номер провадження справи 7/8/24
02.05.2025 Справа № 908/3312/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №908/3312/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод», (57286, Миколаївська область, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33133003)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Дніпроенергосталь», (69008, м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23881078)
про стягнення 13 906 800,00 грн
за участю представників учасників справи:
від позивача: Мезінов О.Г. (в режимі відеоконференції), ордер серія ВЕ № 1130727 від 03.09.2024
від відповідача: Солнцев П.Б., ордер серія АР №1207768 від 04.02.2025, посвідчення адвоката №1586 від 24.12.2003.
Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі “Електронний суд» 20.12.2024, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 20.12.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод» (надалі - ТОВ “Миколаївський глиноземний завод», ТОВ «МГЗ») про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Дніпроенергосталь» (надалі - ТОВ НВП “Дніпроенергосталь») 13 906 800,00 грн суми попередньої оплати за договором поставки № НГЗ-Д-21-538 від 01.12.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.12.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3312/24 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Ухвалою суду від 24.12.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3312/24, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.01.2025 об 11 год. 00 хв.
У системі “Електронний суд» 25.12.2024 сформовано заяву ТОВ “Миколаївський глиноземний завод» про участь в усіх судових засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 26.12.2024 заява ТОВ “Миколаївський глиноземний завод» про участь у підготовчому засіданні 15.01.2025 в режимі відеоконференції судом задоволена.
Від відповідача 14.01.2025 через систему “Електронний суд» надійшла заява про поновлення строку для надання відзиву (сформована в системі “Електронний суд» 13.01.2024) та відзив на позовну заяву з доданими до нього документами. Заява мотивована перебуванням директора ТОВ НВП “Дніпроенергосталь» у відрядженні в період з 06.01.2025 по 13.01.2025 та відповідно неможливістю подати відзив у встановлений строк, який сплинув 09.01.2025. На підтвердження вказаних обставин надав суду копію посвідчення про відрядження № 2, відповідно до якого генеральний директор ТОВ НВП “Дніпроенергосталь» на підставі наказу № 2 від 03.01.2025 відряджений строком на 8 днів (з 06.01.2025 по 13.01.2025) до м. Києва для проведення переговорів.
Також від відповідача 15.01.2025 через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (сформовано в системі “Електронний суд» 14.01.2024), мотивоване відсутністю укладеного договору про правничу допомогу з адвокатом.
У підготовчому засіданні 15.01.2025 брав участь представник позивача, який заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю підготовки відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 15.01.2025 з урахуванням думки представника позивача, задоволено клопотання відповідача, поновлено строк на подання відзиву, прийнято його до розгляду, підготовче засідання за клопотаннями сторін відкладено на 05.02.2025 об 11 год. 00 хв.
Від позивача 24.01.2025 через систему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив з доданими до неї документами.
У судовому засіданні 05.02.2025 приймали участь представники обох сторін.
У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з необхідністю ознайомлення з великим обсягом матеріалів по справі та просив суд надати час для підготовки письмових пояснень та заперечень.
Ухвалою суду від 05.02.2025 суд підготовче засідання відкладено на 19.02.2025 об 11 год. 00 хв.
Від ТОВ НВП “Дніпроенергосталь» до суду надійшло клопотання (сформовано в системі «Електронний суд» 18.02.2025, зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області 19.02.2025) про продовження строку підготовчого засідання у справі №908/3312/24 на тридцять днів. Клопотання мотивовано необхідністю певного проміжку часу для отримання доказів та підготовки процесуальних документів.
У судовому засіданні 19.02.2025 приймали участь представники обох сторін.
Представник відповідача підтримав подане клопотання про продовження строку підготовчого засідання.
Ухвалою від 19.02.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. Відклав підготовче засідання на 13.03.2025 о 14 год. 00 хв.
У системі «Електронний суд» 13.03.2025 відповідачем у справі подано клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання сторонам додаткового часу для укладення мирової угоди.
У судовому засіданні 13.03.2025 приймали участь представники обох сторін.
Представник відповідача підтримав заявлене клопотання. Представник позивача також підтримав клопотання відповідача, просив його задовольнити.
Ухвалою від 13.03.2025 суд відклав підготовче засідання на 19.03.2025 о 13 год. 30хв.
У судовому засіданні 19.03.2025 приймали участь представники обох сторін.
Відповідачем 19.03.2025 у системі «Електронний суд» сформовано заяву про поновлення строку для надання заперечень на відповідь на відзив, подано через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив із доданими документами.
Позивач повідомив, що подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив позивач не отримав.
Розглянувши заяву відповідача про поновлення строку для надання заперечень на відповідь на відзив, заслухавши думку представника позивача, який вирішення цього питання залишив на розсуд суду, врахувавши умови сьогодення, спричинені збройною агресією російської федерації, зважаючи на триваючий воєнний стан, з метою дотримання принципів рівності та змагальності, а також повного та всебічного з'ясування обставин справи, суд ухвалив визнати причини пропуску процесуального строку поважними, заяву задовольнити, поновити процесуальний строк для надання заперечень на відповідь на відзив та прийняти їх до розгляду. Заперечення з додатками долучені до матеріалів справи.
Суд зобов'язав відповідача направити у день судового засідання 19.03.2025 заперечення на відповідь на відзив позивачу. Докази надати суду не пізніше наступного робочого дня.
Судом у підготовчому засіданні 19.03.2025 з'ясовано у представників сторін, чи повідомлено ними про всі обставини справи, чи всі докази подані, чи не укладено мирову угоду, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Представники сторін зазначили, що повідомили суд про всі обставини, всі докази надали та не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті. На день судового засідання 19.03.2025 мирову угоду між сторонами не укладено.
Ухвалою суду від 19.03.2025 суд поновив відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив та прийняв їх до розгляду. Закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 25.03.2025 о 12год. 00хв.
Відповідачем у системі «Електронний суд» 19.03.2025 сформовано заяву про долучення листа № 22-19 від 14.11.2022 щодо призупинення виконання зобов'язань за договором НГЗ-Д-21-538 від 01.12.2021.
У системі «Електронний суд» 20.03.2025 відповідачем сформовано заяву з доказами надіслання відповідачем позивачу заперечень.
У судовому засіданні 25.03.2025 суд оголосив протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 08.04.2025 о 13год. 00хв.
Позивачем у системі «Електронний суд» 07.04.2025 сформовано додаткові пояснення у справі.
Відповідачем у системі «Електронний суд» 08.04.2025 сформовано додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 08.04.2025 суд оголосив протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 16.04.2025 об 11 год. 00хв.
Відповідачем у системі «Електронний суд» 16.04.2025 сформовано додаткові пояснення.
Позивачем у системі «Електронний суд» 16.04.2025 сформовано клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування поданого клопотання позивач указав на те, що наразі єдиним учасником позивача, якому належить 100% статутного капіталу та який здійснює управління позивачем є Фонд державного майна України. Від Фонду державного майна України 09.04.2025 на адресу позивача надійшов письмовий запит від 04.04.2025 №10-78-8757 про надання інформації щодо ситуації, викладеної в листі Науково-виробничого підприємства «Дніпроенергосталь» від 24.03.2025 № 25-133 (пов'язаної із підставами виникнення спору у цій справі). Оскільки за наслідками розгляду Фондом державного майна України вищевказаного звернення відповідача можуть бути прийняті рішення, які можуть мати вплив на результати розгляду справи, просив суд відкласти розгляд справи на 7 днів.
Клопотання судом задоволено, у судовому засіданні 16.04.2025 суд оголосив протокольну ухвалу про перерву до 23.04.2025 о 13год. 00хв.
У судовому засіданні 23.04.2025 брали участь представники обох сторін.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.
Суд закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати, на підставі ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 02.05.2025 о 12 год. 30 хв.
Суд 02.05.2025 проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій позивача, відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № НГЗ-Д-21-538, укладеного між ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та ТОВ НВП «Дніпроенергосталь» 01.12.2021.
Зазначає, що на виконання укладеного між сторонами договору позивач здійснив попередню оплату товарів в сумі 13 906 800,00грн за специфікаціями №№ 1-9 від 01.12.2021.
У свою чергу, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної поставки товарів, визначених у специфікаціях №№ 1-9 від 01.12.2021, не виконав, що призвело до звернення позивача з позовною заявою про повернення сплаченої позивачем суми передплати за вказаним договором.
Позов обґрунтовано ст. ст. 16, 530, 627, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на безпідставність позовних вимог, ураховуючи те, що чинне законодавство не передбачає обов'язку щодо повернення попередньої оплати за договором у зв'язку зі збігом строку договору та відсутності узгодженої домовленості між сторонами щодо її повернення. Вказує на те, що позивач в односторонньому порядку змінив умови укладеного між сторонами договору. Крім того, відповідач готовий на подальшу співпрацю та виконання умов договору.
Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Дніпроенергосталь» (відповідач, постачальник) укладено договір №НГЗ-Д-21-538 вiд 01.12.2021.
Договір укладено на підставі агентського договору через представника позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург».
Згідно з п.1.1. договору, постачальник (відповідач) зобов'язався поставити покупцю (позивачу) товар, виконати шеф-монтажні та налагоджувальні роботи, а покупець - прийняти поставлений постачальником товар та виконані роботи у повному обсязі на умовах та в порядку, визначених цим договором.
Постачальник зобов'язується поставляти товар та виконувати роботи в кількості та асортименті, визначених специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього договору (п.1.2. договору).
Постачальник разом із продукцією надає оригінали наступних документів: акт прийому-передачі товару, видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, рахунок-фактура, сертифікат якості (паспорт), копію ВМД на імпортну продукцію (п. 1.3).
Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі специфікацій постачальника, погоджених покупцем, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1).
Поставка товарів здійснюється у строки, передбачені специфікаціями до договору (п.4.1. договору).
Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходить до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової накладної (п. 4.4).
Розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах, передбачених в специфікації до договору (п.5.2. договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.01.2023. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх обов'язків (п. 10.1, п. 10.2).
Згідно зі специфікаціями №№ 1, 2, 3 від 01.12.2021 до договору поставки постачальник зобов'язався поставити покупцю товар - три одиниці Фільтру DES ULTRA CLEAN-190 (по одному за кожною специфікацією) вартістю 6 072 000,00грн. (з ПДВ) за кожну одиницю цього товару, у такі строки:
- за специфікацією № 1 від 01.12.2021 - протягом 255 календарних днів від дати отримання постачальником попередньої оплати від покупця;
- за специфікацією № 2 від 01.12.2021 - протягом 315 календарних днів від дати отримання постачальником попередньої оплати від покупця;
- за специфікацією № 3 від 01.12.2021 - протягом 375 календарних днів від дати отримання постачальником попередньої оплати від покупця.
Покупець, у свою чергу, повинен здійснити попередню оплату в розмірі 50% від вартості товару за кожною специфікацією протягом трьох календарних днів від дати підписання договору.
Виконуючи зазначене договірне зобов'язання, позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату товару в сумі 9 108 000,00грн. (6 072 000,00 Х 3 Х 50%), що підтверджується платіжним дорученням № 07228 від 28.12.2021.
Згідно зі специфікаціями №№ 4, 5, 6 від 01.12.2021 до договору поставки постачальник зобов'язався поставити покупцю товар - три одиниці Циклону ЦН-15-900 в розібраному вигляді (по одному за кожною специфікацією) вартістю 1 159 200,00грн. (з ПДВ) за кожну одиницю цього товару, у такі строки:
- за специфікацією № 4 від 01.12.2021 - протягом 255 календарних днів від дати отримання постачальником попередньої оплати від покупця;
- за специфікацією № 5 від 01.12.2021 - протягом 315 календарних днів від дати отримання постачальником попередньої оплати від покупця;
- за специфікацією № 6 від 01.12.2021 - протягом 375 календарних днів від дати отримання постачальником попередньої оплати від покупця.
