вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" квітня 2025 р. Справа № 910/1286/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 (дата підписання: 20.03.2025) (суддя Котков О.В.)
про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору
у справі № 910/1286/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-Південь"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення
Короткий зміст і підстави позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору
27.02.2025, під час підготовчого провадження у справі № 910/1286/25, до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява б/н від 27.02.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 68-р/тк від 30.10.2024 повністю.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було неправомірно та всупереч ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення застосовано штрафні санкції як до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива", так і до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-Південь".
Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/1286/25 позовну заяву б/н від 27.02.2025 третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі № 910/1286/25 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалу суду мотивовано тим, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" містить інший предмет позову, ніж позов ТОВ "Електросервіс-Південь". Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" за змістом позовної заяви не заявлено самостійних вимог щодо предмета спору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/1286/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати її як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 49, 180 ГПК України, та постановити нову ухвалу, якою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" від 27.02.2025 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі № 910/1286/25 прийняти до спільного розгляду з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-Південь".
Зокрема, скаржник зазначає, що предметом спору є матеріально-правовий об'єкт - рішення № 68-р/тк від 30.10.2024 у справі № 37-02/2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-Південь". Позов третьої особи подавався у рамках загального предмета спору - оспорення рішення № 68-р/тк від 30.10.2024 у справі № 37-02/2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/1286/25; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 18.04.2025; витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи № 910/1286/25, необхідних для розгляду даної апеляційної скарги.
Позиції учасників справи
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-Південь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними: пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 16, 17, 19, 20, 22, 23, 25, 26, 28, 29 рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 68-р/тк від 30.10.2024 у справі № 37-02/2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з огляду на недоведеність відповідачем у діях позивача антиконкурентних узгоджених дій, а також у зв'язку з допущенням процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1286/25; ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.03.2025; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
27.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 68-р/тк від 30.10.2024 повністю.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Статтею 180 ГПК України передбачено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
У постанові від 25.10.2018 у справі № 910/3788/18 Верховний Суд звертав увагу на те, що за змістом процесуального законодавства треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів.
Самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що перебуває поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути заявлена через подання самостійного позову.
Тобто обов'язкова умова спільного розгляду вимог позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - єдиний предмет спору.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/120/15.
Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушене відповідачем. Третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу. Разом із тим, самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.
Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 02.04.2018 у справі № 905/121/15.
У постанові від 05.04.2024 у справі № 910/10699/21 Верховний Суд також вказав, що самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
При цьому Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі № 904/2105/22 звернув увагу на істотні відмінності між поняттями "предмет позову" і "предмет спору". Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання таких критеріїв: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмета спору); 2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Дотримання цих критеріїв необхідно оцінювати та з'ясовувати під час прийняття рішення щодо вступу в справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги (схожий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18, від 27.09.2019 у справі № 904/323/19, від 11.11.2020 у справі № 912/2751/16).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 вказала, що в процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.11.2024 у справі № 921/619/23.
У постанові від 11.06.2019 у справі № 904/8926/17 Верховний Суд також вказав, що у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, відповідно до якої кожна особа користується/розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Так, особа щодо прав, обов'язків та інтересів якої ухвалено рішення органів Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, має право оскаржити таке рішення Антимонопольного комітету України. Така особа має право оскаржити рішення Антимонопольного комітету України лише у частині її прав, обов'язків та інтересів, тобто у тій частині, що стосується безпосередньо цієї особи. Не може бути оскаржене рішення Антимонопольного комітету України особою поза межами її прав та обов'язків, які така особа вважає порушеними відповідним рішенням Антимонопольного комітету України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 29.09.2022 у справі № 910/17126/19, відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства має індивідуальний характер. Відповідно рішення органу Антимонопольного комітету України, у тому числі й те, яке стосується притягнення особи до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій з іншими особами (особою), зацікавлена особа має право оскаржити лише стосовно себе. Вимога про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України розглядається судом лише в тих частинах, які стосуються позивача (позивачів) у справі. При цьому встановлені у такій справі обставини не набувають преюдиціального значення у розумінні приписів частини четвертої статті 75 ГПК України для іншої особи (осіб) - відповідача (відповідачів) в антимонопольній справі і ця (особа) має право на оскарження у встановленому законом порядку рішення органу Антимонопольного комітету України у частинах, які стосуються безпосередньо її.
Суд звертає увагу, що предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-Південь" у справі № 910/1286/25 є вимоги про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 16, 17, 19, 20, 22, 23, 25, 26, 28, 29 рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 68-р/тк від 30.10.2024 у справі № 37-02/2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу". Відповідно предметом спору між позивачем та відповідачем у даній справі є окремі пункти рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 68-р/тк від 30.10.2024 у справі № 37-02/2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", що стосуються позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-Південь", а саме порушень ним антимонопольного законодавства і накладення на нього штрафу.
Натомість предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" є вимога про визнання протиправним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 68-р/тк від 30.10.2024 у справі № 37-02/2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" повністю, тобто в тому числі в частині, що стосується порушень вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" та накладення на нього штрафу.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" містить інший предмет позову (іншу матеріально-правову вимогу), ніж позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-Південь", а саме вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, крім іншого, стосується тих пунктів рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 68-р/тк від 30.10.2024 у справі № 37-02/2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", які не оспорюються позивачем, тобто знаходяться поза предметом спору між позивачем та відповідачем.
Відтак у даному випадку не дотримано такої обов'язкової умови спільного розгляду вимог позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, як єдиний предмет спору.
З огляду на викладене, правомірним є висновок господарського суду першої інстанції про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" на підставі частини шостої статті 180 ГПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення (ухвали) відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроперспектива" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/1286/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали оскарження в даній справі повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко