; витрати, які пов'язані з перевіркою вантажів митними та іншими контролюючими органами; документально підтверджені витрати, що виникли не з вини експедитора.
Сторони мають право на взаємне отримання інформації, необхідної для виконання ними своїх обов'язків за договором (пункт 2.3.1 договору).
Згідно пункту 3.1 договору замовник здійснює 100% передоплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку від експедитора. Банківські витрати по перерахуванню грошових коштів несе замовник.
За умовами пункту 3.4 договору за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що вартість послуг, яка складається, в тому числі з винагороди експедитора та витрат експедитора, зазначається експедитором у рахунках-фактурах, які надаються замовнику, та які є невід'ємною частиною цього договору. Погодженням замовника із зазначеною у рахунку-фактурі вартістю послуг є оплата виставленого рахунку-фактури (в тому числі часткова) або фактична передача вантажу на перевезення. Після фактичного отримання послуг замовником (фактична доставка вантажу відповідно до транспортної накладної) замовник не може посилатись на не узгодження вартості послуг, та у випадку якщо замовить не оплатив 100% передоплату за послуги, після отримання вантажу виставлений рахунок-фактура підлягає повній оплаті, та будь-які заперечення замовника, крім якості надання послуг, не можуть прийматися до уваги.
З урахуванням строків, передбачених законодавством України, експедитором надається повний пакет документів (акт виконаних робіт, податкова накладна) (пункт 3.7 договору).
Відповідно до пункту 3.8 договору з метою оперативної перевірки та узгодження обсягів наданих послуг, копії всіх перерахованих документів можуть бути спрямовані експедитором замовнику, за допомогою засобів електронного та / або факсимільного зв'язку. При відправці документів поштовим зв'язком, датою відправлення вважається дата, зазначена на штемпелі поштової організації. При відправці документів за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку, датою відправлення вважається дата, зазначена в звіті факсимільного апарату, електронного повідомлення сторони відправника, що містить відомості про надходження повідомлень стороною одержувачем.
Згідно пунктів 3.9 та 3.10 договору замовник зобов'язаний при отриманні копій документів, зазначених у пункті 3.7 цього договору, розглянути їх та, за відсутності мотивованих заперечень, підписати акт прийому-передачі наданих послуг. В разі неотримання експедитором від замовника підписаного акта, або документів, що підтверджують заперечення замовника від підписання акта, протягом 10 днів з моменту його отримання, він вважається прийнятим без змін і підлягає оплаті, в повному обсязі.
Пунктом 3.11 договору встановлено, що замовник оплачує експедитору всі документально підтверджені і включені в акти приймання-передачі наданих послуг додаткові витрати, непередбачені цим договором, але понесені експедитором в ході виконання цього договору.
Експедитор залишає за собою право на коригування вартості раніше наданих послуг, в тому випадку, якщо ці коригування викликані звіркою розрахунків із залізницею або третіми особами, що виконали послугу, на підставі підтверджуючих документів (пункт 3.12 договору).
За умовами пункту 4.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором у вигляді відшкодування збитків, заподіяних кожній зі сторін винними діями іншої сторони.
Відповідно до пункту 6.1 договору претензії, що можуть виникнути з цього договору, повинні бути пред'явлені протягом 30-ти календарних днів з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення претензії. Претензії з приводу якості надання послуг можуть бути подані протягом чотирнадцяти робочих днів з дати доставки вантажу. У випадку якщо в цей строк претензії не пред'явлено, сторони узгодили, що послуги вважаються прийнятими за якістю в повному обсязі.
Даний договір, підписаний в двох примірниках державною мовою, договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2022 р. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік (пункт 7.1 договору).
Пунктами 7.2 та 7.3 договору встановлено, що договір може бути змінений, доповнений, а також розірваний за письмовою згодою сторін. Всі зміни та доповнення до цього договору дійсні, якщо зроблені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те особами і є невід'ємною частиною цього договору. Договір, підписаний за допомогою факсимільного зв'язку, має силу оригіналу.
21.11.2023 року сторонами було підписано додаткову угоду №06 до договору транспортного експедирування №22-025-Е від 06.12.2022 (далі - додаткова угода №06).
Згідно пункту 4 додаткової угоди №06 розмір плати експедитору при організації перевезення вантажів за користування рухомим складом відповідно до заявок замовника складає: в строк до 31.12.2023р.: в межах митної території України - 1152,00 грн (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 00 копійок), у тому числі ПДВ 175,00 грн (сто сімдесят п'ять грн. 00 копійок) за одну одиницю рухомого складу (хопер-мінераловоз) на добу; поза межами митної території України - 1152,00 грн (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 00 копійок), ПДВ 0%, за одну одиницю рухомого складу (хопер-мінераловоз) на добу; ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства. Починаючи з 01.01.2024р. і по 29.02.2024р. (включно) розмір плати експедитору за користування рухомим складом буде переглянуто шляхом підписання окремих додаткових угод за кожен місяць окремо і погоджено сторонами не пізніше останнього робочого дня поточного місяця на наступний місяць.
Пунктом 7 додаткової угоди №06 встановлено, що замовник здійснює авансовий платіж згідно наданого експедитором рахунку (рахунків), що формуються в момент заадресації РС під перевезення на станцію першого навантаження. Замовник зобов'язаний сплатити авансовий платіж за перший місяць користування РС до моменту подачі РС при організації перевезення.
Оплата експедитору нараховується за весь період використання рухомого складу під перевезення з моменту прибуття рухомого складу на станцію навантаження, зазначену в заявках замовника до моменту прибуття рухомого складу на станцію повернення, зазначену в транспортній інструкції експедитора (у тому числі час знаходження рухомого складу за митним кордоном України) (пункт 8 додаткової угоди №06).
Згідно пункту 12 додаткової угоди №06 в межах однієї заявки експедитор складає та надає замовнику акт надання послуг за кожен місяць окремо.
22.11.2023 року сторонами було підписано додаткову угоду №07 до договору транспортного експедирування №22-025-Е від 06.12.2022 (далі - додаткова угода №07).
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №07 експедитор здійснює послуги з надання напіввагонів власного парку під навантаження пшениці та сплату залізничного тарифу та станційних зборів за наступним напрямком: ст. Шостка (328206) Півд-Зах. залізниці - ст. Добра, ТКД DOBRA, код (138719) Словаччина, через ст. Чоп (експ. ЖСР) (380309) - ставка складає: 82859 грн/вагон. Надана ставка враховує оплату залізничного тарифу по УЗ, станційні збори, ставку користування власним вагоном, стеження, винагороду експедитора. Ставка не враховує: вантажно-розвантажувальні роботи, послуги брокера. Нормативний час навантаження/розвантаження вагонів складає 3/5 доби. 3 доби (пільгові) - на навантаження на станції навантаження Шостка П33, 5 діб (пільгові) - на розвантаження вагону з моменту здачі його по станції Чоп-експ. ЖСР Льв. залізниці до моменту виходу вагону на станцію Чоп Льв. залізниці. Понаднормативний час сплачується в розмірі 600,00 (шістсот) грн без НДС за добу.
Пунктом 2 додаткової угоди №07 встановлено, що зазначена вище ставка дійсна до 31.12.2023 року.
Додаткова угода, підписана за допомогою факсимільного зв'язку, має силу оригіналу. В усьому іншому, що не суперечить умовам даної додаткової угоди, сторони керуються умовами договору (пункт 5, 6 додаткової угоди №07).
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, відповідач звернувся до позивача із заявками на перевезення, за умовами яких просив здійснити перевезення:
1) пшениці, врожаю 2023 року, українського походження, зі станції відправлення Україна, Мена (код станції - 326605) до станції призначення Угорщина, Батієво експ. (382605)/Епершке експ. (009563), одержувач - Randli Agrar Kft.; вага вантажу складає 1200 тон +/- 5%, насипом; тип вагона / контейнера: 20 вагонів мінераловозів; узгоджений тариф за перевезення, у т.ч. вартість залізничного перевезення за вказаним маршрутом складає 90317,00 грн/вагон;
2) кукурудзи, врожаю 2023 року, українського походження, зі станції відправлення Україна, Мена (код станції - 326605) до станції призначення Україна, станція Чорноморськ (екс для ОПЗ) (424600), одержувач - АТ «Одеський припортовий завод», вага вантажу складає 360 тон +/- 5%, насипом; тип вагона / контейнера: 6 вагонів мінераловозів; узгоджений тариф за перевезення, у т.ч. вартість залізничного перевезення за вказаним маршрутом складає 87309,00 грн/вагон.
