вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" травня 2025 р. Справа№ 911/3295/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Чайка»
на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025
та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ»
на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2025
у справі № 911/3295/24 (суддя А.Р. Ейвазова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ»
до Державного підприємства «Чайка»
про стягнення 94 733,8 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» (далі також - Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Чайка» (далі також - Підприємство) про стягнення 94 733,8 грн основного боргу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.02.2025 у справі №911/3295/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «ЧАЙКА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» 94733,8 грн заборгованості, а також 2422,40 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей ст.ст.173 - 175, 193, 306, 307, 308, 311 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), ст.ст. 526, 530, 610, 612, 909 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), положеннями Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі також - Правила) та встановленими судом обставинами здійснення Товариством перевезення вантажу, переданого за товарно-транспортними накладними від 23.09.2022 №ВА-ВЕ000240, №ВА-ВЕ000241 у кількості 49,86 тонн та відсутністю доказів оплати таких послуг.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2025 у справі № 911/3295/24 клопотання Державного підприємства «ЧАЙКА» про зменшення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, зменшено розмір витрат до 7 000,00 грн. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» щодо покладення на Державне підприємство «ЧАЙКА» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 473,38 грн задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «ЧАЙКА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» 7 000,00 грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги. Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2 473,38 грн покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ».
Додаткове рішення суд першої інстанції обґрунтував нормами ст.ст. 126, 129 ГПК України, а також відповідністю розміру суми, задоволеної судом критеріям реальності та розумності витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 10.02.2025, Державне підприємство «Чайка» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Підприємство посилається на неправильне застосування судом ст. 181 ГК України, ст.ст. 632, 638 ЦК України, а також залишення поза увагою обставин, що мають суттєве значення для розгляду спору по суті, а саме, відсутність у договорі умов щодо вартості послуг, непідписання сторонами специфікації та актів виконаних робіт з узгодженою вартістю послуг. Підкреслює, що сторони не дійшли згоди про таку умову як ціна договору. Судом також залишено поза увагою, що рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2024 у справі №911/2674/23, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про те, що між сторонами не відбулось погодження вартості надання послуг з перевезення за договором №09/2022.
З посиланням на постанову Верховного Суду у справі №910/4994/18 від 05.07.2019 зауважує, що сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025 у справі № 911/3295/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Також, не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким задовольнити вимоги в частині відмови в стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2473,38 грн.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство вказує на неправильне застосування судом норм процесуального права, а саме, ст.ст. 126, 129 ГПК України. Судом не враховано те, що справа № 911/3295/24 не є типовою і простою. Саме у зв'язку з цим, Позивачем подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін, яке було задоволено судом. Також, розгляд справи потребував дослідження великого обсягу документів, положень законодавства, судової практики, з огляду на категорію та суть спору, а ціна професійної правничої допомоги в сумі 9 473,38 грн, за доводами Товариства, є занизькою для таких послуг та фактично визначена, виходячи з ціни позову у справі № 911/3295/24.
Судом також не враховано, що час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами, що зазначено в постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21.
Оскільки повний текст рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025 у справі № 911/3295/24 було виготовлено лише 03.03.2025, тобто протягом 21 дня (14 робочих днів), це додатково свідчить, що справа є нетиповою і складною.
Крім цього, підкреслює, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість, саме на сторону, яка заявляє на зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Докази невідповідності витрат ТОВ «Трейдсістемсекспорт» на правову (правничу) допомогу фактично наданим послугам, за доводами Товариства, відсутні.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2025 у справі № 911/3295/24 та призначено розгляд скарги на 01.05.2025. Державному підприємству «ЧАЙКА» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 17 квітня 2025 року. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3295/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» до Державного підприємства «ЧАЙКА» про стягнення 94 733,80 грн.
10.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства «Чайка» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Оскільки в провадженні Північного апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2025 у справі №911/3295/24, розгляд якої призначено на 01.05.2025, колегія суддів дійшла висновку про доцільність спільного розгляду зазначеної апеляційної скарги з апеляційною скаргою Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025 у справі № 911/3295/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025 у справі № 911/3295/24. Призначено спільний розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2025 та Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025 у справі № 911/3295/24 на 01.05.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 02 травня 2025 року.
Також, 16.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства «Чайка» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства, у якому Підприємство просить залишити додаткове рішення суду без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає висновки суду першої інстанції, викладені у додатковому рішенні мотивованими та такими, що відповідають нормам ст. ст. 126, 129 ГПК України.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. Проти апеляційної скарги на додаткове рішення представник відповідача заперечив із підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги відповідача на рішення суду не визнав, вважає їх безпідставними та необгрунтованими, просив відмовити у її задоволенні, натомість підтримав вимоги апеляційної скарги, поданої на додаткове рішення суду.
01.05.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Також, обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2025, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо апеляційної скарги Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.09.2022 між ДП «Чайка» (далі - замовник) та ТОВ «Трейдсістемсекспорт» (далі перевізник) укладено договір №09/2022 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені (а.с.7-8, далі - договір).
Відповідно до положень п.п.1.1, 1.2, 1.4, 1.6 договору: замовник зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а перевізник приймати їх за номенклатурою і в обсягах, обумовлених цим договором (згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору); перевізник виконує для замовника перевезення вантажів вантажними автомобілями; перевізник зобов'язаний виконувати перевезення, а замовник має забезпечити приймання та відпуск вантажів протягом строку, зазначеного у специфікаціях; договірна орієнтовна вартість транспортних послуг за цим договором обумовлюється специфікаціями, що є невід'ємною частиною даного договору.
В силу положень п.2.1 договору: перевезення вантажів виконуються перевізником на підставі заявок, що подає замовник у письмовому вигляді не пізніше 16 години дня, що передує дню перевезення; у разі термінового перевезення вантажів за згодою перевізника замовник подає заявку в той самий день; за узгодженням із перевізником заявка на перевезення вантажів може бути подана телефоном або по факсу із повідомленням усіх потрібних відомостей.
Як визначено пп.2.3.3 п.2.3 договору, замовник зобов'язаний забезпечувати своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів та документів на вантаж, що перевозиться.
Згідно з п.п.3.1-3.3 договору: розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, визначаються сторонами специфікацією довільної форми, що є невід'ємною частиною договору; розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом перерахування замовником належної суми коштів на розрахунковий рахунок перевізника за виконану роботу відповідно до виставлених рахунків не пізніше трьох банківських днів після отримання рахунка; оплата здійснюється в наступному порядку: 80% від загальної суми - за наявності сканкопій правильно оформлених бухгалтерських документів (договір, специфікація, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, товарно-транспортна накладна на завантаження товару та товарно-транспортна накладна на розвантаження товару, засвідчені підписом та печаткою перевізника); 20% від загальної суми - за наявності оригіналів вищеперерахованих документів.
Термін дії договору, як визначено положеннями його п.5.1, встановлюється з 01.09.2022 по 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за договором.
Додатком №1 до договору сторони узгодили форму протоколу погодження цін (а.с.9).
На підтвердження виконання зобов'язань з перевезення товару на підставі укладеного договору, його завантаження та відвантаження, а також оплати послуг з перевезення відповідачем, позивач надав товарно-транспортні накладні за вересень 2022 року, які підписані відповідачем, рахунки на оплату щодо послуг з перевезення вантажу, що виставлені позивачем та платіжні інструкції в підтвердження факту оплати відповідачем послуг, а саме:
- ТТН від 13.09.2022 №311 щодо перевезення врожаю кукурудзи 2021 року масою 24,140т (вантажовідправник - ДП «Чайка», пункт завантаження - ТОВ «Волиця-Агро», України, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 66, до пункту розвантаження - Одеський морський торговельний порт, Олімпекс Купе, (а.с.11-12); рахунок на оплату від 16.09.2022 №23 на загальну суму 45 827,90грн щодо оплати послуг з перевезення кукурудзи у кількості 24,12т на підставі договору від 01.09.2022 №09/2022 за маршрутом Київська обл., м. Біла Церква Одеський морський торговельний порт (а.с.13); платіжна інструкція від 23.09.2022 №9558 на суму 45 827,90грн (платник - ДП «Чайка», отримував - ТОВ «Трейдсістемсекспорт», призначення платежу - «за вантажні перевезення зг.рах.№23 від 16.09.2022» (а.с.14);
- ТТН від 14.09.2022 №060485 щодо перевезення врожаю кукурудзи 2021 року масою 26,640т (вантажовідправник - ДП «Чайка», пункт завантаження - ТОВ «Волиця-Агро», України, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 66, пункт розвантаження - Одеський морський торговельний порт, Олімпекс Купе) (а.с.15-16)
- ТТН від 14.09.2022 №240697 щодо перевезення врожаю кукурудзи 2021 року масою 24,120т (вантажовідправник - ДП «Чайка», пункт завантаження - ТОВ «Волиця-Агро», України, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 66; пункт розвантаження - Одеський морський торговельний порт, Олімпекс Купе) (а.с.17-18);
- ТТН від 14.09.2022 №141217 щодо перевезення врожаю кукурудзи 2021 року масою 25,520т (вантажовідправник - ДП «Чайка», пункт завантаження - ТОВ «Волиця-Агро», України, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 66, пункт розвантаження - Одеський морський торговельний порт, Олімпекс Купе) (а.с.19-20);
- ТТН від 13.09.2022 №ВА-ВЕ000213 щодо перевезення врожаю кукурудзи 2021 року масою 24,620т (вантажовідправник -ДП «Чайка», пункт завантаження - ТОВ «Волиця-Агро», України, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 66, пункт розвантаження - Одеський морський торговельний порт, Олімпекс Купе) (а.с.21-22);
- рахунок на оплату від 17.09.2022 №22 на загальну суму 191 861,59 грн щодо оплати послуг перевезення кукурудзи у кількості 100,98 т на підставі договору від 01.09.2022 №09/2022 за маршрутом Київська обл., м. Біла Церква Одеський морський торговельний порт (а.с.23);
- платіжна інструкція від 23.09.2022 №9557 на суму 191 861,59 грн (платник - ДП «Чайка», отримував - ТОВ «Трейдсістемсекспорт», призначенням платежу - «за вантажні перевезення зг.рах.№22 від 17.09.2022» (а.с.24).
ДП «Чайка» звернулось з листом-заявкою від 23.09.2022 №20-22/699 до ТОВ «Волиця-Агро» з проханням здійснити 23.09.2022 відвантаження автотранспортом врожаю кукурудзи 2021 року в кількості 50т (а.с.25). Додатком до вказаного листа визначено відомості щодо: переліку автомобільного транспорту, марки авто та Д.Н.З. водія та перевізника - ТОВ «Трейдсістемсекспорт» (а.с.26).
Щодо прийняття вантажу на виконання відповідної заявки складено товарно-транспортні накладні, підписані відповідачем - вантажовідправником та перевізником - позивачем, а позивачем одноособово підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг), а також виставлено рахунок на оплату, а саме:
- ТТН від 23.09.2022 №ВА-ВЕ000240 щодо перевезення врожаю кукурудзи 2021 року масою 24,360 т (вантажовідправник - ДП «Чайка», пункт завантаження - ТОВ «Волиця-Агро», України, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 66, пункт розвантаження - Одеський морський торговельний порт, Олімпекс Купе) (а.с.27-28);
- ТТН від 23.09.2022 №ВА-ВЕ000241 щодо перевезення врожаю кукурудзи 2021 року масою 25,620 т (вантажовідправник - ДП «Чайка», пункт завантаження - ТОВ «Волиця-Агро», України, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 66, пункт розвантаження - Одеський морський торговельний порт, Олімпекс Купе) (а.с.29-30);
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.09.2022 №25 щодо оплати послуг перевезення кукурудзи у кількості 49,86 т на підставі договору від 01.09.2022 №09/2022 (за маршрутом Київська обл., м. Біла Церква Одеський морський торговельний порт) на суму 94 733,80 грн, який підписаний лише позивачем (а.с.31);
- рахунок на оплату від 26.09.2022 №25 у сумі 94 733,80 грн щодо оплати послуг з перевезення кукурудзи у кількості 49,86 т на підставі договору від 01.09.2022 №09/2022 за маршрутом Київська обл., м. Біла Церква Одеський морський торговельний порт (а.с.32).
Щодо відповідної операції - надання послуг з перевезення за договором позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну від 26.09.2022 №25 на суму 94 733,80 грн (а.с.33), що підтверджується квитанцію від 13.09.2024 про реєстрацію податкової накладної №9314948842 (а.с.34).
19.09.2024 позивач направив відповідачу лист від 18.09.2024 б/н щодо оплати вартості послуг з перевезення вантажу у розмірі 94 733,80 (а.с.35-36). До вказаного відправлення позивач долучив: оригінал рахунку на оплату №25 від 26.09.2022 на суму 94733,80 грн з ПДВ; оригінал акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №25 від 26.09.2022; копію договору від 01.09.2022 №09/2022 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні з додатками; копію податкової накладної від 26.09.2022 №25 з відомостями щодо реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних; копію товарно-транспортної накладної від 23.09.2022 №ВА-ВЕ000240 на завантаження та розвантаження); копію товарно-транспортної накладної від 23.09.2022 № ВА-ВЕ000241 на завантаження та розвантаження.
У якості доказів направлення зазначеного листа з додатками надано поштову накладну №0916100894739 та опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною (а.с.37-38). Відповідне відправлення, як свідчить інформація з вебсайту АТ «Укрпошта», 26.09.2024 вручено відповідачу (а.с.39).
Доказів підписання акту здачі-приймання відповідачем або висловлення ним заперечень щодо обсягу, якості наданих послуг не надано.
Водночас, Підприємство також не здійснило оплату наданих Товариством послуг з перевезення на загальну суму 94 733,80 грн.
Предметом спору у справі, що переглядається, є наявність у відповідача обов'язку перед позивачем розрахуватись за послуги з перевезення вантажу, переданого за ТТН від 23.09.2022 №ВА-ВЕ000240, №ВА-ВЕ000241.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно встановив, що укладений між позивачем та відповідачем договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені є підставою для виникнення у таких сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Враховуючи зміст зобов'язань сторін за відповідним договором, суб'єктний склад його сторін (замовник та перевізник), предмет договору - перевезення вантажу автомобільними дорогами за заявками відповідача, укладений сторонами договір є договором, який визначає загальні умови зобов'язань з перевезення вантажів, що виникають при поданні заяви відповідачем та прийняття її позивачем до виконання та містять істотні умови перевезення.
Так, в силу положень ч.ч. 1-3, 6 ст. 306 ГК України: перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі; перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту; відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Частиною 3 ст. 909 ЦК України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Як визначено ч.ч. 1, 5 ст. 308 ГК України: вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування; про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.
Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (ч.1 ст.311 ГК України).
Взаємовідносини сторін, що виникли на підставі договору перевезення вантажу автомобільним транспортом також регулюються Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363.
Згідно з п.1 Правил дано визначення термінів та понять, які вживаються у наступному значенні: договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Аналогічні визначена закріплені в ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Як визначено п.10.1 Правил, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками або за разовими договорами.
Пунктом 11.1 Правил передбачено, що: основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил; товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Відповідно до п.11.3 Правил №363: товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках; замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Враховуючи вказані положення законодавства, на Підприємство як на вантажовідправника, який подав заявку для перевезення вантажу, покладаються обов'язок щодо складання перевізного документу товарно-транспортної накладної, у той самий час, Товариство, як перевізник за договором, зобов'язаний, у разі дотримання вантажовідправником правил пакування, передання обумовленого сторонами товару для перевезення, належного формування супроводжуючих документів, прийняти такий вантаж та здійснити його перевезення до пункту призначення у передбачуваний сторонами строк.
Матеріалами справи підтверджується, що Підприємство звернулось до ТОВ «Волиця-Агро» щодо відвантаження зерна кукурудзи, яке у подальшому передано Товариству для перевезення за ТТН №ВА-ВЕ000240, №ВА-ВЕ000241.
Колегія суддів також враховує, що Підприємство у заявах по суті не заперечує замовлення перевезення, передачу такого вантажу позивачу та виконання ТОВ «Трейдсістемсекспорт» свого обов'язку з прийняття такого товару та доставлення його до пункту призначення.
Отже, суд першої інстанції мотивовано виснував, що у даній справі встановлено факт здійснення позивачем перевезення вантажу, переданого за товарно-транспортними накладними від 23.09.2022 №ВА-ВЕ000240, №ВА-ВЕ000241 у кількості 49,86 т, тобто належно виконало взяті на себе зобов?язання.
Судом першої інстанції також правильно наголошено на відсутності підстав вважати, що здійснення перевезення вантажу здійснено без узгодження вартості такої послуги.
Так, відповідно до п.14.1 Правил, форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів.
Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних (п.14.4 Правил).
Сторонами договору в п.3.1 узгоджено, що вартість послуг з перевезення вантажу визначатиметься сторонами специфікацією у довільній формі, а розрахунок за такі послуги, як закріплено п.3.2 договору, здійснюватиметься замовником на підставі виставлених рахунків.
Дійсно, сторонами у письмовій формі не була узгоджена специфікація, як передбачено договором, якою б визначалась вартість послуг з перевезення вантажу, водночас, відсутність складеної сторонами специфікації у письмовій формі не є підставою вважати, що сторонами не узгоджено вартість перевезення.
Так, після підписання сторонами договору відповідач замовив, а позивач виконав перевезення вантажу на загальну суму 237 689,49 грн, що підтверджується складеними ТТН від: 13.09.2022 №311, 14.09.2022 №060485, 14.09.2022 №240697, 14.09.2022 №141217, 13.09.2022 №ВА-ВЕ000213. Щодо оплати відповідних послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату від 16.09.2022 №23, 17.09.2022 №22, які повністю оплачені відповідачем.
При цьому, рахунки на оплату від 16.09.2022 №23, 17.09.2022 №22, на підставі яких за договором проводиться оплата перевезення, містять посилання на договір «від 01.09.2022 №09/2022», а також ціну без ПДВ за одну тону перевезення вантажу 1 583,33грн без ПДВ.
Оплачуючи рахунки відповідач у призначенні платежу посилався на них, отже погодився з ціною таких послуг за відповідним маршрутом перевезення, яке здійснювалось на умовах договору від 01.09.2022 №09/2022. Тобто фактично Підприємство своїми діями з оплати виставлених Товариством рахунків погодило ціну договору. Такі дії Підприємства не суперечать ні вимогам чинного цивільного законодавства, ні умовам договору, оскільки договором не погоджено умов за якими непідписання специфікації унеможливлює здійснення перевезення або ж припиняє дію договору.
За викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність специфікації як окремого документу, яким би сторони визначали вартість послуги з перевезення вантажу відповідним маршрутом, не вказує на те, що ціна послуги з перевезення вантажу зерна кукурудзи за маршрутом: пункт завантаження -: ТОВ «Волиця-Агро», України, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 66; пункт розвантаження - Одеський морський торговельний порт, Олімпекс Купе залишилась непогодженою.
Як уже було зауважено, відповідач замовив послугу, а позивач - виконав перевезення за замовленням (заявкою) відповідача, позивач виставив у рахунках вартість відповідної послуги з розрахунку 1 583,33грн без ПДВ за одну тону, а відповідач - оплатив таку послуги за вказаною ціною.
Відповідно, оплативши послугу з перевезення вантажу кукурудзи за відповідним маршрутом, відповідач погодився на надання послуг з перевезення за такою ціною. При цьому, у даній справі відповідач не довів, що після узгодження такої ціни послуги з перевезення зерна кукурудзи за відповідним маршрутом відповідно до укладеного договору сторони за домовленістю змінили таку ціну.
У зв?язку з викладеним, колегія суддів відхиляє доводи Підприємства про те, що сторони не погодили ціну договору, а також про неправильне застосування судом норм ст. 638 ЦК України щодо укладеності спірного договору. Враховуючи, що сторони фактично виконали умови укладеного між ними договору, у суду відсутні підстави вважати такий договір неукладеним.
Крім того, не підписання відповідачем акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.09.2022 №25 при реальному наданні відповідних послуг не є відкладальною умовою, яка звільняє ДП «Чайка» від зобов'язання оплатити вартість наданих йому послуг з перевезення вантажу.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки матеріалами справи підтверджується належне виконання Товариством зобов?язань з перевезення вантажу за заявкою Підприємства, передане ним перевізнику за ТТН №ВА-ВЕ000240, №ВА-ВЕ000241 від 23.09.2022, натомість Підприємство не здійснило оплату наданих послуг у погоджений п. 3.3 договору строк, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог.
Безпідставними є посилання Підприємства на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2024 у справі №911/2674/23, яке набрало законної сили, та у якому суд дійшов висновку про те, що між сторонами не відбулось погодження вартості надання послуг з перевезення за договором №09/2022.
За змістом ст.75 ГПК України, преюдиційного значення набувають факти, встановлені судовими рішеннями, а не висновки судів.
Колегія суддів також відхиляє посиланням Підприємства на постанову Верховного Суду у справі №910/4994/18 від 05.07.2019. Зокрема, у постанові зауважено, що сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій. Натомість, до уваги мають братись усі обставини у сукупності, які підтверджують або ж спростовують факт реальності господарської операції.
У справі, що переглядається, Підприємство не заперечує факт здійснення Товариством господарської операції, а саме, - надання послуги з перевезення вантажу за заявкою Підприємства. Натомість, не погоджується з вартістю такої операції. Отже, наведена постанова ВС не є релевантною до спірних правовідносин сторін.
Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2025.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Як убачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані докази, частина з яких подана позивачем до закінчення дослідження доказів, а частина - після ухвалення судом рішення у даній справі, оскільки станом на момент проголошення такого рішення, таких доказів не існувало, а саме:
договір від 24.11.2023 б/н про надання послуг з правової (правничої) допомоги, укладений між позивачем (далі клієнт) та Адвокатським бюром «Ярослава Шпортило (далі АБ, адвокатське бюро) (а.с.42-48; далі договір);
протокол узгодження договірної ціни від 30.10.2024, що є додатком №1 договору (а.с.49; далі протокол);
ордер АІ №1764553 від 06.12.2024, виданий АБ на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Шпортило Я.І. (а.с.50);
опис послуг від 29.11.2024, що надаються АБ (а.с.41; далі опис послуг);
акт приймання-передачі послуг від 11.02.2025 №3 до договору про надання послуг з правової (правничої) допомоги від 24.11.2023 (а.с.167; далі - акт);
рахунок-фактура від 11.02.2025 №СФ-0000002 на суму 9 473,38грн (а.с.168; далі - рахунок);
платіжна інструкція від 11.02.2025 №457 на суму 9 473,38грн (а.с.169-170).
Так, відповідно до п.1.1 договору АБ зобов'язується надавати послуги з правової (правничої) допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити такі послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як визначено п.2.3 договору, АБ, на підставі звернення (усного, письмового) клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання послуг з правової (правничої) допомоги, зокрема, в силу пп.2.3.5, 2.3.6 договору: представляє на підставі довіреності або ордера інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів; здійснює в суді від імені клієнта його процесуальні права та обов'язки; готує правову позицію, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування, що викладаються у заявах по суті справи, з процесуальних питань та направляються до суду й іншим учасникам справи, збирає докази на підтвердження правової позиції клієнта, в разі необхідності направляє адвокатські запити, формує попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс клієнт і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з п.3.7 договору, клієнт зобов'язаний компенсувати витрати, що фактично понесло АБ, пов'язані з виконанням доручення відповідно до умов розділу 4 договору.
В силу положень п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.8, 4.9 договору: плата за надання послуг з правової (правничої) допомоги складається з гонорару та компенсації витрат, пов'язаних з виконанням доручення; гонорар (форма винагороди) АБ залежить від складності, об'єму та часу, необхідного для виконання доручення клієнта, з урахуванням місяця надання послуг; гонорар сплачується незалежно від результату виконання доручення; ціна кожного виду послуги з надання правової (правничої) допомоги (гонорару) визначається окремо протоколом узгодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору та містить комерційну та конфіденційну інформацію; сплата гонорару за надані послуги з правової (правничої) допомоги здійснюється на умовах, визначених протоколом узгодження договірної ціни; АБ може направити акт приймання-передачі наданих послуг з надання правової допомоги (правничої) допомоги поштою; якщо протягом п'яти днів з моменту отримання акту на останній не буде зауважень, він вважається підписаним клієнтом, а сума такою, що підлягає сплаті клієнтом у строк, визначений п.4.8 договору.
Строк надання правової (правничої) допомоги (послуги) та строк дії договору починається з дати його підписання сторонами та закінчується 31 грудня 2023 року (п.7.1 договору).
У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік на умовах, визначених договором (п.7.3 договору).
Пунктом 1 протоколу визначено, що вартість послуги з представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції в межах однієї судової справи у відносинах, пов'язаних зі стягненням заборгованості за договорами, укладеними між клієнтом і його контрагентами, що включає проведення аналізу наданих клієнтом документів та матеріалів, підготовку, подачу позовної заяви або відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, підготовка та подача заперечення, пояснень, клопотань, заяв та інших процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта у суді складає 10% від ціни позову, але не більше 40 000 грн.
Відповідно до п.п.2-4 протоколу: оплата послуг з правової (правничої) допомоги (гонорару) здійснюється незалежно від результату розгляду судової справи та не залежить від часу витраченого на надання послуг; послуги вважаються належним чином наданими в момент винесення рішення у відповідній судовій інстанції по справі; оплата гонорару за надані послуги з правової (правничої) допомоги здійснюється клієнтом протягом п'яти днів з моменту направлення клієнту на електронну адресу, вказану в договорі, рахунку-фактури на оплату послуг; оплата послуг здійснюється на банківські реквізити, зазначені у договорі.
Вартість послуг, як вбачається з опису послуг, що надається АБ, складає 9 473,38 грн та включає в себе комплекс таких послуг: проведення аналізу, наданих клієнтом/позивачем документів та матеріалів, що стосуються договірних відносин між ТОВ «Трейдсістемсекспорт» та ДП «Чайка», надання пропозицій щодо можливості судового захисту інтересів; складання заяв по суті справи (позовна заява, розрахунок заборгованості, відповідь на відзив (у разі необхідності) та інші, що передбачені ГПК України); направлення заяв по суті справи іншим учасникам справи та подання їх суду; складання заяв з процесуальних питань, в тому числі попередній розрахунок судових витрат, опис послуг тощо; направлення заяв з процесуальних питань іншим учасникам справи та подання їх суду; участь у судових засіданнях у суді першої інстанції та надання усних пояснень, доводів та заперечень по суті справи (у разі необхідності); ознайомлення з матеріалами справи (у разі необхідності); отримання копії ухвал, рішення суду та інших документів (у разі необхідності).
Згідно акту АБ надало, а клієнт отримав послуги на загальну суму 9 473,38 грн, а саме: представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції в межах однієї судової справи у відносинах, пов'язаних зі стягненням заборгованості за договорами, укладеними між клієнтом і його контрагентами, що включає проведення аналізу наданих клієнтом документів та матеріалів, підготовку, подачу позовної заяви або відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, підготовка та подача заперечення, пояснень, клопотань, заяв та інших процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта у суді (911/3295/24).
Для оплати наданих послуг АБ виставило позивачу рахунок на суму 9 473,38 грн.
Відповідні послуги оплачені позивачем, про що свідчить платіжна інструкція від 11.02.2025 №457 на суму 9 473,38 грн.
Вирішуючи питання про наявність підстав для покладення на ДП «Чайка» витрат ТОВ «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» на професійну правничу допомогу, колегія суддів керується таким.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством складає 9 473,38 грн.
Матеріалами справи також підтверджується, що ДП «Чайка» скористалось своїм правом та подало у строк, встановлений судом, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому, зокрема, вказує на неспівмірність розміру таких витрат та вважає, що співмірним є лише 50% від заявленої суми витрат до якого просить зменшити розмір відповідних витрат.
Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства про покладення на Підприємство витрат на професійну правничу допомогу.
Так, суд першої інстанції наголосив, що витрати позивача на оплату таких послуг у заявленому розмірі не є розумними, дійсно необхідними, а розмір витрат на професійну допомогу не є співмірним із обсягом наданих послуг, складністю виконаної роботи, витраченим часом на надання відповідної допомоги, ціною позову.
Зокрема, вартість правової допомоги встановлена сторонами у твердій сумі та не залежить від обсягу наданих послуг/виконаних робіт та, як визначено п.2 додатку №1 до договору, не залежить від часу, витраченого на надання послуги. Між тим, як установлено ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом першої інстанції правильно наголошено на тому, що адвокат Шпортило Я.І., який надавав правову допомогу у даній справі позивачу - ТОВ «Трейдсістемсекспорт», також здійснював представництво інтересів такої особи у справі №911/2674/23 під час перегляду прийнятого рішення в суді апеляційної інстанції, у якій розглядався спір між тими самими сторонами, про той самий предмет, але з інших підстав. Отже, у справі № №911/2674/23 адвокат, який є представником позивача у даній справі, вже досліджував та аналізував більшу частину доказів, які надані у даній справі, тому вважати, що ним для представництва інтересів у даній справі витрачено занадто багато часу у суду підстав не має. При цьому, вступ представника позивача до участі у справі №911/2674/23 лише на стадії апеляційного провадження не свідчить про те, що представник позивача не здійснював огляд, оцінку та аналіз правовідносинам сторін, більшої частини доказів, які у справах є майже ідентичними. Так, для належного представництва ТОВ «Трейдсістемсекспорт» адвокату Шапортило Я.І. необхідно було ознайомитись з доказами, наданими у такій справі.
Подання ТОВ «Трейдсістемсекспорт» позову, відповіді на відзив не потребувала витребування додаткових доказів, до таких заяв по суті подано документи, що перебували у розпорядженні позивача та їх витребування адвокатом не здійснювалося; розгляд справи не потребував дослідження великого обсягу документів, положень законодавства, судової практики, з огляду на категорію та суть спору.
Загальна тривалість усіх засідань суду у даній справі становить біля 2 годин. При цьому, розгляд такої справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання, а лише з урахуванням клопотанням позивача у даній справі призначено відповідне засідання для надання можливості позивачу надавати пояснення по суті спору.
Справу не можна вважати складною та такою, вирішення якої значно впливає на репутацію сторін; така справа не є справою, яка викликала публічний інтерес. Також судом враховано те, що у даній справі представником учасника може бути не лише адвокат, що установлено ч.2 ст.58 ГПК України, оскільки справи розглядалась у спрощеному позовному провадженні.
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дійсно необхідними, неминучими, співмірними та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг, часом, фактично витраченим адвокатом, є витрати на оплату правової (правничої) допомоги у даній справі у розмірі не більше 7000 грн (вивчення наданих клієнтом доказів, узгодження позиції, складання позовної заяви з додатками та її подання до суду 3 500 грн; складання відповіді на відзив, заяв та клопотань з процесуальних питань, пояснень, що прийняті судом, 1500 грн; участь у судових засіданнях 2 000 грн.
Інші витрати, понесені позивачем на оплату правової допомоги у розмірі 2 473,38 грн, судом першої інстанції правомірно покладено на позивача, який взяв на себе відповідні зобов'язання за договором від 24.11.2023 б/н про надання послуг з правової (правничої) допомоги та протоколом, узгодив вартість та обсяг наданих послуг, прийнявши відповідні послуги за актом приймання-передачі послуг.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги Товариства, колегія суддів констатує, що вони зводяться лише до одного - судом неправомірно зменшено заявлених до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки Підприємством не надано належних доказів, що аналогічні послуги коштують менше, або ж що справа є набагато більш складною, ніж встановлено судом першої інстанції.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги у зв?язку з тим, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції зменшив заявлений до стягнення розмір відшкодування лише на 24%, а не на 50% як просив відповідач.
При цьому, справа дійсно не є складною, враховуючи обсяг доказів, які підлягають оцінці, а також нормативно-правове регулювання спірних правовідносин сторін.
Справа віднесена до малозначних та мала б розглядатись у порядку спрощеного провадження та без виклику сторін. Однак, саме позивач наполіг на проведенні судових засідань.
Колегія суддів враховує, що у суду немає підстав втручатись у правовідносини між адвокатом і клієнтом в частині визначення розміру гонорару, однак, відшкодування витрат сторони на правничу допомогу за рахунок іншої сторони за своєю правовою природою не є гонораром (або ж зарплатою) адвоката, а є відшкодуванням витрат, понесених стороною у зв?язку із судовим розглядом. Відповідно, такий розмір не безумовно має дорівнювати гонорару адвоката.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги не підтвердилися під час апеляційного перегляду додаткового рішення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Державного підприємства «Чайка», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів також вважає мотивованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для покладення на ДП «Чайка» витрат ТОВ «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Висновки суду про зменшення заявленого до стягнення розміру витрат відповідають ст.ст. 126, 129 ГПК України та критеріям реальності та розумності таких витрат. Отже, підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2025 з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, - відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025 покладаються на заявника - Державне підприємство «Чайка».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025 у справі № 911/3295/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2025 у справі № 911/3295/24 залишити без змін.
3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСІСТЕМСЕКСПОРТ» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2025 у справі № 911/3295/24 залишити без задоволення.
4. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2025 у справі № 911/3295/24 залишити без змін.
5. Матеріали справи №911/3295/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.05.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко