Постанова від 09.04.2025 по справі 927/37/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. Справа№ 927/37/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 09.04.2025,

розглянувши апеляційні скарги Чернігівської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 (повний текст складено 30.12.2024)

у справі №927/37/24 (суддя В.В. Шморгун)

за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Любецької селищної ради,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сіті-Бас»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути майно,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Любецької селищної ради (далі, позивач або Рада) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сіті-Бас» (далі, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» (далі, відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу товару №32 від 27.11.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сіті-Бас» та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Промкомплект»;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму «Промкомплект» повернути до комунальної власності Любецької селищної ради пісок річковий у кількості 693851 тони, який знаходиться на Придніпровській ділянці обсягом 312352 тони та Кривореченській ділянці обсягом 381499 тон, що розташовані на землях запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (на даний час Любецька селищна рада Чернігівського району).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-2 фактично здійснює незаконне добування та реалізацію піску, який знаходиться на території Любецької територіальної громади та належить їй на праві комунальної власності, без спеціального дозволу.

При цьому, для легалізації придбання ним цього піску між відповідачами укладено оспорюваний договір купівлі-продажу, хоча відповідачу-1 цей пісок належати також не міг.

Прокурор вважає, що оспорюваний договір суперечить положенням Кодексу України про надра, укладений за відсутності належного обсягу цивільної дієздатності, порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави, а тому відповідно до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України він підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Крім того, прокурор заявив вимогу про застосування наслідків недійсності спірного правочину - реституції шляхом зобов'язання відповідача-2 повернути до комунальної власності Любецької селищної ради пісок річковий у кількості 693851 тони.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 у справі №927/37/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Присуджено до стягнення з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Рішення суду мотивоване тим, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Любецької селищної ради, права та інтереси якої не порушено, оскільки за позицією суду пісок, законність реалізації якого оскаржується прокурором, «більш вірогідно» належить ДСП «Чорнобильська АЕС».

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 17.01.2025 через підсистему «Електронний суд» Чернігівська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає нормам процесуального права (статтям 76-79, 236 Господарського процесуального кодексу України) та матеріального права (статтям 16, 18-1, 26, 33, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтям 1, 4, 6, 10, 13, 16, 19 Кодексу України про надра, статтям 14.1.91, 14.1.51 Податкового кодексу України), у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

Прокурор наголошує, що у спірному випадку пісок як корисна копалина місцевого значення та природний ресурс, який заходиться на території Любецької територіальної громади належить їй на праві комунальної власності, і саме до компетенції Любецької селищної ради відносяться повноваження щодо здійснення контролю за їх використанням та охороною, а відтак останню правомірно визначено позивачем у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав неправильного визначення позивача у справі, суд, враховуючи відомості, наведені у постанові про закриття кримінального провадження від 19.04.2024, дійшов висновку, що «більш вірогідним є те, що пісок належить ДСП «Чорнобильська АЕС», аніж видобутий саме відповідачем і саме на землях Любецької селищної ради». Вказаний висновок суду є таким, що ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджується жодним доказом у справі.

Поруч із цим, Господарським судом Чернігівської області при винесенні рішення від 12.12.2024 не надано правову оцінку іншим обставинам, наведеним у постанові про закриття кримінального провадження від 19.04.2024. Зокрема, під час здійснення щорічної повної інвентаризації майна (активів та зобов'язань) ДСП «ЧАЕС» складено протокол за результатами інвентаризації матеріальних цінностей, які знаходяться на позабалансовому рахунку №04, та інвентаризаційні описи ТМЦ, які знаходяться у будівельній службі на відповідальному зберіганні, відповідно до яких виявлено факт несанкціонованого відбору річкового піску в районі вантажного порту «Якір». Враховуючи результати проведеної інвентаризаційної комісії з розгляду результатів інвентаризації від 09.12.2019, списано пісок річковий з відображенням на позабалансовому обліку результатів інвентаризації.

За таких обставин, рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 в частині визначення можливого порушення інтересів ДСП «Чорнобильска АЕС» внаслідок укладення між відповідачами оспорюваного правочину від 27.11.2018 є виключно припущенням, а рішення не відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічно нерелевантним є висновок суду, що у правовідносинах між ТОВ «Авто-Сіті-Бас» та ТОВ «ВКФ «Промкомплект» пісок є виключно предметом цивільно-правових відносин, та ТОВ «ВКФ «Промкомплект» не здійснює його видобуток як корисної копалини, що спростовує доводи прокурора про здійснення незаконної діяльності, пов'язаної з видобуванням корисних копалин місцевого значення.

Так, сукупність технологічних операцій з вилучення, переміщення піску, у т.ч. річкового, та сам факт його тимчасового зберігання на земельній ділянці має ознаки добування корисних копалин, поняття якого наведено у пункті 14.1.91 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи доводиться факт укладення оспорюваного правочину виключно з метою легалізації доступу приватного суб'єкта господарювання до піску, який знаходиться у межах Любецької селищної ради.

Крім того, прокурор наголошує, що рішенням суду вирішено безпідставно стягнути з Чернігівської обласної прокуратури судові витрати у сумі 2422,4 грн, пов'язані з поданням ТОВ «ВКФ «Промкомплект» касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 927/37/24.

Також, не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 17.01.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 змінити в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову. Викласти мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в редакції мотивувальної частини даної апеляційної скарги, в тому числі шляхом виключення з мотивувальної частини наступних абзаців: «Невідповідність кількості придбаного відповідачем-1 піску та надалі проданого відповідачу-2 стала підставою вважати, що останній фактично здійснює незаконний видобуток піску, а оспорюваний договір був укладений з метою «легалізації» такого видобутку», «зазначені обставини були встановлені на підставі матеріалів кримінального провадження №42021272010000042», «Отже, більш вірогідним є те, що пісок належить ДСП «Чорнобильська АЕС», аніж видобутий саме відповідачем-2 і саме на землях Любецької селищної ради», «Підставами позовних вимог по суті є «легалізація» придбаного відповідачем-2 у відповідача-1 товару - піску, якого у останнього фактично не було, а відповідач-2 отримав його з інших джерел».

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-2 зводяться до такого:

- у спірному випадку ані заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури, ані Любецька селищна рада не є тією зацікавленою особою у справі про визнання оспорюваного правочину недійсним на спірне рухоме майно (пісок річковий), оскільки на вказані особи не покладено законодавством повноваження щодо оскарження укладених договорів купівлі-продажу між юридичними особами приватного права;

- відповідач-2 просить суд взяти до уваги ті обставини, що 27 листопада 2018 року між ТОВ «Авто-Сіті-Бас» (відповідач-1/продавець) та ТОВ ВКФ «Промкомплект» (покупець/відповідач-2) був укладений Договір купівлі-продажу товару №32, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - пісок річковий в кількості 693 851 тони. Пунктом 1.3. Договору сторони погодили загальну вартість товару - 3 538 640,10 гривень, в тому числі ПДВ - 589 777,35 гривень. На виконання умов Договору покупець у період з 05 грудня 2018 року по 20 грудня 2018 року здійснив розрахунок за придбаний товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Крім того, 28 грудня 2018 року між відповідачами була підписана видаткова накладна №1/12 від 28 грудня 2018 року, а також Акт приймання-передачі товару, відповідно до яких продавець передав, а покупець прийняв пісок річковий в кількості 693 851 тон на загальну суму 3 538 640,10 гривень. Одночасно, на придбаний пісок у подальшому відповідачем-2 у компетентному державному органі були отримані Сертифікати відповідності №UA.CH.0000504-21 терміном дії з 30 листопада 2021 року по 29 листопада 2022 року, №UA.CH.0000331-22 терміном дії з 09 грудня 2022 року по 08 грудня 2023 року. Більш того, за результатами укладання та виконання вказаного договору, відповідач-1 у відповідності до вимог Податкового кодексу України склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме: №1 від 05 грудня 2018 року, №2 від 21 грудня 2018 року, №3 від 23 грудня 2018 року, №4 від 27 грудня 2018 року, №5 від 27 грудня 2018 року, №6 від 27 грудня 2018 року, №7 від 28 грудня 2018 року, №8 від 28 грудня 2018 року, №9 від 28 грудня 2018 року. Отримані від відповідача-1 податкові накладні були відображені відповідачем-2 у Податковій декларації з податку на додану вартість за звітній податковий період - грудень 2018 року, що підтверджується податковою декларацією від 21 січня 2019 року. Вказана податкова декларація була прийнята Головним управлінням ДФС у Київській області, що підтверджується квитанцією №2 від 21 січня 2019 року реєстраційний №9308166679. Разом з тим, у квітні місяці 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка відповідача-2 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої був складений Акт №317/10-36-14-12/24213675. У ході проведення податкової перевірки не було встановлено порушення відповідачем-2 податкового законодавства в частині взаємовідносин із відповідачем-1. Відповідач-2 просить суд взяти до уваги висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 (щодо можливості підтвердження факту вчинення правочину складеними та зареєстрованими податковими накладними), а також у постанові від 12.10.2021 справі №233/2021/19 (щодо змісту поняття «подібні правовідносини») та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2023 у справі №922/2115/19 та врахувати, що дії відповідача-2, зокрема, прийняття податкових накладних, відображення їх у податковому обліку, проведення повної оплати за товар, а також його подальше використання, підтверджують отримання відповідачем-2 товару від відповідача-1 й спростовують обставини «фіктивності» правочину з купівлі-продажу піску;

- звертаючись до суду із позовом про визнання оспорюваного Договору недійсним, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури посилається на здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42021272010000042, яке зареєстроване 29 квітня 2021 року. Крім того, на підтвердження своїх позовних вимог, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури надає до позовної заяви матеріали (частково), отримані в ході здійснення вказаного досудового розслідування. Однак, матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у господарському спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Належними ж доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності сторони по справі у цьому;

- досудове розслідування кримінального провадження №42021272010000042 здійснювалось з 29 квітня 2021 року, проте, постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Чернігівській області І.І. Крічфалушієм від 19 квітня 2024 року кримінальне провадження, відомості щодо якого 29 квітня 2021 року внесено до ЄРДС за ч. 1 ст. 240, ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 254, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 191 КК України, закрито в частині ч. 1 ст. 240, ч. 2 ст. 240 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень. Законність прийнятого рішення про закриття кримінального провадження в частині ст. 240 КК України перевірено 26.04.2024 прокурором Д. Лук'янець, підстав для скасування не встановлено, про що зроблено відмітку на постанові від 19 квітня 2024 року. Ні посадові особи відповідача-2, ні його засновники не набули жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні:

підозрювані, обвинувачені, підсудні, засуджені;

- щодо посилань як заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, так і суду першої інстанції на Висновок аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності №33/10-36-08-02-25/24213675 від 10.08.2023, то із системного аналізу норм статей 84, 298-1 КПК випливає, що висновок спеціалістів у розумінні абзацу 2 частини 1 статті 298-1 КПК не є доказом у кримінальному провадженні щодо злочинів, носить виключно інформативний характер, а відтак не може підтверджувати чи спростовувати обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні щодо злочинів;

- як під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження, так і в ході проведення аналітичного дослідження, не проводились будь-які документальні перевірки за «ланцюгами постачання»;

- щодо посилань Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на відсутність у відповідача-2 спеціального дозволу на видобування з надр, то відповідач-2 зазначає, що згідно з листом Держгеонадри України №6201/05-3/2-23 від 19 жовтня 2023 року, отриманим на адвокатський запит представника відповідача-2 - адвоката Олександра Шамко, родовища корисних копалин загальнодержавного чи місцевого значення на земельних ділянках з кадастровими номерами 7424485600:10:001:0036, 7424485600:10:001:0045, 7424485600:10:001:0046 Державним балансом запасів корисних копалин України не обліковуються;

- відповідач-2 звертає увагу суду на обставини, встановлені судами у справах №750/7850/21, зокрема стосовно того, що насипи піску накопичувались тривалий час, а доказів того, що цей пісок був накопичений у непередбачений законодавством спосіб, або за фіктивними договорами, матеріали справи не містять. Пісок є в статусі товару - як об'єкт цивільного обороту, який було придбано більше п'яти років тому окремими юридичними особами для здійснення власної господарської діяльності.

З огляду на наведене у сукупності відповідач-2 вважає, що заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури не подано належних та вірогідних доказів того, що Договір №32 укладений між відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

10.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора з проханням залишити її без задоволення.

У відзиві відповідач-2 наголосив на тому, що ані суд першої інстанції в рішенні, ані прокурор в апеляційній скарзі не зазначили та не обґрунтували правову підставу набуття ДСП «ЧАЕС» права власності на пісок річковий. Натомість, надані представником відповідача-2 - адвокатом Олександром Шамко докази, які містяться в матеріалах справи, чітко та однозначно дають підстави для обґрунтованого висновку про те, що власником вказаного майна є відповідач-2 (ТОВ «ВКФ «Промкомплект»). Зокрема, видаткова накладна, акт приймання-передачі, складені та зареєстровані податкові накладні, платіжні доручення, свідчать про виконання правочину: передачу майна, проведення повного розрахунку, виконання податкових зобов'язань, тобто, спричинення реальних змін майнового стану господарюючих суб'єктів (відповідачів у справі).

Згідно з постановою про закриття кримінального провадження №42021272010000042 пісок є предметом цивільно-правових відносин і його видобування проводилось під час будівництва м. Славутича, тому не може бути предметом дослідження як корисна копалина чи частина надр.

14.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект», в якому прокурор просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача-2, а апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Прокурор зазначає, що за доводами апеляційної скарги ТОВ «ВКФ «Промкомплект» (п. 2.19 - 2.48) оспорюваний правочин не містить ознак фіктивності (стаття 234 Цивільного кодексу України), що, на думку, ТОВ «ВКФ «Промкомплект» підтверджується наявністю складених документів за результатами господарських операцій щодо реалізації піску між відповідачами, здійснення розрахунків між сторонами та реєстрацією податкових накладних. Наведені доводи взагалі є нерелевантними, оскільки підставою пред'явлення позову прокурора не є наявність в оспорюваного правочину ознак фіктивності. Крім цього, під час розгляду справи №927/37/24 відсутні підстави для застосування норм податкового законодавства та судової практики з податкових спорів щодо реєстрації податкових накладних, складених між відповідачами та сторонами договору купівлі-продажу від 27.11.2018 №32. Наведення ТОВ «ВКФ «Промкомплект» в апеляційній скарзі доводів щодо дотримання товариством вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій на виконання договору купівлі-продажу від 27.11.2018 №32 не можуть свідчити про законність їх дій безпосередньо при укладенні договору, оскільки за частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Крім цього, обставини щодо проведення ТОВ ВКФ «Промкомплект» операцій по перерахуванню коштів через банківські установи, реєстрації податкових накладних та декларацій були враховані ГУ ДПС у Київській області при проведенні дослідження у межах кримінального провадження (висновок дослідження від 10.08.2023 № 33/10-36-08-02-25/24213675). За результатами вказаного дослідження Головне управління ДПС у Київській області дійшло висновку, що вказані дії мають ознаки маніпулювання з фінансовими ресурсами, тобто реалізація товарно-матеріальних цінностей (піску) не підтверджена законним джерелом його реального походження від інших суб'єктів господарювання у періоді з 01.01.2013 по 31.06.2023. Відсутність у ТОВ «Авто-Сіті-Бас» законних джерел походження ідентифікування товару (активу) свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (незаконність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу товару до кінцевого споживача.

Наданими прокурором доказами підтверджується факт відсутності у ТОВ «Авто-Сіті-Бас» на час укладення оспорюваного правочину у власності піску річкового обсягом 693 851 тони, а відтак - відсутності у вказаного суб'єкта господарювання належного обсягу дієздатності на укладення договору купівлі-продажу від 27.11.2018 №32. Матеріалами справи підтверджується факт набуття у 2013 році ТОВ «Авто-Сіті-Бас» у власність піску річкового обсягом лише 74 810 тон.

Наведене свідчить, що при укладенні оспорюваного правочину сторони порушили принцип добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України), який є одним із засадничих у цивільному законодавстві. Крім цього, ТОВ «Авто-Сіті-Бас» вчинено правочин, яким явно перевищено права та повноваження товариства, що є порушенням абз. 2 статті 6, частин 1, 2, 3 статей 13, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України. При цьому, вказаний договір підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, як правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави в особі Любецької територіальної громади.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 у справі №927/37/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (суді-доповідачу) (складу суду) від 17.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 у справі №927/37/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Судом установлено, що апеляційні скарги були подані скаржниками безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/37/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційних скарг до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

30.01.2025 матеріали справи №927/37/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 у справі №927/37/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 у справі №927/37/24, апеляційні скарги Чернігівської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» у справі №927/37/24 об'єднано в одне апеляційне провадження, справу №927/37/24 призначено до розгляду на 11.03.2025.

06.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судове засідання, призначене на 11.03.2025, з'явилися представники Чернігівської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект».

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд у судовому засіданні 11.03.2025 розпочав розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представників Чернігівської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у розгляді апеляційних скарг Чернігівської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 у справі №927/37/24 оголошено перерву до 09.04.2025.

08.04.2025 від прокуратури через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про витребування у ТОВ «Авто-Сіті-Бас» та ТОВ «ВКФ «Промкомплект» оригіналу договору від 27.11.2018 №32 та додатків до нього.

Колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні 09.04.2025 думку представника відповідача-2 з приводу заявленого клопотання про витребування доказу, дійшла таких висновків.

Згідно частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі має бути зазначено, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 267 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.

За змістом статті 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу; якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що відповідне клопотання про витребування доказу прокурором разом з апеляційною скаргою заявлене не було.

Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокуратури було встановлено учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також для надання можливості сторонам скористатися правами, наданими статтею 267 Господарського процесуального кодексу України, протягом 10-ти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються в тільки в письмовій формі.

Колегією суддів встановлено, що копія вказаної ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 була отримана прокуратурою 05.02.2025, відповідно, строк на подання відзивів, заяв, клопотань закінчився 17.02.2025.

За змістом статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, прокурор у поданому 08.04.2025 клопотанні про витребування доказу зазначає, що останнє не подавалося до суду першої інстанції у зв'язку з відсутністю у суду та у прокурора сумнівів щодо його укладення та оригінальності документа. Поруч з цим, після винесення рішення Господарським судом Чернігівської області від 12.12.2024, ураховуючи підстави відмови у задоволенні позову, виникли обґрунтовані сумніви у реальній наявності господарських правовідносин між відповідачами та наявності у ТОВ «Авто-Сіті-Бас» і ТОВ «ВКФ «Промкомплект» оригіналу договору від 27.11.2018 №32. Ураховуючи наведене, прокурор просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з клопотанням про витребування доказів та задовольнити його.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи прокуратури, оскільки станом на дату подання апеляційної скарги прокурор був ознайомлений зі змістом оскаржуваного рішення суду та мотивами його прийняття, відповідно, не був позбавлений можливості заявити таке клопотання разом із апеляційною скаргою або у строк, встановлений судом в ухвалі від 03.02.2025, однак зазначеного не зробив.

Відповідне клопотання заявлено прокурором після переходу суду до вирішення спору по суті, зі значним пропуском процесуального строку на його подання.

Відповідно до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на зазначене, подане прокурором 08.04.2025 клопотання про витребування доказу підлягає залишенню судом без розгляду як таке, що подане із пропуском встановленого законом та судом строку, без доведення суду поважних причин пропуску процесуального строку на його подання.

У судовому засіданні 09.04.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 09.04.2025 з'явилися представники прокуратури та відповідача-2.

Представники позивача та відповідача-1 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позивач та відповідач-1 належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг, про що у матеріалах справи містяться довідки про доставку копій ухвал суду в даній справі до електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд».

Враховуючи це, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності представників позивача та відповідача-1.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримував доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача-2 заперечував.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримував доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення (згідно доводів та вимог прохальної частини апеляційної скарги відповідача-2). Проти задоволення апеляційної скарги прокуратури заперечував.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

10.06.2008 Неданчицька сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області прийняла рішення, у якому вирішила: визнати право власності на безгосподарський пісок, який знаходиться на території сільської ради і яким громада добросовісно заволоділа та відкрито користується протягом більше п'яти років; провести незалежну оцінку ринкової вартості цього піску; передати весь пісок за його оціночною вартістю, визначеною експертом, на баланс КП «Дніпро» з подальшою реалізацією зацікавленим особам (т. 1 а.с. 28).

На замовлення КП «Дніпро» ДП «Водземпроект» ВАТ «Чернігівводпроект» розроблено робочий проект із визначення кількості піску, розташованого на землях запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області в урочищах «Турець» та «Крива річка» (т. 1 а.с. 21-27).

05.08.2008 Неданчицька сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області прийняла рішення, у якому вирішила, зокрема, надати дозвіл директору КП «Дніпро» укласти з ПП «Поліський вепр» договір купівлі-продажу на встановлених сільською радою умовах продажу (т. 1 а.с. 29).

06.08.2008 між КП Неданчицької сільської ради «Дніпро» (далі - Продавець) та ПП «Поліський вепр» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати Покупцю товар - пісок, що знаходиться в урочищі «Крива річка», загальною кількістю 630 055,54 тонни; місцезнаходження товару - землі запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, урочище «Турец»; пункт поставки товару - урочище «Турец»; загальна вартість товару - 63 005,55 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 30-31).

На підставі акта прийому-здачі будівельних матеріалів від 07.08.2008 КП Неданчицької сільської ради «Дніпро» передало, а ПП «Поліський вепр» прийняло пісок (ділянка урочища «Турець») у кількості 630 055,54 тонни на загальну суму 63 005,55 грн (т. 1 а.с. 31 на звороті).

06.08.2008 між КП Неданчицької сільської ради «Дніпро» (далі - Продавець) та ПП «Поліський вепр» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №2, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати Покупцю товар - пісок, що знаходиться в урочищі «Крива річка», загальною кількістю 762 998,02 тонни; місцезнаходження товару - землі запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, урочище «Крива річка»; пункт поставки товару - урочище «Крива річка»; загальна вартість товару - 76 299,80 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 32-33).

На підставі акта прийому-здачі будівельних матеріалів від 07.08.2008 КП Неданчицької сільської ради «Дніпро» передало, а ПП «Поліський вепр» прийняло пісок (ділянка урочища «Крива річка») у кількості 762 998,02 тонни на загальну суму 76 299,80 грн (т. 1 а.с. 33 на звороті).

27.08.2008 між ПП «Поліський вепр» (далі - Продавець) та ПП «Озерне-5» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №3, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати Покупцю товар - пісок, що знаходиться в урочищі «Крива річка», загальною кількістю 630 055,54 тонни; місцезнаходження товару - землі запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, урочище «Турец»; пункт поставки товару - урочище «Турец»; загальна вартість товару - 65 588,78 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 34-35).

На підставі видаткової накладної №РН0000001 від 29.08.2008 ПП «Поліський вепр» відвантажило, а ПП «Озерне-5» прийняло пісок у кількості 630 055,54 тонни на загальну суму 65 588,78 грн (т. 1 а.с. 37).

27.08.2008 між ПП «Поліський вепр» (далі - Продавець) та ПП «Озерне-5» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №4, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати Покупцю товар - пісок, що знаходиться в урочищі «Крива річка», загальною кількістю 762 998,02 тонни; місцезнаходження товару - землі запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, урочище «Турец»; пункт поставки товару - урочище «Турец»; загальна вартість товару - 79 428,09 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 38-39).

На підставі видаткової накладної №РН0000001 від 29.08.2008 ПП «Поліський вепр» відвантажило, а ПП «Озерне-5» прийняло пісок у кількості 762 998,02 тонни на загальну суму 79 428,09 грн (т. 1 а.с. 40).

У період з 28.02.2013 по 07.05.2013 ПП «Озерне-5» відвантажило, а ТОВ «Авто-Сіті-Бас» прийняло пісок річний просіяний загальною кількістю 74 810,0004 тонн на загальну суму 3 637 080,00 грн, на підтвердження чого надано видаткові накладні: №1 від 28.02.2013 (5500 тонн на суму 310 200,00 грн, договір №18/2 від 18.02.2013), №2 від 30.04.2013 (5128,75 тонн на суму 246 180,00 грн, договір №29/04 від 29.04.2013), №3 від 07.05.2013 (64 181,2504 тонн на суму 3 080 700,00 грн, договір №3/12 від 03.12.2013) (т. 1 а.с. 41-46).