На виконання умов заявок та додаткової угоди №07, позивачем на підставі договору було виставлено рахунки на оплату транспортно-експедиторських послуг залізничним транспортом з урахуванням додаткових зборів та винагороди експедитора №180 від 24.11.2023 на суму 615670,00 грн, №181 від 24.11.2023 на суму 123134,00 грн, №188 від 18.12.2023 на суму 184701,00 грн, №182 від 05.12.2023 на суму 191370,00 грн, №184 від 11.12.2023 на суму 255160,00 грн, №186 на суму 574110,00 грн, №177 від 22.11.2023 на суму 673965,00 грн та №3 від 02.01.2024 на суму 371790,00 грн.
У подальшому, у зв'язку з поверненням частини порожніх залізничних вагонів та затримок у готовності вагонів до відправлення, позивачем було додатково нараховано та виставлено відповідачу рахунки на оплату транспортно-експедиторських послуг залізничним транспортом та станційних зборів №9 від 25.01.2024 на суму 15995,00 грн, №11 від 29.01.2024 на суму 12856,00 грн та №5 від 19.01.2024 на суму 19194,00 грн, №190 від 20.12.2023 на суму 28128,00 грн та у зв'язку з понаднормовим простоєм вагонів (період навантаження) на станції Шостка та за користування вагонами під час перебування на під'їзних шляхах станції Чоп (експ. ЖСР), позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №16 від 05.02.2024 на суму 177120,00 грн.
Факт надання позивачем відповідачу транспортно-експедиторських послуг залізничним транспортом підтверджується залізничними накладними: №33883638, №33915430, №34048702, №33936659, №33975632, №34069070, №34084475, №33975640, №34005132, №34069062, №34292789, №42330563, №681312, №681304, №681320, №681338, №681353, №681346, №673426, №672964, №672972, №673434, №672055, №672063, №681429, №681411, №681403, №681296, №681288, №681270, №682039, №682054, №682047, №682088, №682070, №682062, №682021, №682013, №682005, №681999; митними деклараціями: №23UA102160004345U2 від 01.12.2023, №23UA102160004355U7 від 05.12.2023, №23UA102160004410U0 від 18.12.2023, №23UA805170003382U9 від 07.12.2023, №23UA805170003429U2 від 14.12.2023, №23UA805170003468U1 від 21.12.2023, №23UA805170003478U6 від 22.12.2023, №23UA805170003430U5 від 14.12.2023, №23UA805170003431U4 від 14.12.2023, №23UA805170003469U0 від 21.12.2023 та копіями фітосанітарних сертифікатів.
За наслідками наданих послуг, позивачем було складено акти надання послуг №180 від 31.12.2023 на суму 123134,00 грн, №181 від 31.12.2023 на суму 28128,020 грн, №182 від 31.12.2023 на суму 673965,00 грн, №1 від 19.01.2024 на суму 191370,00 грн, №2 від 19.01.2024 на суму 184701,00 грн, №7 від 19.01.2024 на суму 255160,00 грн, №3 від 22.01.2024 на суму 19194,00 грн, №8 від 31.01.2024 на суму 615670,00 грн, №9 від 31.01.2024 на суму 574110,00 грн, №11 від 31.01.2024 на суму 15995,00 грн, №12 від 31.01.2024 на суму 12856,00 грн, №18 від 16.02.2024 на суму 371790,00 грн та №19 від 16.02.2024 на суму 177120,00 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг з перевезення вантажу за визначеними маршрутами.
Позаяк відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг виконав частково, сплативши лише 3037222,00 грн (з урахуванням розподілу сплачених відповідачем коштів за договором суборенди вагонів №23-005-О від 23.11.2023), що підтверджується платіжними інструкціями №636 від 23.11.2023 на суму 518400,00 грн, №677 від 01.12.2023 на суму 697220,00 грн, №688 від 05.12.2023 на суму 123134,00 грн, №701 від 08.12.2023 на суму 419615,00 грн, №728 від 19.12.2023 на суму 993730,00 грн, №745 від 26.12.2023 на суму 786939,00 грн, №777 від 17.01.2024 на суму 371790,00 грн, №800 від 22.01.2024 на суму 19194,00 грн та випискою по банківському рахунку, відкритому в АТ «Сенс Банк» за період з 20.11.2023 по 17.07.2024.
05.04.2024 року на виконання умов договору, позивачем було направлено на адресу відповідача лист №02/04 від 01.04.2024 з рахунками на оплату та двома примірниками актів надання послуг, в якому позивач просив відповідача підписати акти надання послуг та направити на адресу позивача по одному примірнику кожного акту.
17.04.2024 року відповідачем було направлено на адресу позивача лист №12-04(2)/24 від 12.04.2024, у якому відповідач відмовився від підписання актів надання послуг та додатків до них, з огляду на те, що між сторонами не було погоджено розмір плати за користування вагонами за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 та позивач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за умовами договору.
24.05.2024 року позивач звернувся до відповідача із претензією №23/05-2 від 23.05.2024, у якій вимагав сплатити наявну заборгованість за наданими по договору послугами у розмірі 205971,00 грн, а також сплатити 16151,28 грн - пені відповідно до пункту 3.8 договору, інфляційні втрати у розмірі 1029,85 грн та 3% річних у розмірі 1654,52 грн.
У відповідь на претензію позивача, відповідачем було направлено лист №04-06(2)/24 від 04.06.2024, у якому відповідач зазначив, що вимоги претензії не визнає, оскільки між сторонами не було погоджено розмір плати за користування вагонами за період з 01.01.2024 по 29.02.2024, а тому вважає, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо розміру плати за користування вагонами.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 7 статті 193 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про транспортне експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України.
Згідно положень частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.
Як визначено частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.1 договору визначено, що замовник здійснює 100% передоплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку від експедитора. Банківські витрати по перерахуванню грошових коштів несе замовник.
З матеріалів справи вбачається і відповідачем не заперечується той факт, що позивачем 05.04.2024 року разом з листом №02/04 від 01.04.2024 було направлено на адресу відповідача рахунки на оплату №180 від 24.11.2023 на суму 615670,00 грн, №181 від 24.11.2023 на суму 123134,00 грн, №188 від 18.12.2023 на суму 184701,00 грн, №182 від 05.12.2023 на суму 191370,00 грн, №184 від 11.12.2023 га суму 255160,00 грн, №186 на суму 574110,00 грн, №177 від 22.11.2023 на суму 673965,00 грн, №3 від 02.01.2024 на суму 371790,00 грн, №9 від 25.01.2024 на суму 15995,00 грн, №11 від 29.01.2024 на суму 12856,00 грн та №5 від 19.01.2024 на суму 19194,00 грн, №190 від 20.12.2023 на суму 28128,00 грн, №16 від 05.02.2024 на суму 177120,00 грн, а відповідачем, у свою чергу, отримано вказані рахунки.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 3.1 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлений договором строк, оплату послуг по рахунках належним чином не здійснив, спливши лише 3037222,00 грн, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 205971,00 грн.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем транспортно-експедиторських послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 205971,00 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.
Відповідно до пункту 3.4 договору за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 3.4 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період з 16.02.2024 по 17.07.2024 пеню в сумі 24001,81 грн.
Окрім того, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 01.03.2024 по 30.06.2024 в сумі 7278,85 грн та 3% річних за період з 16.02.2024 по 17.07.2024 в сумі 2583,08 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/12604/18 від 01.10.2019).
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з умов договору транспортного експедирування №22-025-Е від 06.12.2022, сторонами було передбачено строк (термін) на оплату наданих позивачем послуг.
Так, пунктом 3.1 договору встановлено, що замовник здійснює 100% передоплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку від експедитора.
З аналізу змісту положення пункту 3.1 договору вбачається, що сторони узгодили, що відповідач, як замовник, зобов'язаний здійснити передоплату у 100% розмірі протягом 3 (трьох) банківських днів лише з моменту отримання рахунку від експедитора, а відтак необхідним є встановлення факту отримання відповідачем виставлених позивачем до оплати рахунків.
Відповідно до пункту 3.8 договору з метою оперативної перевірки та узгодження обсягів поданих послуг, копії всіх перерахованих документів можуть бути спрямовані експедитором замовнику, за допомогою засобів електронного та / або факсимільного зв'язку. При відправці документів поштовим зв'язком, датою відправлення вважається дата, зазначена на штемпелі поштового організації. При відправці документів за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку, датою відправлення вважається дата, зазначена в звіті факсимільного апарату, електронного повідомлення сторони відправника, що містить відомості про надходження повідомлень стороною одержувачем.
Відтак, сторонами було передбачено можливість направлення усіх паперових документів за допомогою засобів електронного та / або факсимільного зв'язку, а також узгоджено можливість направлення документів засобами поштового зв'язку.
За приписами частин 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позову не було долучено будь-яких доказів направлення рахунків на оплату послуг на електронну адресу відповідача та/або за допомогою засобів факсимільного зв'язку.
У той же час, матеріали справи містять копію листа позивача №02/04 від 01.04.2024 адресованого відповідачу, зі змісту якого вбачається, що позивачем здійснено направлення виставлених рахунків на оплату послуг та актів приймання-передачі послуг, засобами поштового зв'язку, що підтверджується накладною №0911713040498 від 05.04.2024, фіскальним чеком №0911713040498 від 05.04.2024 та описом вкладення №0911713040498 від 05.04.2024.
При цьому, факт отримання вказаного листа та додатків до нього, визнається відповідачем у листі-відповіді №12-04(2)/24 від 12.04.2024.
Належне визначення моменту отримання відповідачем листа позивача має істотне значення для оцінки правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо стягнення нарахованих компенсаційних втрат і штрафних санкцій, втім відповідачем не надано доказів щодо конкретної дати отримання вказаного листа, а інформація про його вручення відсутня у матеріалах справи, відтак суд вважає за необхідне виходити з нормативних строків пересилання поштових відправлень, визначених чинним законодавством.
Згідно з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, а відтак лист №02/04 від 01.04.2024, який був направлений 05.04.2024, відповідач мав отримати не пізніше 08.04.2024.
Таким чином, з 09.04.2024 слід обраховувати строк, встановлений пунктом 3.1 договору (3 банківських дня), для оплати виставлених рахунків.
Враховуючи наведене, у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо сплати транспортно-експедиторських послуг у строк до 11.04.2024 включно і відповідно саме з 12.04.2024 відповідач є таким, що допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що належними до стягнення є пеня у розмірі 14704,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 6217,91 грн та 3% річних у розмірі 1637,64 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що рахунок №16 від 05.02.2024 та акт надання послуг №19 від 16.02.2024 на суму 177120,00 грн виставлені позивачем в порушення умов договору та додаткових угод до нього, оскільки розрахована та заявлена у рахунку та акті плата за користування вагонами у період після 01.01.2024 не узгоджувалася сторонами.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2.2.5 договору у разі незгоди замовника з часом перебування вагонів під вантажними операціями та на під'їзних коліях понад встановлений термін, заявлений експедитором і виставленої платою, за понад встановлений час, замовник надає експедитору завірені копії залізничної накладної щодо прибуття вагона та квитанцію про прийом вагона до перевезення при його відправленні. Сторони підтверджують, що дані відомості (по прибуттю - штемпель в перевізному документі щодо прибуття на станцію, при відправленні - штемпель в перевізному документі щодо відправлення вагону) мають переважне значення перед даними системи спостереження по залізницях.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо незгоди з часом перебування вагонів під вантажними операціями та на під'їзних коліях понад встановлений термін, заявлений експедитором, і виставленою платою за понад встановлений час.
Крім того, відповідач не надавав копії транспортних документів, передбачених абз. 4 п. 2.2.5 договору.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №07 експедитор здійснює послуги з надання напіввагонів власного парку під навантаження пшениці та сплату залізничного тарифу та станційних зборів за наступним напрямком: ст. Шостка (328206) Півд-Зах. залізниці - ст. Добра, ТКД DOBRA, код (138719) Словаччина, через ст. Чоп (експ. ЖСР) (380309) - ставка складає: 82859 грн/вагон.
Надана ставка враховує оплату залізничного тарифу по УЗ, станційні збори, ставку користування власним вагоном, стеження, винагороду експедитора.
Ставка не враховує: вантажно-розвантажувальні роботи, послуги брокера.
Нормативний час навантаження/розвантаження вагонів складає 3/5 доби. 3 доби (пільгові) - на навантаження на станції навантаження Шостка П33, 5 діб (пільгові) - на розвантаження вагону з моменту здачі його по станції Чоп-експ. ЖСР Льв. залізниці до моменту виходу вагону на станцію Чоп Льв. залізниці. Понаднормативний час сплачується в розмірі 600,00 (шістсот) грн без НДС за добу.
З аналізу вищевказаного слідує, що додатковою угодою визначено вичерпний перелік послуг, які входять у розмір зазначеної ставки, при цьому плата за перебування вагонів під вантажними операціїями та на під'їзних коліях у розмір цієї ставки не входять, у зв'язку з чим нормативний і понаднормативний час навантаження/розвантаження вагонів визначені окремим абзацом пункту 1 додаткової угоди №07.
Таким чином, вказаний у пункті 2 додаткової угоди №07 строк дії (до 31.12.2023) стосується ставки, визначеної у розмірі 82859 грн./вагон, а не вартості понаднормативного часу навантаження/розвантаження вагонів.
Відхиляє суд і заперечення відповідача проти акту надання послуг №18 від 16.02.2024 на суму 371790,00 грн, яким нараховано додаткові збори на суму 43626,00 грн.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що вартість послуг, яка складається, в тому числі з винагороди експедитора та витрат експедитора, зазначається експедитором у рахунках-фактурах, які надаються замовнику, та які є невід'ємною частиною цього договору. Погодженням замовника із зазначеною у рахунку-фактурі вартістю послуг є оплата виставленого рахунку-фактури (в тому числі часткова) або фактична передача вантажу на перевезення. Після фактичного отримання послуг замовником (фактична доставка вантажу відповідно до транспортної накладної) замовник не може посилатись на не узгодження вартості послуг, та у випадку якщо замовить не оплатив 100% передоплату за послуги, після отримання вантажу виставлений рахунок-фактура підлягає повній оплаті, та будь-які заперечення замовника, крім якості надання послуг, не можуть прийматися до уваги.
Даний рахунок сплачений відповідачем в повному обсязі у сумі 371790,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №777 від 17.01.2024.
Таким чином, викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача щодо додаткових зборів на суму 43626,00 грн. по акту наданих послуг №18 від 16.02.2024 є необґрунтованими і підлягають відхиленню, оскільки згідно з пунктом 3.5 договору повна оплата рахунку свідчить про погодження відповідача із зазначеною у рахунку вартістю послуг.
Суд зазначає, що сам по собі факт непогодження сторонами вартості послуг, додаткових витрат чи інших платежів після 01.01.2024 не впливає на обов'язок сторони виконати зобов'язання з оплати наданих послуг, якщо такі послуги фактично були надані у повному обсязі відповідно до умов договору, без висловлення будь-яких зауважень або претензій з боку відповідача в момент їх виконання.
Згідно з положеннями Цивільного кодексу України, належне виконання однією стороною своїх договірних зобов'язань породжує зустрічний обов'язок іншої сторони здійснити оплату, передбачену договором, у строк та в порядку, визначених угодою.
Твердження відповідача щодо відсутності погодження усіх платежів після 01.01.2024 не може вважатися достатньою підставою для відмови від виконання грошового зобов'язання, з огляду на те, що виконання позивачем обов'язків за договором розпочалося до цієї дати та було здійснено у повному обсязі.
Крім того, відповідач не надав доказів заперечення або відмови від прийняття послуг у період їх надання, що вказує на згоду з обсягом та якістю виконаних робіт.
Відхиляються судом і доводи відповідача про неналежне виконання позивачем договору суборенди вагонів №23-005-О від 23.11.2023, оскільки вказані обставини не є предметом спору у даній справі та не складають змісту доказування і заперечень.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, заважаючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статей 13, 14, 73, 74, 76-80, 129, 178, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексфер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кратос Україна» про стягнення 239 834,74 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кратос Україна» (02081, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 23, офіс 309; ідентифікаційний код 44830793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексфер» (08502, Київська обл., м. Фастів, вул. Козятинська, буд. 20, кв. 21; ідентифікаційний код 41869021) основний борг у розмірі 205971 (двісті п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн 00 коп., пеню у розмірі 14704 (чотирнадцять тисяч сімсот чотири) грн 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 6217 (шість тисяч двісті сімнадцять) грн 91 коп., 3% річних у розмірі 1637 (одна тисяча шістсот тридцять сім) грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 3427 (три тисячі чотириста двадцять сім) грн 97 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2025.
СуддяТ.В. Васильченко