Покупець, у свою чергу, повинен здійснити попередню оплату в розмірі 50% від вартості товару за кожною специфікацією протягом трьох календарних днів від дати підписання договору.
Виконуючи зазначене договірне зобов'язання, позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату товару в сумі 1738 800,00грн. (1 159 200,00 Х 3 Х 50%), що підтверджується платіжними дорученнями № 07230 та № 07231 від 28.12.2021.
Згідно зі специфікаціями № № 7, 8, 9 від 01.12.2021 до договору поставки постачальник зобов'язався поставити покупцю товар - три одиниці Димососу ДРГ-114-0007.15-6К (по одному за кожною специфікацією) вартістю 2 040 000,00грн. (з ПДВ) за кожну одиницю цього товару, у такі строки:
- за специфікацією № 7 від 01.12.2021 - протягом 255 календарних днів від дати отримання постачальником попередньої оплати від покупця;
- за специфікацією № 8 від 01.12.2021 - протягом 315 календарних днів від дати отримання постачальником попередньої оплати від покупця;
- за специфікацією № 9 від 01.12.2021 - протягом 375 календарних днів від дати отримання постачальником попередньої оплати від покупця.
Покупець - здійснити попередню оплату в розмірі 50% від вартості товару за кожною специфікацією протягом трьох календарних днів від дати підписання договору.
Виконуючи зазначене договірне зобов'язання, позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату товару в сумі 3 060 000,00грн (2 040 000,00 Х 3 Х 50%), що підтверджується платіжним дорученням № 07229 від 28.12.2021.
Загалом позивач перерахував відповідачу 13 906 800,00грн як попередню оплату товарів за специфікаціями №№1-9 від 01.12.2021, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 19-21 т.1).
За усіма специфікаціями решта оплати (50% вартості) оплачується за фактом поставки протягом 15 календарних днів від дати поставки.
Місце поставки - склад покупця (57286, Україна, Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 64, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», відповідно до правил Інкотермс в редакції 2020 року).
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Незважаючи на виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної поставки зазначених вище товарів за специфікаціями №№1-9 від 01.12.2021 не виконав, хоча строки такого виконання настали. Зокрема:
- за специфікаціями №№ 1, 4, 7 від 01.12.2021 граничний строк поставки товарів сплинув 09.09.2022 (28.12.2021 + 255 к/днів);
- за специфікаціями №№ 2, 5, 8 від 01.12.2021 граничний строк поставки товарів сплинув 08.11.2022 (28.12.2021 + 315 к/днів);
- за специфікаціями №№ 3, 6, 9 від 01.12.2021 граничний строк поставки товарів сплинув 07.01.2023 (28.12.2021 + 375 к/днів).
Факт непоставки товару у строки, передбачені договором, відповідач також не оспорює.
Також суд установив, що між сторонами відбувалось листування з приводу виконання договору поставки.
Листом від 21.04.2022 № 22-51 відповідач звернувся до позивача з приводу подальшої співпраці та зазначив, що ТОВ НВП «Дніпроенергосталь» продовжує виготовлення товару, незважаючи на введення воєнного стану. Товар вироблено частково, а саме: металоконструкції та внутрішнє обладнання фільтрів DES ULTRA CLEAN-190 у кількості 3шт. виготовлені на 60%, металоконструкції та обладнання циклонів ЦН-15-900 в кількості 3шт. виготовлені на 90%. Також зазначив про складності із постачанням комплектуючих іноземного виробництва, про неможливість імпорту димососу ДРГ-114-0007.15-6К, виробником якого є російське підприємство. Відповідач поставив питання позивачу щодо необхідності подальшого вироблення товару, погодження альтернативи товару російського виробництва (димососи).
У відповідь на зазначений лист позивач через представника (ТОВ «Сервісний центр «Металург») повідомив листом від 28.04.2022 № ЦСМ-01-01-187-22 про наявність форс-мажорних обставин та запропонував продовжити виготовлення товару на суму попередньої оплати після завершення дії форс-мажорних обставин. Запропонував надати на розгляд ТОВ «МГЗ» пропозиції щодо альтернативи димососів.
Листом від 12.05.2022 № 22-152 відповідач зазначив про неможливість поставки товару на суму передплати, оскільки весь товар виробляється одночасно. Наполягав на поетапному постачанні та оплаті товару.
Листом від 27.05.2022 № ЦСМ-01-01-201-22 позивач просив повідомити, який товар входить до першої виготовленої партії та його вартість, можливий строк поставки. Вказав, що ТОВ «МГЗ» не має можливості здійснювати поетапну оплату товару згідно з умовами договору, пропонував розглянути можливість подальшого виготовлення товару в межах передплати або надати інші пропозиції.
Листом від 14.11.2022 №22-190 відповідач, з огляду на лист позивача від 27.05.2022 про неможливість здійснення поетапної оплати, повідомив останнього про призупинення виконання зобов'язань за договором. Пропонував продовжити виконання умов договору шляхом поетапної поставки та оплати товару. Також пропонував створити робочу групу з цього питання.
Листом від 27.12.2022 № МГЗ-Вих-01-22-838 позивач повідомив відповідача про те, що ТОВ «МГЗ» має можливість прийняти виготовлене обладнання. Зазначив, що за першими двома етапами поставки терміни минули. Пропонував поставити обладнання на суму авансу, включивши у комплект обладнання фільтр DES ULTRA CLEAN-190 (2 шт.) за ціною 607200,00 грн, циклон ЦН-15-900 (1 шт.) за ціною 13303200 грн. В іншому випадку позивач зазначав про намір ініціювати процедуру повернення авансу та розірвання договору.
Листом від 05.01.2023 №23-1 відповідач про готовність відвантаження товару лише на умовах договору, тобто поетапно. Пропонував укласти додаткову угоду про перенесення термінів за договором.
Подальше листування у матеріалах справи відсутнє, про нього сторони не зазначали.
На час подання позову відповідач не поставив позивачу товар за специфікаціями №№1-9 від 01.12.2021.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини з виконання договору № НГЗ-Д-21-538 вiд 01.12.2021, який за своєю природою є договором поставки та містить елементи договору виконання робіт.
Разом з цим, спір виник саме щодо правовідносин у частині поставки товару.
До предмету доказування в цій справі входить: встановлення обставин належного виконання сторонами обов'язків за договором поставки в частині передачі та оплати товару.
Правовідносини сторін за договором поставки регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, на підставі договорів та інших правочинів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України внормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ч. 1, 2 ст. 538 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 662 ЦК України покладає на продавця обов'язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 689 ЦК України).
Статтею 691 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Умови договору поставки №НГЗ-Д-21-538 від 01.12.2021 свідчать про те, що зобов'язання сторін є зустрічними. Також договором передбачена часткова попередня оплата товару в розмірі 50% його вартості.
Як установлено судом та не оспорюється сторонами, позивач виконав зобов'язання щодо попередньої часткової оплати товару, тоді як відповідач зобов'язання в частині поставки товару не виконав.
Оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов'язанні кожна із сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Частиною 2 статті 613 ЦК України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Таким чином, виконання зобов'язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій.
Так, за умовами договору поставка товару мала бути здійснена відповідачем (продавцем) частинами в три етапи (протягом 255, 315 та 375 календарних днів від дати отримання постачальником попередньої оплати від покупця - 28.01.2021), тоді як позивач (покупець) мав здійснити оплату отриманого товару (решту коштів у розмірі 50% вартості товару) по факту його поставки протягом 15 календарних днів від дати поставки.
Отже, у даному випадку виконанню покупцем свого обов'язку оплатити товар (решту у розмірі 50% вартості, з урахуванням здійсненої попередньої оплати) передує обов'язок постачальника поставити цей товар, а не навпаки.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України внормовано, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відтак, оскільки товар у строки, встановлені договором, не переданий, у позивача в силу положень ч. 2 ст. 693 виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Позивачем доведено факт порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару в установлений строк, що свідчить про наявність у позивача права вимагати повернення спірної суми грошових коштів у порядку ст. 693 ЦК України.
Оцінюючи доводи та аргументи відповідача, суд зазначає таке.
У відзиві на позов відповідач стверджував, що позивач намагався в односторонньому порядку змінити умови договору, відповідач не відмовлявся поставити товар, він наявний у відповідача, відповідач готовий його поставити на умовах договору.
Разом із цим, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем умов договору поставки, про наявність лише частини товару.
Окрім цього, відповідач у листі від 21.04.2022 № 22-51 до позивача зазначав про складнощі із отриманням імпортних комплектуючих товару.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає про неможливість виконання договорів із контрагентами для забезпечення виконання умов договору №НГЗ-Д-21-538 вiд 01.12.2021, тобто фактично засвідчує невиконання ним своїх обов'язків за договором поставки із незалежних від позивача причин.
Із приводу цих доводів, а також посилання на те, що товар виготовлявся одночасно, а кошти, отримані від оплати першої поставленої партії, повинні були бути спрямовані на оплату за договорами із контрагентами, суд зазначає таке.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
За приписами ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються непереборними обставинами, які можуть зумовлювати невиконання господарських зобов'язань.
Окрім цього, умовами договору не передбачено порядок виготовлення товару продавцем (одночасно всіх товарів, поетапно чи ін.).
Відтак, відповідач, погодившись на умови договору, діяв на власний ризик, що повністю узгоджується з положеннями ст. 627 ЦК України та ст. 42 ГК України.
Відповідно, позивач не має нести несприятливі наслідки ризикових дій відповідача, оскільки це суперечить принципам господарських правовідносин.
Зважаючи на викладене, суд не надає окрему оцінку наданим відповідачем доказам на підтвердження його взаємовідносин із контрагентами.
Доводи відповідача щодо досягнення між ним та відповідачем домовленостей про перенесення строків поставки суд відхиляє з огляду на викладене нижче.
Пунктом 12.1. договору передбачено, що зміни до цього договору вносяться додатковими угодами, що підписуються сторонами і є невід'ємними частинами цього договору.
Матеріали справи свідчать про відсутність укладених між позивачем та відповідачем відповідних додаткових угод, якими б змінювалися (збільшувалися) строки поставки товарів за специфікаціями № №1-9.
Зміст листування сторін також не свідчить про досягнення ними чітких та однозначних домовленостей щодо зміни строків виконання зобов'язань за договором.
Із приводу тверджень відповідача про відмову позивача оплатити товар суд зауважує таке.
У силу положень ч.ч. 1-4 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
За умовами договору № НГЗ-Д-21-538 вiд 01.12.2021 у покупця виник обов'язок попередньо оплатити 50% вартості товару, який ним виконано належним чином.
Оплата решти 50% вартості повинна була бути здійснена після отримання товару.
Відтак, твердження відповідача про відмову позивача оплатити товар не відповідають дійсності, оскільки позивач здійснив часткову попередню оплату на умовах договору, а обов'язок з оплати решти вартості у покупця не виник, так як товар поставлений не був.
У силу приписів ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією із засад господарського судочинства є змагальність.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Щодо решти пояснень та доводів учасників справи суд зауважує таке.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд із цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.
Судові витрати.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 166881,60 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Дніпроенергосталь» (69008, м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23881078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (57286, Миколаївська область, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33133003) 13 906 800 (тринадцять мільйонів дев'ятсот шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок попередньої оплати за договором, 166 881 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 02.05.2025.
Суддя І.Є. Лєскіна