Голова громадської організації «Сосниця щит» Шаповал В. М. звернувся до УСР в Чернігівській області ДСР НП України із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій просив провести перевірку за фактом незаконного видобування піску поблизу с. Неданчичі Чернігівського району в урочищі «Якір», поблизу русла річки Вербка, оскільки даний пісок у період з 1986 року по 1987 рік намивався для будівництва м. Славутич, але на теперішній час пісок самостійно без дозвільних документів добувають з метою власного збагачення підприємці, у тому числі ТОВ ПКФ «Промкомплект» (т. 1 а.с. 16).

29.04.2021 відомості щодо вказаного факту були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021272010000042 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 240 КК України (т. 1 а.с. 15).

Крім того, 04.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021272010000042 внесені відомості за фактом самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України (за фактом незаконного видобування піску невідомими особами на земельних ділянках, розташованих поблизу с. Неданчичі Чернігівського району Чернігівської області в урочищі «Якір», у прибережно-захисній смузі річки Вербка, за відсутності дозвільних документів).

Слідчими слідчого управління ГУНП в Чернігівській області за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Чернігівської обласної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021272010000042 від 29.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 240, ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 254, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 191 КК України.

За результатами вивчення матеріалів кримінального провадження установлено підстави для вжиття заходів реагування представницького характеру - шляхом пред'явлення позову до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.11.2018 №32, укладеного між ТОВ «Авто-Сіті-Бас» та ТОВ ВКФ «Промкомплект», про що зазначено у постанові про розголошення відомостей досудового розслідування від 01.12.2023.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 29.06.2021 (т. 1 а.с. 17-18) в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021272010000042 від 29.04.2021, а саме свідка ОСОБА_1 - засновника ПП «Озерне-5», останній повідомив наступні обставини:

- 27.08.2008 ПП «Озерне-5» придбало у ПП «Поліський вепр» двома договорами 762998,02 тонни піска в урочищі «Крива річка» та 63 0055,54 тонни в урочищі «Турець» на території Неданчицької сільської ради по ціні 0,1041 грн за тонну;

- у 2013 році ПП «Озерне-5» реалізувало ТОВ «Авто-Сіті-Бас» 74 810 тонни піску з урочища «Крива річка», проте підприємство до цього часу вказаний пісок з урочища не забрало.

09.07.2021 ст. оперуповноваженим в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021272010000042 від 29.04.2021 було допитано свідка ОСОБА_2 , яка у період з грудня 2012 року по червень 2013 року була директором ПП «Озерне-5», про що складено протокол допиту свідка від 09.07.2021 (т. 1 а.с. 19-20).

На питання оперуповноваженого: «Вам на огляд надано акт №2 від 07.05.2013 року прийому-здачі будівельного матеріалу (піску), підписаний сторонами ПП «Озерне-5» (передав) та ТОВ «Авто-Сіті-Бас» (отримав), у якому зазначено будівельний матеріал (пісок) в загальній кількості 1 387 702,70 тон на загальну суму 3 080 700,00 грн, із розподілом на дві графи 624 704,68 тонн (пісок ділянка Придніпровська) та 762 998,02 тонн (пісок ділянка Кривореченська). Чи підписували Ви даний акт та чи належить Вам підпис?» свідок ОСОБА_2 повідомила, що ПП «Озерне-5» реалізувало ТОВ «Авто-Сіті-Бас» пісок у кількості 74 810 тонн і це була разова операція, тому вказаний акт №2 від 07.05.2013 вона не підписувала і наданий їй на огляд підпис на її взагалі не схожий.

Крім того, Одеський окружний адміністративний суд розглядав справу №815/8197/13-а за позовом ТОВ «Авто-Сіті-Бас» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0004762203 від 24.10.2013.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі №815/8197/13-а, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017, позовні вимоги задоволено повністю (т. 1 а.с. 47-53).

Судовими рішеннями у справі №815/8197/13-а встановлені такі обставини:

- «Посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі наказу керівника від 09.09.2013 року №380 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, як особи яка мала господарські взаємовідносини з ПП «ОЗЕРНЕ-5» за січень, квітень 2013 року.

- За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 23.09.2013 року №000088/15-52-22-03/36110979/453/21, на підставі якого було встановлено не підтвердження здійснення господарських відносин з ПП «ОЗЕРНЕ-5» за січень, квітень 2013 року, в зв'язку із чим, донараховано ПДВ в розмірі 554 468,00 грн, у зв'язку із порушенням позивачем положень п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

- За результатами проведеної перевірки відповідачем 24.10.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0004762203 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 554 468,00 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 138 617,00 грн.

- Рішенням 20 сесії 5 скликання Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 05 серпня 2008 року надано дозвіл КП «Дніпро» на укладання з ПП «Поліський вепр» договору купівлі-продажу піску за ціною та на умовах визначених сільською радою. 06 серпня 2008 року КП Неданчицької сільської ради «Дніпро» уклало з ПП «Поліський вепр» договір купівлі-продажу піску № 2. 27 серпня 2008 року ПП «Поліський вепр» уклало з ПП «Озерне-5» договір купівлі-продажу піску № 4. Згідно з актом прийому-передачі №2 ПП «Поліський вепр» передало ПП «Озерне-5» пісок в кількості 762 998,02 тон піску на підставі Договору купівлі-продажу від 27 серпня 2008 року № 4.

- У вересні 2008 року ПП «Озерне-5», займаючись таким передбаченим Статутом видом діяльності як добування піску, замовило у ОС «УкрСЕПРпромбуд» сертифікаційні випробування піску, на підставі, яких було видано сертифікати відповідності, після чого, підприємство розмістило в мережі Інтернет оголошення про продаж піску.

- Між TOB «АВТО-СІТІ-БАС» та ПП «ОЗЕРНЕ-5» укладено договори від 03.12.2012 року № 3/12 та від 29.04.2013 року № 29/04, згідно яких ПП «ОЗЕРНЕ-5» зобов'язується поставити пісок річний, а позивач зобов'язується прийняти пісок річний та оплатити його вартість.

- Розрахунки між суб'єктом господарювання здійснювалися у безготівковій формі, відповідно до виписок банку від 30.01.2013 року № 1 на загальну суму 200 700,00 грн, № 1 загальну суму 800 000,00 грн, № 3 на загальну суму 800 000,00 грн, № 4 на загальну суму 800 000,00 грн, від 11.04.2013 року № 34 на загальну суму 200 000,00 грн, №35 на загальну суму 200 000,00 грн, від 26.04.2013 року № 49 на загальну суму 80 000,00 грн.

- Також на підтвердження отримання товару представником позивача надано податкові та видаткові накладні по господарським операціям.

- Додатково між позивачем та ПП «ОЗЕРНЕ-5» укладено договір відповідального зберігання від 30.04.2013 року №30/04, згідно якого ПП «ОЗЕРНЕ-5» зобов'язується прийняти та зберігати пісок річний кількості вказаних у видаткових накладних.

- При цьому вищевказаним договором не передбачено місце та умови зберігання. Як зазначено представником позивача в судовому засіданні, вказаний в договорах товар не переміщувався для зберігання до складів, на місце знаходження зазначеного в договорах товару (піску річного) виїздила засновник товариства, після чого первинну документацію підписав директор.

- В декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року позивачем задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ОЗЕРНЕ-5» в сумі 433 450,00 грн.

- Згідно податкової декларації з податку на додану вартість (додатку 5 до декларації з розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за 2013 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму 433 450,00 грн. взаємовідносинам з ПП «ОЗЕРНЕ-5».

- Згідно податкової декларації з податку на додану вартість (додатку 5 до декларації з розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за 2013 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму 121 286,00 грн. взаємовідносинам з ПП «ОЗЕРНЕ-5».

- Вартість придбаного піску була сплачена ТОВ «Авто-Сіті-Бас» на користь продавця в повному обсязі, в тому числі ПДВ, що підтверджується копіями платіжних доручень.

- Пісок, придбаний позивачем (ТОВ «Авто-Сіті-Бас») у його контрагентів, фактично не переміщувався та знаходився на зберіганні продавця за відповідним договором на території Неданчицької сільської ради.

- Вказаний пісок після продажу був реалізований позивачем (ТОВ «Авто-Сіті-Бас») ТОВ «ММК-2014».

- Даний пісок був придбаний ПП «ОЗЕРНЕ-5» ще у 2008 році, а відповідь від Виконкому Неданчицької сільської ради стосувалася наявності піску у 2013 році.

- Таким чином, під час судового розгляду не підтвердилися доводи Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про те, що ПП «Озерне-5» не придбавало пісок та не реалізовувало його ТОВ «Авто-Сіті-Бас».

- Із податкової звітності ПП «ОЗЕРНЕ-5» слідує, що за січень та квітень 2013 року вказаний контрагент задекларував податкові зобов'язання щодо сплати ПДВ по взаємовідносинам з позивачем на суми 433 450,00 грн. - за січень 2013 року та 121 030,00 грн. - за квітень 2014 року».

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із тим, судові рішення у справі №815/8197/13-а не містять інформації щодо встановлення судом обставин про кількість придбаного ТОВ «Авто-Сіті-Бас» у ПП «ОЗЕРНЕ-5» піску, тобто ту кількість, що нібито продано у подальшому ТОВ ВКФ «Промкомплект».

При цьому у вказаних судових рішеннях зазначено, що «вказаний пісок після продажу був реалізований позивачем (ТОВ «Авто-Сіті-Бас») ТОВ «ММК-2014», що також суперечить встановленим обставинам.

За наведених обставин та доказів у їх сукупності, більш вірогідним є придбання ТОВ «Авто-Сіті-Бас» у ПП «ОЗЕРНЕ-5» лише 74 810 тонн на суму 3 637 080,00 грн (по 48,62 грн/т).

27.11.2018 між ТОВ «Авто-Сіті-Бас» (далі - Продавець) та ТОВ ВКФ «Промкомплект» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №32 (далі - Договір №32 від 27.11.2018) (т. 1 а.с. 12-13).

Відповідно до пункту 1.1 Договору №32 від 27.11.2018 Продавець зобов'язується передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - пісок річковий в кількості 693 851 тонна у строки, визначені Договором. Продавець свідчить, що Товар належить йому на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу №3/12 від 03.12.2012, який знаходиться на земельних ділянках, визначених у пункті 2.3 цього Договору.

Загальна вартість (ціна) даного Договору становить 3 538 640,10 грн; вартість (ціна) однієї тонни Товару становить 5,10 грн (пункт 1.3. Договору №32 від 27.11.2018).

Згідно з пунктом 2.3. Договору №32 від 27.11.2018 передача Товару, вказаного у пункті 1.1. даного Договору, здійснюється за місцем знаходження Товару за наступними ділянками з графічним зображенням:

- Придніпровська ділянка, що розташована на землях запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області;

- Кривореченська ділянка, що розташована на землях запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Прокурор надав акт приймання-передачі товару від 28.12.2018, у якому зазначено, що ТОВ «Авто-Сіті-Бас» передало, а ТОВ ВКФ «Промкомплект» прийняло:

1. Пісок річковий (Придніпровська ділянка) у кількості 312 352 тонни на загальну суму 1 592 995,20 грн;

2. Пісок річковий (Кривореченська ділянка) у кількості 381 499 тонни на загальну суму 1 945 644,90 грн,

а усього 693 851 тонни на загальну суму 3 538 640,10 грн (т. 1 а.с. 14).

Відповідач-2 надав платіжні доручення про сплату відповідачу-1 коштів за пісок річковий згідно з Договором №32 від 27.11.2018, а саме: №7221 від 05.12.2018 на суму 1 200 000,00 грн; №7230 від 06.12.2018 на суму 450 000,00 грн; №400 від 10.12.2018 на суму 450 000,00 грн; №427 від 13.12.2018 на суму 300 000,00 грн; №431 від 13.12.2018 на суму 300 000,00 грн; №7265 від 14.12.2018 на суму 300 000,00 грн; №7275 від 17.12.2018 на суму 300 000,00 грн; №7313 від 20.12.2018 на суму 238 640,00 грн (т. 1 а.с. 211-218).

ОС ДП «Чернігівстандартметрологія» були видані ТОВ ВКФ «Промкомплект» сертифікати відповідності №UA.CH.0000504-21 на пісок терміном дії з 30 листопада 2021 року по 29 листопада 2022 року, №UA.CH.0000331-22 з терміном дії з 09 грудня 2022 року по 08 грудня 2023 року (т. 1 а.с 220-221).

Відповідач-2 надав складені та зареєстровані ТОВ «Авто-Сіті-Бас» в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за господарськими операціями з продажу піску, а саме: №1 від 05 грудня 2018 року, №2 від 21 грудня 2018 року, №3 від 23 грудня 2018 року, №4 від 27 грудня 2018 року, №5 від 27 грудня 2018 року, №6 від 27 грудня 2018 року, №7 від 28 грудня 2018 року, №8 від 28 грудня 2018 року, №9 від 28 грудня 2018 року (т. 1 а.с. 202-210).

Відповідач-2 надав податкову декларацію з податку на додану вартість за звітній податковий період - грудень 2018 року від 21 січня 2019 року, яка була прийнята ГУ ДФС у Київській області, в якій відображені зазначені податкові накладні (т. 1 а.с. 191-201).

03.12.2018 між ТОВ «Авто-Сіті-Бас» (далі - Продавець) та ПП «Орбіта-СЛ» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №32 (далі - Договір №32 від 03.12.2018) (т. 1 а.с. 75-76).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №32 від 03.12.2018 Продавець зобов'язується передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - пісок річковий в кількості 693 851 тонна у строки, визначені Договором. Продавець свідчить, що Товар належить йому на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу №3/12 від 03.12.2012, який знаходиться на земельних ділянках, визначених у пункті 2.3 цього Договору.

Загальна вартість (ціна) даного Договору становить 1 040 776,50 грн; вартість (ціна) однієї тонни Товару становить 0,25 грн (пункт 1.3 Договору №32 від 03.12.2018).

Згідно з пунктом 2.3. Договору №32 від 03.12.2018 передача Товару, вказаного у пункті 1.1 даного Договору, здійснюється за місцем знаходження Товару за наступними ділянками з графічним зображенням:

- Придніпровська ділянка, що розташована на землях запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, за наступними кадастровими номерами: 7424485600:10:001:0040; 7424485600:10:001:0042; 7424485600:10:001:0044; 7424485600:10:001:0043;

- Кривореченська ділянка, що розташована на землях запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, за наступними кадастровими номерами: 7424485600:10:001:0086; 7424485600:10:001:0088; 7424485600:10:001:0075; 7424485600:10:001:0072; 7424485600:10:001:0065; 7424485600:10:001:0090; 7424485600:10:001:0106; 7424485600:10:001:0074; 7424485600:10:001:0070; 7424485600:10:001:0153; 7424485600:10:001:0155; 7424485600:10:001:0156; 7424485600:10:001:0154.

На підставі акта приймання-передачі товару від 19.12.2018 ТОВ «Авто-Сіті-Бас» передало, а ТОВ ВКФ «Орбіта-СЛ»» прийняло:

1. Пісок річковий (Придніпровська ділянка) у кількості 312 352 тонни на загальну суму 468 528,00 грн;

2. Пісок річковий (Кривореченська ділянка) у кількості 381 499 тонни на загальну суму 572 248,50 грн,

а усього 693 851 тонни на загальну суму 1 040 776,50 грн (т. 1 а.с. 77).

У квітні місяці 2019 року ГУ ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВКФ «Промкомплект» за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складений Акт №317/10-36-14-12/24213675 (т. 2 а.с. 1-25). У ході проведення податкової перевірки не було встановлено порушення відповідачем-2 податкового законодавства в частині взаємовідносин із відповідачем-1.

Як зазначає відповідач-2, земельні ділянки, на яких розміщений пісок, а саме: з кадастровим номером 7424485600:10:001:0036, площею 2,0 га; з кадастровим номером 7424485600:10:001:0045, площею 2,0 га; з кадастровим номером 7424485600:10:001:0046, площею 2,0 га, знаходяться у власності ТОВ «АК «Дніпро-СЛ» з 2018 року та перебувають в оренді ФОП Карцева Віктора Вікторовича на підставі договору оренди земельних ділянок №1 від 31.10.2018, на підтвердження чого надані Інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

02.01.2019 між ФОП Карцевим В. В. (далі - Зберігач) та ТОВ ВКФ «Промкомплект» (далі - Поклажодавець) був укладений договір відповідального зберігання майна №1, за умовами якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору пісок річковий (Придніпровська ділянка) у кількості 312352 тонни загальною вартістю 62470,40 грн; майно зберігається на земельних ділянках з кадастровими номерами 7424485600:10:001:0036, 7424485600:10:001:0045, 7424485600:10:001:0046 (т. 1 а.с. 166-169).

На запит ст. слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області щодо наявності у ТОВ ВКФ «Промкомплект» належним чином оформленого дозволу на використання надр, на видобування та вивезення піску, Держгеонадра у листі №18081/01/03-21 від 19.10.2021 повідомило про відсутність у базі даних виданих дозволів зазначеному підприємству (т. 1 а.с. 73-74).

Господарський суд Чернігівської області розглядав справу №927/909/21 за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любецької селищної ради, до відповідачів: Ріпкинської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпро СЛ», в якій прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації №439 від 02.12.2011, яким надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2,000 га (кадастровий номер 7424485600:10:001:0036);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенка P.O. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14.09.2018, індексний номер 43071925 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0036 розташованої на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпро CЛ» (вул. Центральна, 5/1, м. Славутич, Київської області, 07101, код ЄДРПОУ 42448005) з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпро СЛ» на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0036;

- усунути перешкоди у здійсненні Любецькою селищною радою (вул. Добринінська, буд. 60, смт. Любеч, Ріпкинський р-н, Чернігівська обл., 15041, код ЄДРПОУ 04412478) права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0036 розташованої на території Неданчичцької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області шляхом її витребування (повернення) на користь держави в особі Любецької селищної ради;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації №446 від 05.12.2011, яким надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 2,000 га (кадастровий номер 7424485600:10:001:0046);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенка Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.09.2018, індексний номер 43072268 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0046, розташованої на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпро СЛ» (код ЄДРПОУ 42448005) з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпро СЛ» на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0046;

- усунути перешкоди у здійсненні Любецькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04412478) права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0046, розташованою на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, шляхом її витребування (повернення) на користь держави в особі Любецької селищної ради;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації № 438 від 02.12.2011, яким надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 2,000 га (кадастровий номер 7424485600:10:001:0045);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенка Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.09.2018, індексний номер 43072130 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0045 розташованої на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпро СЛ» (вул. Центральна, 5/1, м. Славутич, Київської області, 07101, код ЄДРПОУ 42448005) з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпро СЛ» на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0045;

- усунути перешкоди у здійсненні Любецькою селищною радою (вул. Добринінська, буд. 60, смт Любеч, Ріпкинський р-н, Чернігівська обл., 15041, код ЄДРПОУ 04412478) права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0045, розташованою на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області шляхом її витребування (повернення) на користь держави в особі Любенької селищної ради.

Рішенням суду від 20.04.2023 у справі №927/909/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

На підставі постанови слідчого СВ Чернігівського РУ поліції ГУНП в Чернігівській області за матеріалами досудового розслідування (№42021272010000042 від 29.04.2021) ГУ ДПС у Київській області проведено дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВКФ «Промкомплект» щодо наявності ознак правопорушень, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або інших правопорушень за період з 01.01.2013 по 31.06.2023, про що складено висновок аналітичного дослідження від 10.08.2023 №33/10-36-08-02-25/24213675 (т. 1 а. с. 54-72).

За результатами дослідження ГУ ДПС у Київській області встановлено, що ТОВ «ВКФ «Промкомплект» оформлено фінансово-господарські операції з реалізації піску в загальній кількості 350 848,307 тонн без законного його придбання або видобування, тобто без підтвердження законного джерела походження такого піску, які мають ознаки операцій з активами (пісок річковий), одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також дії, спрямовані на приховання чи маскування незаконного походження таких активів, що вказує на наявність знак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинних шляхом. Загальна сума легалізованих активів (піску) складає 66 898 364,82 грн.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні - начальника Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) обласної прокуратури Дарією Лук'янець від 01.12.2023 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні №42021272010000042 від 29.04.2021, що містяться в документах, вказаних у цій постанові (т. 1 а.с. 90-91).

Любецька селищна рада у листі від 21.12.2023 №02-09/1695, адресованому Чернігівській обласній прокуратурі, зазначила про те, що ТОВ ВКФ «Промкомплект» та ТОВ «Авто-Сіті-Бас» не звертались до Любецької селищної ради щодо надання останнім дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення (т. 1 а.с. 86).

Постановою ст. слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Чернігівській області І.І. Крічфалушієм від 19.04.2024 кримінальне провадження, відомості щодо якого 29.04.2021 внесено до ЄРДС за ч. 1 ст. 240, ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 254, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 191 КК України, закрито в частині ч. 1 ст. 240, ч. 2 ст. 240 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю кримінальних правопорушень (т. 3 а.с. 194-195).

Законність прийнятого рішення про закриття кримінального провадження в частині ст. 240 КК України перевірено 26.04.2024 прокурором Д. Лукянець, підстав для скасування не встановлено, про що зроблено відмутку на постанові від 19.04.2024.

У постанові від 19.04.2024 зазначено, що в ході досудового розслідування ст. слідчий встановив таке:

- відповідно до державного акта №БО44221 на земельну ділянку несільськогосподарського призначення ПО «Комбінат» Мінатоменерго СССР, м. Славутич, для будівництва бази маломірного флоту на 2000 суден, комплексно-спортивної бази, кар'єру піску «Якорь», УРСР Ріпкинського виконавчого комітету районної ради депутатів за землекористувачем закріплено 208,9 га землі (відповідно до схеми встановлено наявність кар'єру піску «Якорь» ДСП «ЧАЕС» в кількості 92,9 га та 116,0 га інших земель) закріплено в безстрокове і безоплатне користування. Земля надана для будівництва об'єктів в м. Славутич;

- згідно з розпорядженням Ріпкинської РДА №71 від 15.02.2008 припинено з 01.11.2007 року право постійного користування, яке виникло згідно з рішенням виконкому районної ради від 12.12.1988 та державного акта №БО44221 на земельну ділянку несільськогосподарського призначення ДСП «Чорнобильська АЕС» на території Неданчицької сільської ради для будівництва об'єктів м. Славутич загальною площею 92,9 га, піски, за рахунок земель запасу вищезазначеної сільської ради без пред'явлення вимог щодо подальшої рекультивації; передано земельну ділянку площею 92,9 га, в тому числі 92,9 га піски, яка надавалась за рахунок земель запасу до земель запасу Неданчицької сільської ради;

- у 2008 та у 2009 роках комісією ДСП «Чорнобильська АЕС» проведено інвентаризацію майна, у ході якої виявлено несанкціонований відбір піску в урочищі «Якір», який перебував на позабалансовому рахунку ДСП «ЧАЕС»;

- у даному випадку пісок є предметом цивільно-правових відносин і його видобування проводилось під час будівництва м. Славутича, тому не може бути предметом дослідження як корисна копалина чи частина надр;

- в ДНВП «Геоінформ України» отримано відповідь про те, що земельні ділянки, на яких розташований пісок, не пересікаються з Неданчицьким родовищем пісків;

- таким чином, у ході досудового розслідування не були підтверджені обставини, які свідчили про вчинення службовими особами, у тому числі ТОВ ПКФ «Промкомплект» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 240 КК України.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор стверджує, що оспорюваний договір суперечить положенням Кодексу України про надра, укладений за відсутності належного обсягу цивільної дієздатності, порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави, а тому відповідно до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України він підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. З огляду на це наявні також підстави для застосування наслідків недійсності спірного правочину - реституції шляхом зобов'язання відповідача-2 повернути до комунальної власності Любецької селищної ради пісок річковий у кількості 693851 тонни.

Обґрунтовуючи підстави для подання позову в інтересах держави в особі Любецької селищної ради, прокурор посилався на те, що внаслідок реалізації приватними суб'єктами господарювання піску - корисної копалини місцевого значення та використання її без отримання відповідних погоджень з уповноваженими органами державної влади чи місцевого самоврядування, державний та місцевий бюджети недоотримують значні надходження. Пісок як корисна копалина та природний ресурс знаходиться на території Любецької територіальної громади і належить їй на праві комунальної власності, крім того, саме до компетенції Любецької селищної ради відносяться повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною надр.

Відповідач-1 під час розгляду справи судом першої інстанції проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке:

- обставини та факт набуття відповідачем-1 права власності на річковий пісок досліджувалися судами та встановлені судовими рішеннями у справі № 815/8197/13-а, які набрали законної сили: а саме: постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 року. Зазначеними судовими рішеннями встановлені обставини щодо ряду правочинів, на підставі яких відповідач-1 набув право власності на 693 851 тони річкового піску;

- висновок аналітичного дослідження від 10.08.2023 року, на який посилається прокурор в обґрунтування своїх вимог, складений та погоджений службовими особами ГУ ДПС у Київській області, які не є судовими експертами, а отже цей висновок не є доказом в розумінні ГПК України;

- за відсутності доведеного факту вчинення саме відповідачем-2 кримінального правопорушення, який є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021272010000042, як і самого факту вчинення цього правопорушення у встановлений законом спосіб, доводи про порушення прав держави в особі Любецької сільської ради внаслідок укладення спірного договору між відповідачами є безпідставними та недоведеними;

- відповідач-1 також підтримує доводи відповідача-2, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неналежності, недопустимості та недостовірності доказів - матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за відсутності вироку у відповідному кримінальному провадженні;

- матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021272010000042 на теперішній час не спростовують, а навпаки підтверджують саме факт правомірності набуття права власності на річковий пісок спочатку відповідачем-1, а потім вже й відповідачем-2.

Відповідач-2 проти позову заперечував та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке:

- ані заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури, ані Любецька селищна рада не є тією зацікавленою особою у справі про визнання оспорюваного правочину недійсним на спірне рухоме майно (пісок річковий), оскільки на вказані особи не покладено законодавством повноваження щодо оскарження укладених договорів купівлі-продажу між юридичними особами приватного права;

- земельні ділянки, на яких розміщений пісок, знаходяться у власності ТОВ «АК «Дніпро-СЛ» з 2018 року та перебувають в оренді ФОП Карцева Віктора Вікторовича на підставі договору оренди земельних ділянок №1 від 31.10.2018. Більш того, 02.01.2019 пісок, який був придбаний відповідачем-2 у відповідача-1, був переданий на відповідальне зберігання ФОП Карцеву В.В., що підтверджується договором відповідального зберігання майна від 02.01.2019;

- за результатами укладання та виконання Договору відповідач-1 склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні. Прийняття податкових накладних, відображення їх у податковому обліку, проведення повної оплати за товар, а також його подальше використання, підтверджують отримання відповідачем-2 товару від відповідача-1;

- матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у господарському спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Належними ж доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності сторони по справі у цьому;

- висновок аналітичного дослідження від 10.08.2023, на який посилається прокурор в обґрунтування своїх вимог, не є належним доказом. У квітні місяці 2019 року ГУ ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка відповідача-2 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, і за результатами якої був складений Акт №317/10-36-14-12/24213675. В ході проведення податкової перевірки не було встановлено порушення відповідачем-2 податкового законодавства в частині взаємовідносин із відповідачем-1;

- компетентний орган - Державна служба геології та надр України у листі №6201/05-3/2-23 від 19.10.2023 підтвердив, що на спірних земельних ділянках відсутні будь-які родовища корисних копалин, що виключає їх видобування;

- спірний пісок не є корисною копалиною, а є товаром - об'єктом цивільного обороту;

- судами різних інстанцій та спеціалізації неодноразово встановлювався факт існування цивільно-правових відносин між юридичними особами на підставі договорів купівлі-продажу піску. Доказів, що зазначені договори є неукладеними, нікчемними чи недійсними, органом досудового розслідування надано не було;

- прокурор просить суд застосувати реституцію і лише стягнути з відповідача-2 на користь позивача майно, яке було передане відповідачем-1 на виконання оскаржуваного договору, проте не заявляє вимогу про повернення на користь відповідача-2 сплачених коштів;

- заявлені прокурором позовні вимоги не є пропорційними легітимній меті втручання у право мирного володіння майном.

Аналогічні за змістом заперечення проти позову викладені наразі відповідачем-2 в апеляційній скарзі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів не неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги прокуратури та відповідача-2 не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, Північний апеляційний господарський суд та Верховний Суд у даній справі, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 28.03.2024 про залишення позову прокурора без розгляду, дійшли висновку про наявність визначених законом підстав для представництва інтересів держави прокурором у цій справі.

Детальні мотиви таких висновків викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 та у постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у цій справі.

Водночас, виходячи з предмету та підстав заявленого у даній справі позову, колегія суддів зазначає, що першочерговому з'ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності у визначеного прокурором позивача порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів зі сторони відповідачів факт укладення спірного правочину.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Отже, у разі звернення до господарського суду, особа або в даному випадку прокурор, яким заявлено позов інтересах держави в особі Любецької селищної ради, має довести відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, що право або законний інтерес, за захистом якого він звернувся, порушується, не визнається або оспорююється відповідачами.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такий перелік способів захисту інтересів у Цивільному кодексі України не є вичерпним, оскільки ця стаття вміщує ще й припис про те, що «суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом».

Положення статті 20 Господарського кодексу України кореспондуються з наведеною нормою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач або у даному випадку прокурор повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення прав і охоронюваних законом інтересів позивача як особи, уповноваженої здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з'ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому має бути визначено, які саме права позивача порушено відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №911/1330/17, від 10.05.2018 у справі №902/835/17.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України правочин не може суперечити інтересам держави і суспільства, тому недодержання стороною (сторонами) в момент його вчинення вимог, установлених частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, є підставою для недійсності такого правочину.

У спеціальній частині третій статті 228 Цивільного кодексу України законодавець закріпив норму, згідно з якою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину, зокрема, інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (такий правовий висновок викладено в пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Частина третя статті 228 Цивільного кодексу України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як зазначає прокурор, за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №42021272010000042 було установлено підстави для вжиття заходів реагування представницького характеру - шляхом пред'явлення позову до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.11.2018 №32, укладеного між ТОВ «Авто-Сіті-Бас» та ТОВ ВКФ «Промкомплект».

Прокурор вважає, що на момент укладення оспорюваного договору відповідач-1 не мав у власності (розпорядженні) піску у кількості 693 851 тонн (що є предметом договору), а відтак не міг його відчужити, а відповідач-2 набути у власність цей пісок. На думку прокурора, відповідач-2 здійснює фактичне незаконне видобування піску та його реалізацію з інших ділянок, тобто оспорюваний правочин укладено фактично з метою легалізації видобутого піску та всупереч інтересам держави та суспільства.

Відповідно до розпорядження КМУ від 12.06.2020 №730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» до складу Любецької територіальної громади увійшла, зокрема, Неданчицька сільська рада Ріпкинського району.

Прокурор посилається на те, що внаслідок реалізації приватними суб'єктами господарювання піску - корисної копалини місцевого значення та використання її без отримання відповідних погоджень з уповноваженими органами державної влади чи місцевого самоврядування, державний та місцевий бюджети недоотримують значні надходження. Пісок як корисна копалина та природний ресурс знаходиться на території Любецької територіальної громади і належить їй на праві комунальної власності, крім того, саме до компетенції Любецької селищної ради відносяться повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною надр, що підтверджується змістом статей 16, 18-1, 26, 33, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якими органи місцевого самоврядування можуть виступати позивачами у справах, які стосуються захисту інтересів відповідних територіальних громад, та відповідно до яких саме територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю, природні ресурси, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Крім цього, статтею 10 Кодексу України про надра до компетенції сільських, селищних, міських і районних рад, і рад об'єднаних територіальних громад у сфері регулювання гірничих відносин відносяться питання, пов'язані, зокрема, із здійснення контролю за використанням та охороною надр.

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Неданчицької сільської ради від 10.06.2008 визнано право власності на безгосподарський пісок, який знаходиться на території сільської ради, а рішенням Неданчицької сільської ради від 05.08.2008 надано дозвіл КП «Дніпро» на укладання з ПП «Поліський вепр» договору купівлі-продажу піску, який знаходиться на території урочищ «Турець» та «Крива річка».

На підставі договорів купівлі-продажу від 06.08.2008 №1, 2 КП Неданчицької сільської ради «Дніпро» передало ПП «Поліський Вепр» пісок з ділянки урочища «Турець» у кількості 630 055,54 тонн та з ділянки урочища «Крива річка» у кількості 762 998,02 тонн.

Надалі набутий у власність ПП «Поліський вепр» пісок відповідно до договорів купівлі-продажу від 27.08.2024 №3, №4 був переданий ПП «Озерне-5», яке на підставі видаткових накладних №1 від 28.02.2013, №2 від 30.04.2013, №3 від 07.05.2013 передав ТОВ «Авто-Сіті-Бас» пісок річний просіяний загальною кількістю 74 810,0004 тонн.

27.11.2018 між ТОВ «Авто-Сіті-Бас» (Продавець) та ТОВ «ВКФ «Промкомплект» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №32, за умовами якого Продавець зобов'язується передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - пісок річковий в кількості 693 851 тонна у строки, визначені Договором. Продавець свідчить, що Товар належить йому на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу №3/12 від 03.12.2012, який знаходиться на Придніпровській та Кривореченській ділянках, що розташовані на землях запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Тобто, із вказаних документів вбачається невідповідність кількості придбаного відповідачем-1 піску та надалі проданого відповідачу-2, що й стало підставою вважати, що останній фактично здійснює незаконний видобуток піску, а оспорюваний договір був укладений з метою «легалізації» такого видобутку.

Зазначені обставини встановлені на підставі матеріалів кримінального провадження №42021272010000042.

При цьому суд відхиляє заперечення скаржника (відповідача-2) стосовно того, що матеріали кримінального провадження за відсутності вироку не є належними доказами у цій справі, оскільки законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні правові висновки наведені у пункті 65 постанови Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №910/114/19 та враховані судом при вирішенні спору в даній справі у відповідності до положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно доводів відповідача-2 про те, що правомірність набуття ним у власність піску в кількості 693 851 тонна за договором купівлі-продажу №32 від 27.11.2018 підтверджується наданими ним до матеріалів справи видатковими накладними, актом приймання-передачі, складеними та зареєстрованими податковими накладними, платіжними дорученнями, які свідчать про виконання правочину (передачу майна, проведення повного розрахунку, виконання податкових зобов'язань), тобто спричинення реальних змін майнового стану господарюючих суб'єктів - відповідачів у справі, й відсутність у нього ознак фіктивності, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, прокурор у позовній заяві не заявляв вимогу про визнання договору купівлі-продажу №32 від 27.11.2018 недійсним з підстав його фіктивності у порядку статті 234 Цивільного кодексу України, а тому усі спростування скаржника з цього приводу (доведення відсутності ознак фіктивності) не стосуються предмету доказування в даній справі.

По-друге, під час розгляду справи №927/37/24 відсутні підстави для застосування норм податкового законодавства та судової практики з податкових спорів щодо реєстрації податкових накладних, складених між відповідачами та сторонами договору купівлі-продажу від 27.11.2018 №32, на яку посилається в апеляційній скарзі відповідач-2. Наведення ТОВ «ВКФ «Промкомплект» в апеляційній скарзі доводів щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій на виконання договору купівлі-продажу від 27.11.2018 №32 не можуть свідчити про законність їх дій безпосередньо при укладенні договору, оскільки за частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, а, як зазначено судом вище, станом на момент укладення оспорюваного Договору існувала невідповідність кількості придбаного відповідачем-1 піску та надалі проданого відповідачу-2, а тому надані відповідачем-2 докази не спростовують доводів, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

Разом із тим, із наданих прокурором матеріалів кримінального провадження №42021272010000042 вбачається, що досудове розслідування здійснювалось за фактом незаконного видобутку невідомими особами піску в урочищі «Якір».

У ході досудового розслідування здійснювалась перевірка такого видобутку, у тому числі і відповідачем-2, проте за результатами розслідування слідчим встановлено, що у даному випадку пісок є предметом цивільно-правових відносин і його видобування проводилось під час будівництва м. Славутича, тому він не може бути предметом дослідження як корисна копалина чи частина надр; земельні ділянки, на яких розташований пісок, не пересікаються з Неданчицьким родовищем пісків.

Зазначене відображено у постанові ст. слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Чернігівській області І.І. Крічфалушія від 19.04.2024, якою кримінальне провадження, відомості щодо якого 29.04.2021 внесено до ЄРДС за ч. 1 ст. 240, ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 254, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 191 КК України, закрито в частині ч. 1 ст. 240, ч. 2 ст. 240 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю кримінальних правопорушень (т. 3 а.с. 194-195).

Законність прийнятого рішення про закриття кримінального провадження в частині ст. 240 КК України перевірено 26.04.2024 прокурором Д. Лук'янець, підстав для скасування не встановлено, про що зроблено відмітку на постанові від 19.04.2024.

Отже, у ході досудового розслідування не були підтверджені обставини, які свідчили про вчинення службовими особами, у тому числі ТОВ ПКФ «Промкомплект» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 240 КК України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Так, із рішень Неданчицької сільської ради слідує, що у 2008 році рада визнала право власності на безгосподарський пісок, який знаходиться на землях запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області в урочищах «Турець» та «Крива річка».

Водночас із наданих учасниками справи доказів слідує, що пісок знаходиться на земельних ділянках, які перебували в оренді у ФОП Карцева В. В., при цьому факту безпосереднього видобутку відповідачем-2 піску у ході досудового розслідування не було встановлено.

Отже, більш вірогідним, з огляду на наведені у постанові про закриття кримінального провадження №42021272010000042 обставини, є те, що пісок належить ДСП «Чорнобильська АЕС», аніж видобутий саме відповідчаем-2 і саме на землях Любецької селищної ради.

З огляду на зазначене колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, доходить висновку, що прокурор не довів ані факту здійснення відповідачем-2 незаконного видобутку піску, ані його здійснення саме на території Неданчицької сільської ради, (яка увійшла до складу Любецької селищної ради), оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження, які стали підставою для подання цього позову, досудове розслідування здійснювалось щодо факту незаконного видобутку в урочищі «Якір», яке не знаходиться на території Неданчицької сільської ради.

Підставами позовних вимог по суті є «легалізація» придбаного відповідачем-2 у відповідача-1 товару - піску, якого у останнього фактично не було, а відповідач-2 отримав його з інших джерел.

Разом із тим, такі доводи прокурора жодним чином не доводять порушеного права саме Любецької селищної ради, яка не є правоохоронним або контролюючим органом у таких правовідносинах по відношенню до відповідачів, а завдання будь-якої шкоди безпосередньо Любецькій селищній раді, як вже виснувано судом, такими діями відповідачів прокурором не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що прокурор не довів наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним у зв'язку з порушення майнових прав саме Любецької селищної ради (яка визначена позивачем у справі) при укладенні оспорюваного договору, що є безумовною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму «Промкомплект» повернути до комунальної власності Любецької селищної ради пісок річковий у кількості 693851 тони, який знаходиться на Придніпровській ділянці обсягом 312352 тони та Кривореченській ділянці обсягом 381499 тон, що розташовані на землях запасу Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (на даний час Любецька селищна рада Чернігівського району) також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору.

Доводи апеляційної скарги прокурора зазначених обставин не спростовують.

Водночас, виходячи з установлених судом обставин, відсутні підстави й для задоволення апеляційної скарги відповідача-2 шляхом виключення з його мотивувальної частини наступних абзаців: «Невідповідність кількості придбаного відповідачем-1 піску та надалі проданого відповідачу-2 стала підставою вважати, що останній фактично здійснює незаконний видобуток піску, а оспорюваний договір був укладений з метою «легалізації» такого видобутку», «зазначені обставини були встановлені на підставі матеріалів кримінального провадження №42021272010000042», «Отже, більш вірогідним є те, що пісок належить ДСП «Чорнобильська АЕС», аніж видобутий саме відповідачем-2 і саме на землях Любецької селищної ради», «Підставами позовних вимог по суті є «легалізація» придбаного відповідачем-2 у відповідача-1 товару - піску, якого у останнього фактично не було, а відповідач-2 отримав його з інших джерел».

Що ж до прохання відповідача-2 викласти мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в редакції мотивувальної частини його апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції, по-перше, зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, по-друге, дослідивши зміст мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, колегія суддів доходить висновку, що остання повністю відповідає вимогам норм процесуального права, судом при прийнятті рішення належним чином з'ясовані всі обставини, що мають значення справи, встановлено факт відсутності порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судом першої інстанції обставин даної справи та обґрунтування судового рішення про відмову в задоволенні позову, судова колегія вважає, що Господарським судом Чернігівської області належним чином виконано обов'язок щодо обґрунтування своїх висновків, а також з достатньою ясністю зазначено підстави, на яких ґрунтується оскаржуване рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Заперечення скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційні скарги Чернігівської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області у даній справі підлягає залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Чернігівської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» на рішення Господарського суду міста Чернігівської області від 12.12.2024 у справі №927/37/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Чернігівської області від 12.12.2024 у справі №927/37/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Матеріали справи №927/37/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2025.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова